Обгрунтовано методологію вітчизняної педагогіки як філософське, соціально-педагогічне підгрунтя комунікативної діяльності вчителя загальноосвітньої школи (ЗОШ). З'ясовано сутнісну основу професійно-комунікативної діяльності учителя - компонента соціальної системи спілкування. Розкрито історіографію професійної комунікації вчителя ЗОШ у контексті періодизації розвитку вітчизняної педагогічної думки в другій половині XX ст. Проаналізовано провідні тенденції розвитку професійно-комунікативної діяльності вчителя у межах досліджуваного періоду. Узагальнено вітчизняний досвід педагогічної комунікації досліджуваного періоду й висвітлено можливість його екстраполяції в сучасну концепцію професійно-комунікативної діяльності вчителя. Досліджено історико-педагогічні засади становлення основних структурних компонентів теорії та практичного досвіду у сфері різних видів педагогічної комунікації: "учитель - учень", "учитель - учитель", "учитель - дитячий колектив", "учитель - педагогічний колектив", "учитель - батьки", "учитель - громадськість". Уточнено категорійно-понятійний апарат ("комунікація", "спілкування", "соціальна взаємодія", "педагогічна комунікація", "педагогічна взаємодія", "комунікативна компетентність") у філософському, психологічному, педагогічному, соціологічному та лінгвістичному аспектах.