Розглянуто проблеми вивчення тремора, інших гіперкінезів, рухових розладів і коморбідних станів за допомогою діагностичних і диференційно-діагностичних рейтингових шкал, опитувальників, тестів. Зазначено, що застосування такого роду методик всебічного обстеження дозволяє стандартизувати дрижальні гіперкінези, простежувати їх зміни в динаміці, у т.ч. для контролю ефективності лікування, а також в експериментальній роботі. Зауважено, що ряд наведених шкал і опитувальників спрямовані на вивчення повсякденної активності, соціальної адаптації, функціональних розладів, психовегетативного супроводу та інших немоторних проявів рухових розладів, що допомагає в уточненні діагнозу та виробленні адекватних стратегій терапії.