Представлено матеріали конференції, які присвячено фундатору сільськогосподарської дослідної справи в Україні професору А. Є. Зайкевичу. Висвітлено нариси з біографії, результати аналітичних і бібліографічних досліджень, польових експериментів в землеробстві, рослинництві проведених науковцями Полтавського державного аграрного університету й інших навчальних закладів Міністерства освіти і науки України, науково- дослідних установ НААН.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.6-36 + П212.6-4

Рубрики:

Просо

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Подальше поширення сої стримується недостатньо обгрунтованою зональною технологією її вирощування. Норма висіву впливала на величину врожайності сої більше, ніж спосіб сівби. Сорт Романтика максимальну врожайність мав за норми висіву 700 тис./га - 2,41 т/га. Занижені норми висіву сприяли зниженню врожайності насіння до 2,07 т/га за норми висіву 600 тис./га та до 1,82 т/га - за норми 500 тис./га. Збільшення норми висіву до 800 тис./га було неефективним - 2,39 т/га. У скоростиглого сорту Устя найбільша врожайність була за норми висіву 700 тис./га - 2,48 т/га. Занижені норми висіву сприяли зниженню врожайності насіння до 2,11 т/га - за норми висіву 600 тис./га, до 1,99 т/га - за норми 500 тис./га. Збільшення норми висіву до 800 тис./га не сприяло підвищенню врожайності - 2,35 т/га. За зрідженого розміщення рослин характерне близьке до поверхні урунту закладання бобів, яке спричиняє значні втрати врожаю під час збирання.

Результати дослідів підтверджують можливість одержання стабільних врожаїв за рахунок підбору строку сівби та фону мінерального живлення. У середньому за 2002 - 2005 рр. у сорту Романтика відмічена чітка тенденція збільшення врожайності від ранніх до пізніх строків незалежно від фонів живлення (від 1,73 т/га до 2,08 т/га в середньому за 4 роки). У сортів Мрія та Аметист на фоні без добрив має місце така ж тенденція, тоді як на фоні застосування добрив найбільш оптимальними строками були більш ранні (III - декада квітня і I декада травня), ніж пізні. Вищий рівень продуктивності сої за 2006 - 2010 рр. було одержано за раннього (22.04) строку сівби - 1,82 т/га, а найгірші показники отримано за пізнього (21.05) строку сівби, де врожайність була в межах 1,67 т/га. В розрізі сортів: кращі результати, за більшості строків сівби, окрім пізніх, було одержано у випадку вирощування сорту Романтика, який забезпечив одержання 1,84 - 1,87 т/га насіння. За пізніх строків сівби третій (06.05), четвертий (14.05) та п'ятий (21.05) вищий рівень продуктивності було одержано за вирощування сорту Аннушка - 1,72 - 1,85 т/га.

За результатами вивчення сортів сої виділено найбільш продуктивні сорти, які за умов Лівобережного Лісостепу поєднують короткий період вегетації та основні компоненти продуктивності. Погодні умови вегетаційного періоду суттєво впливали на тривалість міжфазних періодів. Урожайність насіння з однієї рослини залежала від висоти головного стебла, кількості плодоносних вузлів, бобів та насінин на рослині. У пізньостиглих сортів проявлявся негативний вплив висоти прикріплення нижніх бобів на насіннєву продуктивність.

Індекс рубрикатора НБУВ: П. р(4УКР)2 г

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено нові підходи до застосування біологічних, хімічних та фізичних засобів у технологіях вирощування сої та кукурудзи з урахуванням конкретних умов нестійкого зволоження Лісостепу України, де розміщені великі посівні площі цих культур. Зазначено, що для ефективного використання біокліматичного потенціалу місцевостей важливе значення має розробка та впровадження у виробництво сучасних конкурентоспроможних технологій вирощування культур. Подано інформацію про роль мікроелементів в життєдіяльності бобових культур, симбіотичну продуктивність агробіоценозу сої, вплив мінеральних добрив на урожайність і поживну цінність змішаних посівів сої і злакових культур.

Індекс рубрикатора НБУВ: П213.6-4

Рубрики:

Соя

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено вплив мінерального азоту та Ризоторфіну на накопичення білку та ясиру в насінні сої. Інокуляція насіння Ризоторфіном та внесення мінеральних добрив, особливо сумісне їх застосування, сприяло значному підвищенню вмісту в насінні білка та зменшенню вмісту жиру. Бактеріальні добрива позитивно впливали на збільшення вмісту жиру у насінні сої - 18,1 %, але більш раціональною була комплексна дія мінеральних та бактеріальних добрив, які підвищували вміст жиру в сухій речовині насіння до 21,4 - 22,4 %.

Урожайність та якість урожаю сої залежала як від строків сівби, так і від передпосівної обробки насіння. Передпосівна обробка "Ризогуміном" позитивно вплинула на продуктивність азотфіксації і, як наслідок, на врожайність культури. На ділянках, де рослини у ході сівби були оброблені біопрепаратом за всіх трьох строків сівби, структурні показники врожаю та маса 1000 насінин були вищими. Маса 1000 насінин у разі використання біопрепарату відрізняюся в середньому на 6,4 - 8,6 грамів. Різні строки сівби помітно вплинули на тривалість періоду вегетації рослин. Найдовшим він був за ранньої сівби і в подальшому скорочувався на 6 - 9 днів.

Запропоновано основні елементи сортової технології вирощування сої за умов лівобережної частини Лісостепу України, зокрема строки, способи сівби та норми висіву. Норма висіву більше, ніж спосіб сівби, впливала на величину врожайності сої. Підвищення норми висіву до 800 тис./га схожих насінин, особливо за сівби в пізні строки, не сприяло суттєвому підвищенню врожаю. Найбільш доцільно сою сіяти звичайним рядковим (15 см) або широкорядним (45 см) способами з нормою висіву 700 тис./га схожих насінин.

Запропонована модифікація променевого способу розміщення рослин сої з урахуванням специфіки сучасних інтенсивних сортів надає змогу оцінити великий набір густоти рослин і виявити конкурентні взаємовідносини між рослинами на порівняно невеликій дослідній ділянці. Для сортів Антрацит та Аметист доцільною була густота від 700 до 800 тис. рослин на 1 га за врожайності 25,0 - 26,7 ц/га. Сорт Алмаз найбільшу врожайність мав за густоти близько 1 млн рослин на 1 га, урожайність насіння склала 30,0 ц/га.

Індекс рубрикатора НБУВ: П213.6-434

Рубрики:

Соя

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Пошук нових підходів до розробки й використання біологічних, фізичних та хімічних елементів технології дає можливість більш повно розкрити продуктивний потенціал сучасних сортів цієї культури в конкретних грунтово-кліматичних зонах України. За результатами багаторічних досліджень (1986 - 2010 рр.) розроблено основні технологічні елементи вирощування сої за умов нестійкого зволоження Лісостепу України. Результати енергетичного аналізу дають можливість оцінити і порівняти традиційні й нові технології, їх перспективність із точки зору рівня енергоощадження. Під час застосування рекомендованої технології одержано вищу на 0,27 т/га урожайність у порівнянні з прийнятою в регіоні.

Установлено, що безпосереднє внесення азотних добрив під сою пригнічує фіксацію азоту. З підвищенням дози добрив збільшився збір перетравного протеїну. У разі внесення 1 кг добрив у чистому посіві кукурудзи можна одержати 1,58 кг перетравного протеїну, тоді як у змішаних посівах 0,99 - 1,01 кг. Причина відносно низького збільшення врожаю в змішаних посівах від мінеральних добрив полягає в слабкій чутливості бобового компонента на поліпшення умов кореневого живлення. Соя в сумішках зі злаковими культурами пригнічується, і це пригнічення не зменшується у разі поліпшення умов живлення, коли вносяться мінеральні добрива, а, навпаки, підсилюється.

Використання біологічних, фізичних та хімічних елементів технології дає можливість більш повно розкрити продуктивний потенціал сучасних сортів сої. Запропонований передпосівний обробіток насіння сої мікроелементами дає можливість підвищити її урожайність за умов використання молібдену на 0,10 - 0,20, бору - на 0,19 - 0,26, кобальту - на 0,09 - 0,19 т/га. Допосівний обробіток насіння фумараном у концентрації 100 мг/л і сівбі його в I декаді травня забезпечує зростання урожайності на 0,36 т/га. Більш рання (III декада квітня) і пізня (II половина травня) сівба таким насінням були менш ефективними. Обгрунтовано доцільність сівби сої в I декаді травня з нормою висіву 700 тис./га схожих насінин і рядковим способом з шириною міжрядь 15 см. Така технологія сівби дає можливість одержати урожайність 2,88 т/га і завдяки високому прикріпленню нижніх бобів (14,4 см) скоротити втрати під час збирання.

Наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми з обгрунтування агроекологічних основ використання біологічних, фізичних і хімічних засобів у технологіях вирощування сої в Лісостепу України. Розглянуту проблему вирішено шляхом застосовування передпосівної обробки насіння сої холодопротектором фумараном. Встановлено, що для одержання врожаю сої на середньо-суглинкових чорноземних і темно-сірих опідзолених грунтах потрібно вносити азотно-фосфорні добрива, проводити обов'язкову інокуляцію насіння ризоторфіном з мікроелементами бором і молібденом. Зазначено, що для підвищення продуктивності сої потрібно застосовувати систему смугового вирощування з кукурудзою. Доведено, що для підвищення продуктивності сої висівати її ранньо- або середньостиглі сорти необхідно із середньостиглими гібридами кукурудзи.

За допомогою простих регресивних формул розраховано можливу висоту рослин кукурудзи та сої в одновидових і змішаних посівах з урахуванням погодних умов вететаційного періоду з помилкою в межах 3 - 8 %. Запропоновано логічно замкнені комплексні математичні моделі для змішаних посівів, які можуть пояснити ефективність впливу погодних і грунтових умов на формування врожаю. Розроблені спрощені прикладні моделі величини врожаю одновидових і змішаних посівів сої зі злаковими культурами залежно від середньодобової температури повітря та кількості опадів за вегетаційний період дають змогу прогнозувати продуктивність таких посівів.

Сорти сої, створені для різних грунтово-кліматичних зон, суттєво відрізняються один від одного за вимогами до факторів зовнішнього середовища та господарсько цінними показниками. Зміна району вирощування у більшості випадків негативно впливає на їх продуктивність. Добір сортів сої для умов лівобережної частини Лісостепу України потрібно проводити на основі багаторічних досліджень, оскільки умови зовнішнього середовища різних років здійснюють суттєвий вплив на цей показник. У результаті вивчення великого вибору сортів сої виділено найбільш продуктивні, які в умовах лівобережної частини Лісостепу поєднують короткий період вегетації та основні компоненти продуктивності.

Обговорено питання розширення площі посіву бобових культур для кормового використання з метою біологізації землеробства та підвищення родючості урунту. Основними шляхами вирішення є раціональне співвідношення польового і лугового кормовиробництв, максимальне насичення багаторічними травами сівозмін, збільшення виробництва зернобобових культур, передусім сої. За умов кращої вологозабезпеченості урунту у травні - червні є більшою вірогідність високої врожайності гороху, й, навпаки, за рівномірного розподілу опадів (а ще краще, більшої їх кількості в липні - серпні) одержують високу врожайність сої. Тому ці дві культури-супутники повинні бути обов'язковими в господарствах Лівобережного Лісостепу для більшої ймовірності стабільного врожаю зерна і білка.