Встановлено структурні та функціональні характеристики внутрішньомовної німецької та міжмовної німецько-української омонімії в руслі синергетичної наукової парадигми. Висвітлено основні проблеми внутрішньомовної та міжмовної омонімії різних частин мови й описано процеси взаємодії елементів і підсистем, які дозволяють зменшити ентропію у процесі появі нових омонімів у лексичній системі німецької мови. Встановлено особливості омонімії похідних і складних слів та абревіатур. Проаналізовано граматичну міжчастиномовну омонімію. Систематизовано омонімію в мовленні та виявлено захисні механізми для усунення спричинених омонімією перешкод у процесі комунікації. Запропоновано нові підходи до розгляду явища міжмовної омонімії на матеріалі далекоспоріднених мов і простежено культурно-специфічну семантико-стильову еволюцію міжмовних омонімів у системі національних мов-носіїв.