Уперше на матеріалі 1 500 відсубстантивних словотвірних гнізд наведено результати перспективного дослідження морфонологічної структури комплексних одиниць словотворення. З'ясовано роль морфонологічних засобів мови у формуванні плану вираження словотвірних гнізд та їх диференціації. На підставі морфонологічного критерію згруповано відіменникові словотворні гнізда в класи, специфіка яких визначена морфонологічною будовою кореня слова.

Впервые на материале 1 500 отсубстантивных словообразовательных гнезд приведены результаты перспективного исследования морфонологической структуры комплексных единиц словообразования. Согласована роль морфонологических средств языка в формировании плана отображения словообразовательных гнезд и их дифференциации. С учетом морфонологического критерия сгруппированы словообразующие гнезда в классы от имени существительного, специфика которых определена морфонологической структурой корня слова.

Висвітлено проблеми українського слова, особливості його функціонування у повсякденному мовленні та художньому тексті. Розглянуто лексико-семантичний підхід до вивчення української мови й елементи лінгвістичного аналізу художнього тексту в початковій школі, лексичну роботу на інтегрованих уроках у I класі. Розкрито роль дидактичної гри у збагаченні словника молодших школярів. Проаналізовано особливості підготовки студентів до використання інтерактивних методів навчання. Охарактеризовано невербальні знаки українськомовної комунікації.

Освещены проблемы украинского слова, особенности его функционирования в ежедневной речи и художественном тексте. Рассмотрены лексико-семантический подход к изучению украинского языка и элементы лингвистического анализа художественного текста в начальной школе, лексическая работа на интегрированных уроках в I классе. Раскрыта роль дидактической игры в обогащении словаря младших школьников. Проанализированы особенности подготовки студентов к использованию интерактивных методов обучения. Охарактеризованы невербальные знаки украиноязычной коммуникации.

Викладено теоретичний матеріал з морфології сучасної української літературної мови. Акцентовано увагу на дискусійних моментах граматичної теорії, а також на морфологічних значеннях і формах, що перебувають на периферії певних морфологічних класів і угруповань, слугуючи важливим показником мовної динаміки на морфологічному рівні.

Изложен теоретический материал по морфологии современного украинского литературного языка. Акцентировано внимание на дискуссионных моментах грамматической теории, а также на морфологических значениях и формах, пребывающих на периферии определенных морфологических классов и групп и являющихся показателем языковой динамики на морфологическом уровне.

Розглянуто проблеми різних аспектів лінгвістичного аналізу (ЛА) як однієї з ефективних форм роботи під час вивчення курсу сучасної української мови. Наведено схеми основних видів ЛА - фонетичного, лексичного, морфемного, словотвірного, морфологічного, синтаксичного.

Рассмотрены проблемы различных аспектов лингвистического анализа (ЛА) как одной из эффективных форм работы при изучении курса современного украинского языка. Приведены схемы основных видов ЛА - фонетического, лексического, морфемного, словообразующего, морфологического, синтаксического.

Уперше в україністиці здійснено перспективний (від твірного слова) комплексний аналіз морфологічних особливостей досліджуваного мовного об'єкта - підсистеми відіменникових словотвірних гнізд. З'ясовано, що словотвірні гнізда (СГ) як одиниці конструювання словотвірної системи мови в аспекті морфонології є неоднорідними структурами. Обгрунтовано доцільність їх диференціації за морфологічними класами з використанням поняття "типова морфонологічна структура СГ". Для встановлення різновидів типових морфонологічних структур дослідженої підсистеми СГ використано процедуру узагальнення морфонологічних моделей, виявлених на кожному зі ступенів похідності у гніздах, мотивованих морфологічно однотипними вершинними іменниками. Доведено, що типова морфологічна структура наділена прогностичними функціями, оскільки дозволяє передбачити морфонологічну поведінку словотвірних морфем нереалізованих словотвірних моделей. Уточнено призначення морфонологічних засобів мови, зокрема відзначено, що вони не просто усувають формальні перешкоди на шляху сполучуваності словотвірних морфем, а уможливлюють постання похідного будь-якої з словотвірних категорій від будь-якої з основ, якщо це не дозволено змістовим планом мови.

Висвітлено теоретичні проблеми семантичної організації речення, визначення функцій предиката як його центрального компонента. Проаналізовано особливості семантичних типів предикатів, семантичної структури речень (ССР) з предикатами різних форм вираження, ускладнення предикативної семантики речення та особливості семантичної категорійності предикатного ядра. Увагу приділено ментальним предикатам в системі семантичних компонентів речення, реченням з предикатами фізичного стану особи, предикатам емоційного стану та фактивним предикатам в ССР. Розкрито семантично-граматичну структуру предикатів з ад'єктивним компонентом, семантико-синтаксичну специфіку прислівника, предикативні функції компонентів номінативного речення, семантичні особливості незакінчених речень, а також вторинні предикатні значення дієприслівника, модифіковані синтаксичні структури з інфінітивом мети, семантику інтервалу у структурі категорії темпоральності.

Висвітлено питання морфології сучасної української літературної мови. Розглянуто стилістичне призначення певних морфологічних категорій і форм. Розкрито сутність і основні поняття граматики. Наведено загальну характеристику іменника як особливого лексико-граматичного класу слів. Увагу приділено дискусійним моментам граматичної теорії, а також морфологічним значенням і формам, що перебувають на периферії певних морфологічних класів і угруповань і слугують важливим показником мовної динаміки на морфологічному рівні.

Обгрунтовано думку про визначальну роль рідної мови в духовному зростанні студентів педагогічного факультету і майбутніх учителів початкових класів. Наголошено, що воно відбувається через добір дидактичного матеріалу відповідного змісту для лекцій і практичних занять із сучасної української мови з акцентуванням у ньому загальнолюдських та національно-культурних цінностей.

Досліджено фразеологізми в українському етнокультурному просторі. Проаналізовано гуцульську мовну автентику в мові роману М. Козориса "Чорногора говорить". Вивчено елементи народного світосприйняття в матеріалах асоціативного словника. Розглянуто семантико-граматичні особливості переходу прислівників способу дії до класу сполучників. Висвітлено проблему взаємодії мов у лінгвофілософській концепції І. Франка. Описано порівняльні конструкції з колоративним компонентом як етнокультурні маркери в мовних картинах світу. Досліджено вплив постмодерної літератури на формування національного менталітету мовної особистості (на матеріалі творчості Є. Кононенко, М. Матіос, Ю. Андруховича та інших письменників). Викладено метод проектів у структурі особистісно зорієнтованого уроку. Увагу приділено формуванню мовної особистості засобами шкільної драми.

Досліджено походження та формування прізвищ с. Перегінськ. Вивчено семантико-стилістичні властивості фразеологізмів на позначення морально-психологічних характеристик людини в прозі У. Самчука. Увагу приділено перетворенню фразеологізмів у газетних заголовках. Розкрито особливості деривації релігійних терміносполук. Проаналізовано внесок І. Манжури в українську лексикографію. Досліджено гуцульські лексичні діалектизми в художній мові В. Шкургана. Розкрито соціокультурний аспект формування правописної компетентності учнів V - VII класів. Описано основні шляхи формування соціокультурної компетентності учнів початкової школи. Обгрунтовано формування мовної особистості як умову мовленнєвого розвитку учнів основної школи на уроках української мови.

Викладено принципи дослідження текстово-образних універсалій українських народних дум. Вивчено найдавніші ойконіми Тернопільщини та їх походження. Проаналізовано назви абревіатурного типу як структурно-морфологічний різновид ергонімів. Розглянуто особливості фразеологічної мікросистеми на позначення впертості в українській та англійській мовах. Висвітлено типи регулярних семантико-словотвірних відношень локативних іменників з їх похідними. Досліджено стилістичні особливості прізвиськ персонажів у прозі І. Франка. Розкрито історіософський аспект відображення історії в романі Ю. Косача "Володарка Понтиди". Викладено метод укрупнення дидактичних одиниць у системі особистісно зорієнтованої мовної освіти. Проаналізовано етнолінгвістичні засади вивчення сучасної української мови майбутніми вчителями початкових класів.

Відприкметникові прислівники української й англійської мов на -о (-е) // -ly проаналізовано в семантико-синтаксичному аспекті. З’ясовано, що в прислівникових системах обох мов зазначені одиниці формують продуктивні й активно вживані в мовленні підкласи зі специфічними лексико-семантичними й морфолого-синтаксичними ознаками. У склад реченнєвих побудов вони входять у основному як елементи з атрибутивною функцією дієслівно-прислівникових, ад'єктивно-адвербіальних та адвербіально-адвербіальних підрядних словосполучень, як компоненти сурядних словосполучень, а також як парцельовані та відокремлені структури. Виявлено, що в конкретних висловленнях обох мов прислівники -о (-е) // -ly функціонують не лише як факультативні, але і як облігаторні поширювачі. Досліджено моделі взаємодії цих прислівників із семантико-синтаксичною структурою українських та англійських речень і встановлено, що не всі лексико-семантичні підрозряди обстежуваних одиниць характеризуються однаковою семантико-синтаксичною сполучуваністю, зазначено внутрішньомовні і міжмовні розбіжності.

Окреслено основні напрямки здійснення ономастичної роботи на факультеті початкової освіти під час вивчення курсів “Сучасна українська мова з практикумом” та “Лінгвістичний аналіз художнього тексту”. Зазначено, що теоретична база літературно-художньої ономастики грунтується на тому, що вона вторинна, похідна, хоча тісно пов’язана з ономастикою загальною, частково оперує її методологією, використовує її моделі та базу. Власну назву в художньому творі вибирає або створює сам автор і основна функція такої назви – стилістична (інформаційно-стилістична та емоційно-стилістична). Приділено увагу окремим аспектам роботи з ойконімами, антропонімами, мікротопонімами, ергонімами та літературно-художніми онімами.

Определены основные направления осуществления ономастической работы на факультете начального образования при изучении курсов "Современный украинский язык с практикумом" и "Лингвистический анализ художественного текста". Указано, что теоретическая база литературно-художественной ономастики основывается на том, что она вторичная, производная, хотя тесно связана с ономастикой общей, частично оперирует ее методологией, использует ее модели и базу. Собственное название в художественном произведении выбирает или создает сам автор и основная функция такого названия - стилистическая (информационно-стилистическая и эмоционально-стилистическая). Уделено внимание отдельным аспектам работы с ойконимами, антропонимами, микротопонимами эргонимами и литературно-художественными онимами.

This article outlines the main areas of work for the implementation of onomastic department of primary education during the course of “modern Ukrainian language with practical work” and “linguistic analysis of literary text”. Focus on specific aspects of the work of oykonims, anthroponyms, microtoponyms, erhonimams and literary dumb.

Окреслено основні напрямки здійснення ономастичної роботи на факультеті початкової освіти під час вивчення курсів “Сучасна українська мова з практикумом” та “Лінгвістичний аналіз художнього тексту”. Зосереджено увагу на окремих аспектах роботи з ойконімами, антропонімами, мікротопонімами, ергонімами та літературно-художніми онімами. Виокремлено чотири принципи номінації, за якими в різні історичні періоди називали першопоселенці чи засновники свої оселі: номінація поселення через відображення в його назві найменування окремої особи; відображення в його назві зв’язку з назвами інших сусідніх географічних об’єктів; відображення в його назві індивідуальних ознак самого номінованого об’єкта; відображення в його назві економічно-виробничих, суспільно-політичних факторів, штучних назв і назв-посвят конкретним особам.

Определены основные направления осуществления ономастической работы на факультете начального образования при изучении курсов "Современный украинский язык с практикумом" и "Лингвистический анализ художественного текста". Сосредоточено внимание на отдельных аспектах работы с ойконимами, антропонимами, микротопонимами, эгономами и литературно-художественными ономами. Выделены четыре принципа номинации, по которым в разные исторические периоды называли первопоселенцы или учредители свои дома: номинация поселения через отражение в его названии наименования отдельного лица; отражение в его названии связи с названиями других соседних географических объектов; отражение в его названии индивидуальных признаков самого номинированного объекта; отражение в его названии экономически производственных, общественно-политических факторов, искусственных названий и названий-посвящений конкретным лицам.

This article outlines the main areas of work for the implementation of onomastic department of primary education during the course of “Modern Ukrainian Language with Practical Work” and “linguistic analysis of literary text”. Focus on specific aspects of the work of oykonims, Anthroponomy, microtoponyms, erhonimamy and literary dumb.

Висвітлено категорійні властивості сучасної української мови у зіставно-типологічному аспекті. Порівняно з явищами англійської, німецької, французької, польської мов визначено структуру, семантичну та функціональну специфіку сучасної української мови, її місце в типологічній класифікації споріднених мов. Увагу приділено морфологічним, словотвірним категоріям і синтаксичній будові української мови на основі інших європейських мов.

Внутрішньосуглобові переломи шийки променевої кістки зі зміщенням - не рідкість у дитячому віці. Налічується багато методик оперативного лікування даного перелому. Але відкрита репозиція при ідеальному зіставленні уламків часто дає обмеження супінації-пронації внаслідок додаткової травми м'яких тканин і окістя. Тому відновлення даної функції кісток передпліччя особливо важливе у лікуванні данного перелому. При закритій репозиції функція ліктьового суглоба відновлюється значно швидше. Мета роботи - продемонструвати переваги застосування консервативних методів лікування над оперативними при переломах шийки променевої кістки у дітей на прикладі застосування методики Н. П. Свінухова. За період з 2004 по 2018 роки у травматологічному відділенні КУ "Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня" з приводу перелому шийки променевої кістки було проліковано 104 дитини. Лікування даного перелому у гіпсовій пов'язці (без репозиції) виконувалось у 3 (2,8 %) дітей, закрита репозиція за методикою Н. П. Свінухова - у 90 (86,5 %) дітей, оперативне лікування - у 11 (10,5 %) дітей. Висновки: показано, що після закритої репозиції функція ліктьового суглоба відновлюється значно краще, ніж після оперативного втручання. Тому дану методику можна рекомендувати як першочерговий засіб усунення зміщення перелому шийки променевої кістки, навіть при значних кутових зміщеннях.

Внутрішньосуглобові переломи шийки променевої кістки зі зміщенням - не рідкість у дитячому віці. Налічується багато методик оперативного лікування даного перелому. Але відкрита репозиція при ідеальному зіставленні уламків часто дає обмеження супінації-пронації внаслідок додаткової травми м'яких тканин і окістя. Тому відновлення даної функції кісток передпліччя особливо важливе у лікуванні данного перелому. При закритій репозиції функція ліктьового суглоба відновлюється значно швидше. Мета роботи - продемонструвати переваги застосування консервативних методів лікування над оперативними при переломах шийки променевої кістки у дітей на прикладі застосування методики Н. П. Свінухова. За період з 2004 по 2018 роки у травматологічному відділенні КУ "Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня" з приводу перелому шийки променевої кістки було проліковано 104 дитини. Лікування даного перелому у гіпсовій пов'язці (без репозиції) виконувалось у 3 (2,8 %) дітей, закрита репозиція за методикою Н. П. Свінухова - у 90 (86,5 %) дітей, оперативне лікування - у 11 (10,5 %) дітей. Висновки: показано, що після закритої репозиції функція ліктьового суглоба відновлюється значно краще, ніж після оперативного втручання. Тому дану методику можна рекомендувати як першочерговий засіб усунення зміщення перелому шийки променевої кістки, навіть при значних кутових зміщеннях.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР331)5-236 + Т3(4УКР9=ПОЛ)5-296

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: ВА819933 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено актуальні теми сучасної слов'янської філології та висвітлено питання сутності мови та слова. Представлено медіаобраз Томаша Падури як символа українсько-польського єднання. Висвітлено деякі історичні та типологічні паралелі в розвитку румунської та української літературних мов. Увагу приділено функціонально-прагматичним аспектам чеських трансформованих фразем. Охарактеризовано сучасний поетичний дискус прагматики асоціативного епітета.