Подано результати комплексного теоретичного та експериментального дослідження методів оцінювання параметрів багатошарових засобів бронезахисту особового складу та військової техніки. Запропонований науково-методичний апарат можливо безпосередньо використовувати для розрахунку бронесгійкості елементів захисту у разі недоступних для експерименту початкових умов та для розроблення пропозицій з пошуку шляхів підвищення їх бронестійкості.

Мета роботи - визначення й аналіз ознак та особливостей трансформації живої праці під впливом цифровізації. Досліджено сутність поняття "трансформація живої праці" та характер впливу цифровізації економіки на неї; виявлено напрямки змін у живій праці в умовах формування інформаційно-мережевої економіки; обгрунтовано зміни форм зайнятості в контексті формування сектора гіг-економіки; виявлено особливості функціонування цифрових платформ як нового типу базисно-господарського інституту та масштаби впливу цифрових технологій на живу працю крізь призму зміни органічної структури капіталу; позначено контури зміни формування вартості робочої сили як наслідку зміни власників засобів виробництва; досліджено сутність цифрового капіталу; досліджено й обгрунтовано різноспрямований характер процесів, що формують попит і пропозицію робочої сили в Україні. На основі теорій трансформації систем та економіки праці визначено поняття "трансформація живої праці" як зміни в соціально-трудових відносинах, які виникають у процесах створення нової вартості та відтворенні робочої сили. Запропоновано виділяти два рівні дослідження трансформації живої праці під впливом цифрових технологій, а саме: загальний для економічного середовища та специфічний для ринку праці, що дозволило в подальшому визначити напрями її змін за ознаками кожного з них, використовуючи метод абстрагування. Дістало подальшого розвитку теоретичне обгрунтування змін за ознаками двох рівнів трансформації живої праці. Для першого рівня, який визначає детермінанти загальних зрушень для економічного середовища, запропоновано й обгрунтовано виділяти такі ознаки, як: перехід від індустріально-ринкової до інформаційно- мережевої економіки; формування гіг-економіки; формування цифрових платформ; для другого рівня, який є специфічним для ринку праці, ознаками трансформаційних процесів є: створення умов для зростання органічної структури капіталу; зміни у формуванні складових вартості робочої сили як наслідку зміни власників засобів виробництва; формування цифрового капіталу; різноспрямованість процесів, що формують попит і пропозицію на ринку праці. Блоками, за якими доцільно досліджувати результативність від використання цифрових платформ, на думку авторів, можуть бути: витрати на виробництво; якість продукції, робіт, послуг; використання робочого часу; рівень та якість електронної торгівлі; рівень господарських зв'язків; якість доступу до інформації.

В історію геологічної науки колишнього СРСР та світу Валеріан Миколайович Вебер (1871 - 1940) увійшов як видатний геолог-зйомник, відомий палеонтолог, фахівець з фауни трилобітів і стратиграфії палеозою, педагог та організатор науки, активний член наукових геологічних товариств. Він був першовідкривачем ряду родовищ залізних руд, вугілля, нафти та мідномиш'яково-свинцевих руд, досліджував класичні розрізи та фауну палеозою Західної Європи, проводив геологічну зйомку в спекотному Туркестані. Як геолог Валеріан Миколайович об'їздив та вивчив райони Середньої Азії, Уралу, Криму, Кавказу, Паміру, Нової Землі, Шпіцбергену, Тиманського кряжа та Далекого Сходу. Особливого значення для нього мали унікальні розрізи палеозою Донецької складчастої споруди. Вчений є автором монографій "Польова геологія", "Корисні копалини Туркестану" та геології півострова Челекен, відомий також як сейсмолог ним вивчені Андижанський, Ахалкалацький та Шемахінський землетруси. Проте світову славу вченому принесли палеонтологічні дослідження трилобітів. Усього за трилобітами пермі, девону, ордовику та силуру В. М. Вебером написано шість оригінальних монографій та понад десять статей. Першою великою монографією В. М. Вебера була "Трилобіти Туркестану", наступна - "Трилобіти Донбасу", а потім - серія зведених монографій з кам'яновугільних трилобітів колишнього СРСР. Монографія В. М. Вебера "Трилобіти Донбасу" містить матеріал з трилобітів, зібраних вченим із безперервних, "еталонних" розрізів морських кам'яновугільних відкладів Донецького басейну. Палеонтологічні роботи В. М. Вебера охоплюють великий діапазон геологічного часу - від ордовику до пермі включно. Вони важливі для стратиграфії осадових товщ кам'яновугільного Донбасу, Середньої Азії, Уралу, Кавказу, Криму та інших геологічних регіонів колишнього СРСР.

Наведено теоретико-концептуальні засади адаптивного управління бізнес-процесами в умовах цифровізації економіки України на базі системно-діяльністного підходу та принципів рефлексії, цілеспрямованості, самоорганізації, науковості, саморозвитку, обов’язкового зворотного зв'язку та перспективності, які передбачають зміни у морфології дослідження (розробку теоретичного підгрунтя адаптивного управління бізнес-процесами), а також методів і критеріїв. Обгрунтовано теоретико-методологічні засади ідентифікації та оцінки домінантів та імперативів адаптації управління бізнес-процесами та їх результативності на мікро- та мезорівнях. Розглянуто теоретичні основи формування та функціонування бізнес-процесів виробництва цифрових товарів в Україні.

Фітотерапія, або лікування лікарськими засобами рослинного походження, - один із важливих напрямів терапії, який широко вживається під час лікування різних захворювань. Фітотерапію у більшості випадків використовують як самостійний вид лікування, а також як допоміжний, у комплексі з іншими лікарськими засобами. Боротьба людей із болем та запаленням продовжується стільки, скільки існує саме людство. З багатовікового досвіду народної медицини відомо, що представники родини Вербові (Salicacea) мають виразну протизапальну та аналгетичну дію. Мета роботи - фармакологічне вивчення сухого екстракту пагонів верби сахалінської, а саме дослідження аналгетичної та протизапальної активностей на різних фармакологічних моделях. Експериментально досліджено аналгетичну та протизапальну активність стандартизованого сухого екстракту пагонів верби сахалінської (СЕПВС). Дослідження фармакологічних активностей СЕПВС здійснювали на базі Навчально-наукового інституту прикладної фармації Національного фармацевтичного університету (м. Харків). Вплив СЕПВС на перебіг запального процесу вивчали на моделі карагенінового набряку. Аналгетичну активність вивчали на моделі термічної стимуляції у самців білих щурів. Вивчення протизапальної активності у щурів на моделі карагенінового набряку виявило ефективну дозу досліджуваного екстракту на рівні 30 мг/кг. В першу годину дослідження у щурів на моделі карагенінового набряку спостерігалось під впливом СЕПВС найбільше зменшення набряку кінцівок у групі тварин, яким вводили досліджуваний екстракт у кількості 30 мг/кг. Протизапальна активність СЕПВС у вказаній дозі становила 53,74 %, однак вона була дещо нижчою, ніж у препарату порівняння диклофенак. На моделі термічного роздратування кінцівок "гаряча пластина" у щурів встановлено, що СЕПВС виявляє також виражені аналгетичні властивості у дозі 30 мг/кг протягом першої та другої години експерименту, залишаючись у подальшому (62,6 % на 120-й хв.) без суттєвих змін. За силою аналгетичної дії СЕПВС дещо поступається препарату порівняння аналгетику-антипіретику метамізолу натрію, але перевищує антиноцицептивну активність препарату порівняння аспірину. Таким чином, сухий екстракт із пагонів верби сахалінської, здатний впливати як на біль, так і на запальний процес, є перспективним засобом для подальших фармакологічних досліджень.

В останні роки лікування лікарськими засобами рослинного походження набуває все більшої популярності у фармакотерапії багатьох захворювань. Кількість людей, які страждають хронічною патологією видільної системи, зокрема нирок, на сьогодні невпинно зростає. Для фармакологічної корекції хронічних захворювань нирок доцільно використовувати фітопрепарати, здатні зменшувати запальний процес у нирках та підтримувати фізіологічний баланс для реалізації і нормалізації функцій організму. Мета роботи - фармакологічне вивчення шипучих таблеток на основі густого екстракту з листя берези, а саме дослідження антиексудативної активності на моделі карагенінового набряку та діуретичної активності на моделі водного навантаження у щурів. Як об'єкт дослідження використовували таблетки з густим екстрактом листя берези, розроблені на кафедрі технологій фармацевтичних препаратів Національного фармацевтичного університету. Референс-препаратами було обрано канефрон Н (Bionorica SE, Німеччина) та ортофен-здоров'я (діюча речовина диклофенак натрію). Дослідження виконано на 42 статевозрілих щурах масою 180 - 200 г, яких утримували на стандартному раціоні віварію при Науково-дослідницькому інституті прикладної фармації Національного фармацевтичного університету. Запалення моделювали субплантарним введенням 1 %-го розчину карагеніну в задню кінцівку щурів. Вивчення діуретичної активності здійснювали на фоні водного навантаження. Під впливом досліджуваного препарату об'єм кінцівки достовірно зменшувався у порівнянні з контрольною патологією протягом 2, 3 та 4 год експерименту. Референс-препарат канефрон Н виявляв менш виражену протизапальну дію та поступався за активністю шипучим таблеткам із густого екстракту листя берези з однаковою тенденцією протизапальної дії. Як свідчать результати дослідження, діурез через 2 год після введення шипучих таблеток із густим екстрактом листя берези достовірно відрізняється від інтактного контролю і вже через 4 год в групах тварин, що одержували досліджуваний препарат, діурез був достовірно вищим. Аналогічну дію виявляв референс-препарат канефрон Н до кінця експерименту. Вперше виконано дослідження антиексудативної і діуретичної активності шипучих таблеток на основі екстракту з листя берези. На підставі одержаних даних встановлено, що таблетки з густим екстрактом листя берези виявляють найбільш виражені антиексудативні властивості протягом перших 2 год експерименту і перевершують по цій активності референс-препарат канефрон Н та поступаються референс-препарату ортофен-здоров'я. Антиексудативна активність розробленого препарату становила 28,9 %, у референс-препарату канефрон Н - 22,3 %, у референс-препарату ортофен-здоров'я - 44,8 %. Вивчення діуретичної активності у здорових щурів на фоні водного навантаження виявило діуретичний ефект, рівний із референс-препаратом канефрон Н. Через 4 год діуретична активність становила у шипучих таблеток із густим екстрактом листя берези 127 і 124 % - у препарату канефрон Н.

Проаналізовано теоретичні основи змісту інтегральної компетентності депутатів місцевих рад. Розглянуто відповідальність як діяльнісний прояв інтегрованої компетентності депутатів місцевих рад. Проведено аналіз закордонного досвіду визначення правового статусу посадової особи місцевого самоврядування та депутата місцевої ради. Розроблено комплекс системних засобів формування інтегральної компетентності задля практичної реалізації одержаних наукових результатів у діяльності депутатів місцевих рад в Україні. Увагу приділено стажуванню як виду (методу) активізації діяльності депутатів місцевих рад України. Висвітлено особливості формування депутатського корпусу в умовах цифровізації електорального процесу (за результатами місцевих виборів в Україні 2020 р.). Визначено роль депутатів у цифровізації об'єднаних територіальних громад (за даними реалізації проєкту EGAP).

Висвітлено наукову, науково-організаційну та суспільно-просвітницьку діяльність талановитого українського геолога-самородка, художника і поета, академіка АН УРСР Володимира Васильовича Різниченка - другого директора Інституту геологічних наук України. Разом з академіками В. І. Вернадським, П. А. Тутковським, В. І. Лучицьким вчений стояв біля витоків створення в Україні Геологічного комітету, Академії наук та Інституту геологічних наук - найстарішого наукового центру в галузі геології в Україні.

На базі проблемної лабораторії морфофункціональних досліджень НФаУ проведено дослідження біопроникності гліцираму - біологічно активної речовини з кореня солодки. Гліцирам - це тритерпеновий глікозид, який має широкий спектр фармакологічної активності. Однак виразність активності залежить від багатьох фармакокінетичних характеристик препарату, зокрема від біодоступності. Біодоступність у фармакології відображає здатність лікарської речовини засвоюватися в організмі. Прийнято вважати, що проходження ліків через кишковий епітелій (моношар клітин) є головним бар'єром для препарату на його шляху проникнення в систему кровообігу. Визначення біодоступності субстанції гліцерам проведено in vitro на моделі клітин лінії Caco-2, які відтворюють більшість властивостей і характеристик диференційованих епітеліальних клітин кишечника. У фармацевтичному секторі України впроваджено в практику біофармацевтичну систему класифікації (БСК) діючих речовин. Відповідно до існуючої БСК діючі речовини за їх розчинністю у різних середовищах і за проникністю розділені на 4 класи. Мета дослідження - визначити, до якого класу БСК відноситься гліцирам. Процедура визначення проникності на культурі клітин Сасо-2 складалася з наступних етапів: культивування клітин, інкубування клітин на мікропористому фільтрі (підготовка тест-системи), визначення тест-придатності системи (вимір трансепітеліального електричного опору, калібрування методу), визначення проникності стандартизованої субстанції гліцирам у порівнянні з внутрішнім стандартом пропранололу гідрохдоридом, кількісне визначення проникності дослідної субстанції методом ВРХ із УФ або МС-детектором. У результаті проведеного експерименту з використанням моношару Сасо-2 отримано середнє значення проникності гліцираму (7,755 +- 0,517) Е-08 см/с. Ці дані свідчать, що субстанція гліцирам має низьку проникність через епітеліальний шар кишечника (менше 50 %). Враховуючи результати попередніх досліджень, в яких була встановлена висока розчинність гліцираму, можна віднести гліцирам згідно з біофармацевтичною системою класифікації до 3 класу. Отримані результати досліджень обгрунтовують доцільність використання на основі гліцираму саме лікарських форм, які б минали бар'єр ентероцитів тонкого кишечника, зокрема песаріїв, гелів або кремів.

Статтю присвячено життю і творчості академіка АН УРСР Володимира Борисовича Порфир'єва (1899 - 1982) - відомого вченого-геолога, автора гіпотези абіогенного походження вуглеводнів на великих глибинах, а також теорії походження озокериту та узагальненої теорії утворення різних видів викопного вугілля. Справу В. Б. Порфир'єва гідно продовжував його учень доктор геолого-мінералогічних наук, професор Владилен Олексійович Краюшкін.

Ультрафіолетове (УФ) опромінення, якому піддається майже все населення планети, є етіопатогенетичним чинником багатьох захворювань, зокрема фотодерматитів, сонячних опіків, фотостаріння, канцерогенезу, фотоалергії. Зменшити негативний вплив сонячного опромінення на організм допомагає застосування фотопротекторних лікарських і косметичних засобів, активні фармацевтичні інгредієнти (АФІ) яких поглинають або відбивають УФ-промені. Тому доцільним є пошук і вивчення нових фотозахисних засобів, здатних не лише поглинати чи відбивати УФ-промені певної ділянки спектра, але й здатних захищати від випромінювання широкого діапазону. Мета дослідження - вивчення фотопротекторної активності (ФПА) нового крему на основі композиціїї кори верби білої (Salix alba L.) та цинку перитіонату, умовно названого "Саліцинк", на моделі гострого фотодинамічного запалення шкіри у щурів. Як препарат порівняння було обрано крем "Псорікап". Фотопротекторну активність крему "Саліцинк" досліджували на моделі фотодинамічної травми, викликаної УФ-опроміненням у щурів. В результаті дослідження було встановлено, що фотодинамічне запалення шкіри розвивалося поступово. На фоні лікування кремом "Саліцинк" спостерігалося значне зниження інтенсивності фотодинамічного запалення шкіри тварин, яке характеризувалося зменшенням набряку і гіперемії, а також зменшенням товщини шкірної складки у порівнянні з групою КП. Висновки: одержані результати дослідження свідчaть, що крем "Саліцинк" на моделі фотодинамічного УФ-індукованого ураження шкіри проявив виразні протизапальні властивості. Його використання надало змогу знизити інтенсивність гострого фотодинамічного запалення та прискорення одужання експериментальних тварин. Одержані результати обгрунтовують доцільність подальшого вивчення крему "Саліцинк" як фотопротекторного засобу за контактного алергічного дерматиту.

Ультрафіолетове (УФ) опромінення, якому піддається майже все населення планети, є етіопатогенетичним чинником багатьох захворювань, зокрема фотодерматитів, сонячних опіків, фотостаріння, канцерогенезу, фотоалергії. Зменшити негативний вплив сонячного опромінення на організм допомагає застосування фотопротекторних лікарських і косметичних засобів, активні фармацевтичні інгредієнти (АФІ) яких поглинають або відбивають УФ-промені. Тому доцільним є пошук і вивчення нових фотозахисних засобів, здатних не лише поглинати чи відбивати УФ-промені певної ділянки спектра, але й здатних захищати від випромінювання широкого діапазону. Мета дослідження - вивчення фотопротекторної активності (ФПА) нового крему на основі композиціїї кори верби білої (Salix alba L.) та цинку перитіонату, умовно названого "Саліцинк", на моделі гострого фотодинамічного запалення шкіри у щурів. Як препарат порівняння було обрано крем "Псорікап". Фотопротекторну активність крему "Саліцинк" досліджували на моделі фотодинамічної травми, викликаної УФ-опроміненням у щурів. В результаті дослідження було встановлено, що фотодинамічне запалення шкіри розвивалося поступово. На фоні лікування кремом "Саліцинк" спостерігалося значне зниження інтенсивності фотодинамічного запалення шкіри тварин, яке характеризувалося зменшенням набряку і гіперемії, а також зменшенням товщини шкірної складки у порівнянні з групою КП. Висновки: одержані результати дослідження свідчaть, що крем "Саліцинк" на моделі фотодинамічного УФ-індукованого ураження шкіри проявив виразні протизапальні властивості. Його використання надало змогу знизити інтенсивність гострого фотодинамічного запалення та прискорення одужання експериментальних тварин. Одержані результати обгрунтовують доцільність подальшого вивчення крему "Саліцинк" як фотопротекторного засобу за контактного алергічного дерматиту.

Наведено загальні відомості про золото, його родовища, самородки і видобуток цього металу у світі. Розглянуто особливості геохімії та мінералогії золота, морфологічні особливості і мінеральні асоціації. Окрему увагу приділено історії відкриття та освоєння золотоносних провінцій України.

Стаття присвячена видатному досліднику рудних родовищ Донбасу й одному з основоположників нового наукового напряму, талановитому вченому-геологу першої чверті ХХ ст. Я. В. Самойлову в зв'язку з 150-річчям від дня його народження. Розглянуто основні етапи життя вченого, його досягнення в детальному вивченні геології і мінералогії жильних родовищ Донецького басейну, серед яких золото, срібло, ртуть, свинцевий блиск, цинкова обманка, мідний колчедан. Вчений дав характеристику геології та структурі рудних родовищ Нагольного кряжа Донбасу, вивчив фосфорити та інші агрономічні руди. Вперше у світі ним проведено біогеохімічні дослідження умов утворення низки рудних мінералів і осадових гірських порід у зв'язку з участю в цих процесах мікроорганізмів. Професор Я. В. Самойлов разом з академіком В. І. Вернадським стояв біля витоків нового напряму в науці - біогеохімії.

Профессор П. С. Воронов (1920 - 2008) широко известен в бывшем СССР и за его пределами своими многочисленными исследованиями в разнообразных, но тесно связанных областях наук о Земле - геологии, географии, гляциологии, литологии, палеонтологии, стратиграфии, геохимии, геофизики. Однако наибольший научный вклад он внес в область тектоники и планетарной геоморфологии. В 40-х и 50-х гг. прошедшего века он участвовал в полевых геологических исследованиях - сначала в Арктике (Таймыр, Югорский полуостров), а затем в Антарктиде. При этом в Антарктике - он первопроходец, так как являлся участником первой и второй отечественных экспедиций. По проблемам Антарктиды и окружающих морских акваторий им опубликовано не менее 60 пионерских научных работ. Перу П. С. Воронова принадлежит около 250 научных работ, среди которых 12 монографий, I том советсвкого "Атласа Антарктики", более десятка учебников и учебно-методических пособий.

Доктор геолого-минералогических наук, профессор, лауреат Ленинской премии и Димитровской премии Народной Республики Болгарии Николай Филиппович Балуховский (1899 - 1977) принадлежит к той блестящей плеяде ученых, которая приумножила славу геологической науки в Украине и мире. Геологов много, однако лишь единицам удается открыть месторождение. Особенно если открытое месторождение является уникальным по ряду качеств и крупным по запасам. На долю выдающегося геолога-нефтяника и тектониста Н. Ф. Балуховского выпало это редкое для геолога счастье. Им открыто Курдюмо-Елшанское газовое месторождение в Поволжье, пять месторождений в Болгарии и главное - Шебелинка в Украине. В частности, вместе с геологами-нефтяниками Б. С. Воробьевым, Н. А. Горевым, В. Р. Литвиновым, Л. С. Палец, С. Е. Черпак он открыл в Украине уникальное месторождение углеводородов - Шебелинское газоконденсатное месторождение-гигант. К настоящему времени становится очевидным, что открытие данного месторождения для Украины - это открытие века. Газ Шебелинского месторождения обусловил начало бурного развития газодобычи в новом, восточном геологическом регионе (Днепровско-Донецком авлакогене) страны и явился мощным толчком к экономическому развитию и процветанию Украины и европейской части России. В 1959 г. за разведку данного месторождения первооткрыватели уникальной Шебелинки были удостоены государственной награды - Ленинской премии. Кроме того, профессор Н. Ф. Балуховский вошел в историю как выдающийся тектонист - приверженец "астрорезонансной" гипотезы, согласно которой геологические циклы Земли резонансно связаны с космическими циклами и порождены последними.

Среди блестящей плеяды геологов-нефтяников Украины и бывшего СССР имя академика Владимира Борисовича Порфирьева занимает особое место. В историю геологической науки он вошел как творец новой теории происхождения нефти и природного газа - продуктов абиогенного синтеза углеводородов на больших глубинах. Ученый утверждал, что нефть и газ образуются на больших глубинах, т.е. в мантии Земли, а затем в виде горячих флюидов мигрируют по глубинным розломам литосферы к ее поверхности. Известен ученый как автор теории происхождения озокерита и обобщенной теории образования различных видов ископаемого угля. Он дал научное обоснование практического использования мелинитовых сланцев. Благодаря своим научным трудам, не будучи членом партии В. Б. Порфирьев стал академиком АН УССР, лауреатом Государственной премии УССР и Премии им. В. И. Вернадского, достиг славы и получил мировое признание.

Наявність запального процесу як патологічної основи розвитку багатьох захворювань зумовила в межах пошуку нових рослинних лікарських засобів вивчення протизапальної активності сухих екстрактів з рослинної сировини Півникових. Мета роботи - вивчити протизапальні властивості на моделі карегенінового набряку у щурів нових сухих екстрактів з різних видів сировини рослин родини Iridaceae в певних дозах та порівняти між собою за даним видом фармакологічної активності. Об'єкти дослідження були сухі гідрофільні екстракти з листя Iris hungarica, приймочки та бульбоцибулини Crocus sativus, листя Gladiolus hybrida hort., листя Juno bucharia. Відомо, що в патогенезі арагенінового запалення через 1,5 - 5,5 години після введення флогогену провідну роль відіграють простагландини, що дозволяє зробити висновок про вплив досліджуваних екстрактів на циклооксигеназну систему. Протизапальну активність екстрактів вивчали в дозі 25 мг/кг. Серед досліджуваних сухих екстрактів у дозі 25 мг/кг екстракт листя юнони максимально зменшував карагеніновий набряк на 3 годину в 1,42 рази (протизапальна активність складала 81,38 %). Попереднє введення тваринам екстрактів з приймочок та бульбоцибулин крокусу посівного також показало виразну протизапальну активність (73,24 та 78,61 %, відповідно). В ряду представлених екстрактів у дозі 25 мг/кг за протизапальним ефектом екстракти можна розташувати в наступному порядку: юнона >> крокус бульбоцибулини >> крокус приймочки >> ірис листя. Екстракт гладіолусу показав протизапальну активність в обраній дозі нижче 50 %. Висновки: рослинні екстракти у дозі 25 мг/кг проявили різного ступеня антиексудативну активність та здатність пригнічувати синтез простагландинів.

Выдающийся украинский геолог-нефтяник, лауреат Государственной премии Украины, доктор геолого-минералогических наук, профессор, академик Украинской нефтегазовой академии Владилен Алексеевич Краюшкин - эрудированный ученый и умелый организатор научных исследований, талантливый ученик и коллега выдающегося ученого-нефтяника XX в., академика НАН Украины Владимира Борисовича Порфирьева - творца теории неорганического генезиса нефти и газа. Активнейший приверженец теории абиогенного происхождения углеводородов, длительно разрабатываемой в Институте геологических наук (ИГН) НАН Украины. Учитель и ученик, вместе с коллегами из ИГН, не только разработали в Украине теорию неорганического генезиса углеводородов (УВ), но и реализовали ее в практическом плане в пределах Днепровско-Донецкого авлакогена и других геологических регионов. Глубине и масштабам их исследований не было аналогов ранее ни в бывшем СССР, ни за рубежом. Поэтому их теория абиогенного происхождения УВ приобрела широкое и, несомненно, заслуженное международное признание.

Обсуждены проблемы еврейской истории и истории Холокоста. Рассмотрены межъязыковые параллели личных имен древнееврейского происхождения в украинском и русском языках. Представлен контрастивный анализ грамматических категорий глагола в языке идиш и других западногерманских языках.