Подано інформацію про закони, за якими жила болгарська громада в Україні, а також про законотворчість у давній Болгарії та її вплив на Устав Я.Мудрого й церковні суди. Розкрито спільність історичної долі українського та болгарського народів у етногенезі, релігії, мові, культурі. Визначено роль українців у Болгарії на прикладі творчості видатного громадського діяча, емігранта, професора історії Софійського університету - М.П.Драгоманова. Відображено звичаї, обряди, святкування весіль за народними традиціями тощо.

Спираючись на досягнення вітчизняної та зарубіжної філософської і культурологічної думки, роботи сучасних західноєвропейських етнологів, автору вдалося створити оригінальну концепцію етногенезу, детально проаналізувати досвід людської життєдіяльності, який поряд із національною свідомістю, національною ідеєю, етнічною ментальністю й іншими чинниками є важливою детермінантою становлення та буття всіх націй. Аналізується своєрідність цивілізаційного поступу України в минулому та сьогоденні, окреслюються перспективи її культурно-господарського майбуття.

Робота є першою спробою цілісного, системного дослідження і докладного викладу основ етнополітології - нової та перспективної науки про взаємовідносини етнічностей і політики. Розробляються теоретико-методологічні засади аналізу втаємниченої і знехтуваної етнополітичної царини людського буття. Висвітлюються складні проблеми розвитку етнополітології на Заході та її становлення в Україні. Досліджується драматична історія зародження і еволюції світової етнополітичної думки, розглядаються наймодерніші західні й вітчизняні теорії етносу та нації, з'ясовуються парадокси їх взаємовідносин між собою, з державою та людством. Виявляються закономірності розвитку етнополітичних процесів, причини і наслідки етнічного ренесансу, розкриваються таємниці політизації етнічностей в світі та в Україні. Дається порівняльний аналіз інтеграційних (Західна Європа) та дезінтеграційних (Східна Європа) етнополітичних процесів, їх теорії та практики. Узагальнюється світовий досвід національного будівництва.

Збірник присвячено актуальним проблемам теорії та історії держави і права, питанням удосконалення інститутів конституційного, цивільного, трудового, адміністративного, фінансового, екологічного, кримінального та інших галузей права України. Значну увагу приділено угодам київських князів з візантійськими імператорами Х ст., а також організації військових судів у період Гетьманату. Досліджено роль українського етносу в національному відродженні Галичини за умов австрійської державно-правової системи. Детально проаналізовано діяльність К.Трильовського, М.Павлика, В.Старосольського, М.Лозинського, С.Дністрянського та ін.

Проаналізовано причини та викрито злочинців найбільшого за всю історію цивілізації масового винищення населення у мирний час. Встановлено, що голод 1932 - 1933 рр. на етнічних українських землях був штучно створений з метою винищення українців як етносу.

Дослідження українського історика присвячене трагічній сторінці в історії польського етносу в Україні. Повідомляється, що представників цього народу, котрі вже багато століть проживали в середовищі автохтонних українців, комуністичні режими СРСР та повоєнної Польщі примусово виселили із західноукраїнських земель.

Висвітлюється політична культура і суспільні зміни на латиноамериканському континенті, особливості європейського курсу Великої Британії. Повідомляється про єврорегіональне співробітництво етносів, характеризується бразильська криза.

Розглянуто особливості прояву етнічної ідентичності за умов поліетнічного регіону південної частини Бессарабії на матеріалі основних етнічних спільнот (українців, росіян-старовірів, болгар, молдован та ін.), котрі впливають на трансформацію етносу, сприяють прояву етнічних процесів (адаптації, маргіналізації) і формують регіональний модус мислення народів Придунав'я.

Вперше зроблено науково системну спробу розкрити складні динамічні процеси, які відбувались в етнокультурному масиві Українських Карпат впродовж кількох тисячоліть їх створення. Спростовано багато псевдонаукових версій походження населення у даному краї, зокрема, про так звану волоську колонізацію та вагому участь у цьому польського етносу. На основі численних археологічних та антропологічних даних доведено, що Східнокарпатський регіон у IX і наступних століттях, як і в попередню епоху, був заселений слов'янським (українським) етносом. Наведено антропологічні особливості українського народу, зокрема, результати антропометричних дослідів українського населення Галичини, Буковини й Угорщини.

Розглянуто передумови започаткування етнопсихології як науки, історію розвитку етнопсихології в Україні, що бере початок з ХІХ ст. Особливу увагу приділено визначенню поняття "етнос" у концепціях Л.Гумільова, Б.Поршнева, а також поняття етнічної свідомості, самосвідомості, особистості. Висвітлено теоретичні підходи до вивчення етнопсихологічних особливостей: екологічний, біологічний, історичний, культурний, соціально-економічний, діяльнісний, а також методи дослідження в етнопсихології (спостереження, опитування, тести). Значне місце присвячено аналізу таких видів прикладноі етнопсихології, як етнопедагогіка, етноконфліктологія, етнопсихіатрія, етнопсихолінгвістика.

Монографія присвячена дослідженню соціоцивілізаційної еволюції людини в контексті з'ясування двох її вимірів - етнічної і національної ідентичності. Проведено ретроспективний аналіз ряду концепцій походження етносу і нації, визначено в них місце і роль етно- і націоформуючих чинників. Доводиться, що будь-яке протиставлення понять "етнос" і "нація", також як і їх ототожнення, навіть в етимологічному плані не сприяє пізнанню цих суспільних феноменів і тих процесів, що з ними пов'язані. Концептуально визначено, що громадські взаємини були і залишаються основою націотворення в умовах побудови незалежної української держави. З'ясовано, що етнонаціональна ідентичність - необхідна умова міжнаціональної злагоди і консолідації української нації.

Розкрито причини актуалізації етнорелігійних проблем у сучасному світі, вирішення яких обумовлює соціальний спокій в окремих країнах.

Розглянуто історичні умови розвитку західноукраїнської фольклористики на початку другої половини ХІХ ст., елементи філософської етнології в українській етнографії ХІХ ст., процес становлення і розвитку національної культури і духовності, а також фольклорно-християнські традиції та їх роль у формуванні активного мовленнєвого соціуму. Подано аналіз фольклорності стрілецьких пісень Б.Лепкого, типізації українського національного характеру у творчості В.Винниченка, ідеї державотворення у спадщині В.Липинського. Досліджено краєзнавчі звістки про українську землю та її населення істориків античної епохи, історичні витоки зв'язку природознавства з народознавством, а також запропоновано палеоекологічній підхід до вивчення давньої історії населення сучасного терену України тощо.

Розглянуто етнонаціональні форми існування людства в контексті державотворення. Розкрито зміст національних ідеї та інтересу як детермінант національно-державницького розвитку. Проаналізовано етнонаціональні чинники державотворення, роль етнонаціональної політики в процесі національно-державного будівництва, національно-державницьку парадигму суспільного розвитку, а також природу, особливості, складники української національної свідомості.

Монографію присвячено соціологічному аналізу етнотериторіальної спільноти Донбасу в контексті етнічної структури України. Запропоновано нове розуміння етносу, його морфології та атрибутивних рис. Значну увагу приділено регіональним та етнотериторіальним спільнотам, історично-стадіальним типам етнічних спільнот, а також етнокультурній самосвідомості мешканців Луганщини. Окремі розділи присвячено еволюції ціннісного компонента масової свідомості населення нашої країни, зокрема, загостренню суперечностей між ціннісним ідеалом та ціннісними орієнтирами повсякденного життя у 70-ті та 80-ті рр. ХХ ст.

Висвітлено розмаїття етнічної сфери людського буття: систему символів, ритуалів, соціальних стереотипів, міфологічних образів, специфіку національного характеру, статевої та демографічної поведінки.

Викладено результати теоретичної розробки та практичного застосування концепції соціальної динаміки з метою вивчення тенденцій і темпів соціальних змін, притаманних українському етносові, а також найчисельнішим етнічним групам України в другій половині ХХ століття. На основі аналізу значної кількості історичних джерел, широкого масиву статистичних даних і репрезентативних соціологічних обстежень визначено вплив етноісторичних, етнодемографічних та етнокультурних властивостей на сукупний трудовий потенціал етнічних спільнот України. У центрі уваги автора - етнічні особливості трудової зайнятості, зокрема, професійна, кваліфікаційна та галузева структура трудоактивного населення України, а також кожної з семи найкрупніших етнічних спільнот країни: починаючи з титульного етносу - українців і закінчуючи болгарською етнічною меншиною. Застосування методологічних принципів концепції національно-пропорційного представництва дозволило визначити статусні позиції означених спільнот у соціально-професійній сфері українського суспільства.

Викладено результати теоретичної розробки і практичного застосування концепції соціальної динаміки з метою вивчення тенденцій і темпів соціальних змін, притаманних українському етносу, а також найчисельнішим етнічним групам України в другій половині ХХ ст. На підставі аналізу значної кількості історичних джерел, широкого масиву статистичних даних і репрезентованих соціологічних обстежень визначено вплив етноісторичних, етнодемографічних та етнокультурних властивостей на соціокультурний і трудовий потенціал етнічних спільнот України. У центрі уваги автора - етнічні особливості та динаміка мовної компетенції, освітнього рівня і трудової зайнятості основних за чисельністю етнічних спільнот країни. Розглянуто професійну, кваліфікаційну і галузеву структуру працеактивного населення України, а також кожної з семи найбільших етнічних спільнот: починаючи з титульного етносу - українців і завершуючи болгарською етнічною меншиною. Застосування методологічних принципів концепції національно-пропорційного представництва дало змогу визначити статусні позиції означених спільнот у соціально-професійній сфері українського суспільства.

Розглянуто історію, сучасний стан і тенденції етнонаціонального розвитку Закарпаття. Особливу увагу приділено актуальним питанням соціалізації та соціальної адаптації найпоширеніших національних меншин краю, шляхам реалізації їх громадянських прав і життєвих потреб у процесі трансформації українського суспільства. Здійснено ретроспективний аналіз етносоціального розвитку краю. Висвітлено сучасну поліетнічну структуру його населення. Наведено соціально-культурну характеристику найчисленніших етнонаціональних груп: українців, русинів, угорців, росіян, румунів, ромів-циган, словаків, німців, євреїв. Визначено соціально-психологічні стереотипи, особливості структури потреб, ціннісних орієнтацій, міжетнічні дистанції даних груп. Подано міжнародні документи та законодавчі акти України щодо етнонаціонального розвитку та державно-правових відносин у розрізі етнічних груп та національних меншин. Вміщено перелік науково-теоретичних конференцій, науково-практичних семінарів, проведених за останнє десятиріччя, а також рекомендований список літератури.

Викладено деякі теоретико-методологічні та експериментально-описові засади дизайну експериментів у галузі шлюбного клірінгу. Розглянуто питання еволюції громадянської спрямованості особистості у сучасній родині. Визначено деякі аспекти взаємодії сім'ї та школи у процесі професійного становлення особистості. Проведено експериментальні дослідження процесу та засобів подолання міжособистісного конфлікту. Розкрито соціально-психологічні фактори конфліктів у сім'ї. Відображено етнокультурні проблеми адаптивності у шлюбі. Наведено психолого-конфліктологічну модель діагностики та корекції подружніх стосунків. Описано шлюбно-родинні стосунки у народній творчості українського етносу. Вивчено сучасний міжнародний досвід надання психологічної допомоги жертвам фізичного та сексуального насильства в сім'ї.