Експериментально та теоретично обгрунтовано вплив отрути блідої поганки на порушення екскреторної, іонорегулювальної та кислотовидільної функції нирок. Вперше встановлено патогенетичний зв'язок між рівнем продуктів пероксидації ліпідів, окисненомодифікованих білків, активністю ферментів антиоксидантної системи, показниками ендогенної інтоксикації та розвитком дистрофічно-некротичного ураження глометулярно-тубулярного апарату нирок у разі дії отрути блідої поганки. З'ясовано, що аманіта-фаллоїдини пригнічують утворення оксиду азоту в нирках і сприяють розвитку в них ішемії. Виявлено ефективність використання гістидинату міді та тіотриазоліну у разі експериментального ураження нирок аманіта-фаллоїдиновою отрутою. Показано здатність даних препаратів стабілізувати вільнорадикальні процеси, покращувати функціональний стан системи антиоксидантного захисту, знижувати ступінь ендогенної інтоксикації та захищати гломерулярні та тубулярні структурні елементи нирки від ураження, що сприяє нормалізації фільтраційних, іонорегулювальних і кислотовидільних процесів.