Досліджено моральні й естетичні параметри життєвого світу людини як ціннісно-смислового універсуму культури в екзистенційних модусах "справжність-несправжність" людського існування. Проаналізовано феноменологічно-онтологічні, аксіологічні та комунікативні аспекти морально-естетичних засад особистісного самовизначення у світі в контексті людиновимірних констант нової онтологічної парадигми та дотичний до неї світоглядно-антропологічний дискурс представників Київської філософської школи. Розкрито евристичний потенціал концептуального ресурсу нової онтології: подієвості, модусів "справжність-несправжність", ідеально належної царини цінностей, відповідального вчинку, "не-алібі в бутті", діалогічності, що на вітчизняному грунті репрезентовано проблемами світогляду, досвіду, моральнішого світовідношення, дихотомії "байдуже-небайдуже". Окреслений морально-естетичний фундамент буття людини у світі акумулює у своїх глибинах вагомі перспективи вільного вибору "бути чи не бути собою" у ситуації втрати стійких духовних орієнтирів сучасного поступу культури.