Удосконалено діагностику хронічного гломерулонефриту з використанням результатів дослідження реологічних властивостей сечі. З'ясовано, що захворювання характеризується підвищенням модуля в'язкоеластичності та показників поверхневого натягу в зоні коротких і середніх термінів існування поверхні на тлі зниження статичного поверхневого натягу та співвідношення кутів нахилу кривих тензіореограм. Морфологічний варіант гломерулонефриту має свої особливості змін параметрів міжфазної тензіометрії сечі. Відзначено, що тяжкість тубулоінтерстиціальних змін відображає ступінь порушень динамічного поверхневого натягу, а судин - співвідношення рівноважного поверхневого натягу сечі та крові. Визначено вплив параметрів статичного поверхневого натягу сечі та білок-сурфактантного коефіцієнта на ефективність лікування хворих з нефротичним синдромом.