Наведено результати наукових досліджень з питань лексикології, фразеології, лексикографії, морфології, дериватології та синтаксису. Висвітлено загальні аспекти стилістичного функціонування екзотизмів у різностильових текстах. Розглянуто синтаксичні особливості порівняльної конструкції, а також особливості порядку частин і компонентів складного речення у поетичному тексті. У лінгводидактичному аспекті викладено домінантні характеристики лінгвістичних понять у початковому курсі української мови.

Приведены научные результаты исследований по вопросам лексикологии, фразеологии, лексикографии, морфологии, дериватологии и синтаксиса. Освещены общие аспекты стилистического функционирования экзотизмов в разностилевых текстах. Рассмотрены синтаксические особенности сравнительной конструкции, а также особенности порядка частей и компонентов сложного предложения в поэтическом тексте. В лингводидактическом аспекте изложены доминантные характеристики лингвистических понятий в начальном курсе украинского языка.

На підставі аналізу наявних досліджень розглянуто основні підходи до трактування поняття "міжкультурна комунікація". Визначено термін "екзотизм" як найбільш адекватний, звичний та універсальний для комунікації та охарактеризовано його стилістичні функції. Обгрунтовано актуальність аналізу комунікативного та когнітивного потенціалів екзотизмів у сучасній англійській мові.

На матеріалі текстів сайтів новин доведено, що варіативність розуміння виникає внаслідок використання девіантних мовленнєвих одиниць, а, отже, є проблемою лінгвістики. Девіантними в контексті можуть стати омоніми, полісемантичні слова, скорочення, маловідомі запозичення (особливо представлені латиницею), екзотизми, прецедентні тексти тощо. Враховуючи поширеність девіантних мовленнєвих одиниць, варіативність розуміння можна розглядати як мовну норму.

Досліджено диференційні ознаки поняття "етнореалія" стосовно інших видів національно-специфічної лексики, зокрема, реалій, екзотизмів, запозичень, інтернаціоналізмів; з'ясовано співвіднесеність етнореалій-галліцизмів та етноконцептів-галліцизмів. Надано визначення поняттям "етнореалія" і "етноконцепт".

Проаналізовано найважливіші функції, які виконували полонізми в сімейному мовленні україномовної особистості - жительки м. Летичева Хмельницької області України, польки за національністю Бацевич (Загорської) Б. О. (1922 - 2007). Спостереження свідчать, що в більшості випадків полонізми виконували не стільки номінативну функцію позначення відповідних реалій (хоча й така функція була притаманна невеликій кількості слів і виразів), скільки комунікативно-стилістичну функцію вживання цих мовних засобів як екзотизмів з метою створення розкутої атмосфери та жартівливої тональності у сімейному спілкуванні.

Реклама є частиною національного інформаційного простору, вона народжується у певній етнокультурній системі, у неї апріорі закладено відповідний мовно-культурний код. Об'єктом спостережень стали рекламні звернення на українському телебаченні, зокрема їх текстова частина. З'ясовано, що близько 20 % із них звертаються до культурно-етнічних знань реципієнтів. Вербалізація культурно-етнічної складової рекламного звернення відбувається через використання національно маркованої лексики і безеквівалентної лексики, яка охоплює слова-реалїі (екзотизми, варваризми), фонову лексику (слова-символи). Виокремлення національно маркованих лексем здійснено за такими критеріями: семантичним: наявність у структурі лексичного значення семи "національне" (етнічне, фольклорне, символічне); граматичним - за формальними показниками проаналізовано автентичні й запозичені одиниці; функціонально-стилістичним - створення національного колориту.

Розглянуто іноземні запозичення французького походження в турецькій мові. Виявлено та класифіковано іноземні запозичення в мові-донорі. Охарактеризовано особливості взаємодії і взаємовпливу мов. Наведено етнографізми, регіоналізми, екзотизми, варваризми, інтернаціональну лексику, кальки, проникнення, класифіковані іноземні запозичення французького походження залежно від номінації за тематичними групами. Відзначено, що головною закономірністю французько-турецьких контактів є запозичення термінології і інтернаціональної загальновживаної лексики. Відкритість турецької мови для входження галліцизмів обумовлена такими екстралінгвістичними факторами: мода, інтенсивний розвиток науки і техніки, інформаційних технологій, сфер телебачення і комунікації, мовні контакти, інтеграція в світову науку та культуру. Фонетичні засоби турецької мови дозволили загалом достатньо точно передати вимову запозичених слів. Закон гармонії голосних і закон асиміляції приголосних, протези, епентези, субституції, апокопи, редукція вплинули на зміну фонетичного образу французьких запозичень.

Досліджено лінгвістичні засоби спонукання в англомовних текстах реклами. Розкрито проблему перекладу безеквівалентної лексики в японських прислів'ях і переказах. Розглянуто колір як один із ключових концептів культури. Проаналізовано структурно-семантичні особливості екзотизмів в сучасній німецькій мові. Розглянуто фразеологічні одиниці з компонентом назви тварин, рослин і птахів в аспекті англо-українського перекладу. Висвітлено лінгвістичну сутність сучасного друкованого рекламного тексту. Охарактеризовано основні способи словотворення іменників в сучасній німецькій мові. Досліджено психологічні особливості навчання іноземної мови учнів старшої школи.

Запозичення є продуктивним способом поповнення лексики сучасних мов, а назви осіб серед неологізмів, у тому числі серед неозапозичень, посідають важливе місце. Розглянуто семантику та функції зазначених лексем у текстах ЗМІ 2016 - 2019 рр.; показано, що, крім невеликої групи екзотизмів, які в публіцистичному тексті стають для реципієнта маркерами чужої культури, неозапозичення - назви осіб виконують номінативну функцію, характеризуючи людину за характером діяльності, та експресивну функцію, характеризуючи її за особливостями поведінки та поглядів.

Розглянуто іноземні запозичення французького походження в турецькій мові. Виявлено та класифіковано іноземні запозичення в мові-донорі; охарактеризовано особливості взаємодії та взаємовпливу мов; наведено етнографізми, регіоналізми, екзотизми, варваризми, інтернаціональну лексику, кальки, проникнення. Класифіковано іноземні запозичення французького походження залежно від номінації за тематичними групами. Відзначено, що головною закономірністю французько-турецьких контактів є запозичення термінології і інтернаціональної загальновживаної лексики. Відкритість турецької мови для входження галліцизмів обумовлена такими екстралінгвістичними факторами: мода, інтенсивний розвиток науки та техніки, інформаційних технологій, сфер телебачення та комунікації, мовні контакти, інтеграція в світову науку і культуру. Зазначено, що фонетичні засоби турецької мови дозволили загалом достатньо точно передати вимову запозичених слів. Акцентовано, що закон гармонії голосних і закон асиміляції приголосних, протези, епентези, субституції, апокопи, редукція вплинули на зміну фонетичного образу французьких запозичень.

Розглянуто модернізм як новий тип художньої свідомості, який формувався в українській літературі за допомогою різних течій (неоромантизм, символізм, імпресіонізм, експресіонізм, неореалізм). З'ясовано, що модернізм принципово висунув на передній план індивідуальність. Осмислено феномен неоромантизму; простежено еволюцію поглядів на поняття неоромантизм, окреслено його змістове наповнення, виокремлено концептуальні риси. Уточнено й уніфіковано поняттєво-термінологійний апарат із теми. Окреслено ефект стильового симбіозу в прозі М. Коцюбинського періоду 1900 – 1913 років, проаналізовано динаміку стилю письменника. Виокремлено неоромантичні складові в доробку М. Коцюбинського, зокрема двосвіття та пошук гармонії та краси, екзотизм і вітаїзм, а також міфологізм. Досліджено особливості неоромантичного героя, який протистоїть іншим, оскільки має особливу тонку душевну організацію, у нього посилене почуття краси, він намагається "побудувати" досконалий світ. Установлено, що стиль М. Коцюбинського має синтетичний характер, оскільки поєднує творче опрацювання художніх здобутків реалізму, імпресіонізму та неоромантизму. Виявлено кореляцію неоромантизму з художньою технікою М. Коцюбинського, проаналізовано арсенал мовних засобів – колористичні епітети, метафори із залученням колоративів, колористичні перифрази, колір тла (моря, гір, піску, каменю), одяг персонажів тощо, що сприяє розгортанню ліричного сюжету, увиразнює, підсилює настроєво-емоційну палітру твору.

Прослідковано історичну еволюцію музичних втілень образу Турандот, впродовж його 300-річного існування у світовій культурі. Акцентовано, що імагологічний напрям дослідження дозволив окреслити та типологізувати героїню за імагосемантикою Сходу у площині орієнтально-екзотичної тематики Заходу. Простежено кореспондування музичних втілень образу Турандот з мистецькими стилями і напрямками: бароко, класицизм, романтизм, модерн, веризм, неокласицизм, експресіонізм, постмодернізм тощо, співвідносно з етапами європейського екзотизму. Висвітлено особливості прочитання образу Турандот представниками різних національних шкіл: французької, австро-німецької, італійської, скандинавської, російської, американської, української, китайської.