Розглянуто український фольклор у теоретико-методологічному, історичному й естетичному аспектах. Висвітлено питання про релікти старожитностей, зокрема, про міфологеми Тура, Красної Пані у сучасних записах легенд, результати досліджень з історії фольклористики та фольклоризму, славістичні контакти української народної словесності, а також наведено запис унікального за своїм високим рангом поетики українського весілля з Берестейщини тощо.

Висвітлюється життя та діяльність видатного українського композитора і диригента, засновника національної оперети - Олексія Рябова, який створив понад 30 музичних комедій та оперет ("Коломбіна", "Сорочинський ярмарок", "Майська ніч", "Весілля в Малинівці", "Червона калина" та ін.). Повідомляється, що з його багатогранною мистецькою діяльністю пов'язані становлення і формування Київського державного театру оперети і Харківського українського театру музичної комедії. Підкреслюється, що численні втілення самобутніх творів О.Рябова на багатьох сценах України та зарубіжних театрів сприяли високим художнім досягненням і широкому визнанню української музично-театральної культури.

Висвітлено перебіг весільного та похоронного обрядів на Поділлі. Розкрито суть, символіку весільних атрибутів та обрядових дій. Наведено деякі пісенні зразки.

Проведено комплексний теоретичний аналіз семантики української весільної обрядовості. Висвітлено історію та сучасний стан українського весілля в загальному контексті становлення та розвитку етнології та музичної фольклористики. Визначено головні чинники виникнення та розвитку шлюбного обрядового комплексу. Обгрунтовано порядок весільної традиції, згідно з яким визначено структуру весільної обрядовості, наведено пояснювальні схеми проведення різних типів ритуалів. Досліджено методи регулювання статевих взаємовідносин між чоловіком і жінкою в соціумі. Розкрито принципи складання сакральних договорів. Розглянуто поліфункціональність музично-поетичних текстів весільних пісень. Виявлено інтонаційно-стильовий модус мислення у весільній пісенності Харківщини. Описано виконавські особливості носіїв співочої традиції.

Розглянуто загальну систему весільних обрядодій та окремих мікрополів специфічних ритуалів польського весілля. Охарактеризовано принципи структурування обрядових парадигм, акцентовано увагу на семантичному та формальному їх вираженні. Здійснено граматичну класифікацію весільних номінацій та розглянуто граматичну, семантичну та дериваційну специфіку реалізації обрядових парадигм та їх підсистем. Подано етимологічні коментарі до окремих маловідомих весільних обрядових одиниць польської мови.

Уперше зроблено системний аналіз лемківської весільної пісенно-обрядової традиції як цілісного явища, що сформувалося за умов тісного сусідства трьох етносів і плідної взаємодії їх культур. З'ясовано характерні особливості їх весільної обрядовості та обрядового пісенного репертуару. Визначено особливості лемківського весілля, які простежуються у зіставленні його з обрядовістю західних слов'ян. Виділено весільні пісні, спільні для лемків, поляків і словаків.

На підставі вивчення фольклорних матеріалів досліджено походження та розвиток весільного обряду, висвітлено особливості його здійснення у різні історичні епохи та періоди, встановлено вплив культури та давньої звичаєвості на специфіку його проведення. З'ясовано, що прояви шлюбних звичаїв українців збереглися у казках та деяких календарно-обрядових піснях. На підставі детального аналізу основних мотивів даних фольклорних творів виявлено, що кожен з жанрів відображає різні типи шлюбу і є не лише їх віддзеркаленням, а почасти й складовою, оскільки пора шлюбних сезонів закріплена календарно і деякі з купальских пісень виконували водночас і роль весільних. Проведено порівняльне дослідження відображених у фольклорних текстах ритуалів українського весілля з етнографічними та археологічними даними та встановлено зв'язок весільних звичаїв з побутом населення, яке проживало на території України з найдавніших часів.

Досліджено проблему функціонування, поетики, символіки весільних пісень Поділля. Висвітлено аспекти взаємодії весільного обряду та весільної пісні. Вивчено історію записів весільних пісень і описів подільського весілля. Установлено ареали та специфіку побутування основних пісенних типів Поділля, їх різновидів і складових. З'ясовано художню своєрідність, жанровий склад, еволюцію та сучасний стан побутування весільної поезії. Проведено систематизацію весільного фольклору, виявлено характерні риси пісенної традиції регіону. Проаналізовано текстовий пісенний матеріал, виявлено місце весільної поезії краю в загальноукраїнському фольклорному процесі. Розглянуто еволюцію мотивів, образів, розкрито символіку творів.

Узагальнено інформацію, одержану з письмових джерел і польових матеріалів, з застосуванням порівняльно-історичного аналізу як одного з важливих методів типологізації, за допомогою якого відновлено структуру весільної обрядовості, визначено її локальні, регіональні та стадійні відмінності, вивчено етнічні особливості весілля українців, з'ясовано наслідки взаємодії з традиціями молдован, росіян, іншими етнічними групами регіону. З використанням ретроспективного та типологічного методів досліджено трансформації весільних обрядів, окремих їх елементів у синхронному та діахронному вимірах. За допомогою статистичного та картографічного методів складено таблиці розповсюдження обрядів, простежено локальні та регіональні відмінності, обрядові паралелі. З'ясовано семантику весільних атрибутів і символів за методом функціонально-порівняльного аналізу.

Розглянуто особливості весілля околичної шляхти Центрального Полісся на тлі регіональної традиції. Розкрито значення та функції різноманітних атрибутів весільного обрядодійства.

Рассмотрены особенности свадьбы околичной шляхты Центрального Полесья на фоне региональной традиции. Раскрыты значение и функции разнообразных атрибутов свадебного обрядодействия.

Розглянуто обряди греків селища Сартана, пов'язані з весіллям та народженням дитини. Відзначено, що ці обряди формувалися протягом тривалого часу і мають спільні риси у румеїв та урумів. Зазначено, що проаналізовані обряди мають деякі спільні риси з православнохристиянськими традиціями народів (українців і росіян), які проживають у Приазов'ї.

Рассмотрены обряды греков поселка Сартана, связанные со свадьбой и рождением ребенка. Отмечено, что эти обряды формировались в течение длительного времени и имеют общие черты у румеев и урумов. Указано, что проанализированные обряды имеют также некоторые общие черты и с традициями православнохристианских народов (украинцев и россиян), проживающими в Приазовье.

The given article deals with the ceremony of Cartan's village, connected with the wedding and childbirths. It's mentioned that these ceremonies have been formed during long period of time and have the common features with Rumei and Urumy. Besides of this the ceremonies under analysis have also the common features with the orthodox Christian nation (Ukrainian and Russian), with leave in Priazov.

Розглянуто питання історії художньої культури, художню творчість як об'єкт естетико-мистецтвознавчого аналізу, морально-естетичні проблеми сучасності, а також методичні та методико-педагогічні проблеми. Висвітлено вплив міжнаціональних зв'язків на художнє життя Одеси ХХ ст., роль та функції основних субкультур у регуляції життя суспільства. Описано орнаментальні мотиви поетичної кіномови в українському кіномистецтві, регіональні особливості національних обрядів українського весілля в організації весільного дійства. Проаналізовано психолого-педагогічні умови освоєння фольклору дітьми.

Рассмотрены вопросы истории художественной культуры, художественное творчество как объект эстетико-искусствоведческого анализа, морально-эстетические проблемы современности, а также методические и методико-педагогические проблемы. Изучено влияние межнациональных связей на художественную жизнь Одессы ХХ ст., освещены роль и функции основных субкультур в регуляции жизни общества. Описаны орнаментальные мотивы поэтического киноязыка в украинском киноискусстве, региональные особенности национальных обрядов украинской свадьбы в организации свадебного действия. Проанализированы психолого-педагогические условия освоения фольклора детьми.

На підставі фольклорного матеріалу (текстів весільних пісень, усних оповідань на тему весільних звичаїв) розглянуто особливості походження та розвитку весільного обряду, розкрито його зв'язки з різними історичними епохами, культурами. Визначено початкові форми шлюбних стосунків, які знайшли відображення в українському фольклорі.

На основе обобщения фольклорного материала (текстов свадебных песен, устных рассказов на тему свадебных обычаев) рассмотрены особенности происхождения и развития свадебного обряда, раскрыты его связи с различными эпохами и культурами. Определены начальные формы брачных отношений, которые отраженны в украинском фольклоре.

Наведено відомості про прадавні племена, які населяли територію Волині, охарактеризовано особливості їх матеріальної та духовної культури. Розкрито джерела формування етнічного складу населення Волині. Значну увагу приділено розгляду самобутніх звичаїв, які простежуються на хрестинах, весіллях, у коровайному, русальному та поховальному обрядах.

Представлены сведения о древних племенах, населявших территорию Волыни, охарактеризованы особенности их материальной и духовной культуры. Раскрыты источники формирования этнического состава населения Волыни. Значительное внимание уделено рассмотрению самобытных обычаев, которые прослеживаются на крестинах, свадьбах, в коровайном, русальном и погребальном обрядах.

Розглянуто автобіографізм у творчості двох видатних чеських письменників другої половини ХХ ст. - Богуміла Грабала та Йозефа Шкворецького. Проаналізовано трилогію Б. Грабала "Весілля в домі" та роман Й. Шкворецького "Боягузи", в яких виділено спільні та відмінні ознаки їх автобіографічних модусів.

Досліджено функціонування інституту львівського міського громадянства у XV - XVIII ст. З використанням реєстрів новоприйнятих громадян та інших джерел встановлено, що львівське міське громадянство поділялося на ремісниче та купецьке, міське та передміське. З'ясовано, що існували також етно-конфесійні (некатолицькі) модифікації львівського громадянства - українське та вірменське. Зазначено, що механізм одержання громадянства у Львові був простіший для корінних львів'ян та складніший для прибулого населення. Вивчено питання інтенсивності прийняття міського громадянства та показано, що поповнення львівської громади відбувалося високими темпами. За цього установлено перевагу прибулого населення у порівнянні з місцевим. Відзначено, що серед прибулих домінували вихідці з південної частини Речі Посполитої, українці та вірмени становили незначну частку новоприйнятих громадян. Показано, що професійний склад львівських міщан був досить розмаїтим - міське громадянство приймали як купці, так і широкі ремісничі кола.

Проаналізовано символи обряду "весілля" в українських фразеологізмах. Визначено вплив грецької мови на словотвір східнослов'янських мов. Висвітлено особливості метафоризації слів в українській, німецькій та англійській мовах, а також особливості невербальної комунікації як складника інтеркультурної комунікації. Описано типологію способів реалізації імпліцитного заперечення. Розкрито психологічні аспекти становлення комунікативної компетентності особистості.

Проанализированы символы обряда "свадьба" в украинских фразеологизмах. Определено влияние греческого языка на словообразование восточнославянских языков. Освещены особенности метафоризации слов в украинском, немецком и английском языках, а также особенности невербальной коммуникации как составителя интеркультурной коммуникации. Описана типология способов реализации имплицитного отрицания. Раскрыты психологические аспекты становления коммуникативной компетентности личности.

Розглянуто обряд весілля, досліджено жанрову структуру та поетику сучасної весільної поезії Придунав'я. У контексті новітніх наукових здобутків у галузі фольклорних досліджень проаналізовано зв'язки ритуалу, обряду та весільного поетичного тексту, зокрема, акцентовано увагу на обрядодіях весільного комплексу Придунав'я. Охарактеризовано жанровий склад, образну систему й особливості побутування обрядових і необрядових пісень у весільному комплексі Придунав'я. У весільних пісенних текстах виявлено архаїчні стереотипи та пізніші змістові нашарування, модифікації та новації. Встановлено регіональні відмінності функціонування весільного обряду Придунав'я. Показано поєднання загальнонаціональних рис і регіональних локальних особливостей. Простежено функціональні зміни в досліджуваному весільному пісенному фольклорі на сучасному етапі. Розкрито особливості художньої символіки весільних пісень Придунав'я у її побутуванні та розвитку (космогонічні, зоо-, антропо-, ботаноморфні образи, колористичну та числову символіку). Проаналізовано символічну функцію образів сонця, місяця, зорі, води та її похідних, світового дерева - дерева роду - дерева (дуба, тополі, берези, вишні, калини), квітів, гарбуза, вінка, рушника, хустки. Розглянуто наслідки асимілятивних процесів у поетиці української весільної пісенності та перспективу відновлення першосмислів обрядово-міфологічного мислення.

На базі широкого кола джерел визначено локально-специфічні та загальноукраїнські риси передшлюбних весільних обрядів на основі відтворення структури передшлюбної весільної обрядовості українців Буковини. Реконструйовано й охарактеризовано передвесільні обряди (сватання, оглядини, заручини). Охарактеризовано особливі структурно-функціональні компоненти передшлюбної весільної обрядовості. Проаналізовано структуру передшлюбних обрядів (барвінковий і коровайний обряди, запросини на весілля та дівич-вечір) українців регіону.

Здійснено комплексний аналіз епітетики українських весільно-обрядових пісень. Визначено специфіку відображення концептуальних ідей українського весілля у парадигмах народнопісенних епітетів. Розкрито поліфункціональність фольклорних означень з урахуванням їх міфологічних витоків та історичних трансформацій. Виявлено закономірності парадигматичних відношень і функціональні особливості весільно-обрядових означувань як мотивотвірних засобів. Основні мотиви весільних пісень у їх різноманітності та міфологічній наповненості передаються в основному епітетними формулами. Розглянуто групи художніх означень учасників весілля, обрядових атрибутів, часових понять і просторових реалій як складників вербального вираження весільного ритуалу. Наголошено на важливості ролі засобів фольклорної поетики (символіки контрасту й паралелізму) у формуванні художнього смислу описуваних епітетів. Розвинуто цілісне уявлення про означальний простір українського весілля у його проекції на загальну фольклорну картину світу.