На основі діалогічного походу визначено місце та значення фортепіанної сонати в композиторській та виконавській творчості, роль сонатності в розвитку стильового міжкультурного діалогу. Обговорено музикознавчі аспекти теорії діалогу, що дозволяє виявляти критерії жанрово-стильової типології фортепіанної сонати як передумову відокремлення принципу сонатності в логіку музичної композиції. Жанрова форма сонати й явище сонатності одержують наукове музикознавче осмислення та теоретичну оцінку на основі концепції діалогу М. Бахтіна та її ноетичної модифікації в сучасному українському музикознавстві. Визначено іманентні стильові фактори еволюції жанрової форми сонати, причини та прийоми їх типізації, що ведуть до виділення двох сталих типологічних тенденцій у становленні та трансформації циклічних рис фортепіанної сонати, на основі яких поляризується стиль інтерпретації сонатних композицій. З боку виконавської концепції сонатності залучені характеристики творчого досвіду китайських піаністів XX - початку XXI ст. Висвітлено відношення сучасних китайських піаністів до класико-романтичної традиції європейської музики, своєрідність створюваної ними семантичної моделі сонати.