Досліджено психологію взаємодії сім'ї з освітніми соціальними інституціями. Крізь призму генетичної психології та системного підходу як методологічної парадигми дослідження здійснено розгалужене теоретико-емпіричне вивчення взаємодії систем "сім'я" й "освітня соціальна інституція". Здійснено цілісний системний аналіз феномену міжсистемної взаємодії між системами "сім'я" й "освітня інституція", виявлено ефекти-фактори 1-го та 2-го порядків у міжсистемній взаємодії. Визначено, що дитина/учень є одночасно членом двох систем "сім'ї" та "школи". Поведінка кожного учасника системи обумовлена іншими учасниками та навпаки. Це створює циркулярну каузальність та ко-еволюцію комунікативних, інтерактивних і наративних зразків спілкування. Виявлені дві моделі взаємодії між школою й учнем: ієрархічна та підтримувальна. Розроблено процедурно-методичну організацію та змістовно-функціональну сутність формування системної модерації як технології міжсистемної взаємодії сім'ї й освітньої інституції для психологів закладів освіти, що сприяє створенню діагностичного інструментарію для проведення діагностики взаємодії, її функцій та проявів у професійному, навчально-виховному й іншому видах діяльності.