За результатами чергового моніторингового опитування представлено зріз суспільно-політичних настроїв населення України у світлі подій кінця 2013 - початку 2014 рр., які призвели до Євромайдану та фактичної зміни державної влади в країні. Відстежено динаміку зацікавленості різних категорій населення політичним життям, довіри до органів влади, партій, громадських організацій та політичних і громадських діячів, ставлення до змін у владі та ключових кадрових призначень, до проведення позачергових виборів Президента та Верховної Ради, подається електоральний рейтинг провідних партій та найбільш імовірних претендентів на президентську посаду. Особливістю опитування було також з'ясування думки стосовно люстрації посадовців, довіри до влади РФ, посадових осіб ЄС та НАТО.

Розглянуто діяльність суспільно-політичних рухів у сучасній Україні, їх типи та функції, вплив на розвиток громадянського суспільства та демократії. Проаналізовано діяльність Народного руху України, руху "Пора", Євромайдан.

Зазначено, що незадовільна соціально-економічна ситуація в країні призвела до вивільнення радикальних настроїв у суспільстві. Каталізатором подій стала ситуація щодо підписання договору про асоціацію з ЄС, що зібрало велику кількість людей, налаштованих на дії. На хвилі революційного, протестного настрою виникла нова "мітингова демократія" - Євромайдан у Києві. Як і кожна маса, Євромайдан може піддаватись впливу. Всі політичні гравці у цій ситуації намагаються за допомогою політичних технологій вплинути на Єромайдан для досягнення власної мети. Розглянуто технології впливу на маси та як вони діють.

Увагу приділено питанню про курганне будівництво носіїв зрубної культури Надазов'я. Досліджено деякі проблеми теорії, методології та організації сучасної української історичної науки. Визначено роль японської культури в сценаріях розвитку світу, що глобалізується. Розкрито особливості наслідування родинної справи в галузі української історичної науки 1920-х - 1930-х рр. Досліджено вплив громадських організацій Польщі на формування соціогуманітарного простору. Розкрито синергетичну сутність тележурналістики у контексті метамови. Вивчено вплив засобів масової інформації на виборців під час парламентської кампанії 2014 р. Визначено роль міфологічного в тональностях київського Євромайдану. Здійснено порівняльний аналіз конфліктів у Придністров'ї та на Донбасі. Викладено соціокультурні аспекти протистояння на Донбасі. Розкрито особливості етапів партійного маркетингу у траснформаційній політичній системі України. Висвітлено перспективи становлення публічної політики в Україні.

Визначено ключові поняття конституційного процесу, охарактеризовано його суб'єкти та зміст основних етапів. Сучасний конституційний процес в Україні розглянуто як сукупну діяльність суб'єктів політики щодо внесення змін до Конституції України в період від створення Конституційної Асамблеї (травень 2012 р.) до попереднього схвалення Верховною Радою України законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади (серпень 2015 р.). Особливості його розвитку розглянуто в контексті діяльності Конституційної Асамблеї, масових акцій протесту взимку 2013 - 2014 рр. (Євромайдану), збройної агресії на сході України, діяльності Конституційної Комісії. Проаналізовано зміни до Конституції України та пов'язані з ними законопроекти.

Зміна влади 2013 - 2014 рр. в Україні отримала широкий спектр інтерпретацій у науковому середовищі та громадській думці - від військового перевороту до "Революції гідності". Процеси, що відбулися в той період, серйозно вплинули на стан справ у багатьох сферах суспільного життя країни й потребують глибинного соціологічному аналізу. Проведено аналіз виконання задекларованих цілей "Революції гідності" та поточного стану справ у сферах, на які була спрямована ця "революція". Результати дослідження показують, що більшість зазначених цілей досягнуті не були, спостерігається погіршення за такими напрямами, як рівень свободи слова, корупції, відкритості влади, збільшення ролі населення в управлінні державою.

Розглянуто політичне представництво як форму комунікації між суспільством та владою. Вивчено місце та роль еліти в самоорганізаційних процесах. Охарактеризовано етапи становлення громадянського суспільства. Приділено увагу євромайдану як соціо-політичному феномену. З'ясовано форми впливу міжнародних неурядових організацій на формування незалежних ЗМІ в Польщі. Показано роль правового виховання у становленні та розвитку громадянського суспільства в Україні. Досліджено психологічний аспект політичних конфліктів. Проаналізовано виборчу систему Республіки Хорватія в кінці ХХ ст.

Досліджено проблеми становлення громадянського суспільства в Україні. Запропоновано можливі шляхи розвитку модерного українського суспільства сьогодення в геополітичній реперспективі. Висвітлено особливості феномену довіри доби глобалізації. Розглянуто вплив революційних подій на соціально-економічний розвиток країн. Досліджено основні проблеми становлення громадянського суспільства в Україні. Обгрунтовано проблему мусульманської діаспори в країнах Західної Європи. Висвітлено проблеми впровадження інноваційних технологій у виробничий процес та шляхи їх подолання. Запропоновано шляхи та способи запобігання політичних конфліктів. Розкрито поняття "державна спроможність" в контексті технологізації управління. Наведено аналіз спостережень про вплив війни Росії проти України та євромайдану на ставлення українців до свого минулого.

Розглянуто проблеми функціонування історичної пам'яті у просторі країн Центрально-Східної Європи. Викладено положення формування образу української літератури в двох німецьких державах (1945—1989). Висвітлено роль українських націоналістів у чехословацькій та радянській кінематографії та розвинуто міфологему “Галичина” в комунікативному дискурсі міжвоєнного періоду: між Сходом і Заходом. Охарактеризовано інформаційну політику в контексті трагедії Голодомору 1932—1933 рр. Оцінено проблеми національної ідентичності українців у публіцистиці шістдесятників. Розкрито форми та функції суржику в сучасній українській літературі та мовні преференції киян сьогодні. Проаналізовано особливості трансформації колективної ідентичності громадян України під впливом Чемпіонату Європи з футболу 2012 р. та проведено соціолінгвістичний аналіз революційних гасел суспільно-політичного протесту Євромайдану (2013—2014 рр.).

Розкрито зміст терміна "тітушки", умови появи явища та його небезпеку для української журналістики.

Оцінено суспільно-політичне та соціально-економічне становище України за останні 6 років. Увагу приділено Євромайдану, який перейшов у Революцію гідності, а також окупації й анексії Росією Кримського півострова, російській агресії на сході нашої країни.

Проаналізовано соціальну мережу організацій лівого спрямування напередодні Євромайдану. Як основну базу даних використано проект моніторингу протестів, репресій і поступок (Ukrainian Protest and Coercion Data), що реалізується Центром соціальних і трудових досліджень. Використовуючи мережевий аналіз побудовано модель організаційної структури протестної активності лівих організацій в 2011 - 2013 рр. Вершинами цієї мережі виступають впливові організації, що були учасникам соціальних та економічних протестів цього періоду. Зв'язками між ними - взаємна участь хоча б у одній протестній події. Таким чином надана відповідт на питання: "Чи можемо ми припустити, що напередодні Євромайдану в Україні не існувало організованого лівого руху, що знаходило своє вираження у відсутності інтегрованої постійної мережі організацій?".

Стаття є другою в циклі "Бути громадянином України: регіональні візії". Простежено зростаючі відмінності в процесах ідентифікації донецьких і львівських респондентів у контексті ступеня спільності з однією з 14 соціальних груп сучасного українського суспільства у 2010 - 2015 рр. Ці зміни за умов посилення сепаратизму, утворення "ДНР" та "ЛНР", триваючої російської агресії засвідчили в обох містах еволюцію консервативного типу, але в різних напрямах: Львів стає дедалі більш проукраїнським, тоді як Донецьк повільно дрейфує у бік "Русского мира" та православного християнства. Дані 2010 - 2015 рр. унаочнили також модифікації індивідуальних інтегральних ідентичностей львівських, донецьких і київських респондентів: у Львові зафіксовано усталений порядок найбільш опуклих ідентичностей на чолі з українською та громадянською; в окупованому Донецьку крім масового переселення проукраїнськи налаштованого населення спостережено повернення до локальної та загальної регіональної ідентичностей; у Києві останнім часом набирає сили тренд наближення до львівської ідентифікаційної моделі та падіння на вазі регіональної ідентичності. Таким чином, традиційний регіональний поділ України за останні роки втратив колишню силу; формуються два нові ідентифікаційні простори: великий - з проукраїнськими та громадянськими поставами аж до кордонів з окремими районами Донецької та Луганської областей і малий - властивий мешканцям окупованої частини Донбасу. Останній є досить амбівалентним, але із збереженням окремого уявлення про Україну, частиною якої більшість респондентів все ще себе вважає. Використано факторний аналіз; однофакторний дисперсійний аналіз; аналіз кореляцій; модель множинної лінійної регресії.

Проаналізовано діалог між Церквою та суспільством у контексті призму дискурсу нових медій. Запропоновано розглянути ключові концепти та стратегії такого типу комунікації саме в нових медіях на основі теоретико-методологічного напрацювання теми з акцентом на теорії дискурсів та понятті діалогічного мовлення. Представлено суто практичне осмислення комунікаційного трикутника "Церква - нові медії - суспільство" на тлі викликів українського соціуму, через знакові події 2000 - 2015 рр.: Помаранчева революція, Євромайдан, російсько-українська війна. Виявлено перспективи комунікаційних стратегій між Церквою та суспільством у мережі - на тлі соціальних мереж і блогосфери. Соціологічні дослідження (анкетування серед семінаристів, студентів-журналістів, читачів сайту та релігійних журналістів, які працюють в мережі) засвідчили, що всі комунікаційні пари зацікавлені якісним висвітленням релігійної проблематики в Інтернеті, прагнуть бути активними сторонами діалогу та розвивати комунікацію саме в нових медіях.

Розкрито проблеми діалогу між Церквою та суспільством крізь призму дискурсу нових медіа. Розглянуто ключові концепти та стратегії такого типу комунікації саме в мережі на основі теоретико-методологічного напрацювання теми з акцентом на теорію дискурсів і поняття діалогічного мовлення. Наведено практичне осмислення комунікаційного трикутника "Церква - нові медіа - суспільство" глобально - на тлі викликів українського соціуму (через знакові події 2000 - 2015 рр.: Помаранчева революція, Євромайдан, російсько-українська війна), а також у локальному вимірі - через проблеми біоетики. Виявлено перспективи комунікаційних стратегій між Церквою та суспільством в Інтернеті - на тлі соціальних мереж і блогосфери. Запропоновано практичний журналістський доробок авторки у рубриці "Медіа і релігія" веб-ресурсу щоденної всеукраїнської газети "День".

Визначено вплив подій 2014 р. на Українську державу. Розглянуто російську агресію на Сході України як чинник формування економічних настроїв в Україні. Приділено увагу загальнонаціональному та регіональному рівням змін у зовнішньополітичних орієнтаціях після Євромайдану. Розглянуто досягнення і загрози децентралізації влади в Україні. Акцентовано увагу на ставленні українців до Росії та росіян.

Здійснено аналіз формування сучасної "геополітичної ідентичності України" в контексті розгортання проти України "гібридної війни" з боку Російської Федерації, впливу процесів геополітичної та цивілізаційної самоідентифікації України на сприйняття українською масовою свідомістю місця та ролі нашої держави у світі, а також на ставлення українських громадян до західних інститутів і цінностей зокрема. Окремо досліджено вимір регіональної ідентичності України, значною мірою детермінований характером геополітичного бачення світу та позиціонуванням себе на міжнародній арені сучасною Росією. Зроблено висновок, що саме після подій Євромайдану Україна виходячи з її географічного, геополітичного й політичного концепту одержала стимул для значно більш усвідомленої ідентифікації себе з європейською спільнотою, що супроводжувалося заміною старої "радянської ідентичності" на модерну "європейську".

Розглянуто сучасний конституційний процес в Україні як частина загального процесу ініціювання та внесення системних змін до Конституції України, що хронологічно охоплює період від створення Президентом України Конституційної Асамблеї у травні 2012 р. до попереднього схвалення Верховною радою України у серпні 2015 р. законопроекту про внесення змін до Конститууції України щодо децентралізації влади. Визначено особливості політологічного аналізу конституційного процесу, в яких досліджено лише ті конституційні принципи, норми й інститути, які регулюють політичні відносини у суспільстві, а також суб'єкти політики щодо їх творення та реалізації. Розкрито об'єктивні та суб'єктивні передумови сучасного конституційного процесу в державі. Проаналізовано діяльність Конституційної Асамблеї як складової цього процесу. З'ясовано вплив масових акцій протесту в Києві взимку 2013 - 2014 рр. (Євромайдану), політичного конфлікту та збройної агресії на сході України на розвиток конституційного процесу в Україні. Проаналізовано діяльність Конституційної комісії як складову нового етапу сучасного конституційного процесу.

Представлено системне соціологічне дослідження громадянського (цивільного) суспільства як історичного та сучасного дискурсів, його практики в контексті сучасних глобальних і трансформаційних процесів в Україні. Розроблено теоретико-методологічні підходи та пояснювальні концепти щодо соціологічної концептуалізації громадянського суспільства. Проаналізовано у теоретичному, історичному й емпірично-прикладному соціологічних аспектах багатоскладовий феномен громадянського суспільства. Через дослідження історичної генези теоретичних концептуалізацій громадянського суспільства розкрито трансформацію його значень та їх актуалізацію у практиках соціальної самоорганізації та громадянської активності у різних соціокультурних та політичних контекстах. На підставі одержаних концептуальних узагальнень та емпіричних даних соціологічних досліджень Інституту соціології проаналізовано особливості становлення та інституціоналізації громадянського суспільства в Україні, окреслено перспективи його розвитку після Євромайдану 2013 - 2014 рр.

Розкрито теоретичні аспекти соціальнокомунікаційної моделі формування протестного іміджу в соціальних мережах. Досліджено вплив комунікаційних факторів на конструювання моделі поведінки behavior placement, узагальнено та окреслено її закономірності. На прикладі подій "Євромайдану" 2013 - 2014 рр. проаналізовано етапи ідентифікації, моделювання й реалізації протестного іміджу як соціального процесу.