Розглядаються основні поняття, категорії, предмет і методи науки про політику, схеми та діаграми цієї галузі гуманітарного знання. Характеризуються політичні конфлікти, політична система суспільства, політичні партії, партійні системи, суспільно-політичні рухи в політичній системі. Описуються основні політичні течії сучасності та їх доктрини, елементи ринкової інфраструктури та їхні функції. Аналізується сутність зовнішньої політики, принципи міжнародних відносин, сучасна футурологія, політична прогностика, прикладна політологія тощо.

На білих щурах досліджено вплив одно- та двобічного електролітичного руйнування базолатеральних ядер мигдалеподібного комплексу на основні параметри швидких їжодобувних рухів у процесі перебудови рухових програм; зміни досліджуваних параметрів простежено як в межах всього експерименту, так і протягом кожного експериментального дня. Значних змін зазнавала точність рухів, про що свідчить збільшення кількості рухів, необхідних для успішного захоплення корму. Спостерігалися також зростання тривалості та зменшення частоти їжодобувних рухів. Повного відновлення досліджуваних параметрів не відбувалося навіть на десятий експериментальний день. Отже, базолатеральні ядра мигдалеподібного комплексу займають істотне місце в системі, яка відповідає за процес перебудови мотиваційно зумовлених автоматизованих рухів; в разі пошкодження цих ядер їх функція не може бути цілком скомпенсована іншими мозковими структурами.

Досліджується життєвий і творчий шлях одного з найвідоміших істориків України К.Г.Гуслистого (1902-1973). На основі багатої джерельної бази висвітлюються основні етапи біографії, дослідницька проблематика, місце Гуслистого у вітчизняному історіографічному процесі. Розкривається актуальна проблема - учений-гуманітарій у системі радянського тоталітаризму. Підкреслюється, що в умовах постійного ідеологічного тиску на українську історичну науку Гуслистий не зміг повністю реалізувати свої потенційні можливості в галузі наукових досліджень історії України. В історичній концепції К.Г.Гуслистого автор виділяє як найвизначальніші позитивні риси такі: глибокі національні патріотичні мотиви, зв'язок важливих висновків тільки на основі документально підтверджених фактів. Автор аргументовано довів, що після робіт М.С.Грушевського праці К.Г.Гуслистого були найважливішим історіографічним явищем у розвитку української історичної науки.

За допомогою методів відео- та фотореєстрації, локальної деструкції структур мозку та реєстрації імпульсних реакцій нейронів у щурів в умовах вільної поведінки вивчалася роль надсегментарних структур мозку в організації і контролі автоматизованих їжодобувних рухів. Показано, що в префронтальній корі існують популяції нейронів, причетних до програмування, запуску та безпосереднього контролю успішності виконання їжодобувних рухів. Латеральний гіпоталамус розглядається як мотиваційна ділянка, котра слугує джерелом підвищення збудливості, а потім і забезпечення збудження структур, що є ланками системи керування їжодобувними рухами; він залучений також до системи, яка забезпечує формування та завершення моторної програми.

Розповідається про особливості історичної освіти в Україні за доби українізації у 1920-30-ті рр. ХХ ст. Висвітлюється питання щодо викладання історії в школі, зв'язок науки зі шкільництвом. Досліджується вплив політичної кон'юнктури на освітній процес, зокрема, розглядаються особливості історичної освіти та виховання особистості у тоталітарному суспільстві 1920-30-х рр., традиційні духовні цінності українського народу у цей період. Зроблений соціально-психологічний портрет вчителя історії української школи 30-х рр. Аналізується місце і роль українознавства в змісті сучасної шкільної історичної освіти, а також пропонується нова концепція історичної освіти в Україні.

Вперше у вітчизняній історіографії проаналізовано вплив історичної науки й освіти в Україні у 1920 - 30-х рр. на формування духовних цінностей українського народу. Розкрито механізм одержавлення та ідеологізації історичної науки, форми, а також методи пропаганди історичних знань. Показано залежність методики викладання історії від авторитарної освітньо-виховної системи тоталітарної держави. Встановлено, що викривлення традиційних цінностей українського народу засобами комуністичної пропаганди та історичної науки призвело до деморалізації суспільства, міфологізації історичної свідомості. Надано рекомендації щодо використання ідей і висновків дослідження у підготовці концепції історичної освіти, нового покоління підручників з історії та сучасних підходів у вихованні молоді.

На білих щурах досліджено вплив електролітичного руйнування базолатеральних ядер мигдалеподібного комплексу (БЛ МК) на тривалість фаз швидких їжодобувних рухів передньої кінцівки. Руйнування великоклітинної частини базолатеральних ядер мигдалика (БЛМ) (як контралатерального відносно робочої кінцівки, так і двобічного) призводило до скорочення всіх фаз рухів, що узгоджується з уявленням про гальмівну функцію саме цих ядер. Після тотального руйнування БЛМ спостережено зростання тривалості окремих фаз рухів, причому, після однобічного руйнування - її екстензію. Зміни показників посилювались з 4-го до 6-го післяопераційних днів, що свідчить про зміну рухових програм із залученням інших мозкових структур для здійснення додаткових компенсаторних механізмів. Зроблено висновки про функціональну гетерогенність різних частин БЛ МК.

Висвітлено політику тоталітарної держави у сфері ідеології та духовного життя. Досліджено методи пропаганди історичних знань як органічної частини системи ідеологічного перевиховання з метою руйнування традицій народу та нав'язування нової суспільної свідомості на основі класової теорії. Розкрито механізми дискредитації української історіографічної спадщини, міфологізації історичної свідомості, протиборства народної історичної пам'яті з фальсифікованою історичною наукою. Проаналізовано виховний ідеал тоталітарного суспільства, механізм деформування гуманістичних цінностей засобами офіційної історії, моральну деградацію, що мали соціально-психологічні причини у комуністичному суспільстві.

Досліджено сучасні методологічні підходи до оновлення історичної науки й освіти в Україні. Переосмислено традиційне розуміння предмета та функцій історичної науки. Висвітлено зарубіжний досвід методологічної перебудови історичної освіти. Проаналізовано документи нетрадиційного характеру: анекдоти, чутки, щоденники, неопубліковані листи, фольклор та ін.

Досліджено історію заснування та розвитку Дніпропетровська з давніх часів до сьогодення. Детально проаналізовано діяльність О.Поля, О.Терпигорева, Л.Писаржевського, Д.Яворницького, Я.Новицького щодо економічного поступу, розвитку освіти та культури рідного краю, спрямовану на поліпшення благоустрою міста та добробуту його мешканців .

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252р(4Укр)3-3

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т595.27 + Т3(4Укр)61-7

Рубрики:

Етнографія - Форми суспільних відносин

Історія

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр)61

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр)0,02 + Т.р(4Укр) + Т1(4)6

Рубрики:

Історія

Історія.Історичні науки - Вивчення та викладання історії. Історична освіта

Історія історичної науки (Історіографія)

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто історіографічні та дидактичні міркування щодо універсального підручника з української історії, основою якого стали шість монографічних оглядів академіка В. Литвина.

Наведено міркування щодо тритомного проекту Інституту історії України НАНУ "Україна і Росія в історичній ретроспективі" як історіографічного факту, оцінено внесок авторів у становлення сучасної історичної науки в Україні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР-2К)628

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено аналіз публікацій в "Українському історичному журналі" за період 1957 - 2007 рр., присвячених проблемам теорії історії (філософії історії) та методології історичних досліджень. Зроблено висновок про упослідженість теоретичних проблем історичної науки, їх підпорядкування компартійній пропаганді (до 1990 р.) та чітко окреслену тенденцію до подолання відставання української історіографії в методологічному та власне теоретичному сенсі від світової історичної науки (в 90-х рр. XX ст. та на поч. XXI ст.). Окреслено коло можливих наукових пошуків у галузі методології та теорії історії і роль історичного часопису в розробці сучасного інструментарію науки.

Висвітлено основні етапи життя, наукової, організаційної та громадської діяльності відомого українського ученого-історика, заслуженого діяча науки та техніки України, лауреата Державної премії України, доктора історичних наук, професора М.Ф. Дмитрієнко. Викладено бібліографічний покажчик наукових праць М.Ф. Дмитрієнко та публікацій про неї.

Освещены основные этапы жизненного пути, научной, организационной и общественной деятельности известного украинского ученого-историка, заслуженного деятеля науки и техники Украины, лауреата Государственной премии Украины, доктора исторических наук, профессора М.Ф. Дмитриенко. Приведен библиографический указатель научных трудов М.Ф. Дмитриенко и публикаций о ней.

Висвітлено проблеми архівознавства, біографістики, вексилології, генеалогії, геральдики, джерело- та документознавства, епіграфіки, епістолології, зброєзнавства, іконографії, музеєзнавства, нумізматики, сфрагістики. Проаналізовано структуру документальних комплексів архіву Оперативного штабу рейхсляйтера Розенберга, які зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління в Києві. Описано півчі знаменні старообрядницькі рукописи з фондів Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського, каталог печаток Галичини та Буковини ХІХ ст. з тек А.Шнейдера у державному архіві в Кракові, західноєвропейські паломницькі медальйони ХІХ - початку ХХ ст. у нумізматичному зібранні Національного музею історії України. Розглянуто питання розвитку польської родової геральдики в аспекті українських назв родових гербів, історії українського козацтва, українсько-німецьких відносин 1918 - 1933 рр. Розкрито значення музеїв як скарбниць історичних пам'яток для дослідників.

Освещены проблемы архивоведения, биографистики, вексилологии, генеалогии, геральдики, источнико- и документоведения, эпиграфики, эпистолологии, оружиеведения, иконографии, музееведения, нумизматики, сфрагистики. Проанализирована структура документальных комплексов архива Оперативного штаба рейхсляйтера Розенберга, которые хранятся в Центральном государственном архиве высших органов власти и управления в Киеве. Описаны певческие знаменательные старообрядческие рукописи из фондов Национальной библиотеки Украины им. В.И.Вернадского, каталог печатей Галиции и Буковины ХІХ ст. из тэк А.Шнейдера в государственном архиве в Кракове, западноевропейские паломнические медальйоны ХІХ - начала ХХ ст. в нумизматическом собрании Национального музея истории Украины. Рассмотрены вопросы развития польской родовой геральдики в аспекте украинских названий родовых гербов, истории украинского казачества, украинско-немецких отношений 1918 - 1933 гг. Раскрыто значение музеев как сокровищ исторических памяток для исследователей.