Обгрунтовано можливості використання діалогічного підходу у процесі дослідження музичної активності дитини. На підставі фундаментальних положень сучасних теорій діалогу обгрунтовано принципи діалогічної інтерпретації музичної активності дитини. Шляхом аналізу суб'єктного складу та типів діалогу проведено діалогічну інтерпретацію її дій у трьох формах музичноі активності (сприймання, виконання та компонування музики). Запропоновано методику психологічного аналізу складових процесу музичного компонування. Відзначено, що у вітчизняній психології дану форму музичної активності дитини досліджено вперше. Сформовану діалогічну методологію рекомендовано використовувати у процесі розробки нових методів тестування рівнів досягнень учнів у сфері музичного виховання, а також для вирішення завдань професійної діагностики і спеціального добору для подальшої музичної освіти.