Доведено, що одноразове введення вакцини проти лептоспірозу забезпечує формування імунітету у коней до 6 місяців. Поголовна вакцинація коней від 2-місячного віку з інтервалом 6 місяців та лікування хворих з титрами в РМА 1:200 і вище є ефективним заходом боротьби.

Представлены базовые положения концепции контроля гриппа в Украине, которая состоит из трех звеньев: надзора, принятия мер, прогнозирования. Использование новейших противогрипповых вакцин - основное мероприятие, позволяющее сдерживать эпидемию и пандемию гриппа.

Проаналізовано застосовані схеми лікування у коней проти лептоспірозу. Випробувано новий препарат флоксил "С" для лікування лептоспірозу у коней, вивчено його вплив на біохімічні та гематологічні показники крові. На базі результатів серологічного дослідження крові коней і встановлення серотипів лептоспор виготовлено полі- і моновалентну вакцини. З метою контролю напруженості імунітету проведено серологічні дослідження проб крові коней. Застосована специфічна вакцинація виявилася ефективною, оскільки сприяла утворенню специфічних антитіл у високих титрах і профілактувала ензоотії лептоспірозу до виявлених серогруп.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.514-52 + Р193.952 + Р11(4УКР)023.4

Рубрики:

Інфекційні хвороби у дітей

Запобіжні щеплення серед окремих груп населення

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено дослідження захисного імунітету щодо дифтерії, правця та кору у 20 дітей з первинними дефіцитами антитілоутворення. У дітей зі спадковою гіпогаммаглобулінемією та загальним варіабельним дефіцитом також досліджено рівень специфічних антитіл на тлі проведення замісної терапії внутрішньовенним імуноглобуліном. Результати дослідження виявили майже повну відсутність специфічних антитіл до дифтерії, правця та кору у дітей зі спадковою гіпогаммаглобулінемією та загальним варіабельним дефіцитом. Під час проведення замісної терапії імуноглобуліном у цих дітей спостерігалася поява захисних титрів специфічних антитіл. Вакциновані діти з транзиторною гіпогаммаглобулінемією та вибірковим дефіцитом IgA мали захисні рівні антитіл до вищевказаних інфекцій, у невакцинованих дітей специфічні антитіла не визначалися. Проведення замісної терапії препаратами імуноглобулінів у дітей з тяжкими формами гіпогаммаглобулінемій та вакцинація дітей з транзиторними та парціальними формами недостатності антитілоутворення дозволяють забезпечити їх захист від небезпечних інфекцій.

Проаналізовано клітинні та імуногенетичні механізми регулювання метаболізму Т-лімфоцитів під час алергічних реакцій уповільненого типу, у разі туберкульозної інфекції та дії препаратів з тимусу на розвиток даних процесів. Встановлено, що імунізація морських свинок вакциною БЦЖ, особливо дворазова вакцинація, супроводжується збільшенням кількості Т-лімфоцитів, підсиленням проліферативної та функціональної активності лімфоїдних клітин, активізацією хелперних Т-клітин. Виявлено, що інфікування мишей лінії СВА мікобактеріями туберкульозу (штам Н37Rw) супроводжується зменшенням кількості Т-лімфоцитів, зниженням проліферативної та функціональної активності лімфоїдних клітин, активізацією супресорних Т-клітин. Доведено, що застосування препаратів з тимусу у разі алергічних реакцій уповільненого типу і туберкульозної інфекції призводить до збільшення кількості Т-лімфоцитів, підвищення проліферативної активності лімфоїдних клітин, інтенсифікації репаративного синтезу ДНК. Зазначено, що найбільш стимулювальний ефект має тимоген, а найменший - вілозен.

Установлено, що за дії низьких температур у пухлинній тканині людини, хворої на рак молочної залози (РМЗ), а також у перещепленій пухлині молочної залози Ca755 мишей відбувається зміна білкового складу, зокрема - зменшення вмісту білків з м.м. 40 - 200 кДа з одночасним накопиченням глікопептидів з м.м. 12 кДа. Показано, що вакцинація тварин за допомогою кріоасоційованих глікопептидів призводить до гальмування росту перевивної пухлини. Розроблено метод комплексного лікування хворих на РМЗ, яке передбачає проведення кріодеструкції та післяопераційного введення кріоасоційованих пептидів. Установлено, що застосування розробленого методу підвищує безрецидивну виживаність хворих на РМЗ і супроводжується розвитком реакції імунітету (реакцією гіперчутливості уповільненого типу, появою у сироватці крові хворих антитіл до компонентів кріоасоційованих пептидів, зміною співвідношення популяцій імунокомпетентних клітин периферичної крові).

Вивчено особливості адаптації новонароджених з непрямою гіпербілірубінемією за умов вакцинації. Здійснено теоретичне узагальнення та науково обгрунтовано ризик розвитку затяжної непрямої гіпербілірубінемії. За результатами ретроспективного епідеміологічного дослідження доведено, що на стан новонароджених впливають різні фактори, а саме: вік жінки, перебіг вагітності та пологів, захворювання різноманітного генезу, стан новонародженого, оцінений за шкалою Апгар. На підставі результатів лабораторних досліджень установлено, що показники загального реактивного потенціалу організму мають прогностичне значення під час визначення ризику розвитку затяжної непрямої гіпербілірубінемії та інфекційно-запальних захворювань у неонатальному періоді та можуть бути використані як діагностичні критерії. Вакцинація проти вірусного гепатиту B забезпечує добрий протиінфекційний захист у 28,5 % дітей, помірний - у 45,9 %, низький - у 25,6 %. Катамнестичне спостереження за дітьми на першому році життя дозволило встановити, що у 1,6 раза рідше хворіли діти, вакциновані проти вірусного гепатиту B. Доведено доцільність вакцинації новонароджених дітей проти вірусного гепатиту B.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.514.16-533

Рубрики:

Вірусні гепатити. Епідемічний гепатит (хвороба Боткіна) у дітей

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р193.952

Рубрики:

Запобіжні щеплення серед окремих груп населення

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що тривалість захисту реципієнта проти корової інфекції залежить від епідеміологічної ефективності вакцин, які використовуються. Це потребує проведення моніторингу за захворюваністю серед щеплених з урахуванням дати останнього щеплення, типу вакцини (моно- або комбінована), наявності інфекційних або соматичних захворювань у період після щеплення, дотримання схеми імунізації.

Планова вакцинація (не меньше ніж 90 %) є єдиним придатним до масового застосування, економічно вигідним та ефективним засобом профілактики інфекційних захворювань. Як і будь-який препарат (фармакологічний чи імунобіологічний), вакцини та анатоксини можуть викликати післявакцинальні реакції та/чи ускладнення внаслідок їх застосування у людей, а особливо у осіб з фоновою соматичною патологією, латентними формами інфекцій, спровокованим анамнезом життя та захворювання. Однак користь від застосування вакцин значно переважає над ризиком.

Індекс рубрикатора НБУВ: П821.21 + П873.273.925-8

Рубрики:

Вакцини ветеринарного призначення

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В останні роки вірусні гепатити стали великою не тільки медичною, але й соціально-економічною проблемою. Застосування сучасних методів боротьби з вірусом гепатиту B (ВГB) визначає комплексний підхід, спрямований на три ланки епідемічного процесу - джерела вірусу, розрив шляхів передачі вірусу, захист сприйнятливого населення. Найбільш ефективним та довготривалим засобом захисту проти ВГВ є імунопрофілактика. Універсальна масова вакцинація дітей першого року життя проти ВГB захищає дітей раннього віку, запобігає життєво небезпечним наслідкам інфекції - хронізація захворювання і можливість розвитку цирозу, гепатоцелюлярної карциноми в майбутньому. Запровадження у Національний календар щеплень гнучких схем вакцинації, рекомендованих ВООЗ, двома або трьома дозами вакцини проти ВГB у складі комбінованої гексавалентної вакцини збільшить рівень охоплення вакцинацією проти ВГB в Україні щонайменше до рівня охоплення трьома дозами КДП, одночасно знизивши кількість ін'єкцій дітям та візитів у поліклініку, що сприятиме покращанню та своєчасності вакцинації.

Рассмотрен вопрос, касающийся вакцинации детей против гепатита B, Hib-инфекции, ревакцинации для профилактики коклюша в 6 лет, изложены дополнительные объяснения с большей детализацией. Рассмотрены наиболее актуальные вопросы - эпидемиологию заболеваний, законодательную базу, схемы и дозы вакцинаций.

Проведено комплексне вивчення клініко-імунологічних та епідеміологічних особливостей дифтерії за умови планової вакцинопрофілактики. Встановлено, що вакцинація проти дифтерії не є гарантією від захворювання. Подальше зниження захворюваності неможливе без удосконалення діагностики серед вакцинованих з атиповим перебігом недуги і забезпечення реалізації діючого календаря щеплень у повному обсязі. Доцільним є повернення до бактеріологічного обстеження на дифтерію щеплених дітей і дорослих, хворих на ангіну та інші гострі хвороби ЛОР-органів, навіть у разі катарального запалення.

Проведено комплексное изучение клинико-иммунологических и эпидемиологических особенностей дифтерии в условиях плановой вакцинопрофилактики. Установлено, что вакцинация при дифтерии не является гарантией от заболевания. Дальнейшее снижение заболеваемости невозможно без улучшения диагностики среди вакцинированных с атипичным течением болезни и обеспечения реализации действующего календаря прививок в полном объеме. Целесообразным является возвращение к бактериологическому обследованию на дифтерию привитых детей и взрослых, болеющих ангиной и другими острыми болезнями ЛОР-органов, даже при катаральном воспалении.

Вивчено співвідношення Т- і В-лімфоцитів периферичної крові у 289-ти новонароджених, з яких 178 одержали рекомбінантну вакцину "Енджерикс-В" проти гепатиту В. Встановлено, що вакцинація новонароджених сприяла поліпшенню показників клітинної ланки імунітету і, тим самим, забезпечувала захищеність проти гепатиту В. Невакциновані новонароджені мають значніші зміни в імуногенезі, що вимагає ретельного спостереження їх в умовах амбулаторно-поліклінічної служби з метою профілактики у них гепатиту В.

Изучено соотношение Т- и В-лимфоцитов периферической крови у 289 новорожденных, из которых 178 получили рекомбинантную вакцину "Энджерикс-В" против гепатита В. Установлено, что вакцинация новорожденных способствовала улучшению показателей клеточного звена иммунитета и,тем самым, обеспечивала защиту против гепатита В. Невакцинированные новорожденные имеют значительные изменения в иммуногенезе, что требует тщательного наблюдения за ними в условиях амбулаторно-поликлинической службы с целью профилактики у них гепатита В.

Проведено комплексне вивчення клініко-імунологічних та епідеміологічних особливостей дифтерії за умов планової вакцинопрофілактики. Встановлено, що вакцинація у разі дифтерії не є гарантією від захворювання. Подальше зниження захворюваності від дифтерії неможливе без поліпшення її діагностики серед вакцинованих з атиповим перебігом хвороби та забезпечення реалізації діючого календаря щеплень у повному обсязі. Доцільним є повернення до бактеріологічного обстежєння щодо виявлення дифтерії у вакцинованих дітей і дорослих, хворих на ангіни та інші гострі хвороби ЛОР-органів, навіть за катарального характеру запалення.

Проведено комплексное изучение клинико-иммунологических и эпидемиологических особенностей дифтерии в условиях плановой вакцинопрофилактики. Установлено, что вакцинация при дифтерии не является гарантией от заболевания. Дальнейшее снижение заболеваемости от дифтерии невозможно без улучшения ее диагностики среди вакцинированных с атипичным течением заболевания и обеспечением реализации действующего календаря прививок в полном объеме. Целесообразным является возвращение к бактериологическому обследованию на дифтерию привитых детей и взрослых, больных ангинами и другими острыми заболеваниями ЛОР-органов, даже при катаральном характере заболевания.

Вакцинація проти вірусу гепатиту B актуальна для України. Це - основний засіб запобігання поширенню зазначеної інфекції, незважаючи на деякі дискусійні питання про момент початку вакцинації, про вибір схеми імунізації тощо. Вибір схеми проведення імунізації може бути індивідуалізованим. Успіх у боротьбі проти гепатиту B у нашій країні можливий за умови формування достатньо великого прошарку прихильників вакцинації серед медичних працівників усіх ланок і рангів, а також державного забезпечення пріоритетності вакцинопрофілактики як основного напряму боротьби з інфекційними хворобами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р194.16-395

Рубрики:

Епідеміологія епідемічного гепатиту (хвороби Боткіна) та інших вірусних гепатитів

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ