Обгрунтовано, що створення етнолінгвістичної моделі вимагає врахування впливу на мову народної традиції, визначення місця національно-культурного компонента в мовних процесах. У соціокультурній структурі текстів виявлено національно зумовлені ціннісні орієнтації, властиві даному етносу асоціативні зв'язки, семантично-ментальні трансформації. Аргументовано, що ключові слова - народні символи істотно впливають не лише на комунікативну компетенцію, а й на соціокультурний контекст.

Наголошено, що мова є творчим продуктом етносу та індикатором його життя та інтелектуальної орієнтації в предметному світі. Розглянуто перспективи етнолінгвістичних досліджень різних аспектів мови в житті етносу та в контексті етнокультури, етнософії речей та імен і етносимволіки імені, форми слова й висловлення. Обгрунтовано, що у процесі свого становлення етнос інтелектуально перетворює речі, внаслідок чого змінюються слова, сталі словосполучення та вирази.

Розкрито роль мови як суспільного явища в системі духовних цінностей етносу. Проаналізовано взаємозв'язок етнолінгвістики з філософією, культурологією, фольклористикою, етнологією, міфологією, психологією, поетикою, лексикологією, ономастикою, фразеологією, діалектологією та стилістикою. Розглянуто деякі аспекти етнолінгвістичних досліджень, зокрема, етнософію речей та етносимволіку імен, форми слова та висловлення. Проаналізовано етнолінгвістичні студії О.Потебні, описано лексичну підсистему мови, встановлено значення мовних одиниць. Розглянуто рецепцію лексичних запозичень в українській мовній картині світу. Показано перспективи лексикографічного опису етномовних одиниць, висвітлено досвід української етнолінгводидактики.

Раскрыта роль языка как общественного явления в системе духовных ценностей этноса. Проанализирована взаимосвязь этнолингвистики с философией, культурологией, фольклористикой, этнологией, мифологией, психологией, поэтикой, лексикологией, ономастикой, фразеологией, диалектологией и стилистикой. Рассмотрены некоторые аспекты этнолингвистических исследований, в частности, этнософия вещей и этносимволика имен, формы слова и высказывания. Проанализированы этнолингвистические студии А.Потебни, описана лексическая подсистема языка, установлено значение языковых единиц. Рассмотрена рецепция лексических заимствований в украинской языковой картине мира. Раскрыты перспективы лексикографического описания этноязыковых единиц, освещен опыт украинской этнолингводидактики.

Розкрито предмет, завдання, джерела й основні поняття етнолінгвістики. Висвітлено проблеми взаємодії мови та культури. Розглянуто етнолінгвістичні аспекти дослідження обрядової, духовної та матеріальної культури. Охарактеризовано українську народну поетичну символіку й етнолінгвістичні корені української фразеології. Увагу приділено питанням етнолінгвістичного дослідження художнього тексту. Розкрито особливості функціонування паремій в українських східнослобожанських говірках.

Розглянуто процес формування соціокультурної компетенції майбутнього вчителя-словесника, провідна роль у якому належить етнолінгвістичним студіям, що вивчають зв'язок мови і культури етносу. Охарактеризовано сформовану професійну компетенцію майбутнього вчителя-філолога як набуті вміння і навички з фахових дисциплін, досконале володіння термінологічною системою, науковим апаратом, а також загальна мовнокомунікативна компетенція, складовими якої є: дискурсивна компетенція; соціолінгвістична компетенція; соціокультурна компетенція; стратегічна компетенція; іллокутивна компетенція та психологічна компетенція. Відзначено, що вивчення етнолінгвістики полягає у зверненні до ретроспективи, тобто виявлення народних стереотипів, розкритті національної картини світу, вплив мови в різних формах її існування на історію народу, на становище будь-якого етносу в сучасному світі.

Рассмотрен процесс формирования социокультурной компетенции будущего учителя-словесника, ведущая роль в котором принадлежит этнолингвистическим студиям, изучающим связь языка и культуры этноса. Охарактеризовано сложившуюся профессиональную компетенцию будущего учителя-филолога как приобретенные умения и навыки по специальным дисциплинам, совершенное владение терминологической системой, научным аппаратом, а также общая языковокоммуникативная компетенция, составляющими которой являются: дискурсивная компетенция; социолингвистическая компетенция; социокультурная компетенция; стратегическая компетенция; иллокутивная компетенция и психологическая компетенция. Отмечено, что изучение этнолингвистики заключается в обращении к ретроспективе, т.е. выявление народных стереотипов, раскрытии национальной картины мира, влияние языка в разных формах ее существования на историю народа, на положение того или иного этноса в современном мире.

The formation of social competence of future teachers, teacher of literature, the leading role which belongs to the ethno-linguistic studios, studied the relationship of language and cultural ethos. Summed up the professional competence of future teachers philologist as acquired skills in specialized disciplines, mastery of terminological systems, scientific apparatus, as well as general competence, of which are: discourse competence, sociolinguistic competence, sociocultural competence, strategic competence, illocutionary competence and psychological competence. Noted that the study ethnolinguistics involves turning to the retrospective, ie, identifying people's stereotypes, revealing the national picture of the world, the impact of language in different forms of its existence on the history of the people, the position of an ethnic group in the world today.

Обгрунтовано теоретичні засади етнолінгвістичного аналізу тексту як одного з прийомів вивчення національно-культурного мовного компонента. За глибоким переконанням автора, елементи етнолінгвоаналізу повинні носити систематичний характер на уроках української мови, оскільки забезпечують високий рівень етномовної та етнокультурної компетенції школярів. Відзначено місце етнолінгвістичного аналізу тексту на уроках української мови необмежене, систематичне впровадження завдань з елементами етнолінгвоаналізу є необхідним компонентом уроків української мови, оскільки допомагає в набутті учнями етномовної та етнокультурної компетенції.

Обоснованы теоретические основы этнолингвистического анализа текста как одного из приемов изучения национально-культурного языкового компонента. По глубокому убеждению автора, элементы этнолингвоанализа должны иметь систематический характер, поскольку обеспечивают высокий уровень этноязыковой и этнокультурной компетенции школьников.

The article tries to substantiate theoretical foundations of the ethnolinguistic analysis of the text as one of the ways of studying at national cultural component of language. According to the profound conviction of the author, elements of ethnolinguistic analysis should be systematic in the Ukrainian language lessons, as a high level of ethnolinguistic and ethnocultural competence of students.

Розглянуто українські, англійські та французькі весільні обрядові номінації в аспекті їх походження із залученням лексикографічних та етнографічних матеріалів, а також проаналізовано спільні та індивідуальні риси весільних обрядів. Продемонстровано, що лексеми на позначення весільних атрибутів, обрядової їжі та предметів одягу весільних чинів, що задіяні в обряді, мають сакральне значення у дискурсивному мовленні. Доведено: обрядова символізація предметів і дій впливає на лексичну сполучуваність і лягає в основу фразеологізації окремих виразів, у яких яскраво відображені весільні народні звичаї та традиції.

Розкрито систему теоретичної та практичної підготовки майбутнього словесника з актуальних питань української етнолінгвістики. Надано можливість опанувати процеси категоризації та концептуалізації світу, репрезентовані у мовному просторі як генераторі й інтегративному носієві універсальної та ідіоетнічної інформації, смислове ядро якої генетично пов'язане з концептосферою української лінгвокультури, етнічними образами, міфологемами, архетипами, національними символами та ціннісно-смисловою парадигмою української ментальності. Запропоновано практикум, спрямований на засвоєння специфіки лінгвальних одиниць в епідигматиці мовної свідомості, що зберігає образ світу, сформований у соціально культурних аналах історичної пам'яті народу як аксіологічний інваріант етнолінгвістичної моделі мова - нація - культура.

Розглянуто в типологічному ключі деякі мовні вирази, що характеризують рух календарного рoку у плані теперішнього, минулого та майбутнього. На матеріалі деяких слов’янських, германських, романських мов та угорської мови показано, що семантичні образи становлять собою в цьому випадку універсалії. Разом із тим висовується припущення, що поява слов’янських виразів типу укр. "поточний рік", рос. "текущий год" могла бути стимульованою впливом німецької мови.

Рассмотрены в типологическом ключе некоторые языковые выражения, характеризующие движение календарного года в плане настоящего, прошлого, будущего. На материале некоторых славянских, германских, романских языков и венгерского языка показано, что семантические образы в этом случае представляют универсалии. Вместе с тем выдвигается предположение, что появление выражений типа укр. "поточний рік", русск. "текущий год" могло быть стимулированным влиянием немецкого языка.

The article depictures some of the key expressions, which characterise the motion of the calendar year in terms of past, present, and future from the typological stand point. It uses data from some Slavic, Germanic, Romance and Hungarian language sources, and shows that the semantic images in this case serve as universals. However, the speculation is that the appearance of expressions like “potočnij rіk” (Ukrainian), and “tekuŝij god” (Russian), could be stimulated by the influence of the German language.

Мета роботи - встановлення співвідношення між лінгвокультурологією та етнолінгвістикою, визначення культурологічного значення етнолінгвістичних одиниць. Проаналізовано теоретичну основу дослідження культурного компонента національної мови; обгрунтовано ключові етнокультурні одиниці; визначено їхню роль у формуванні мовної особистості.

Уперше в українській фольклористиці комплексно досліджено релікти лицарства княжих часів в обрядовій поезії. Здійснено спробу довести існування в князівський період лицарсько-дружинної поезії, яскраві зразки якої збереглися в календарно-обрядових і родинно-обрядових пісенних текстах. Розширено визначення поняття "лицарство" та "лицарсько-дружинна поезія" відповідно до специфіки предмета дослідження. Удосконалено методологічний інструментарій аналізу мотивів і образів українського фольклору. Застосування досягнень суміжних із фольклористикою наук (літературознавство, етнолінгвістика, етнологія, історія) дало змогу системно та всебічно підійти до виконання поставлених завдань. Доведено, що з часом, коли лицарство як інституція відійшло у минуле, спогади про його існування знайшли своє відображення у героїчних мотивах, образах та усталених епічних формулах-кліше у літописах, творах давньої української літератури, а також у різних жанрах усної народної словесності (календарно-обрядовій та родинно-обрядовій поезії, билинах, думах, історичних піснях, казках, легендах і переказах).