Пропонується найповніший на сьогодні список регіональних громадсько-політичних інститутів країн Центральної та Східної Європи (Албанії, Болгарії, Естонії, Латвії, Литви, Македонії, Польщі, Румунії, Словаччини, Угорщини, України, Чеської Республіки). В основу оцінки їх діяльності покладено принцип визначення їхньої мети та завдань, що спрямовані на проведення суспільно-політичних досліджень, здійснення правозахисту або розвиток громадської освіти в одній з таких сфер, як: демократизація, проблеми безпеки, економічний розвиток, захист навколишнього середовища і реструктуризація мережі соціального забезпечення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)01 + Ф024

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Динаміка політичних систем (в т. ч. модернізація суспільства)

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто актуальну проблему демократизації Збройних Сил України, інших силових структур держави. Висвітлено сутність та специфіку демократизації Збройних Сил України, розкрито її основні функції та принципи. Наведено пропозиції щодо вдосконалення механізму впровадження демократичного цивільного контролю над Збройними Силами України. Запропоновано шляхи демократизації української армії, зокрема, підвищення рівня соціального статусу, духовності та морально-психологічного стану військовослужбовців.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*332.121.312

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено питання зростання та демократизації аудиторії як чинники розвитку типології ілюстрованих видань. Проаналізовано кількісний склад та особливості соціального походження учнів середніх учбових закладів (1883 - 1889 рр.) і студентів ВНЗ (1836 - 1888 рр.) Росії.

Освещены вопросы роста и демократизации аудитории как факторы развития типологии иллюстрированных изданий. Проанализированы количественный состав и особенности социального происхождения учеников средних учебных заведений (1883 - 1889 гг.) и студентов ВУЗ (1836 - 1888 гг.) России.

Розглянуто дебати як форму актуалізації навчального процесу, політичний плюралізм як інститут демократії. Увагу приділено історії створення та розвитку Європейського Союзу. Висвітлено проблеми соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Розкрито методологічні, організаційні засади пенітенціарної діяльності держави. Охарактеризовано юридичні аспекти набуття прав на землю іноземними суб'єктами. Проаналізовано динаміку розвитку демократичних тенденцій інституту права приватної власності на землю.

Рассмотрены дебаты как форму актуализации учебного процесса, политический плюрализм как институт демократии. Внимание уделено истории создания Европейского Союза. Освещены проблемы социальной адаптации лиц, освобожденных из мест лишения свободы. Раскрыты методологические, организационные основы пенитенциарной деятельности государства. Охарактеризованы юридические аспекты приобретения прав на землю иностранными субъектами. Проанализирована динамика развития демократических тенденций института права частной собственности на землю.

Висвітлено складний процес демократичних змін і спроб широкої демократизації православної церкви в українських землях, відображено вплив цих тенденцій на внутрішньоцерковні процеси. З історичних позицій розкрито актуальні для сьогоднішнього православ'я проблеми територіального устрою, організації керівництва, канонічності й автокефалії.

Освещен сложный процесс демократических изменений и попыток широкой демократизации православной церкви в украинских землях, отражено влияние этих тенденций на внутрицерковные процессы. С исторических позиций раскрыты актуальные для сегодняшнего православия проблемы территориального устройства, организации руководства, каноничности и автокефалии.

Розкрито теоретико-методологічні підходи до визначення ролі медіакратії у політичній взаємодії. Проаналізовано комунікативні чинники формування демократичної політики. Розглянуто раціоналізацію політичної взаємодії як комунікативний процес. Охарактеризовано феномен медіа-скандалів у формуванні громадської думки в сучасному політичному просторі.

Раскрыты теоретико-методологические подходы к определению роли медиакратии в политическом взаимодействии. Проанализированы коммуникативные факторы формирования демократической политики. Рассмотрена рационализация политического взаимодействия как коммуникативный процесс. Охарактеризован феномен медиа-скандалов в формировании общественной мысли в современном политическом пространстве.

Масштабні прояви трансформаційних перетворень, які відбуваються як на глобальному, так і на локальному рівнях, не вкладаються у звичні раніш теоретичні схеми, котрі грунтувалися переважно на детерміністських і лінійно-прогресистських ідеях. Головну увагу приділено проблемі демократизації суспільства, тобто певній спрямованості політичного процесу, яка характеризується розширенням прав і свобод громадян, участю народу в політичному житті, посиленням контролю з боку суспільства за діяльністю держави, забезпеченням вільної конкуренції різних політичних сил, ідеологічного та політичного плюралізму.

Зроблено спробу з'ясувати особливості сценарію, за яким відбувається процес демократизації країни, визначити специфіку українського варіанта переходу від авторитарного політичного режиму до демократії як такої.

Розглянуто проблеми динамічного розширення глобалізації - нового (демократичного) порядку, до якого прилучаються країни, що розвиваються. Окреслено особливості консолідації демократії в розвинених країнах і впровадження демократичних політичних інститутів та цінностей у напівтрадиційних незахідних суспільствах. Виявлено та розкрито головні концептуальні засади політичного процесу демократизації в Королівстві Марокко.

Досліджено авторитарні і демократичні моделі політичної модернізації суспільства. На підставі аналізу запропоновано концептуальну модель демократизації українського суспільства.

Розглянуто умови і чинники процесу переходу до демократії. Аналізуються різні форми та прояви демократії. Звертається увага на те, що в нашій країні демократизація супроводжується не тільки загостренням політичних конфліктів всередині еліти, але й в усьому суспільстві, що є серйозною перешкодою для сталого розвитку.

Проаналізовано вплив демократичних перетворень на Тайвані на вирішення проблеми стосунків між КНР і Китайською Республікою на Тайвані. Обгрунтовано висновок, що демократизація Тайваню ускладнила ситуацію, оскільки динаміка його внутрішньополітичного розвитку фактично є несприятливою для мирного вирішення проблеми.

Досліджено взаємну відповідальність особи та держави як різновид соціальної відповідальності, демократичного інституту демократичної, соціальної, правової держави за умов поглиблення політичної реформи, розбудови громадянського суспільства, інтеграції Української держави до світового та європейського політичного і правового простору. Запропоновано тезу, що перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління можливий лише за умови вдосконалення демократичного інституту взаємної відповідальності особи та держави, досягнення взаєморозуміння між різними гілками влади, президентом і урядом, владою та опозицією. Доведено, що демократизація суспільства, поглиблення політичної реформи створюють умови для нового, демократичного формату відносин між особою та державою, зокрема не патерналістських, а партнерських. На підставі проведеного аналізу інституту взаємної відповідальності особи та держави запропоновано розвинути теоретичний базис демократичної, соціальної, правової держави та розробити цілісну й ефективну наукову концепцію взаємної відповідальності особи та держави за умов розбудови української державності.

Досліджено проблеми громадянського виховання молодших школярів. Вперше систематизовано теоретичні доробки, визначено концептуальні положення та зміст виховної роботи з формування громадянськості учнів початкових класів у навчальній і позакласній виховній роботі. Розглянуто закономірності, принципи, пріоритетні форми та методи громадянського виховання у навчально-виховній роботі. Визначено й експериментально перевірено педагогічні умови ефективного здійснення громадянського виховання на уроках та в процесі позакласної виховної роботи. З'ясовано, що основними чинниками громадянського виховання є: використання народної творчості, традицій українського народу, наповнення змісту навчального матеріалу громадянським компонентом; підвищення професійної компетентності педагогів початкової ланки освіти з питань громадянського виховання молодших школярів; гуманізація та демократизація педагогічної взаємодії, спрямована на забезпечення позитивного емоційного стану учнів; впровадження індивідуального підходу, що передбачає повагу до особистості кожного учня, визнання його права на власні погляди, захоплення та інтереси.

Гуманізація взаємин учителів і старшокласників досліджувалась з позицій особистісно орієнтованого виховання. Технологія особистісно орієнтованого виховання розкрита через модель суб'єкт-суб'єктної взаємодії педагога і вихованця, співпраці, діалогового спілкування. Досліджені педагогічні умови гуманізації взаємин педагогів і старшокласників. Доведено продуктивність клубної організації життєдіяльності суб'єктів виховного процесу стосовно гуманізації їх взаємин. Ключовою умовою гуманізації взаємин учителів і старшокласників є демократизація шкільного життя шляхом розвитку учнівського самоврядування.

Досліджено проблему гуманістичної орієнтації змісту управління інноваційною діяльністю у закладах загальної середньої освіти. Визначено основні підходи до оновлення шкільного менеджменту, уточнено основні детермінанти та введено до наукового обігу поняття "гуманістичні засади управління інноваціями". Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено модель гуманістично орієнтованого управління інноваційними процесами у загальноосвітніх навчальних закладах. Розроблено методику діагностування рівня гуманізації у системах внутрішньошкільного управління. Виявлено взаємозалежність рівня гуманізації шкільного менеджменту й ефективності інноваційних процесів сучасної школи. Висвітлено гуманістичні засади управління інноваційною діяльністю, а саме: пріоритет гуманістичних цінностей у прогнозуванні та проектуванні змін; адаптивність, гнучкість організаційних структур; демократизація внутрішньошкільного управління (стилю, характеру управління); орієнтація на співуправління, самоуправління, партнерство, взаємоузгодженість спільних дій і цілей; особистісно орієнтований підхід до управління педагогічним колективом; гуманістичне спрямування нових методів внутрішньошкільного управління (програмування, проектування, експертизи, стимулювання, методів структурування та розвитку шкільного співтовариства); людинознавчу компетентність менеджера освіти. На підставі результатів дослідження установлено наявність стійких тенденцій підвищення рівня ефективності управління інноваційною діяльністю у контексті посилення гуманістичних засад менеджменту освіти,

З використанням емпіричних і теоретико-методологічних підходів до дослідження сутності суспільних трансформацій за умов глобалізації проаналізовано концептуальні методологічні засади теорії державного управління (ДУ). Розкрито сутність і заборонно-дозвільний характер діяльностї державної влади як джерела та рушійної сили формування та реалізації механізмів ДУ процесами суспільних трансформацій. Доведено доцільність розробки нової дослідницької парадигми ДУ на підставі демократизації його механізмів і об'єктивізації інституційних засад їх формування та розвитку як перспективного напряму наукового дослідження теоретичних і практичних проблем ДУ за умов розвитку демократії. Проаналізовано стан демократизації державної влади й управління в Україні, визначено напрями та методи демократизації механізмів ДУ, розроблено громадсько-політичну модель їх реалізації. Наведено концептуальні засади інноваційної стратегії демократичного розвитку українського суспільства.

Розглянуто теоретичні та практичні аспекти розвитку демократичних засад організації та функціонування судової системи України у сферах судоустрою та судового управління. Проаналізовано основні риси демократизму судової системи, демократичний зміст функцій і форм діяльності управлінських структур, особливості правового статусу системи суддівського самоврядування та підвищення його ролі у судовому управлінні. Розглянуто шляхи демократизації вирішення кадрових питань у судах і забезпечення незалежності суддів, захисту прав представників суддівського співтовариства. Наведено пропозиції щодо вирішення процесуальних питань діяльності президій, пленумів судів і структур суддівського самоврядування.