Клиницистам важно оценить, когда необходимо назначать антибиотикопрофилактику (АП) и когда это неуместно. Обоснованное использование антибиотиков уменьшит риск возникновения инфекционных послеоперационных осложнений и может свести к минимуму развитие антибиотикорезистентности микроорганизмов. Хотя рутинная АП не рекомендуется для гинекологических вмешательств низкого инфекционного риска, связанных с вспомогательными репродуктивными технологиями, оценка отдельных факторов риска по-прежнему имеет решающее значение. Для трансцервикальных процедур, таких, как гистеросальпингография, инфузионная сонография, гистероскопия, перенос эмбрионов и хромогидротубация, пациенты с риском развития тазовых инфекций должны подвергаться скринингу и лечению до проведения вмешательств. Пациенты с хроническими воспалительными заболеваниями органов малого таза (ХВЗОМТ) в анамнезе или расширенными маточными трубами (гидросальпиксами) подвергаются высокому риску развития постпроцедурных воспалительных осложнений, и следует внимательно изучать риски и преимущества АП у этих пациентов. Для трансвагинальных процедур, таких, как забор ооцитов, рекомендуется АП у пациенток с эндометриозом, ХВЗОМТ, перфоративным аппендицитом или множественными предшествующими операциями на тазовых органах в анамнезе.

Запропоновано новий підхід до переформулювання, що надає можливість зменшити складність алгоритму розгалуження і меж для розв'язку лінійної цілочислової задачі про рюкзак. Алгоритм розгалуження й обмеження в цілому спирається на звичайну стратегію, яка полягає в першому ослабленні цілочислового завдання (ЦЧЗ) у моделі лінійного програмування (ЛП). Якщо оптимальне рішення ЛП є цілочисловим, то є оптимальне рішення ЦЧЗ. Якщо оптимальне рішення ЛП не є цілочисловим, то обирається змінна з дробовим значенням для створення двох підзадач, так що частина допустимої області відкидається без усунення будь-якого з можливих цілочислових рішень. Процес повторюється для всіх змінних з дробовими значеннями, поки не буде знайдено цілочислове рішення. У цьому підході змінна сума та додаткові обмеження генеруються та додаються до вихідної задачі перед її розв'язком. Для цього швидко визначається об'єктивна межа задачі про рюкзак. Потім межа використовується для генерації набору меж змінної суми та чотирьох додаткових обмежень. Виходячи за межі змінної суми, вихідні підзадачі будуються та розв'язуються. Оптимальний розв'язок потім виходить як кращий розв'язок з усіх підзадач з точки зору об'єктивного значення. Запропонована процедура призводить до підзадач, які мають меншу складність і легше розв'язуються, ніж вихідна задача, з точки зору кількості гілок і пов'язаних ітерацій або підзадач. Задача про рюкзак - це особлива форма загальної лінійної цілочислової задачі. Є багато видів задач про рюкзак. Вони включають в себе задачі "нуль-один", "множинного вибору", "обмежену", "необмежену", "квадратичну", "багатоцільову", "багатовимірну", "колапсу нуль-один" та задачу про об'єднання рюкзаків. Задачі про рюкзаки "нуль-один" - ті, в яких змінні приймають тільки 0 і 1. Причина в тому, що предмет може бути обрано або не обрано. Іншими словами, немає можливості отримати дробові суми або предмети. Це найпростіший клас завдань про рюкзаки, і він є єдиним, який можна розв'язати в поліномі за допомогою алгоритмів внутрішніх точок і в псевдополіноміальному часі за допомогою методів динамічного програмування. Задачі з множинним вибором рюкзаків - це узагальнення звичайної задачі про рюкзаки, коли набір предметів розбивається на класи. Нульовий варіант вибору предмета замінюється вибором рівно одного предмета з кожного класу предметів.

Задача комівояжера (ЗК) - це задача, за якої комівояжер відправляється з вихідного вузла і повертається до нього таким чином, що кожен вузол у мережі вузлів відвідується один раз, а загальна пройдена відстань зводиться до мінімуму. Вважається, що ефективного алгоритму для ЗК не існує. ЗК класифікується як NP-важка задача і розробка ефективного вирішення для неї буде означати NP = P. Наведено постановку задачі комівояжера з фіктивними елементами. Для цього виключаються всі субтури в мережі ЗК із використанням мінімально можливої кількості обмежень. Оскільки для формування субтура потрібно мінімум 3 вузли, мережа ЗК розділяється за допомогою вертикальних і горизонтальних ліній таким чином, щоб між вертикальними або горизонтальними лініями було не більше трьох вузлів. Множина всіх вузлів між будь-якою парою вертикальних або горизонтальних ліній називається блоком. Фіктивні вузли використовуються для з'єднання одного блоку з наступним. Потім реконструйована ЗК використовується для постановки ЗК як задачі цілочислового лінійного програмування. У разі використання алгоритмів розгалуження немає ніякої гарантії, що кількість підзадач не злетить до некерованих рівнів. Евристичні або апроксимувальні алгоритми, які іноді використовуються для прийняття швидких рішень для практичних моделей ЗК, мають серйозні економічні проблеми. Різниця між точним рішенням і приблизними в грошовому вираженні дуже велика для практичних завдань, таких як доставка листів із використанням транспортного засобу в Пекіні, Токіо, Вашингтоні і т. д. Модель ЗК має безліч промислових застосувань, таких як свердління друкованих плат (ДП), капітальний ремонт газотурбінних двигунів, рентгенівська кристалографія, підключення комп'ютерів, комплектація замовлень на складах, складання маршрутів транспортних засобів, нанесення масок під час виробництва ДП і т. д.

Індекс рубрикатора НБУВ: В173.1

Рубрики:

Дослідження операцій

Шифр НБУВ: Ж24320 Пошук видання у каталогах НБУВ