Проаналізовано останній діккенсівський роман "Таємниця Едвіна Друда" (1870), побудований як кримінально-детективна історія, і є готичним за своєю поетикою. Підкреслено, що легендарний Клойстергемський собор створює навколо себе химерну атмосферу таємничості, підсвідомих страхів і напруженого очікування, який можна вважати одним з "найготичніших" образів роману. Подібний до нього genius loci - злий дух собору та його мимовільна жертва - Джон Джаспер, літературний нащадок численних "всесвітніх злочинців" готики, якому властиві демонічні та трагічні риси, запозичені у романтиків та французьких "проклятих поетів".

Проаналізовано вплив соціопрагматичних факторів на особливості вживання і трактування мовних одиниць. Висвітлено культурологічний аспект викладання української мови, семантико-функціональний аспект дендронімічних денотатів у системі перифрастичних найменувань в поетичних творах першої половини ХХ ст. Визначено категорії національного буття в поезії Ліни Костенко, художні особливості сатири у романі Ч.Діккенса "Важкі часи" та повісті Л.Мартовича "Забобон", ідейно-естетичну концепцію творчості драматурга О.Коломійця.

Проанализировано влияние социопрагматических факторов на особенности употребления и трактования речевых единиц. Освещены культурологический аспект преподавания украинского языка, семантико-функциональный аспект дендронимических денотатов в системе перифрастических наименований в поэтических произведениях первой половины ХХ ст. Определены категории национального бытия в поэзии Лины Костенко, художественные особенности сатиры в романе Ч.Диккенса "Тяжелые времена" и рассказа Л.Мартовича "Предрассудок", идейно-эстетическая концепция творчества драмматурга А.Коломийца.

Висвітлено історію розвитку європейського літературного процесу XIX - початку XX ст. Розглянуто соціально-історичні передумови виникнення, етапи розвитку та течії основних літературних напрямів даного періоду - романтизму, реалізму, символізму та натуралізму у країнах Західної Європи (Німеччині, Англії, Франції, Польші) та США. Наведено матеріали про життя і творчу діяльність Е.Т.А. Гофмана, Г. Гейне, Дж. Г. Байрона, П.Б. Шеллі, В. Скотта, В. Гюго, Ж. Санд, В. Ірвінга, Ф. Купера, Н. Готорн, А. Міцкевича, П. Меріме, Ф. Стендаля, О. де Бальзака, Г. Флобера, Ч. Діккенса, В. Теккерея, Г. де Мопасана, П. Верлена, А. Рембо, С. Малларме, М. Матерлінка, Е. Золя. Проаналізовано тематику та проблематику їх творів, визначено особливості творчого стилю, описано традиційні та новаторські прийоми творення образів. Розглянуто історію розвитку детективного жанру у зарубіжній літературі на прикладі творчості Е.А. По та А. Конан-Дойля.

Освещена история развития европейского литературного процесса XIX - начала XX ст. Рассмотрены социально-исторические предпосылки возникновения, этапы развития и течения основных литературных направлений данного периода - романтизма, реализма, символизма и натурализма в странах Западной Европы (Германии, Англии, Франции, Польше) и США. Приведены материалы о жизни и творческой деятельности Э.Т.А. Гофмана, Г. Гейне, Дж. Г. Байрона, П.Б. Шелли, В. Скотта, В. Гюго, Ж. Санд, В. Ирвинга, Ф. Купера, Н. Готорн, А. Мицкевича, П. Мериме, Ф. Стендаля, О. де Бальзака, Г. Флобера, Ч. Диккенса, В. Теккерея, Г. Де Мопассана, П. Верлена, А. Рембо, С. Малларме, М. Матерлинка, Э. Золя. Проанализирована тематика и проблематика их произведений, определены особенности творческого стиля, описаны традиционные и новаторские приемы создания образов. Рассмотрена история развития детективного жанра в зарубежной литературе на примере творчества Э.А. По и А. Конан-Дойля.

Розглянуто мотиви Різдва як сімейного свята в контексті "різдвяної філософії" Ч. Діккенса. Проаналізовано біблійну тематику в ранніх творах письменника, акцентуючи увагу на проблемі протиставлення добра злу.

Досліджено оперні твори провідних англійських композиторів XX ст. Б.Брітгена, М.Тіппена й Х.Бертвістла, що належать до комічного жанру з метою виявлення в них специфіки комічного та з'ясування ролі національного фактора. В "Альберт Херінзі" Б.Брітгена висвітлено взаємозв'язок з сатиричною лінією англійського мистецтва, традиціями "Опери жебраків", образами англійського соціально-побутового та моралістичного роману, творчістю У.Хогарта, Р.Шерідана, Ч.Діккенса. У "Весіллі в Іванів день" М.Тіппета виявлено глибоке шекспіровське коріння (завдяки порівнянню зі "Сном літньої ночі") та його вплив на трактування комічного в опері, а також зв'язок з творчістю представників національної літературної школи XX ст. (Т.Еліота, Б.Шоу, Д.Джойса, У.Б.Йейтса). У "Панчі та Джуді" Х.Бертвістла висвітлено роль традицій народного англійського театру, що зумовило втілення комічного у гострогротесковій модифікації. Проаналізовано опери у контексті національної музичної традиції, зокрема, творчості Г.Персела, інструментальної та музичної культури єлизаветської епохи, жанру "маски", паралельних у часі та стилі культурно-мистецьких явищ середини XX ст.

Виявлено та розкрито постійно діючі закономірності, які є історично та структурно повторюваними з точки зору використання сакрального часу Різдва як однієї з основ творення жанрового різновиду, що задекларовують "Різдвяні оповіді" Ч.Діккенса, підтверджені жанровим контекстом. Досліджено поетику та специфіку жанрової природи "Різдвяних оповідей", відзначено особливості інших різдвяних оповідань Ч.Діккенса та багатьох інших англійських письменників, а також представників американської та слов'янських літератур. Проаналізовано основні жанрові індикатори, зумовлені зверненням до часу Різдва (темпоральну маркованість, просторову заданість, особливості сюжетики та композиції), з наголосом на ролі циклу Ч.Діккенса в історико-літературному ствердженні цих ознак.

Досліджено різнобічний вплив "готичного роману" на подальший розвиток англійської прози ХІХ ст. Розглянуто готику в межах національного історико-літературного процесу як живу традицію у її становленні та трансформації. Водночас визначено її як цілісну художню систему з певними константами поетики, естетики та філософії. Проаналізовано етапи еволюції готики, особливості та форми її вкорінення в інших жанрах, стилях. Утворений романами Дж. Остен, Т.Л.Пікока, М.Шеллі, Ч.Діккенса, новелами О.Уайльда, Г.Джеймса діахронічний ряд дозволив зробити висновки як щодо синтезу готики з провідними художніми напрямами ХІХ ст. - романтизмом, критичним реалізмом, неоромантизмом, естетизмом, так і щодо своєрідності індивідуально-авторського осмислення готичної спадщини. Особливу увагу приділено з'ясуванню жанрової специфіки пародії на роман жахів, відбиттю в ній рис готичної поетики.

Висвітлено творчість Ч.Діккенса у контексті англійсько-українських взаємин XIX - XX ст. Здійснено аналіз рецепції художнього доробку англійського романіста українськими літературними критиками. Розглянуто історію україномовних перекладів прози письменника. Досліджено різночасові інтерпретації "Тяжких часів" Ч.Діккенса. Здійснено типологічні зіставлення художнього доробку англійського автора з творами представників української літератури XIX - початку XX ст. (Г.Квітки-Основ'яненка, М.Гоголя, Леся Мартовича, Т.Шевченка, І.Франка, В.Винниченка); виявлено спільні та відмінні риси застосування прийомів і засобів гумору, сатири, а також творче засвоєння майстрами слова моделі "дитина і світ", що виникають завдяки соціально-типологічним, психолого-типологічним збігам.

Досліджено заголовкові моделі вікторіанського роману, простежено їх генезу в англійській літературі, причини зародження певних типів назв. Висвітлено заголовки ключових романів ХХ ст. (Ч. Діккенса, В.М. Теккерея, Ш. Бронте, Е. Бронте) у порівнянні з назвами романів ХVІІІ ст. (Д. Дефо, Г. Філдінга, Т.Дж. Смоллетта, Л. Стерна), що дозволяє з'ясувати еволюцію заголовково-фінального комплексу в процесі зміни історико-літературних епох. Проаналізовано три ключові вікторіанські романи Ш. Бронте "Джен Ейр", В.М. Теккерея "Ярмарок Марноти", Ч. Діккенса "Домбі і Син. Торгівля оптом, уроздріб і на експорт".

Подано бібліографічну інформацію про художні твори світових письменників, таких як Ч. Діккенс, Г. Гейне, Г. Ібсен, М. Г. Гарін, М. В. Гоголь, Г. П. Данилевський, М. М. Каразін, О. М. Островський, Л. М. Толстой, О. П. Чєхов, Оноре де Бальзак, Е. Ренан, у яких відображено - побут, звичаї, різне.

Наведено результати першого в українському літературознавстві розгорнутого дослідження поетики жіночих образів Ш. Бронте з метою визначення їх типології в контексті англійської літератури першої половини XIX ст. Розглянуто специфіку жіночих образів романів Ш. Бронте, виявлено їх типологію в контексті перехідного періоду в літературі від романтичної художньої системи до естетики реалізму на прикладі жіночих образів англійських романтиків (Д. Байрона, П. Шеллі, В. Скотта) та представників "блискучої плеяди романістів" (Ч. Діккенса, В. Теккерея, Е. Гаскелл), а також у контексті актуальних проблем гендерності та фемінізму. Виявлено певні типологічні моделі жіночих образів, що співвідносяться з основними літературними напрямками періоду. Простежено віддзеркалення в жіночих образах, створених Ш. Бронте, традицій романтизму, а також формування нових рис, притаманних реалістичній естетиці. Зазначено, що у контексті виявлених жіночих типів, створених англійськими романтиками й реалістами - сучасниками Ш. Бронте - очевидним стає своєрідність образів письменниці в поєднанні як оригінальних, так і традиційних, типових характеристик, притаманних жіночим образам сучасної їй літератури. Зроблено висновок про те, що вже в ранніх творах Ш. Бронте змальовано два визначальних для романтизму типи жіночих образів. В їх основі - характерний для романтиків контраст, утілений як у зовнішніх, так і у внутрішніх характеристиках героїнь. Проаналізовано процес трансформації романтичної моделі жіночого образу від маловідомих творів Ш. Бронте ("Мерієн проти Зенобії", "Мері", "Міна Лоурі", "Стенкліффський готель") до її відомих романів ("Джейн Ейр", "Шерлі", "Віллет"), формування в них упізнаваного жіночого типу вікторіанської літератури. Показано, що широкий спектр жіночих типів, створених письменниками-реалістами, як і певні риси романтичних героїнь, в авторському втіленні знайшли своє відображення і в творчості Ш. Бронте. Крім того, остання створює свій "новий тип" героїні, освіченої представниці середнього класу, яка сама заробляє собі на життя власним інтелектом, знаннями та здібностями і для якої на першому плані не матеріальне, а духовне. Визначено національну специфіку жіночих образів, втілену у творах Ш. Бронте, і безпосередній вплив її творчості на вирішення "жіночого питання", яке у Ш. Бронте набуває національного колориту, відображаючи специфіку англійської ментальності.

Вивчено компаративні концепції, пов'язані з теорією дискурсу українського художнього перекладу другої половини XX ст. Здійснено літературознавчий та порівняльний аналіз україномовних перекладів романів Ч. Діккенса "Важкі часи", О. Олдінгтона "Смерть героя", Г. Мелвілла "Мобі Дік, або Білий Кит" та інші, враховано родові та жанрові особливості прози. Визначено міру цілісності перекладів як важливого критерію еквівалентного відтворення художнього світу прозових творів. Досліджено компаративний дискурс творчого доробку Ю. Лісняка, зіставлено твори англомовних письменників і їх українські версії перекладу в контексті компаративістики, рецептивної естетики та герменевтики. Охарактеризовано індивідуальні творчі здобутки відомих вітчизняних перекладачів у царині сучасного наукового контексту.

Проаналізовано підготовку майбутніх вчителів-філологів у системі вищої освіти Ізраїлю. Досліджено англійську публіцистику доби Відродження. Проаналізовано трансформацію жанру епістолярного роману у літературі ХІХ ст. Досліджено національні стереотипи у творчості Ч. Діккенса. Розкрито особливості драматургії Великої Британії від 1950-х рр. до сьогодення. Висвітлено проблему становлення особистості в романі Ф. С. Фіцжеральда "По цей бік раю". Увагу приділено історичним постатям у художньому творі. Описано основні напрями гендерних досліджень у лінгвістиці. Здійснено порівняльний аналіз англійських та українських прислів'їв на позначення зміни. Вивчено лексичні одиниці афективного ряду у французькій мові. Викладено лінгвокогнітивний аспект образних іменників - найменувань особи концепту "характер" (на матеріалі англійської та української мов). Визначено роль методу проектів у формуванні іншомовної комунікативної компетенції студентів ВНЗ.

На основі типологічно-порівняльного аналізу творів Ч. Діккенса й І. Франка, які порушують проблеми освіти, виявлено, що, незважаючи на індивідуальний стиль письма кожного прозаїка, їх романи та оповідання мають багато спільних рис: зображують актуальні соціальні проблеми суспільства та викривають жорстокість окремих учителів.

На основе сравнительно-типологического анализа произведений Ч. Диккенса и И. Франко, которые поднимают проблемы образования, выявлено, что, несмотря на индивидуальный стиль письма каждого прозаика, их романы и рассказы имеют много общих черт: изображают актуальные социальные проблемы общества и разоблачают жестокость отдельных учителей.

The paper demonstrates that despite the divergency of the individual styles of writing of both prosaists, their literary works prove to have a plenty of common features. Their works give a portrayal of the pressing social problems and expose the cruelty of some teachers.

Досліджено використання регіональних та соціальних діалектів Англії у прозових творах видатних британських письменників XIX - XX ст. Проаналізовано функціонування фонетичних, граматичних та лексичних особливостей соціального діалекту "кокні" у творах Ч. Діккенса, Б. Шоу, В. С. Моема.

Исследовано использование региональных и социальных диалектов Англии в прозе выдающихся британских писателей XIX - XX ст. Проанализировано функционирование фонетических, грамматических и лексических особенностей социального диалекта кокни в произведениях Ч. Диккенса, Б. Шоу, У. С. Моэма.

The article is dedicated to the usage of English regional and social dialects in the works of prominent British writers of 19th - 20th c. The functioning of phonetic, grammar and lexical peculiarities of sociolect Cockney in the works of C. Dickens, B. Shaw, W. S. Maugham is analyzed.

Здійснено спробу розширити коло контактних зв'язків Шевченка-прозаїка з романістикою Чарлза Діккенса. Доведено, зокрема, що Шевченко, крім згадуваних у його прозі романів "Ніколас Ніклбі" і "Девід Копперфілд", знав також "Холодний дім" та "Домбі і син". Проаналізовано зв'язки повістей Шевченка з творчістю Вальтера Скотта. Розглянуто семантику інтертекстуальних відсилань у повісті "Художник" до роману "Векфілдський священик" Олівера Голдсміта. Вказано на Шевченкове критичне сприйняття доробку Ежена Сю, романи якого український письменник використовував радше для гри з читачем. У підсумку поставлено під сумнів поширену в шевченкознавстві тезу про наслідувальність повістей Шевченка щодо західноєвропейських зразків прози.

Досліджено образ автора в біографічній та мемуарній прозі в англомовному письменстві доби постмодернізму з урахуванням особливостей творчості М. Еміса. Вперше в українському літературознавстві здійснено спробу концептуально осмислити художню практику прозаїка як видатного майстра англійського слова. Уточнено репрезентативність впливу В. Набокова на творця таких широких прозових полотен, як "Досвід", "Записки про Рейчел", "Вагітна вдова", "Лондонські поля", "Гроші: записка самогубця", "Стріла часу, або Природа злочину", "Інші люди", "Інформація", "Успіх". М. Еміс вдавався до стратегії творчого використання переробок інтертекстуальної рецепції окремих реалій, що мають місце у творах його попередників і сучасників (Ч. Діккенс, М. Твен. В. Набоков, С. Беллоу, Дж. Джойс, К. Еміс, Н. Мейлер. Дж. Апдайк). З'ясовано сутність аналогічного трансферу на рівні зорієнтованого оцінювання "об'єкта" з боку М. Еміса як автора - реципієнта - презентатора. Вивчення біографічної та мемуарної прози М. Еміса надало можливість виявити верхню та нижню межі спроектованих змістів щодо оптимального розуміння та інтерпретації соціального та культурного контексту, розгорнутого в його творах.

Простежено трансформацію мотивів романів Ч. Діккенса у творчості Ф. М. Достоєвського на прикладі порівняння "Крамниці старожитностей" та "Принижених й ображених". Серед запозичених у англійського письменника мотивів (нещасна дитина, дружба двох дівчаток, несподіваного спадку та ін.) особливої уваги заслуговує "перевтілення" образу Нэлл Трент в Неллі Волковську, що є унікальним прикладом повної трансформації образу з модифікацією російським письменником. Тема особливого світу дітей уперше в літературі була відкрита Ч. Діккенсем та розроблена ним з надзвичайною переконливістю й з глибоким проникненням в психологію дитини. З першої третини XIX ст. для певного кола російських читачів англійська література стає доступною в оригіналі. Російська перевідна література XIX ст. не обійшла увагою жодної скільки-небудь видної фігури в літературі тодішньої Англії. Твори Ч. Діккенса зробили суттєвий вплив на формування творчої манери молодого Ф. М. Достоєвського. Для Ф. М. Достоєвського Ч. Діккенс був одним з улюбленіших письменників до кінця його життя. Дитяча тема в творчості Ф. М. Достоєвського - величезний особливий світ: сприйняття горя та соціальної несправедливості. Виходячи з факту існування двох джерел літературної творчості: реального життя та вражень від прочитаних книг, які доповнюють один одного, можна стверджувати, що обидва чинники мають визначальний характер для творчості письменника. У Ф. М. Достоєвського спостерігається повна трансформація певного мотиву: диккенсовська Нэлл Трент перевтілилася в Неллі Валковську. Але можна помітити та суттєву різницю: наскільки ангельськи бліда та повітряна Нэлл Трент, настільки демонічно приваблива Неллі, що створена талантом Ф. М. Достоєвського. Вплив Ч. Діккенса на Ф. М. Достоєвського не обмежувалося трансформацією мотивів. Ф. М. Достоєвський запозичував у Ч. Диккенса також деяку атмосферу, яку можна назвати диккенсовським фоном у творчості Ф. М. Достоєвського.

Надано загальну характеристику англійської літератури вікторіанської доби. Розглянуто проблеми теоретичного та історико-літератрного характеру у зв'язку з культурно-історичною ситуацією, що склалися в Англії за доби правління королеви Вікторії. Подано інформацію про творчість Дж. Остін, Ч. Діккенса, В. М. Теккеля. Приділено увагу жіночій літературі вікторіанської епохи, зокрема Е. Гаскелл, сестер Бронте і Дж. Еліот. Висвітлено життєвий і творчий шлях Дж. Мередіта.

Досліджено особливості варіантних синтаксичних одиниць різних рівнів, дібраних із текстів паралельних українських перекладів художніх творів М. Гоголя, А. Чехова, М. Булгакова, О. Гріна, В. Скотта, Ч. Діккенса, Е. По, А. де Сент-Екзюпері, Гі де Мопассана, В. Гауфа, М. Емінеску. З опорою на сучасні лінгвістичні теорії - синонімії, референції, синтаксичної номінації та номінативної деривації - уточнено термінологічний вимір поняття варіантність як динамічної системи різнорангових одиниць (синтаксем, словосполучень, простих і складних речень), у межах якої можливі переміщення та взаємоперехід. Виокремлено та проаналізовано чотири типи варіантних синтаксичних одиниць, для яких характерна модифікаційна, транспозиційна, інтерверсивна й метатаксична різноструктурність і лексична тотожність співвідносних компонентів. Синтаксичні варіанти засвідчують гнучкість, багатство виражально-зображальних засобів, а також незавершеність, безперервність процесу стандартизації української літературної мови.