Розглянуто питання історії, уніформістики, геральдики, емблематики. Описано структуру і функції військового міністерства української держави у 1918 р. Проаналізовано зародження та становлення державної картографо-геодезичної служби в Україні, геральдичний комплекс Служби безпеки України.

Рассмотрены вопросы истории, униформистики, геральдики, эмблематики. Освещены структура и функции военного министерства украинского государства в 1918 г. Проанализированы зарождение и становление государственной картографо-геодезической службы в Украине, геральдический комплекс Службы безопасности Украины.

Висвітлено питання відродження та розвитку української геральдичної науки, а також суміжних з нею дисциплін - сфрагістики, емблематики, вексилології, уніформології, генеалогії, фалеристики. Вміщено стислу інформацію та біографічні дані про козацьких полковників VII ст. Встановлено зв'язки визначних гетьманів Речі Посполитої у Подільському воєводстві в XVI - XVII ст. Висвітлено питання стосовно графського титулу Потоцьких з Тульчина, з'ясовано зв'язки між родинами Потоцьких, Строганових, Щербатових. Розглянуто історію родів Негребецьких і Гарабачів. Висвітлено життєвий шлях і громадську діяльність Едварда Руліковського (1825 -1900 рр.) - дослідника історії Правобережної України. Наведено покажчик родів, а також нащадків Рюрика з генеалогії князівських родів.

Освещены вопросы возрождения и развития украинской геральдической науки, а также смежных с нею дисциплин - сфрагистики, эмблематики, вексилогии, униформологии, генеалогии, фалеристики. Помещены краткая информация и биографические данные о казацких полковниках XVII ст., определены связи выдающихся гетьманов Речи Посполитой в Подольском воеводстве в XVI - XVII ст. Освещены вопросы относительно графского титула Потоцких из Тульчина, согласованы родственные связи Потоцких, Строгановых, Щербатовых. Рассмотрена история родов Негребецких и Гарабачей. Освещены жизненный путь и общественная деятельность Эдварда Руликовского (1825 - 1900 гг.) - исследователя истории Правобережной Украины. Приведен перечень родов, а также потомков Рюрика по генеалогии княжеских родов.

Наведено результати наукових досліджень з питань джерелознавства, історіографії, музеєзнавства, сфрагістики, архівознавства, уніформології, символіки та емблематики, фалеристики. Проаналізовано документи Чернігівської міської думи як джерело до вивчення революції 1905 - 1907 рр., листівки як джерело вивчення історії анархістського руху в Україні в 1903 - 1914 рр. Висвітлено наукову спадщину українського історика М.Марченка, розкрито внесок вченого в українську історіографію. Розглянуто проблему вивчення інституту гетьманства, питання української історичної фемінології ХІХ - початку ХХ ст. в історіографічному контексті, історії формування та вивчення колекції культових предметів Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського. Описано греко-католицькі печатки Правобережної України XVIII - XX ст. Проаналізовано архівні джерела з історії окупаційного режиму у Харкові за матеріалами фондів Державного архіву Харківської області.

Приведены результаты научных исследований по вопросам источниковедения, историографии, музееведения, сфрагистики, архивоведения, униформологии, символики и эмблематики, фалеристики. Проанализированы документы Черниговской городской думы как источник к изучению революции 1905 - 1907 гг., листовки как источник изучения истории анархистского движения в Украине в 1903 - 1914 гг. Освещено научное наследие украинского историка М.Марченка, раскрыт вклад учёного в украинскую историографию. Рассмотрена проблема изучения института гетманства, вопросы украинской исторической феминологии ХІХ - начала ХХ ст. в историографическом контексте, истории формирования и изучения коллекции культовых предметов Черниговского исторического музея им. В.В.Тарновского. Описаны греко-католические печати Правобережной Украины XVIII - XX ст. Проанализированы архивные источники по истории оккупационного режима в Харькове по материалам фондов Государственного архива Харьковской области.

Розглянуто окремі взірці політичної емблематики Франції, які несуть символічне значення ідеї свободи - базового принципу інституювання та функціонування республікансько-демократичного режиму влади у Франції.

Вивчено козацькі печатки Гетьманщини: державні, адміністративно-судових установ, козацької старшини та рядового козацтва як цілісне явище. Подано класифікацію козацьких печаток. Встановлено, що печатки є важливим джерелом історії Гетьманщини, історичної географії, адміністративного устрою, геральдики, емблематики, дипломатики. Наведено спостереження дослідників щодо форм, матеріалу відбитка та іконографії. Простежено витоки останньої, її міцний зв'язок з реаліями військової діяльності козацтва та іконографічною традицією Київської Русі. Зроблено предметний аналіз іноземного впливу на козацьку сфрагістику та визначено її специфічні, самобутні риси. Вивчено техніку виготовлення та способи нанесення печаток на документи. Дані матеріали використано під час повернення історичних гербів колишніх полкових та сотенних міст деяким населеним пунктам Чернігівської, Сумської областей та розробки емблематики для історико-культурологічних фундацій.

Уперше системно висвітлено типологічну проекцію віддаленої за часом поетичної культури бароко у російській поезії XX ст. (у її авангардній і постмодерністській парадигмах) на матеріалі великої кількості поетичних текстів. Доведено спорідненість багатьох явищ поетики авангарду та постмодерністської естетики з генетично вкоріненими моделями відображення світу, органічну присутність елементів культури "готового слова" у сучасній літературній свідомості. Творчість російських поетів XX ст. проаналізовано у контексті традицій слов'янського і західноєвропейського бароко. Визначено параметри актуалізації риторичного дискурсу у поетології та художній практиці російського авангарду та постмодернізму як істотного вияву типологічних зв'язків з віддаленою культурою. Висвітлено специфіку риторичних методів структурування поетичної мови за принципово нових умов і ситуацій розгортання ліричного тексту. Розкрито особливості рефлексії та трансформації культури бароко у поезії авангарду в цілому та індивідуальних художніх системах окремих поетів (В.Хлєбнікова, Б.Пастернака, В.Каменського, Б.Лівшиця). Здійснено спробу цілісної характеристики феномену необароко у поезії другої половини XX ст. Досліджено поетичні тексти сучасних авторів (О.Шварца, І.Жданова, Д.Бобишева, Д.Поліщука, М.Амеліна, С.Кекової, Г.Кружкова, В.Коллергорського). У жанрах сучасної поезії виявлено "знакові" для поетичного бароко риси емблематики, геральдики, релігійної медитації, віршованого підпису. Запропоновано трактування посилення християнського аспекту у саморефлексії

Розглянуто комплекс проблем, пов'язаних з герботворенням українських міст за радянської доби. Визначено основні чинники та передумови процесу міського герботворення. Запропоновано періодизацію радянської міської геральдики. Проаналізовано зображальний ряд символів та емблем, представлений на міських гербах Радянської України. Розглянуто вплив ідеологічних чинників та політичних теорій на викривлення та деформацію історичних традицій геральдики у контексті герботворення міст України. Висвітлено досвід використання історичної геральдичної спадщини та радянської символіки на міських знаках. Продемонстровано ідеологічну мотивацію радянських новотворів гербів. Визначено фаховий та освітній рівень авторів міських гербів на теренах Української РСР. Показано вплив радянської спадщини на процес розвитку сучасної муніципальної геральдики та її стан.

На підставі вперше залученого до наукового обігу джерельного матеріалу вивчено церковні (римсько- та греко-католицькі, православні, протестантські) печатки Київщини, Поділля та Волині. Визначено причинно-наслідковий зв'язок між історією парафії та малюнком на її печатці. Охарактеризовано форми, розміри, матеріал виготовлення печаток. Зазначено, що конфесійні сфрагіси є важливим джерелом для вивчення історії храмів, генеалогії духівництва, особливостей взаємовідносин Церкви та держави, історичної географії, геральдики, емблематики, дипломатики. Визначено широке коло документів, які супроводжують печатки. Результати дослідження застосовано під час повернення деяким парафіям їх забутих символів.

Узагальнено історію розвитку, структуру та форми організації міжнародного студентського спортивного руху, а також визначено передумови і періоди формування та розвитку цього руху на Україні. Зібрано та опрацьовано статистичну інформацію щодо участі українських спортсменів-студентів у Всесвітніх Універсіадах та результати проведення Всеукраїнських студентських ігор (1993 - 2003 рр.). Окреслено тенденції, сучасні проблеми й перспективи розвитку студентського спортивного руху в Україні. Проаналізовано роль, місце та значення цього руху як соціального чинника в системі фізичного виховання молоді. Зібрано та проаналізовано емблематику "Тижнів спорту" (1949 - 1959 рр.), Всесвітніх студентських ігор (1959 - 2007 рр.) та поштові марки різних країн, присвячені розвитку студентського спортивного руху.

Розглянуто питання генези емблематичного та панегіричного жанрів української поезії епохи бароко, а також синтетичного жанру геральдичної поезії. Особливу увагу приділено ролі емблематики та панегіриків у формуванні жанру геральдичної поезії.

Рассмотрены проблемы генезиса эмблематического и панегирического жанров украинской поэзии эпохи барокко, а также синтетического жанра геральдической поэзии. Особое внимание уделено роли эмблематики и панегириков в формировании жанра геральдической поэзии.

In the article there are considered the questions of genesis of emblem and panegyric genres of Ukrainian baroqueТs poetry and also synthetic genre of heraldic poetry. Roles of emblem genre and panegyrics in a formation of the genre of heraldic poetry have a considerable attention.

Дослідження встановило періодизацію розвитку військової нарукавної емблематики - на даний момент основного способу ідентифікації військовослужбовців по їх приналежності до Збройних Сил певної держави та до різних частин армії, одягнутої в одноманітні мундири (особливо в польовий однострій). Цей аспект проблеми на даний час не отримав належного наукового підходу ні в українській, ні у світовій історіографії досліджень процесів розвитку військової символіки.

Досліджено творчість відомого польського архітектора Я. Кубицького, який працював у кін. XVIII - на поч. XIX ст. на території Польщі та України, а саме на території історичної Волині (сучасних Тернопільській і Хмельницькій областях). Творчий почерк надав змогу зодчому зайняти місце почесного архітектора садибного будівництва і бути автором дев'яти унікальних об'єктів на цій території. На формування стилю архітектора вплинули його наставник Доменіко Мерліні та Палладіанська школа загалом. У його роботах також можна побачити вплив загальносвітових канонів класицистичної забудови палацових комплексів. В основі стилю лежить чітка осьова композиція, симетрія, двотрактова композиція планів палаців, використання військової емблематики в оздобленні фасадів.

Мета роботи - осмислення ролі емблематичної редукції у "Слов'янській міфології" М. Костомарова. Розглянуто її методологію та структурологію. Формат дослідження М. Костомарова надає можливість констатувати межі та можливості міфологічної логіки, що є першим етапом емблематичного осягнення світу та людини у ньому, найпростішого візуального розрізнення природних "деталей" та їх коментувань, які надалі будуть "розщеплюватись" когнітивною спрагою людства. На основі цього, відчутним стає усвідомлення вагомості синкретичної співдії процесів наочної асоціативності та їх впливу на первісну вербалізацію.

Досліджено розвиток нарукавної емблематики Сухопутних військ ЗС України періоду 1992 – 2012 рр. від появи перших зразків військової символіки армії незалежної держави Україна до створення найпоширенішого елементу військо¬вого однострою. Проаналізовано хід еволюції цього новітнього зразка військової символіки протягом останніх 120 років, розроблено періодизація основних етапів розвитку. На основі всебічного аналізу елементів символіки нарукавних емблем ви¬значено етапи втілення емблематики у Сухопутні війська ЗС України, характерні ри¬си, особливості, притаманні саме українській військовій нарукавній емблематиці. Надано рекомендації щодо удосконалення емблематики Сухопутних військ і в ціло¬му ЗС України.

Проаналізовано історію створення емблематики закладів вищої освіти (ЗВО) деяких країн, системність підходів до їх знакових та геральдичних систем, створення брендованих емблематичних корпоративних конвенціональних засобів візуальної ідентифікації. Вивчено історію емблематики Київського політехнічного інституту та КПІ ім. Ігоря Сікорського. Здійснено спроби унормування емблеми КПІ та запропоновано шляхи вдосконалення систем візуальної презентації ЗВО зі світовим ім'ям.

Зосереджено на особливостях передвиборної агітації та політтехнологій, описаних у романі П. Куліша "Чорна рада". Серед них - перегороджування вулиць і доріг, компрометація противника, застосування емблематики, популістські обіцянки, насильницькі захоплення атрибутів влади, запрошення спостерігачів із Москви тощо.

Проаналізовано польськомовну збірку поезій Данила Братковського, зокрема, її барокової емблематики, іконології та концептосфери, які розвинулися на європейському тлі і були суголосними з літературними тенденціями польської літератури кінця XVII - початку XVIII ст. Визначено особливості польської епіграми, її спільні та відмінні риси з епіграмними творами Д. Братковського. Звернено увагу на розвиток польської фрашки та її відображення в польськомовній поезії пограниччя. У її межах виділено художні засоби барокового відтворення дійсності. В ідейному вимірі виокремлено сарматизм, релігійні та антропологічні інспірації як основні чинники формування поезії Д. Братковського. У системі образотворення особливе місце відведено антропологічним і збірним універсальним образам. Серед концептичних структур виділено мегаконцепт, який структурно обрамлює текст поетичної збірки "Świat ро сzęśсі рrzеуzrzany" і узагальнює інші види концептів, поділених на фонові, проповідницькі, авторські індивідуальні та структурні. Проведено паралелі з польською бароковою концептосферою.

Комплексно проаналізовано жанрово-стильовий аспект барокової епіграми у творчості І. Величковського. Бароко стало першою спільною площиною величного стилю для всієї Європи, яким не судилося стати ані готиці, ані ренесансу. Одним із найяскравіших явищ барокової як української, так і європейської літератури є барокова епіграма, яка має своєрідні характерні ознаки, визначається динамічністю, трагічним напруженням, що інколи досягає рівня катастрофічності, тяжінням до сміливих трансформацій і комбінацій, напруженістю, боротьбою, натуралістичним зображенням природи. Пробудження спокійного релігійного чи естетичного почуття в бароковій епіграмі здебільшого несподівано викликає сильне враження, яке досягається за допомогою зовнішньої гри, перевантаження, переповнення формальними елементами, що робить кожний твір оригінальним витвором мистецтва. Творчий доробок І. Величковського збагачує українську барокову літературу такими жанровими різновидами, як екзегетична, апологічна, проповідницька, молитовна, літургійно-молитовна, дидактична, дидактично-притчева, гнома, вірші-діалоги, порівняльні вислови тощо. Типологічне зіставлення епіграм І. Величковського з жанровим діапазоном європейського літературного бароко надає підстави підтверджувати присутність подібної, переважно біблійної емблематики та схожих версифікаційних засобів у процесі розвитку того чи іншого жанрового різновиду епіграми, що автоматично урівнює українську барокову епіграму з епіграмою європейською.Творчість І. Величковського розкриває концепцію барокового універсалізму з її поєднанням духовних аспектів із національними та загальнолюдськими. Поет у своїх епіграмах поєднує здорове відчуття української ідентичності в контексті європейського бароко з усією повнотою власного культурного середовища, виступаючи співтворцем багатоконфесійного дискурсу. Доробок І. Величковського, у якому вивершується жанр епіграми, можна аргументовано вважати еталоном українського літературного бароко, який доводить та обгрунтовує давність, національну самоідентичність свого народу, вагомість його внеску до світової культурної скарбниці.

Досліджено розвиток нарукавної емблематики Сухопутних військ ЗС України періоду 1992 - 2012 pp. від появи перших зразків військової символіки армії незалежної держави Україна до створення найпоширеного елементу військового однострою. Проаналізовано хід еволюції цього новітнього зразка військової символіки протягом останніх 150 років, розроблено періодизацію основних етапів розвитку. На основі всебічного аналізу елементів символіки нарукавних емблем визначено етапи втілення символіки у Сухопутні війська ЗС України, характерні риси, особливості, притаманні саме українській військовій нарукавній емблематиці. Надано рекомендації щодо удосконалення символіки Сухопутних військ і в цілому ЗС України.