Здійснено філософсько-історичний аналіз проблеми переоцінки цінності історії та співвідношення історицизму й історизму в контексті сучасної методології. Доведено зв'язок сучасних концепцій множинності та відкритості історії, в яких має місце критика лінеарних моделей історичного розвитку, з історицистськими проектами К.Маркса та Ф.Ніцше. Історицизм поставлено як критичне, драматичне поєднання теорії та практики, що позначає "злам метафізики" та "переоцінку всіх цінностей". Висвітлено дискурсивну стратегію історицизму, орієнтовану на "відкритість іншому". Підкреслено, що історизм, як методологічний принцип вивчення історії, не можна відокремити від історицизму, бо він так само є ціннісним баченням історії. Втім, істори(ци)зми К.Маркса та Ф.Ніцше презентують нове мислення, що полягає у прагненні змінити світ відповідно до "природи" людини, яку кожний з них розуміє по-різному.