На матеріалі сучасної німецької мови вперше запропоновано систему формальних критеріїв виокремлення детермінованого речення (ДР) з-поміж інших синтаксичних явищ сучасної німецької мови. Обгрунтовано факт одночасної співвіднесеності речення з детермінованим підрядним зі всією частиною того реченнєвого цілого, яке йому позиційно передує. Здійснено формально-граматичне моделювання ДР сучасної німецької мови під кутом зору його спроможності бути як суб'єктом, так і об'єктом процесів синтаксичної деривації. Укладено номенклатуру логіко-семантичних типів ДР на підставі коментувальних, комітативних і каузальних рефлексій їх пропозиційного змісту. Розкрито механізм предикативного аранжування ДР, зумовлений комбінаторикою використання темпоральних, модальних і персональних маркерів. З'ясовано алгоритм актуального членування та розгортання комунікативної перспективи, обгрунтовано констатувальний субстрат прагматичної настанови висловлень з ДР. Описано специфіку використання ДР у художньому, медичному й юридичному дискурсах.