Дисертацію присвячено проблемам делінквентності неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності. Подано загальну характеристику делінквентності. Зроблено аналіз профілактичних заходів усунення факторів, що викликають ранню делінквентність неповнолітніх, у першу чергу, безпритульності та негативного впливу дорослих правопорушників і маргіналів. Запропоновано шляхи удосконалення чинного законодавства, а також висунуто рекомендації щодо підвищення ефективності медичних заходів коригування поведінки малолітніх делінквентів та психологічної допомоги підліткам. Зроблено узагальнення практики застосування примусових заходів виховного та медико-педагогічного характеру щодо підлітків, які скоїли суспільно небезпечні вчинки до досягнення віку 14 років, а також визначено шляхи її удосконалення.

Встановлено, що уявлення неповнолітніх про право через вікові особливості знаходяться лише на декларативному рівні та не виступають дієвими регуляторами соціальної поведінки. Розкрито зміст профілактики злочинності неповнолітніх і, зокрема, застосування судами пом'якшення покарання як заходу впливу на делінквентність, що є нагальним у контексті вдосконалення судової практики. Узагальнено наукові підходи щодо проблеми пом'якшення покарання неповнолітнім злочинцям. Сформульовано теоретико-методологічні засади застосування пом'якшення покарання як комплексу юридично-психологічних заходів. Визначено об'єктивні та суб'єктивні труднощі, які заважають науково-обгрунтованому застосуванню пом'якшення покарання неповнолітнім. Запропоновано варіант визначення індексу "жорсткості покарання" з урахуванням неповноліття, його тлумачення та процедуру підрахування.

Наведено визначені в німецькому законодавстві вікові межі молодості, характеристику освітніх прагнень та рівня освіченості сучасної німецької молоді. З’ясовано, що молодими людьми в Німеччині вважаються особи, які не досягли віку 27 років. Водночас про молодіжну делінквентність в німецькому вимірі доцільно вести мову щодо молодих осіб віком від 14 до 21 року. Загалом для німецької молоді притаманні високі освітні прагнення та доволі високий освітній рівень, зокрема 39,1 % 15 - 24-річних осіб мають вищу освіту. Дещо нижчий рівень освіченості характерний для молоді із середовища мігрантів. На основі аналізу наукової літератури встановлено взаємо зв’язок між ризиком делінквентності та освітніми прагненнями й навчальною мотивацією молодих осіб.

Приведены определенные немецким законодательством возрастные рамки молодости, характеристика уровня образованности современной немецкой молодежи. На основе анализа научной литературы установлена взаимосвязь между риском делинквентности и образовательными устремлениями, учебной мотивацией молодых людей.

The article presents legal framework of youth age in Germany, characteristics of the level of education of the modern German youth. Based on the analysis of the scientific literature it is found out connection between the risk of delinquency and educational aspirations, academic motivation of young people.

Описано форми та методи запобігання жорсткому поводженню серед підлітків у ЗОШ. Виконано історичний аналіз становлення соціальної роботи у Великій Британії. Проаналізовано вплив сім'ї на формування девіантної поведінки підлітків. Розглянуто делінквентність дітей молодшого шкільного віку з неповних сімей як соціально-педагогічну проблему. Вивчено полігональну графіку в контексті еволюції сучасного образотворчого мистецтва. Удосконалено показники спеціальної фізичної підготовленості майбутніх рятувальників у ВНЗ Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Приділено увагу нейродинамічним функціям професійних футболістів у підготовчому періоді річного циклу тренувань. Обгрунтовано глибинно-психологічні чинники формування самоідентичності жінки. Висвітлено психологічний зміст понять "лінь" і "прокрастинація".

Останнім часом відмічається зростання кількості правопорушень за участі дітей та підлітків. Сучасні дослідження делінквентності орієнтовані на вивчення медичних передумов розвитку девіантної поведінки, таких, як наявність психічних захворювань, які внаслідок інтелектуально-мнестичних особливостей зумовлюють схильність до автоагресії й екстраагресії, емоційної нечутливості та замкнутості. Медичні аспекти делінквентності переважно вивчаються з позицій психосоціальних чинників та психіатричних нозологій без визначення загального соматичного стану дітей. Незважаючи на високий рівень соматичної захворюваності в дітей з нейроонтогенетичними розладами, роль психосоматики й коморбідних станів, а також їх зв'язок з делінквентністю дотепер залишаються остаточно не з'ясованими. Мета дослідження - визначення структури делінквентності та значущості психосоматичних факторів у формуванні екстерналізованих розладів у дітей та підлітків з розладами нейророзвитку. На підставі обстеження 32 дітей віком від 2 до 11 років установлено, що в структурі психічних та поведінкових порушень при розладах нейророзвитку переважають зміни когнітивної (56,2 +- 7,0 %) та емоційної (62,5 +- 8,6 %) сфер. Суттєву роль у формуванні екстерналізованих розладів відіграє супутня соматична патологія (захворювання травної та сечовидільної систем, алергічні стани), що характеризується схильністю до хронізації процесу, модифікує якість життя, негативно впливає на емоційно-вольову сферу. Інтегральна оцінка соціальних, психологічних, педагогічних та медичних факторів делінквентності в кожного конкретного пацієнта є запорукою ефективної персоніфікованої корекції та запобігання формування розладів поведінки в дітей з порушеннями нейророзвитку.

Досліджено природу делінквентності як прояву патопсихологічного стану суспільства в умовах трансформаційних змін. Загальним фоном такого взаємозв'язку бачиться послаблення в ході трансформаційних процесів соціальних норм та інститутів, що регулюють і дисциплінують поведінку людей. Це призводить до заперечення авторитету наявних соціальних норм і провокує різні форми девіантної поведінки. Тому на перший план пізнання нової - постмодерної соціальної ситуації виходить психологічний (психосоціальний) аспект, що охоплює не лише індивідуальну, але й колективну, свідому і несвідому природи соціальної поведінки. Для аналізу перехідних процесів і соціальної ситуації в цілому автори використовують як усталене поняття епохи модерну "соціальна ідентичність", так і вводять нове, що відповідає реаліям епохи постмодерну, поняття "соцієтальна ідентичність" як багатовимірну психосоціальну реальність, що вимірюється авторською методикою БАД. Йдеться про її шість бінарних шкал-опозицій, якими вимірюються такі якісні ознаки суспільної системи, як "екстраверсія - інтроверсія", "емоційність - прагматичність", "ірраціональність - раціональність", "інтуїтивність - сенсорність", "екстернальність - інтернальність", "екзекутивність - інтенціональність". Моніторинг динаміки змін цих якісних ознак протягом 2002 - 2023 рр. надав можливість не тільки встановити факт народження та подальше домінування в Україні нового типу "соцієтальної ідентичності", але й визначити "орієнтири" незворотності процесу суспільної трансформації: "Помаранчева революція" (2004 р.), "Революція Гідності" (2013 - 2014 рр.), російсько-українська війна (2014 - 2023 рр.) й особливо її завершальна фаза - повномасштабне вторгнення Росії в Україну (2022 - 2023 рр.). Остання, схоже, стає в цілому еквіфінальним моментом суспільної трансформації, який для України приносить перемогу, в той час як для Росії обертається стратегічною поразкою. Ця поразка супроводжується кримінальним характером делінквентної поведінки військових і політиків, що спричинена патопсихологічним станом російського суспільства з його конформістським поведінковим забарвленням, в основі якого лежить архетипна традиція "опричнини" Московської держави XVI ст. за правління Івана IV Грозного.

Вивчено концептуальні основи делінквентів як проступків і правопорушень, крім загальноприйнятих підходів увагу зосереджено на архетипному підході. Проаналізовано особливості делінквентої поведінки на рівні національної економіки в межах архетипного підходу. Визначено та охарактеризовано фактори, що впливають на формування незаконної поведінки в суспільному середовищі національної економіки. Поведінка делінквента визначена як антисоціальна протизаконна поведінка людини, проступки якої є шкідливими як для окремих громадян, так і для суспільства в цілому, а також зазначено ознаки її відмежування від девіантної поведінки. Охарактеризовано основні критерії та відмінності розмежування делінквентної поведінки і девіантної та головні ознаки делінквентної поведінки. Систематизовано причини, що виступають передумовами делінквентної поведінки, які класифіковані на внутрішні та зовнішні, а також три групи факторів причин делінквентної поведінки. Розглянуто архетипи, які присутні у свідомості кожної людини, та визначено їх вплив на формування поведінки індивіда в суспільстві. Визначено фактори, що сприяють формуванню делінквентості в національній економіці на макро- і мікрорівнях. Проведено типізацію делінквентної поведінки із зазначенням її видів за типами та їх характеристикою. Профілактика делінквентної поведінки є найефективнішим засобом, оскільки запобігання такій поведінці, особливо серед дітей та підлітків, є більш доцільним, ніж покарання осіб, які вже вчинили злочини. Запропоновано основні заходи профілактики делінквентної поведінки. За результатами аналізу визначено, що наявний ряд об'єктивних та суб'єктивних факторів, взаємозалежність та взаємодія яких впливає на поведінку людини, генерує умови делінквентних дій; їх кількісні та якісні характеристики збільшуються зі зростанням соціальних суперечностей у національній економіці, оскільки будь-який процес певною мірою впливає на сфери життя суспільства та зміну в асоціальній поведінці.

Турбулентне конкурентне середовище спонукає підприємців застосовувати дедалі нові інноваційні методи та інструменти для приваблювання споживачів до своєї продукції або послуг. Нині в теорії та практиці науки про поведінку споживачів використовуються психологічні засоби та прийоми, які змушують споживача привернути увагу до виробу (послуги) й придбати його. Отже, для збільшення продажів бізнес використовує психологічний вплив на споживача, що спричиняє зростання фінансових результатів компанії. Проаналізовано можливі засоби та прийоми впливу на поведінку споживача з урахуванням психологічних типів К. Юнга та сугестивних факторів (економічних, соціальних, правових, психологічних, інноваційних), а також представлено різні моделі поведінки споживача (мікроекономічні, соціальні, психологічні, інтегровані) з використанням засобів і прийомів впливу відповідно до даних типів і факторів. Україна борониться від російської агресії з 2014 р. А з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 р. відбулася трансформація свідомості громадян України, і поведінка українських споживачів суттєво змінилася. Адже ця війна має не тільки фізичні наслідки, але й впливає на психологічний стан українців, зокрема на їх поведінку як споживачів. Війна забирає життя та здоров'я, змушує людей залишати свої домівки та бути на відстані з близькими. Фактично все населення України живе у постійному стресі. Виникає великий страх щодо незахищеності у житті кожного громадянина. Всі зазнають неминучого впливу війни на психологічне здоров'я. Вона має негативні фізичні та емоційні наслідки як для учасників бойових дій, так і для цивільних. Душевний біль виникає не лише через безпосередню загрозу життю, насильство, каліцтво або смерть близьких, але й через інші стресори: економічні труднощі, невпевненість у життєвих перспективах. Потреби споживача в період війни трансформувалися в проблеми. Психологічний вплив на поведінку споживача змінився внаслідок причин, що зумовлюють делінквентну поведінку (смерть, демонстрування влади, насильство, залякування, інформаційно-психологічні операції, інформаційні війни, міграцію, ядерний тероризм, мародерство тощо). Делінквентні дії під час війни спричинили попит на товари (послуги) для допомоги іншим, унормування повсякденного життя, виживання. Український споживач з початком війни змінився.

У контексті архетипного підходу розглянуто проблему російських воєнних злочинів в Україні, зокрема, визначено особливості впливу російського соціуму на делінквентний характер російських окупаційний військ із застосуванням архетипного підходу. Під час дослідження встановлено, що прояви делінквентності російської воєнщини мають кримінальний характер, є невід'ємною складовою російсько-української війни та спрямовані переважно проти цивільного населення. Визначено витоки сучасної російської ідеології та характер її небезпек для сучасності. На основі історичних прикладів здійснено порівняння наслідків делінквентності фашистської та рашистської ідеологій і прояву останньої під час бойових дій. Психологічний портрет російської армії розглянуто у контексті репрезентативної вибірки російського суспільства. Здійснено архетипний аналіз генезису останнього та виокремлено архетип ординця, який здійснив визначальний вплив на розвиток сучасного російського суспільства. Зокрема, відстежено вплив архетипу ординця на сучасний російський державний устрій, державотворчі процеси та суспільство в цілому. Досліджено канали впливу архетипу ординця на формування російської армії, та його взаємозв'язок із злочинами, які здійснюють російські військові на території України. Проаналізовано феномен владного лідера та його відповідність архетипу ординця. Визначено вплив архетипу ординця на сприйняття росіянами інших націй і народностей; як "російський колективізм" пов'язаний з відповідальністю і на чому грунтується виправдовування росіянами воєнних злочинів Росії в Україні. Виявлено кардинальні зміни, що відбулися в сприйнятті війни і ворога в українському суспільстві, а також провідну роль аналізу базових російських архетипів для ефективного протистояння російській військовій та смисловій агресії. Визначено подальші напрями архетипних досліджень у контексті "російського питання".