Вивчено особливості сімейно-рольової взаємодії, сімейно-рольової сумісності подружжя стосовно різних сфер сімейних цінностей. Розглянуто взаємозв'язок рівня конфліктності у різних сферах сімейно-рольової взаємодії з показниками сімейного благополуччя. Теоретично обгрунтовано поняття "рольові очікування" стосовно сімейно-рольової взаємодії подружжя. Визначено властивості сімейних рольових очікувань, що істотно впливають на характер сімейного спілкування та показники сімейного благополуччя. Установлено значущий взаємозв'язок між суб'єктивною задоволеністю шлюбом і оцінкою подружжям рівня конфліктності у сферах подружньої підтримки й емоційного комфорту (єдиний емпіричний показник сімейного благополуччя). Виявлено комплексний характер узгодженості рольових очікувань, особистісної значущості та подружньої узгодженості сімейних цінностей, рольової адекватності подружжя, рівня конфліктності у різних сферах сімейно-рольової взаємодії (за принципом кругової каузальності). Запропоновано модель шлюбної мотивації - спрямованості на шлюбного партнера та сімейну систему, модель подружніх стосунків на підставі ступеня узгодженості функціонально-рольової системи сім'ї.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в обгрунтуванні теоретичних та розробці практичних рекомендацій щодо організаційно-економічних засад розвитку сільськогосподарських виробничих кооперативів. Вперше розроблено концептуальний підхід щодо удосконалення організації та функціонування сільськогосподарських виробничих кооперативів на основі систематики основних чинників їх розвитку, а саме: видів спеціалізації, форм участі кооперативів у кооперативних об'єднаннях, належної практики входження виробничих кооперативів до системи вертикально інтегрованих підприємств та організацій. Удосконалено методичний підхід щодо проектування сільськогосподарського кооперативу з виробництва овочів, що, на відміну від існуючих, враховує науково обгрунтовані агротехнологічні вимоги й альтернативний варіант технічного забезпечення. Удосконалено підхід до визначення напрямів розвитку вертикально інтегрованих підприємств на засадах кооперації, що, на відміну від наявних, базується на взаємодії сільськогосподарських виробничих кооперативів з обслуговуючими, споживчими кооперативами та кредитними спілками. Набуло подальший розвиток визначення змісту категорії "сільськогосподарський виробничий кооператив", який, крім загальновизнаних, розглядається комплексно як юридична особа, самостійний економічний суб'єкт господарювання, добровільне об'єднання виробників сільськогосподарської продукції на демократичних засадах. Визначено методичний підхід до організації кооперативного об'єднання сільськогосподарських підприємств, який, на відміну від існуючих, базується на застосуванні економіко-математичної моделі, що дозволить визначити оптимальні пропорції використання ресурсів підприємств-учасників.

Розглянуто теоретичні засади формування сутності і розвитку кооперації у світі та Україні та її місце у ринковій економічній системі. Наведено теоретико-методичні й правові засади розвитку кооперації й сільськогосподарських кооперативів в Україні. Визначено сучасний стан діяльності та ефективність функціонування сільськогосподарських виробничих кооперативів досліджуваного регіону. Виявлено особливості кооперативних процесів і різновиди кооперативної взаємодії. Систематизовано чинники, що стримують розвиток кооперативних процесів у сільському господарстві. Обгрунтовано методичний підхід до організації кооперативного об'єднання сільськогосподарських підприємств. Досліджено ставлення сільськогосподарських товаровиробників до створення виробничих й обслуговуючих кооперативів. Удосконалено методичний підхід до проектування спеціалізованого кооперативу з виробництва сільськогосподарської продукції. Визначено напрями розвитку вертикально інтегрованих підприємств на кооперативних засадах.

Проведено аналіз теоретичних основ маркетингових інновацій, що впливають на управління діяльністю підприємства та підприємницькою діяльністю в цілому. Визначено маркетингові інновації в системі управління підприємством як один із способів забезпечити виживання і ефективне функціонування підприємствам в агресивному конкурентному середовищі. Під час переходу до нових етапів ринкових реформ, на всіх рівнях управління підвищується увага вмінню приймати оптимальні рішення, які будуть здійснювати вплив на майбутнє і зіставляти поточну діяльність зі стратегічними цілями.

Обгрунтовано можливість розробки прейскурантів для однотипної, функціонально однорідної продукції машинобудування з використанням кореляційно-регресійного аналізу (КРА). На основі статистичної методології побудовано регресійну модель зміни гуртових цін виробів, залежно від зміни техніко-економічних параметрів якості, на прикладі кулькових радіальних однорядних підшипників, визначено характер зв'язку між факторами та результативним показником (цінами). Незначні відхилення теоретичних значень цін від фактичних цін на підшипники довели ефективність розробленої регресійної моделі, можливість застосування її в практичній діяльності. Параметричні методи, зокрема методи КРА, надають змогу знайти правильне співвідношення цін на весь асортимент продукції. Обчислені параметри рівняння теоретичної лінії прямолінійної регресії надали можливість установити ціни: на нові моделі підшипників, які розміщені всередині параметричного ряду підшипників; на нові моделі підшипників, які перебувають за межами параметричного ряду; новий прейскурант при перегляді цін. Крім того, обчислення декількох рівнянь регресії надало змогу розробити додатковий варіант прейскуранта , що надало можливість на практиці вибрати більш ефективний серед них. Доведено можливість обчислення цін на нові види продукції за межами параметричного ряду, за якими відсутні дані щодо собівартості та витрат виробництва. Розроблені 2 варіанти прейскуранта для підшипників надають можливість виявити ціни на окремі види продукції, які потребують уточнення. Використання КРА скорочує терміни та знижує трудомісткість складання прейскурантів, що надає можливість найкращим чином скоординувати роботу при складанні виробничої програми та плану матеріально-технічного забезпечення підприємства.