Наведено результати досліджень археологічної експедиції Львівського університету 1998 р., зокрема, описано археологічні матеріали з с.Жуків на Бережанщині, поселення липинської культури біля с.Ганачівки на Перемишлянщині, викладено нові дані про пізньотрипільське поселення біля с.Суйми на Волині. Охарактеризовано сакральні пам'ятки Перемишльської землі ІХ - середини XIV ст., вироби прикладного мистецтва з городища в с.Листвин, речі близькосхідного походження на території Галицької та Волинської земель у Х - ХІІІ ст. Окрему увагу приділено історіографії та історії археології, у т.ч. проблемам антропології кельтів у чеській та словацькій історіографіях першої половини 80-х рр. ХХ ст. тощо.

Розглянуті основні праці, що висвітлюють історію заснування та діяльність грецької громади в Ніжині другої половини XVIII - кінця XIX ст. Проаналізована низка неопублікованих або маловідомих матеріалів вітчизняних та закордонних дослідників. Розглядається питання збереження архівної спадщини ніжинських греків і вперше запропоновано опис частини справ з архіву грецького братства в Чернігові.

Розглянуто історіографічну традицію вивчення національного та міжнародного аспектів діяльності селянських громадських об'єднань України у міжвоєнну добу. Висвітлено актуальні проблеми історіографії історії соціально-економічного розвитку Донбасу кінця XIX - початку XX ст. Окремі статті присвячено становленню науково-історичних товариств на Лівобережній Україні (70-ті рр. XIX ст. - 30-ті рр. XX ст.), а також грошовим документам ОУН - УПА 1939 - 1952 рр. Всебічно досліджено творчу спадщину Домініка П'єра Де ля Фліза, М.Костомарова, В.Іконникова, В.Б.Антоновича, О.Оглоблина та ін.

Проаналізовано новітні теоретико-методологічні засади дослідження політичних партій та організацій в Україні наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Висвітлено основні історіографічні етапи вивчення. Сформульовано перспективні напрямки наукових досліджень.

Проаналізовано широковідомий похід сіверських дружин, оспіваний у "Слові о полку Ігоревім". Проведено огляд історіографії та здійснено дослідження маршруту Ігоревих полків на 1-му етапі шляху - від Новгорода-Сіверського до р.Донець.

Висвітлюється історіографія проблеми походження слов'ян, археологічні культури, що існували на території краю до н.е., та історія сарматів, які населяли Північне Причорномор'я, у тому числі і Криворізькі землі, на рубежі нової ери. Містяться виписки з античних джерел, карти, таблиці та хронологія історії України.

На підставі залучення значного масиву історичної літератури, мемуаристики, періодичних видань та раніше невідомих архівних матеріалів проаналізовано розвиток, сучасний стан і напрямки висвітлення життя і державно-політичної діяльності Голови Директорії і Головного Отамана Військ Української Народної Республіки Симона Петлюри 1917 - 1926 рр. на тлі національно-визвольної боротьби українського народу.

Висвітлюється історія Галицько-Волинської Русі від початків складання її території до часів занепаду. Розглядаються літописні племена Західної Русі, виникнення міста Володимир, а також передумови об'єднання і причини розпаду Галицько-Волинського князівства. Аналізуються зовнішньополітичні відносини волинських князів з Візантією, Угорщиною, Польщею, Мазовією, з Литвою і ятвягами. Відображаються культурні явища і процеси: містобудування, архітектура, прикладне і образотворче мистецтво, писемність, освіта, література, історіографія тощо.

На основі праць ідеологів визвольного руху 1918-1920 рр., документів політичних партій і організацій, матеріалів періодичної преси вперше в історіографії здійснюється спроба комплексного аналізу розвитку концепції Української революції, врахування в ній зміни конкретно-історичних умов і завдань боротьби зазначеного періоду. Основні події революційного руху в добу гетьманщини та боротьби за відродження Української Народної Республіки, її збройного захисту під проводом Директорії розглядаються крізь призму творчого спадку політичних діячів - М.Грушевського, В.Винниченка, П.Христюка, Д.Дорошенка, М.Шаповала, С.Петлюри, І.Мазепи.

Висвітлено гносеологічну природу історіографічного знання, понятійного апарату, методів історіографії, питання історії української історіографії. Проаналізовано основні напрями розвитку української історичної думки XVIII ст., процес формування національної історичної науки в Україні.

Критично розглянуто монографію Л. О. Чорної "Русская культура Переходного периода от Средневековья к Новому времени. Философско-антропологический анализ русской культуры XVII - первой трети XVIII века" (М., 1999). Детально проаналізовано фундаментальні концепції монографії, зокрема особистісного начала в російській культурі так званого Перехідного періоду, трансформації суспільної свідомості, релігійної ментальності тощо. Піддано критиці інтерпретації феноменів християнської свідомості російського пізнього Середньовіччя - раннього Нового часу як неадекватних духовній культурі даного часу, висвітлено недоліки роботи із джерельним матеріалом, визначено риси дискурсивної практики авторки як не релевантної автентичному християнському та культурному дискурсу російської культури XVII ст. Викладено пропозицію щодо залучення до понятійного апарату історіографії категорії християнського дискурсу, розкрито проблематику та семантичне поле її вживання в історичній науці.

На основі синтезу сучасних методів дослідження зроблено аналіз радянської і пострадянської історіографії соціальних змін і політичних процесів в Україні 1920-30-х рр. Здійснюється історіографічний аналіз масиву літератури з проблем впливу тоталітарного режиму на соціум, його дегуманізацію, деінтелектуалізацію та моральну деградацію. Історіографія соціально-політичного життя України визначеного періоду аналізується в двох аспектах - об'єктивізму та персоналізму, при цьому простежуються характерні тенденції їх взаємовпливу та взаємозумовленості. Історична наука розглядається як соціальний феномен, який, з одного боку, впливає на розвиток суспільства, а з іншого - сам змінюється під впливом політичних, економічних, соціокультурних факторів. Розкривається роль вченого-історика в суспільстві через призму морально-етичного портрету тоталітарної і посттоталітарної систем, визначається його соціальна відповідальність за долю народу. Виявлені основні фактори, які негативно впливали протягом багатьох десятиліть на розвиток науки в цілому, розробку історії соціальних змін і політичних процесів 1920-30-х рр.: культ особи, ідеологічний тоталітаризм і остракізм; подавлення інакомислення, підпорядкованість дослідницької практики політиці правлячої партії, авторитарний тиск на історіографію офіційних оцінок і теоретичних положень тощо. Розглядаються найновіші публікації, які практично ще не підлягали історіографічному аналізу. Розкривається їх важливе історіографічне значення для концептуального переосмислення історії соціальних змін і політичних процесів в Україні вказаного періоду. Обгрунтована інша, порівняно з існувавшою до початку 1990-х рр.

,періодизація основних етапів вивчення історії соціально-політичних перетворень перших десятиріч радянської влади. Показано, що середина 80-х років не може вважатися рубежем в історичній науці, з яким раніше пов'язувалось створення нової концепції соціально-політичного розвитку довоєнних десятиріч, оскільки в цей час зберігались марксистсько-ленінські методологічні підходи, за допомогою яких робилися спроби модернізації історії доби тоталітаризму через призму "відродження історичної правди про ленінську модель соціалізму". Автор намагається в узагальнюючому вигляді представити на основі нових концептуальних підходів історіографію нових конкретних питань, пов'язаних з новими соціальними змінами і політичними процесами в тоталітарному суспільстві 1920-30-х рр.: розробку проблем історії українського робітництва, селянства, інтелігенції, інших соціальних верств суспільства в умовах здійснення соціальних експериментів авторитарного режиму, вивчення ролі комуністичної партії, рад, профспілок, комсомолу, інших громадських організацій, а також силових органів ЧК-НКВД у формуванні антидемократичного, репресивного ладу. Використовуються сучасні методи дослідження масових джерел - кореляційний і контент-аналіз, подається класифікація історіографічних досліджень.

Подано історіографічний нарис розвитку науки про озброєння. На великому масиві першоджерел, починаючи з літописів та закінчуючи роботами сучасних вітчизняних та іноземних авторів, зображується картина розвитку збройної техніки.

Проаналізовано праці вітчизняних і зарубіжних дослідників стосовно участі молоді в сільськогосподарському виробництві України. Виявлено, що ряд питань знайшли певне відображення в історичній літературі, а також окреслено коло проблем, які потребують уваги дослідників.

Досліджено історіографічні проблеми становлення і розвитку вітчизняної історико-педагогічної науки, основні етапи і загальні тенденції в розвитку змісту і тематики відповідних досліджень в українській науці. Зазначено необхідність широкого розгортання історіографічних досліджень в історії педагогіки.

Проаналізовано декабристознавчу літературу, архівні матеріали вчених 1920 - 30-х рр., які досліджували окремі проблеми руху декабристів, розкрито складний шлях розвитку декабристознавства. Досліджено рівень розвитку історіографії руху декабристів з 1917 - першої половини 30-х рр. Охарактеризовано декабристознавчі наукові школи. Зроблено аналіз збройного виступу декабристів. Висвітлено формування світогляду декабристів у історичній літературі.

На підставі дореволюційної декабристознавчої літератури, особових архівних матеріалів вчених, які досліджували окремі проблеми руху декабристів, виявлено напрямки й окремі школи, котрі дозволяють проаналізувати рівень розвитку історіографії руху декабристів 1825 - 1917 рр. Розглянуто рух декабристів у дослідженнях дворянських істориків М.І.Богдановича і М.К.Шільдера, зародження Київської школи декабристознавства. Зроблено огляд революційно-публіцистичної літератури про діяльність "піонерів" опозиційного руху в Росії у 30 - 60-х рр. ХІХ ст., російської революційно-демократичної історичної думки про рух декабристів у другій половині ХІХ ст. - на початку ХХ ст.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5в011.2

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Широко висвітлено основні напрями та діяльність представників різних течій і наукових шкіл в історичній думці України у хронологічному порядку - з давніх часів до сьогодення, на основі схем М.Грушевського, Д.Дорошенка, Д.Багалія, М.Брайчевського, О.Оглоблина, М.Марченка. Викладено нове бачення давньої історії України (початок формування людських цивілізацій на території держави, найдавніші державні утворення на українських землях в історичних дослідженнях), історичних знань у Київській Русі та Галицько-Волинській державі у ХIV - першій половині XVII ст., за часів Визвольної війни середини XVII ст., складання державності українського народу, особливості української історіографії XVIII ст, розвитку історичної думки в Україні ХІХ ст., українських історичних досліджень на початку ХХ ст., української історіографії тоталітарної доби та у сучасний період.

На засадах історизму проаналізовано й оцінено актуальність, новизну, об'єктивність висвітлення у працях українських істориків, економістів, вчених-аграріїв суспільно-політичних і соціально-економічних процесів в українському селі у другій половині ХХ ст. Визначено суть, напрями та шляхи здійснення реформ в аграрному секторі економіки сучасної України (зміни у виробничих відносинах у сільському господарстві, що відбулись внаслідок реорганізації колективних сільгосппідприємств). Сформульовано рекомендації щодо методології та джерельної бази досліджень аграрних відносин у сучасній Україні.