Дисертація присвячена виявленню просторових відмінностей геоморфологічної будови Волинської височини, встановленню їхнього походження та сучасних тенденцій розвитку та деталізації геоморфологічного районування височини з урахуванням цих відмінностей. За результатами виконання морфометричного аналізу виявлено чітке переважання високих показників крутизни схилів, глибини вертикального та густоти горизонтального розчленування у південній та південно-східній частинах височини, та переважання суттєво нижчих значень цих параметрів у східній частині височини. Західна та центральна частини Волинської височини характеризуються домінуванням середніх значень аналізованих морфометричних параметрів. Повчанська та Мізоцька ділянки суттєво відрізняються від решти території Волинської височини більшою неотектонічною активністю і досить чіткою структурною зумовленістю долинної мережі. У межах найбільших річкових долин височини виявлено три морфологічно виражені тераси (одну середньоплейстоценову та дві пізньоплейстоценові) та заплаву. Наймолодша плейстоценова тераса представлена кількома рівнями, різними за відносною висотою над урізом води в ріках, переважно має локальне поширення і складена головно піщанистим матеріалом. У долині р. Горинь виявлено також четверту, ранньоплейстоценову терасу. Рельєф височини характеризується значним розповсюдженням реліктових форм, зокрема денудаційних поверхонь вирівнювання, долин стоку талих льодовикових вод і лесового посткріогенного мікрорельєфу. За сукупністю геоморфологічних ознак деталізовано схему геоморфологічного районування Волинської височини, в результаті чого у межах 6 геоморфологічних районів виділено 20 підрайонів та 4 річкові долини як окремі таксономічні одиниці.