Вивчено питання еволюції вокального циклу австро-німецької традиції та закономірностей циклоутворення на прикладі творів пізнього Р. Шумана, Х. Вольфа та раннього А. Шенберга. Обгрунтовано місце вокального циклу у контексті теорій про жанро- та формоутворення у вокальній музиці. До наукового обігу введено поняття "музично-поетична строфа". Доведено, що ідея вокально-пісенної циклізації базується на діалектиці цілісності відмінностей, яка керує процесом музичного формування. Запропоновано поняття "художньо-концептуальний простір-час вокального циклу", яке відображає загальні властивості циклічності (кругове замикання, ланцюги повторів) та її специфіку на рівні синтезу музики та слова, за якого взаємодіють обидві циклічності - музична та словесна. Розроблено оригінальну дефініцію вокального циклу як сюжетоподібної музично-поетної композиції. Відзначено, що головні тенденції еволюції австро-німецького вокально-фортепіанного циклу після його фундаторів - Л. ван Бетховена, Ф. Шуберта, були наявні, зокрема, у творчості пізнього Р. Шумана, Х. Вольфа та раннього А. Шенберга. На підставі проведеного аналізу їх творів доведено, що за збереження відносної "чистоти" жанру циклу композиторами були намічені його різноспрямовані модифікації - шляхи до моноопери (Р. Шумана), вокально-фортепіанної поеми (Х. Вольфа), мелодрами на основі "вінка-попурі" за мотивами естрадно-кабаретного шоу (А. Шенберга).