Проаналізовано питання бікамералізму (двопалатного парламенту) на засадах загальної теорії представництва. Доведено, що такий парламент може поєднувати корпоративне, загальне, суспільно-політичне представництва. Розглянуто поняття та принципи прямої та представницької демократії, ознаки представницької політичної системи, концепції представництва.

Розглянуто питання соціокультурної трансформації як важливу умову розвитку демократії в Україні. Проаналізовано циклічність політичного процесу та особливості електорального циклу в державі. Наведено західноєвропейський та український варіанти трансляції соціальних кліважів у ідеологічні виміри партійної системи. Висвітлено ефективність функціонування президентської влади в країні у партійному форматі, інституціональні модифікації та функціональні ефекти бікамералізму. Розкрито аспекти екологічної політики України в системі транскордонних міжнародних відносин. Визначено роль телевізійної політичної реклами у виборчих процесах.

Рассмотрены вопросы социокультурной трансформации как важное условие развития демократии в Украине. Проанализирована цикличность политического процесса и особенности электорального цикла в государстве. Приведены западноевропейский и украинский варианты трансляции социальных клеважей в идеологические измерения партийной системы. Освещены эффективность функционирования президентской власти в стране в партийном формате, институциональные модификации и функциональные эффекты бикамерализма. Раскрыты аспекты экологической политики Украины в системе трансграничных международных отношений. Определена роль телевизионной политической рекламы в избирательных процессах.

Наведено результати комплексного дослідження проблем інституту двопалатного парламенту. Проаналізовано інституціональну специфіку та перспективи бікамералізму в Україні. Узагальнено світовий і європейський досвід функціонування бікамеральної структури національного представницького органу, ідентифіковано та типологізовано дизайн бікамеральних систем. Увагу приділено моделям і шляхам впровадження двопалатного парламенту в Україні.

Приведены результаты комплексного исследования проблем института двухпалатного парламента. Проанализированы институциональная специфика и перспективы бикамерализма в Украине. Обобщен мировой и европейский опыт функционирования бикамеральной структуры национального представительского органа, идентифицирован и типологизирован дизайн бикамеральных систем. Уделено внимание моделям и путям внедрения двухпалатного парламента в Украине.

Проаналізовано практику парламентського бікамералізму в унітарних державах на прикладах Білорусі, Казахстану, Польщі та Франції. Доведено, що потенціал парламенту як інстутиту законодавчої влади, що має представницьку природу, залежить не від кількоcті палат, а від загальної архітектури політичної системи та ступеня демократичності політичного режиму. З'ясовано, що основною причиною виникнення двопалатної структури парламенту є сформованість у суспільстві груп інтересів та їх готовність виражати та відстоювати ці інтереси через представництво. Спростовано аргументи про залежність процесу федералізації держави від кількості палат парламенту, а також твердження про притаманність двопалатної структури законодавчого органу суто федеративним державам.

Проанализирована практика парламентского бикамерализма в унитарных государствах на примерах Белоруссии, Казахстана, Польши и Франции. Доказано, что потенциал парламента как института законодательной власти, имеющий представительскую природу, зависит не от количества палат, а от общей архитектуры политической системы и степеня демократичности политического режима. Установлено, что основной причиной возникновения двопалатной структуры парламента является сформированность в обществе групп интересов и их готовность выражать и отстаивать эти интересы через представительство. Обосновано опровержение аргументов о зависимости процесса федерализации государства от количества палат парламента, а также утверждение о присущности двопалатной структуры законодательного органа исключительно федеративным государствам.

Проведено порівняльний аналіз інституціонального конструювання бікамерального парламентаризму на базі класичного інституціоналізму та неоінституціоналізму. З'ясовано, що сучасним державам притаманна гетерогенність громадянського співтовариства, наявність у ньому множинності інтересів, що у межах інституціонального демократичного вибору пояснює переваги бікамералізму як інституту, що забезпечує взаємодію і погодження конкуруючих організованих інтересів. Розглянуто основні моделі, в яких реалізовано історичну траєкторію становлення та розвитку бікамералізму. Основну увагу зосереджено на інституціональних параметрах формування та функціонування верхніх палат у бікамеральних системах, інституціональних і політичних ефектах бікамерального устрою парламенту. Розкрито зміст дискусії з питання бікамералізму в українському контексті.

Розроблено модель функціональної діяльності українського інституту парламентаризму за умов парламенсько-президенської республіки, основні риси якої полягають у структурно-функціональному оновленні роботи Верховної Рада України, формуванні коаліційного потенціалу парламенських фракцій, реформуванні виборчої системи через провадження регіональних відкритих партійних виборчих списків кандидатів у депутати. Визначено можливості бікамеральної структури українського парламенту. Доведено, що створення системи асиметричного бікамералізму за умов унітарної форми державного устрою наблизить Україну до стандартів європейських демократичних держав.

Проаналізовано двопалатні парламенти, складено класифікації двопалатних асамблей за легістатурою палат, абсолютним значенням чисельного складу палат, бікамеральним коефіцієнтом, індексом прямої участі виборців у формуванні парламентського корпусу та рівнем представництва регіонів у верхніх палатах. Наведено серію політичних карт, ща характеризують сучасний парламентський бікамералізм.

Проаналізовано особливості сучасного бікамералізму в країнах Центральної та Східної Європи на підставі порівняння процедур формування й атрибутів складу верхніх палат національних парламентів. Запропоновано історичний огляд розвитку двопалатності в країнах Центральної та Східної Європи. Оцінено представництво жінок у верхніх палатах, а також професійність складу останніх.

Створено різноаспектний методологічний механізм для уточнення ресурсної бази та ступеня вивчення проблеми структуризації парламентів. Наведено концептуальне визначення, сутність й індикатори політичної структуризації парламентів, через які відбуватиметься порівняльний аналіз означеної категорії щодо країн Центральної Європи. Простежено ознаки впливу виконавчо-законодавчих відносин на політичну структуризацію парламентів, запропоновано порівняльну класифікацію сили повноважень органів законодавчої влади. З'ясовано особливості бікамералізму в Центральній Європі й описано діючі моделі співвідношень повноважень різних палат парламентів. Здійснено теоретико-методологічне й емпіричне оцінювання партійно-фракційної структуризації парламентів на підставі розгляду таких категорій, як: партія, фракція, партійна система, партійна ідеологія, інституціоналізація партій. Означено теоретичні та практичні аспекти структуризації парламентів на рівні комітетів, їх різновидів, кількості, розміру, спеціалізації, автономії, а також стабільності, сили та інституціоналізації. Охарактеризовано особливості парламентської мінливості як теоретичного й емпіричного індикатора у моделі політичної структуризації парламентів у Центральній Європі, розроблено цілісну структуру парламентського обігу з урахуванням партійних, виборчих, професійних атрибутів парламентів.

Досліджено правовий нігілізм як негативне явище в українському суспільстві та шляхи його подолання. Висвітлено ідейно-правові засади здійснення правоохоронної політики інституційним механізмом Європейського Союзу. Викладено історіографічний аспект становлення медичного страхування на теренах України. З'ясовано основні переваги та недоліки бікамералізму в контексті вітчизняної юридичної науки. Показано роль адвоката у цивільному процесі. Проаналізовано проблеми законодавства України та СНД у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Визначено особливості самозахисту трудових прав працівників. З'ясовано перспективи розвитку медіації в Україні. Розглянуто радіоактивні матеріали, вибухові, легкозаймисті та їдкі речовини як предмет злочинів проти громадської безпеки. Обгрунтовано інститут відмови свідка від присяги у кримінальному судочинстві України та зарубіжних держав. Охарактеризовано електронне правосуддя в Україні. Вивчено процесуальні аспекти визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф023

Рубрики:

Політична система та політичне життя суспільства

Шифр НБУВ: Ж69723 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано визначення й індикатори структуризації парламентів. Вказано вплив виконавчо-законодавчих відносин на структуризацію парламентів, розроблено типологію сили парламентів. З'ясовано атрибути бікамералізму, описано конструкції співвідношень повноважень палат парламентів. Проведено аналіз партійно-фракційної структуризації парламентів. Визначено атрибути структуризації парламентів на рівні комітетів. Визначено особливості парламентської мінливості як індикатора політичної структуризації парламентів, створено структуру парламентського обігу в Центральній Європі.

Здійснено комплексне філософсько-правове осмислення теоретичних і практичних питань бікамералізму в контексті українського парламентаризму. Представлено цілісне бачення чинників зародження, формування та розвитку двопалатного парламенту. На основі досягнень філософії права, зокрема правової аксіології та правової антропології, аргументовано доцільність та умови його запровадження в Україні. Шляхом зіставлення різних моделей бікамералізму доведено, що він є ефективним механізмом, здатним оптимізувати функціонування політичної системи під час утвердження демократії. Узагальнено закономірності й тенденції історичного розвитку двопалатного парламенту в окремих країнах, його ключові переваги й недоліки. Встановлено нагальність імплементації передового досвіду функціонування двопалатного парламенту в українську правову систему. Проаналізовано процес виникнення й розвитку парламентаризму в нашій державі - від народного віча до Верховної Ради України. Розкрито історичні передумови та етапи становлення в Україні бікамералізму як політико-правового явища.

Розкрито зміст бікамералізму як предмета дослідження сучасної конституційно-правової науки, генезис бікамералізму в сучасних країнах Європи та світу. Розглянуто бікамералізм як принцип організації та діяльності двопалатних парламентів, як елемент системи стримувань і противаг. Проаналізовано бікамералізм із точки зору ідеї та конституційного принципу, інституту, об'єкта конституційно-правових досліджень. Запропоновано методологію дослідження феномену бікамералізму. Аргументовано, що публічне представництво у двопалатних парламентах має складну природу: окрім загальнонародного, соціально-політичне представництво забезпечується залежно від порядку формування верхніх палат, що складається історично (традиційно) та / або зумовлено потребами його оптимізації. Таким чином, бікамералізм забезпечує баланс соціальних, територіальних та інституційних складових політичної організації держави. Ця ключова функціональна роль бікамералізму і визначає його сутність та соціальне призначення. Запропоновано поняття бікамералізму як конституційно визначеної, структурно інтегрованої системи публічного представництва, уособленої у двопалатному законодавчому органі держави - парламенті. Розкрито політико-правові передумови й основні фактори утвердження бікамералізму, а також основні етапи становлення та розвитку бікамералізму у країнах Європи. Окремо увагу приділено розвитку ідеї бікамералізму в політико-правовій і конституційній думці України. Акцентовано, що розбудова в Україні демократичної і правової держави безпосередньо пов'язана з перспективами запровадження конституційно-правового режиму бікамералізму. Історико-правові традиції та практики бікамеральної організації парламентів європейських країн свідчать, що невід'ємною складовою є правові традиції українства та закономірність їх розвитку як правового явища, якому притаманні такі ознаки, як: характерність тяжіння нації до самоідентифікації, стійкість, повторюваність, наступність, ментальність. Аргументовано, що зміст бікамералізму як конституційно-правового принципу організації діяльності двопалатних парламентів найбільш повно розкривається у порядку організації і діяльності двопалатної структури парламентів. Досліджено місце й роль двопалатних парламентів у системі поділу влади та механізмі стримувань і противаг, у тому числі взаємодію двопалатного парламенту та глави держави в європейських монархіях і республіках, особливості взаємодії бікамерального парламенту з урядом та іншими органами виконавчої влади в зарубіжних країнах. Доведено, що сучасний бікамералізм є одним з найбільш значущих інституційних механізмів забезпечення розподілу влади. Світова практика функціонування двопалатних парламентів свідчить, що основними ролями бікамерального парламенту є: створення механізму стримувань і противаг у системі державної влади, забезпечення політичної стабільності, захист прав регіонів, політичний арбітраж, покращення якості законотворчого процесу, утвердження верховенства права та демократії.

Визначено, що головними складовими, які характеризують природу і сутність парламенту, є цілий ряд властивих тільки йому ознак, таких, як прийняття законів та інших нормативно-правових актів, що мають вищу юридичну силу на всій території держави, здійснення контролю у фінансовій сфері щодо бюджетної політики, соціально-економічного, культурного, політичного розвитку, встановлення основних принципів розвитку та діяльності у сфері розвитку державності, зовнішньої і внутрішньої політики, контролю за діяльністю органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, подолання лиха, усунення обмежень за обсягом функцій, компетенції та авторитету вищого представницького органу держави з боку інших гілок влади. Вдосконалено характеристику функцій двопалатного парламенту, до яких віднесено законотворчу (законодавчу), представницьку та контрольну. Зазначено, що функціональність бікамерального парламенту відбивається у стратегії поділу владних повноважень, звужує розуміння парламентаризму, тому що тут вказується лише одна з основних ознак парламентаризму - конституційний принцип поділу влади. Реалізація функції представництва в умовах бікамерального парламенту має здійснюватися в різних аспектах. По-перше, у здійсненні територіального представництва (велика частина депутатів повинна бути представниками від адміністративно-територіальних одиниць); по-друге, у здійсненні партійного представництва; по-третє, представництва національно-культурних та інших значущих інтересів суспільства.