Досліджено ліберальну парадигму трансформації політичної системи України на сучасному етапі її розвитку. Проведено аналіз сучасної зарубіжної та вітчизняної історіографії, присвяченої вивченню функцій та структури управлінських систем доби модерну. Виявлено найбільш важливі риси ліберальної моделі облаштування соціальності, таким як: соціальний конструктивізм, економічний індивідуалізм, політична емансипація, помірний етатизм. Згідно до даної моделі, політичне життя сучасних соціумів репрезентується як інтеракція підсистеми кібернетичних інститутів і структур громадянської активності. Проведено порівняльний аналіз алгоритмів функціонування політичних систем країн західної ліберальної демократії та східних пострадянських суспільств. Розглянуто проблему впливу політичного реформування на системні трансформації в Україні. Проаналізовано перспективні заходи, здатні елімінувати структурно-функціональний дисбаланс у політичній системі українського суспільства.

Проаналізовано проблему статевих взамовідносин у контексті сучасних завдань життєдіяльності молодших школярів. Розглянуто формування статевих відносин через соціалізацію та інкультурацію. Окреслено завдання статевого виховання. Розкрито сутність комплексного підходу до статевого виховання дітей.

Проанализирована проблема половых взамоотношений в контексте современных задач жизнедеятельности младших школьников. Рассмотрено формирование половых отношений через социализацию и инкультурацию. Определены задачи полового воспитания. Раскрыта сущность комплексного подхода к половому воспитанию детей.

The problem of sexual mutual relations is analyzed in the context of modern tasks the vital functions of junior schoolboys. Task of sex education are outlined. The essence of a comprehensive approach to gender education of children is determined.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4УКР)7 + Х839(4УКР)011 + С5*644

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено вирішення проблеми емансипації особистості, здійснене німецькими соціальними філософами Т. Адорно та Ю. Габермасом, представниками критичної теорії. Виокремлено особисте бачення зазначених авторів структурних компонентів особистості європейського суспільства й особливості її соціокультурного відтворення. За соціально-філософськими творами Т. Адорно та Ю. Габермаса проаналізовано суть цивілізаційних чинників негативного впливу на особистісне формування. Визначено індивідуальні підходи філософів щодо обгрунтування теоретичних підстав здійснення практичної емансипації особистості. Розглянуто специфіку соціокультурних контекстів, у межах яких Т. Адорно та Ю. Габермас експлікували соціально-філософське знання як чинник особистісної емансипації. Соціально-філософські підходи цих мислителів щодо емансипації особистості застосовано для осмислення соціокультурних реалій українського суспільства.

Розглянуто соціально-психологічні аспекти феномену “відчуження”, в основі якого - три рівні психічного відображення: відчуження на емоційному рівні, когнітивне відчуження, відчуження на психосоціальному рівні. На основі теоретичного аналізу наукової літератури визначено основні групи причин виникнення самотності у підлітків: індивідуальні особливості підлітка (низька самооцінка, сором’язливість, невміння встановлювати міжособистісні контакти, страх відторгнення), особливості підліткового віку, особливості мікросоціуму підлітка, характер стосунків у сім’ї, особливості виховання, стресові ситуації, трансформація соціальних і політичних процесів в країні.

Рассмотрены социально-психологические аспекты феномена "отчуждение”, в основе которого - три уровня психического отражения: отчуждение на эмоциональном уровне, когнитивное отчуждение, отчуждение на психосоциальном уровне. На основе теоретического анализа научной литературы определены группы причин возникновения одиночества у подростков: индивидуальные особенности подростка (низкая самооценка, застенчивость, неумение устанавливать межличностные контакты, страх отторжения), особенности подросткового возраста, особенности микросоциума подростка, характер отношений в семье, особенности воспитания, стрессовые ситуации, трансформация социальных и политических процессов в стране.

The socio-psychological aspects of the phenomenon of "alienation", based on three levels of mental reflection.

Визначено соціально-психологічні механізми формування особистісної ідентичності підлітка в нуклеарній сім'ї: ідентифікація (у таких її варіантах, як асиміляція, кліше-комунікація, інтерпретація), сепарація (усамітнення та паритетність), диференціація, емансипація. Установлено, що в повній нуклеарній сім'ї виразніше спрацьовують: ідентифікація-асиміляція - у стосунках із матір'ю, спорадична емансипація та ідентифікація-інтерпретація - з обома батьками; у неповній - ідентифікація-асиміляція в стосунках із матір'ю, інфантилізація та ідеалізація. Виявлено, що формування особистісної ідентичності підлітка-одинака в нуклеарній сім'ї більше зумовлюється впливом ідентифікації-асиміляції, спорадичної ідентифікації-інтерпретації (насамперед із батьком); старшої дитини - ідентифікації-асиміляції (передусім із матір'ю), спорадичних ідентифікації-інтерпретації та сепарації-усамітнення; молодшої - ідентифікації-асиміляції (передусім із матір'ю), спорадичної паритетної сепарації. Установлено, що на формування псевдопозитивної особистісної ідентичності найбільше впливає ідентифікація-асиміляція, мораторію ідентифікація-асиміляція та сепарація-усамітнення, дифузної ідентичності - сепарація-усамітнення, позитивної - ідентифікація-інтерпретація.

Досліджено словотворчий потенціал мовної системи, охарактеризовано оказіоналізми як результати відповідних словотворчих актів, що демонструють той чи інший спосіб продукування. Репрезентовано інвентаризацію способів неузуального словотворення, що передбачає узуальні та неузуальні різновиди. Узуальні способи продукування оказіоналізмів проаналізовано як елементарні, або некомбіновані (префіксальний, суфіксальний, постфіксальний, власне основоскладання) та неелементарні, або комбіновані (префіксально-суфіксальний, префіксально-постфіксальний, суфіксально-постфіксальний, префіксально-суфіксально-постфіксальний, складносуфіксальний). Важливий акцент зроблено на диференціації таких неузуальних різновидів, як емансипація афікса або сегмента, субституція, контамінація, черезступеневе продукування, гендіадіс, голофразис.

Висвітлено сутність проблеми гендерної рівності у Чехословаччині періоду Першої республіки та особливості її вирішення. Визначено відмінності у поглядах різних верств чехословацького соціуму щодо доцільності встановлення рівності обох статей у суспільно-політичному житті ЧСР. Також розкрито механізми реалізації в країні інституціонального оформлення гендерного рівноправія та утвердження його на практиці.

Проаналізовано основні засади феміністської думки другої половини ХХ ст. Розкрито витоки ідеології західного фемінізму "другої хвилі", визначаються відмінності у поглядах феміністок ліберального та радикального напрямків. Встановлено, що головними сюжетами феміністського дискурсу другої половини 1960-х - 1980-х рр. у США та країнах Західної Європи були: аналіз західної культури, причини гендерної нерівності, перегляд ролі материнства у житті жінок.

Здійснено концептуальний аналіз співвідношення понять довіри та соціального капіталу, виявлено чинники самоорганізаційного потенціалу локального соціального капіталу. Імператив довіри як ціннісно-нормативну настанову надійних соціальних взаємодій визначено змістовною основою соціального капіталу. Специфіку культури довіри у взаємовідношенні з соціальним капіталом розкрито в контексті понять емерджентності, субсидіарності, солідарності, відповідальності, ціннісної емансипації. Стверджено, що ціннісна емансипація особистого визнання та відповідальності за власне життя стає однією з умов ціннісної емансипації соціуму та держави, що уможливлює формування структур громадянського суспільства (як суспільства узгодженого втілення економіки окремості) та правової держави. Локальний соціальний капітал розглядається у триєдності соціального, економічного та політичного вимірів суспільного співжиття в аспекті задоволення спільних потреб, що знаходить своє втілення у структурах громадянського суспільства. Наголошено на значенні агентурних, культурних та структурних ресурсів у процесі формування соціального капіталу. Зроблено висновок про взаємозалежність соціального капіталу та довіри: соціальний капітал потребує певного рівня довіри та надійності соціальних взаємин як потенційного чинника, в той же час для становлення культури довіри необхідним є достатній рівень соціального капіталу як актуалізованого чинника.

Відзначено, що емансипація жінки в традиційно-патріархальному суспільстві яскраво проглядається в зародженні феміністичного кінематографа Південної Кореї. Виявлено особливості становлення та розвитку феміністичного корейського кіномистецтва. Наголошено на тому, що феміністичні фільми у Південній Кореї, залишаючись високо естетичними, демонструють еволюцію емансипованої жіночої свідомості.

Розглянуто проблему жіночої самосвідомості та жіночої освіти у феміністичному дискурсі української та британської літератури. Дослідження здійснено на основі типологічного зіставлення роману Е. Гаскелл "Дружини і дочки" та новели О. Кобилянської "Valse melancolique". Проаналізовано освітній простір, свідомість і суспільне становище української та британської жінки наприкінці XIX - початку XX ст. Виокремлено спільне та відмінне в постановці і вирішенні проблеми жіночої освіти в творчості української і британської письменниць.

Зроблено спробу визначити основні ідеологічні та правові механізми формування гендерного паритету в СРСР. Вказано на шляхи соціалізації жінок через правову систему, а саме формування законодавчої бази, що дозволила жінкам стати повноправними членами суспільства, мати доступ до участі в управлінні тощо. Досліджено особливості ідеологічного впливу на процес емансипації та гендерного паритету в суспільстві. Показано зміни в поведінці представниць різних соціальних груп.

Розглянуто мотиви жіночої табірної лірики та спогадів. Мета роботи - аналіз досвіду, винесеного авторами-жінками з таборів і відображеного в їх творчості, який допоміг їм пережити страхітливе табірне зневолення та нівелювання, протиставити повному безправ'ю та брутальному насильству свою волю до життя та свободи. Поняття "емансипація" сприймається як антитеза до тих асоціацій, що їх породжують табірна дійсність і табірна творчість. Однак пам'ять про пережите жінками - жертвами ГУЛАГу - повинна відновлюватися та зберігатися в її максимально можливій повноті. Спогади жінок, як і їх табірна лірика, надають багатий матеріал для аналізу спотвореного вияву жіночої емансипації, що обернулася в тоталітарній радянській імперії протилежним до соціальних утопій боком. Брутальне упослідження та безправ'я жінок, установлене як норма в ГУЛАГу, здатне й досі впливати на суспільство, не готове вислухати жінок-табірниць без упереджень чи осуду.

Наведено визначення екологічної модернізації та проведено аналіз існуючих її дефініцій. Окреслено завдання екомодернізації, які передбачають трансформацію суспільства, суперіндустріалізацію, переорієнтацію технологій на відновлення екологічної рівноваги, реструктуризацію економіки, формування технологічного суспільства. Виокремлено ключові елементи екологічної модернізації та її екологічні імперативи. Показано, що в теоретичних розробках моделей екологічної модернізації простежуються переважно антропоцентричні підходи та незмінність пріоритету економічних інтересів. Висвітлено, що для запобігання подальшій деградації екосистеми необхідними є новий екоцентричний світогляд і високий рівень екологічної свідомості. Визначено, що до основних форм екологічної модернізації, які спрямовано на розв'язання сучасних екологічних проблем в умовах обмеженості та виснаження природних ресурсів, відносять: екологічно орієнтований розвиток промисловості; технологічні платформи екологічного розвитку; екологізацію економічного розвитку; впровадження та розвиток чистого виробництва та екологічних технологій. Розкрито, що в Україні впродовж останніх років рівень екологічної модернізації економіки підвищився, про що свідчить частка капітальних інвестицій в інтегровані технології від обсягу капітальних інвестицій на охорону та раціональне використання природних ресурсів, освоєння виробництва інноваційних видів продукції, у тому числі на нові види машин, устаткування, приладів, апаратів. Переважна більшість заходів щодо інтегрованих технологій не відповідає V - VI технологічним укладам, не кажучи вже про VII, який розпочався у високорозвинутих країнах. Обгрунтовано, що нова модель модернізації суспільного розвитку повинна передбачати не лише зміну та впровадження нових технологій, але й глибокі інституціональні, соціальні та культурні трансформації. Визначено, що крім трьох перспектив розвитку екологічної модернізації - екологічно ощадливих бізнесу і споживання, ефективної охорони природного середовища, екологізації суспільства - можливою є й четверта - емансипація природи, тобто соціалізація та персоналізація природи. Запропоновано стратегічні напрями екологічної модернізації соціально-економічного розвитку України і визначено її ключові завдання щодо формування модернізаційного типу екологічно орієнтованої діяльності суспільства.

Проаналізовано висвітлення питань з повсякденного життя жінок та вирішення "жіночого питання" в Запорізькому краї на сторінках газети "Червоне Запоріжжя" у 1920-х рр. Визначено, що кількість публікацій, присвячених жінкам, була порівняно невеликою, що переважно зумовлено незначною роллю жінок в публічній сфері, особливо в першій половині 1920-х рр. Основна частина публікацій ініціювалася Запорізьким жіночим відділом. Дані публікації виступали в більшому ступені в ролі офіційних конструктів соціальної реальності, аніж здійснювали її транслювання, що було зумовлено вимогами радянського політичного управління. Більшість публікацій присвячувалася радянській емансипаційній діяльності в краї.

У сучасній гуманітарній науці назріла необхідність більш уважно підійти до осмислення світу дитинства. Вивчення дитинства, як об'єкта культурології, є багагоаспектною проблемою, що містить об'єктивну інтерпретацію культурологічних концепцій, теорій, вчень, що розглядають дитинство відповідно до світогляду. Аналізуючи дитинство, в першу чергу, слід розглядати його як суспільне явище в історичному розвитку. В процесі дослідження необхідно виходити з комплексного розуміння феномену дитинства, в якому взаємодіють дорослі і діти.

Об'єктом дослідження є художня свідомість XIX століття, образи та сюжети європейського й американського живопису XIX століття як матеріал реконструкції емансипаторних ідей епохи. Метою дослідження є вивчення візуальних репрезентацій емансипованих Інших у художній свідомості XIX століття на матеріалі європейського й американського живопису. Використовуються методи сучасного критичного аналізу культури, зокрема постколоніальний аналіз візуальних текстів, феміністська й гендерна критика, метод дискурс-аналізу, деконструктивістський, історико-антропологічний і психоаналітичний підходи. Розроблено філософський проєкт емансипації як один із напрямків розвитку культури XIX століття. Обґрунтовано, що емансипація як суспільно-культурне явище має візуальний вимір, відбивається в різних формах, типах і жанрах художньої свідомості епохи, що дозволяє говорити про «візуальну антропологію» емансипації в XIX столітті. Зроблено висновок, що протягом XIX століття художня свідомість стає простором боротьби «колоніального» («імперського», «завойовницького») та емансипаторного (антиколоніального, гуманістичного) дискурсів культури, що отримали відображення в різниці зображення гендерних і расових Інших. Новизна результатів дослідження полягає в аналізі процесів емансипації гендерних і расових меншин (культурних Інших) й емансипаторних дискурсів, які отримали відображення в образах і сюжетах живопису XIX століття. Наукові результати можуть бути теоретичною й методологічною базою для подальшого дослідження емансипації як одного із значущих суспільних явищ. Висновки роботи можуть бути використані для наукових розробок у сучасній філософії та теорії культури, історії культури, візуальній критиці, історії філософії, культурній антропології, мистецтвознавстві, гендерній теорії; для впровадження нових курсів з філософської антропології, написання посібників з філософсько-культурологічних дисциплін.

Становище жіноцтва в українських землях наприкінці XIX - на початку XX ст. дослідники досі здебільшого характеризують на основі залучення масових документальних джерел, використовуючи его-документи як другорядні. Однак саме джерела особового походження надають змогу найглибше зрозуміти вплив гендерних стереотипів на розвиток особистості. Автобіографії, щоденники, листи О. Кобилянської розкривають особливості впливу гендерних стереотипів на побутові практики та ставлення до жіночого питання на Буковині в обраний період. Мета дослідження полягає у визначенні особливостей ставлення до жіночого питання в інтелігентських буковинських родинах та впливу усталених уявлень на побутові практики освіченого жіноцтва краю на основі его-документів знаної письменниці. Методологія базується на деконструкції текстів его-документів для представлення гендерно-рольових стереотипів, боротьба з якими була підгрунтям формування жіночого питання на Буковині в кінці XIX - на початку XX ст. Комплексне дослідження его-документів надало змогу відтворити особливості становища жіноцтва, які важко повно охарактеризувати суто за масовими документальними джерелами. Висновки: в окреслений хронологічний період буковинське суспільство переважно зберігало консервативні уявлення про роль жінки як матері, а також про родину - як основне середовище реалізації жіноцтва, що цілком підтверджується его-документами О. Кобилянської. Її автобіографії, щоденники та листи надають змогу зануритися в особисті переживання авторки й на базі дослідження мікроісторії деталізувати характеристику наявних у тодішньому суспільстві обмежень у сфері жіночої освіти, прав жінки в родині, можливостей її самореалізації у громадській діяльності та літературній творчості.

У сучасній історичній науці зростає потреба нового бачення минулого, в якому йдеться не тільки про "зовнішню" історію важливих процесів та явищ, а й про "внутрішню" - суб'єктів, "людську" історію. Джерела особового походження родини Грінченків дозволяють глибше зрозуміти причини та особливості включення видатних персоналій у боротьбу за права жіноцтва в кінці XIX - на початку ХХ ст. Мета дослідження - визначення ролі впливових інтелігентських родин Наддніпрянської України у процесах формування нової гендерної парадигми в українських землях наприкінці XIX - на початку ХХ ст. на основі его-документів Бориса, Марії та Анастасії Грінченків. Методологія базується на деконструкції текстів еуо-документів та індивідуально-біографічному й суб'єктно-діяльнісному підходах, які дозволяють окреслити роль конкретних особистостей у становленні жіночого питання в Наддніпрянській (підросійській) і Західній (підавстрійській) Україні в обраний період. Наукова новизна полягає в комплексному дослідженні его-документів, що дало змогу деталізувати особливості становища жіноцтва та розгортання руху за гендерну рівність, які важко цілісно охарактеризувати винятково на основі залучення масових документальних джерел. Висновки: впродовж окресленого хронологічного періоду українське суспільство продовжувало зберігати консервативні уявлення про побутові жіночі практики в родині та громадському житті. Сім'я Грінченків є прикладом важливих історичних змін, які відбувалися в колі інтелігентських родин. Его-документи демонструють важливу єдність поглядів Бориса, Марії та Анастасії Грінченків на гендерну проблематику, що висловлювалися публічно, та щоденних рутин, які повністю відповідали їх світоглядним позиціям. Саме завдяки таким практикам відбувалися поступові зміни в гендерній парадигмі від патріархального домінування до розширення жіночих прав.