Індекс рубрикатора НБУВ: Щ113(4БІЛ)6-17

Рубрики:

Історія архітектури

Шифр НБУВ: Ж27482 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено адміністративно-правовє регулювання протидії насильству у сім'ї шляхом взаємодії державних і недержавних суб'єктів. Удосконалено форми та методи їх діяльності, розроблено пропозиції що до вдосконалення практики правозастосовної діяльності у цій сфері. З'ясовано сутність протидії насильству в сім'ї у правовій державі, визначено правові основи протидії насильству в сім'ї, а також розкрито сучасний стан протидії насильству у сім'ї в Україні. Сформульовано поняття взаємодії суб'єктів протидії насильства в сім'ї, визначено загальне поняття протидії насильству в сім'ї як комплекс соціально-педагогічних і правових заходів спеціально-уповноважених органів держави та інституцій громадянського суспільства, що охоплюють запобігання, виявлення, припинення правопорушень у сім'ї, притягнення до відповідальності та коригування поведінки правопорушників, надання соціальної підтримки жертвам насильства. Проаналізовано функції та компетенції різних інституцій, а також міжнародний досвід взаємодії суб'єктів протидії сімейному насильству, визначено конкретні форми, методи організації взаємодії і шляхи їх удосконалення.

Запропоновано психологічну модель організованості, науково-обгрунтований методичний інструментарій дослідження організованості особистості. Описано результати емпіричного дослідження психологічних особливостей розвитку структурних компонентів організованості майбутніх офіцерів-пенітенціаріїв залежно від курсу навчання, взаємозв'язку між компонентами організованості. Виявлено індивідуально-психологічні властивості, що обумовлюють розвиток структурних компонентів організованості майбутніх офіцерів-пенітенціаріїв. Запропоновано програму розвитку когнітивного, мотиваційного, регуляторного, рефлексивно-оцінного та результативного компонентів організованості майбутніх офіцерів-пенітенціаріїв. Зазначено, що ця програма є ефективним засобом розвитку організованості.

Мета роботи - концептуалізація та операціоналізація поняття "психологічний потенціал" суб'єкта науково-педагогічної діяльності. Розкрито об'єктивні та суб'єктивні ресурси реалізації психологічного потенціалу суб'єкта науково-педагогічної діяльності. Як об'єктивний ресурс розглянуто наукову школу. Як суб'єктивний - психологічні особливості, можливості та здібності суб'єкта, які обумовлюють успішність науково-педагогічної діяльності. Використано комплекс теоретичних методів: аналіз, синтез, порівняння, систематизація та узагальнення даних сучасної наукової літератури з проблеми. Показано, що психологічний потенціал - це не тільки те, що дано людині від природи, а й те, що постійно індивідуально поновлюється. Відновлювана частина психологічного потенціалу залежить, головним чином, від активності самого суб'єкта науково-педагогічної діяльності. Наголошується, що структура психологічного потенціалу об'єднує ті психічні утворення, які здатні організовувати і координувати різні форми взаємодії суб'єкта діяльності з реальністю. Виділено наступні структурні компоненти психологічного потенціалу: самооцінка особистості, особистісна референтність, рівень конфліктності, досвід соціального спілкування, моральна нормативність. Визначальними при цьому є психологічні особливості, можливості та здібності суб'єкта, які обумовлюють успішність науково-педагогічної діяльності. Об'єктивні та суб'єктивні ресурси різного рівня, які забезпечують реалізацію психологічного потенціалу, істотно впливають на те, які цілі і як ставить перед собою суб'єкт науково-педагогічної діяльності, а також визначають особливості досягнення цих цілей. Науково-дослідні компетенції забезпечують процесуальний рівень професійної та особистісної активності суб'єкта педагогічної діяльності.

Проаналізовано стан проблем окремих галузей публічного та приватного права: адміністративного, фінансового, екологічного, кримінально-виконавчого, цивільного. Досліджено організаційно-правові аспекти діяльності персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, організаційно-правові засади здійснення контролю за діяльністю органів та установ виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України. Наведено загальну характеристику адміністративної відповідальності за порушення режиму утримання в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань. Висвітлено основні напрями вдосконалення взаємодії суб'єктів протидії насильству в сім'ї. Окреслено проблемні аспекти фінансового права, зокрема розглянуто публічний фінансовий контроль як всеохоплюючий вид публічної фінансової діяльності, подано інформацію щодо розподілу бюджетних коштів як самостійного інституту фінансового права. Окрему увагу приділено характеристиці гносеологічного й епістеміологічного аспектів екологічного права, особливостям виконання покарань у вигляді позбавлення волі на певний строк у зарубіжних країнах, а також питанню нотаріального провадження з посвідчення аліментного договору. На основі аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства сформульовано теоретичні положення та практичні рекомендації.