Розкрито наукову концепцію нейрогуморальної моделі прогресування хронічної серцевої недостатності (ХСН), яка базується на використанні розшифровки особливостей взаємозв'язку активності ренін-ангіотензивної системи й об'ємних показників лівого шлуночка та лівого передсердя. Вперше надано оцінку залежності змін швидкісних показників скорочення та розслаблення міокарда задньої стінки лівого шлуночка та міжшлуночкової перегородки, порушення системної гемодинаміки від ступеня вираженості ХСН і наявності структурної перебудови серця під впливом курсового лікування периндоприлом і небівололом. Встановлено, що в хворих на ХСН периндоприл переважно впливає на систолічну функцію лівого шлуночка, а небіволол - на діастолічну.