Проаналізовано роман В. Винниченка "Записки Кирпатого Мефістофеля" у трьох інтерпретаційних проекціях: генологічній, семантичній та імагологічній. Розглянуто роман в контексті модерної дияволіади та творчості митця 1902 - 1916 рр., на яких позначився вплив філософії Ф. Ніцше та психоаналізу З. Фройда.

Проаналізовано незакінчену повість П. Волиняка "Михайло Танцюра". Для поетики твору характерні автобіографізм, публіцистичність, виразний антиімперський дискурс. Доведено, що метафоричне мислення, елементи сатири, а також народнорозмовна лексика є важливими засобами в ідеологічних акцентах тексту.

Простежено імагологічну різноплановість взаємозв'язків персонажів повісті "Поміж берегами" Д. Ярославської-Столярчук. Проаналізовано проблему зміни сприйняття "Іншого", збереження "свого" й опанування "чужого". Проаналізовано етнообраз українського емігранта, який залишив батьківщину через політичні переконання.

Проаналізовано образи Єлизавети Англійської і Марії Стюарт у вибраній художній літературі та кінематографі. Порівняно імагологію кінематографічного втілення образів обох королев. Проаналізовано католицьку символіку, зіставлену з історичними фактами. Задіяно лінгвістичні дані мови скоте. Досліджено романський, англійський, гельський впливи на формування культурного світогляду згаданих діячок. Акцентовано на ролі меценатства. Практичне значення мають наведені тексти, уперше перекладені українською - як-от вірші шотландських поетес XX ст. Ці переклади використано для ілюстративного матеріалу та порівняно з оригіналами, що змальовують образи обох королев. Задіяно вибрану лірику Єлизавети Тюдор, уперше перекладено українською, і порівняно із сонетом Марії Стюарт. Звернуто увагу на відкриття сучасних шотландських архівістів та ін.

Вивчено лінгвістичні і імалогічні основи, співвідношення лінгвістики і культури в аспекті міжкультурної комунікації. Пояснено причини появи специфічних вербальних конструкцій. Розглянуто особливості лексичної бази, а також провідні напрямки досліджень у галузі лінгвістики та імагології.

Розглянуто нові інтерпретаційні підходи до творчого доробку відомого казахського письменника Мухтара Ауезова. Визначено місце шевченківської проблематики в загальному масиві його текстів. Здійснено спробу окреслити у публіцистичній і літературно-критичній спадщині вченого коло літературознавчих аспектів, які стосуються духовної іпостасі та мистецько-творчої діяльності Тараса Шевченка. Зазначено, що М. Ауезов уважав Т. Шевченка спадкоємцем традицій усної народної словесності, наголошував на внеску літератора у формування національної своєрідності українського письменства; аналізував його твори в контексті проблеми художник слова і народ. У центрі уваги дослідника також були орієнтальні наративи в доробку поета. Зауважено, що М. Ауезов характеризує Т. Шевченка як першого художника-живописця Казахстану. Його перебування на древній землі номадів письменник трактує як своєрідну місію. У висновках наголошено на особливому місці М. Ауезова в казахстанському шевченкознавстві.

Здійснено огляд низки європейських художніх фільмів, на основі якого здійснюється спроба виявити особливості репрезентації образу Токіо. Висвітлено основні аспекти сприйняття японської столиці і їх структурні елементи. Охарактеризовано принципи відображення архітектури, інфраструктури міста і соціального життя в обраних кінострічках. Визначено, що найбільш поширеним аспектом репрезентації Токіо є соціальні проблеми, яким автор і приділяє особливу увагу. У висновках автор обгрунтовує вивчення образу Токіо як структурного елементу національного образу Японії в європейській свідомості та пропонує перспективи подальшого дослідження.

Здійснено спробу теоретичного обгрунтування використання імагологічного методу дослідження кінематографічних текстів. Кінематограф визначається як показовий культурний текст, у якому кодуються нові соціальні і культурні міфи. Визначено теоретичні засади імагологічного методу, його використання при дослідженні літератури і можливості дослідження кінематографічних текстів. Висвітлено основні поняття з термінологічного апарату імагології. Зауважується, що імагологічний метод має міждисциплінарну природу й уможливлює дослідження етнонаціональних стереотипів.

Проаналізовано міфоархетипну репрезентацію Єврейського в малій прозі Катрі Гриневичевої, зібрану в циклах "По дорозі в Сихем" і "Непоборні". З'ясовано, що авторка зображує міфоархетипне Єврейське як Екзотичне й Орієнтальне (змішування інокультурних досвідів внаслідок незнання), як реалістичне Єврейське. Підкреслено, що поодинокі реалії співіснування українців із євреями в воєнну добу ("Непоборні") мають негативну конотацію внаслідок впливу стереотипів і скрутного соціального становища. Натомість, у рецепції євангельських подій віддзеркалено імперсько-колоніальний зріз суспільства, де лапідарно змальовано імперське Римське і Єврейське колоніальне. Наголошено, що імідж Єврейського включає численні коди, тож образи рослинного і тваринного світу, мистецьких явищ, соціально-політичної реальності, релігійних і культурних об'єктів і традицій сприяють формуванню об'ємної перспективи Єврейського. Доведено, що Єврейське нерідко постає дзеркалом, у якому відображається Своє, тобто Українське.

Здійснено спробу теоретичного обгрунтування використання імагологічного методу дослідження кінематографічних текстів. Кінематограф визначається як показовий культурний текст, у якому кодуються нові соціальні і культурні міфи. Визначено теоретичні засади імагологічного методу, його використання при дослідженні літератури і можливості дослідження кінематографічних текстів. Висвітлено основні поняття з термінологічного апарату імагології. Зауважується, що імагологічний метод має міждисциплінарну природу й уможливлює дослідження етнонаціональних стереотипів.

Проаналізовано міфоархетипну репрезентацію Єврейського в малій прозі Катрі Гриневичевої, зібрану в циклах "По дорозі в Сихем" і "Непоборні". З'ясовано, що авторка зображує міфоархетипне Єврейське як Екзотичне й Орієнтальне (змішування інокультурних досвідів внаслідок незнання), як реалістичне Єврейське. Підкреслено, що поодинокі реалії співіснування українців із євреями в воєнну добу ("Непоборні") мають негативну конотацію внаслідок впливу стереотипів і скрутного соціального становища. Натомість, у рецепції євангельських подій віддзеркалено імперсько-колоніальний зріз суспільства, де лапідарно змальовано імперське Римське і Єврейське колоніальне. Наголошено, що імідж Єврейського включає численні коди, тож образи рослинного і тваринного світу, мистецьких явищ, соціально-політичної реальності, релігійних і культурних об'єктів і традицій сприяють формуванню об'ємної перспективи Єврейського. Доведено, що Єврейське нерідко постає дзеркалом, у якому відображається Своє, тобто Українське.

Розкрито особливості зображення в художніх та публіцистичних творах О. Гончара представників інших народів. З'ясовано специфіку рецепції й репрезентації етнообразів та інокультурних реалій у контексті парадигми "Я - Інший", "Свій - Чужий". Простежено творчу трансформацію вражень О. Гончара від поїздок у різні країни, художнє втілення в його творах особливостей пізнання та сприйняття угорців, словаків, чехів, японців, китайців, індійців, португальців, американців, німців, ромів та ін.

Проаналізовано три книжки Зємовіта Щерека: "Прийде Мордор і нас з'їсть" (2013), "Татуювання з тризубом" (2015) та "Міжмор'я" (2017). Ці праці, з огляду на присутність у них тем, пов'язаних зі східним сусідом Польщі, дослідник умовно поєднує в "українську трилогію". Висвітлено жанрові особливості доробку З. Щерека, наслідки писання репортажів про країну з багатолітнім досвідом колоніальних стосунків із Польщею, погляд на українську ситуацію з понадрегіональної перспективи.

Порушено питання втілення образу Турандот у жанрах симфонічної музики, зокрема, у "Метаморфозах" П. Гіндеміта. Докладний структурно-семантичний аналіз дозволяє визначити рівень кореспонденції з темами К.-М. Вебера, які лягли в основу твору Гіндеміта як вияв неокласичних тенденцій, а також прослідкувати музичні маркери, застосовані композитором щодо цього образу, відтвореного засобами сучасної музики в іронічно-пародійному плані. Контекстуальне поле прочитань образу китайської принцеси у музиці ХХ століття збагачується за рахунок "Турандот" П. Гіндеміта симфонічною та балетною версіями, рівночасно демонструючи специфічний аспект орієнтальної тематики.