Проаналізовано взаємовплив ідей філософського постмодернізму та постнекласичної науки. Розглянуто проблему відчуження в контексті сучасної глобалізації. Розкрито вплив античної філософії на українську філософію XVI - XVII ст. Описано механізми взаємодії реального буття моральності та уявлень про реально-належне, акумульованих в етосі.

Проанализировано взаимовлияние идей философского постмодернизма и постнеклассической науки. Рассмотрена проблема отчуждения в контексте современной глобализации. Изучено влияние античной философии на украинскую философию XVI - XVII ст. Описаны механизмы взаимодействия реального бытия моральности и представлений о реально-надлежащем, аккумулированных в этосе.

Проведено дослідження співвідношення етосу та моралі як двох пріоритетних принципів моральнісної культури, що обумовлюють внутрішню динаміку її розвитку та розмаїття конкретних проявів. Запропоновано адекватні існуючому досвіду розвитку цивілізації шляхи обгрунтування та осмислення етики та її посиленого впровадження в різних галузях людського буття, зокрема у сфері міжнародних стосунків і сучасних глобалізаційних процесів. Обгрунтовано необхідність використання принципу толерантності як ефективного засобу формування діалогу різних культур. Розглянуто ідеальну модель глобалізації та запропоновано концепцію сталого розвитку як проект нової цивілізаційної парадигми. Доведено необхідність розробки та використання глобальної етики.

Проведено исследование соотношения этоса и морали как двух приоритетных принципов моральной культуры, которые обусловливают внутреннюю динамику ее развития и разнообразие конкретных проявлений. Предложены адекватные существующему опыту развития цивилизации способы обоснования и осмысления этики и ее усиленного использования в различных сферах человеческого бытия, в частности в международных отношениях и современных глобализационных процессах. Обоснована необходимость использования принципа толерантности как эффективного средства формирования диалога разных культур. Рассмотрена идеальная модель глобализации и предложена концепция постоянного развития как проект новой цивилизационной парадигмы. Доказана необходимость разработки и использования глобальной этики.

Наведено головні теоретичні, методичні напрями та стилі філософського осмислення феномену національної ідеї (НІ) на підставі вітчизняних і світових літературних джерел. Описано механізми впровадження НІ, розглянуто структурні зміни українського етосу як комунікативного чинника НІ. Показано роль цінностей у формуванні української політичної нації, визначено етнонаціональні чинники самоорганізації транзивного суспільства.

Приведены главные теоретические, методические направления и стили философского осмысления феномена национальной идеи (НИ) на основе обобщения отечественных и мировых литературных источников. Описаны механизмы внедрения НИ, рассмотрены структурные изменения украинского этноса как коммуникативного фактора НИ. Показана роль ценностей в формировании украинской политической нации, определены этнонациональные факторы самоорганизации транзитивного общества.

Висвітлено проблеми співвідношення та взаємодії естетики та психології. Проаналізовано становлення категорії "життя" у західноєвропейській філософії. Розглянуто питання про структурування філософсько-антропологічних вчень модерної доби, умови формування глобального етосу. Описано взаємодію ідей стилю модерн та національного відродження в українському мистецтві першої третини ХХ ст. Значну увагу приділено морально-естетичним проблемам сучасності. Викладено сучасну концепцію особистості. Розкрито історичний аспект національно-культурного питання в контексті глобальних проблем сучасності.

Освещены проблемы сооотношения и взаимодействия эстетики и психологии. Проанализировано становление категории "жизнь" в западноевропейской философии. Рассмотрены вопрос о структурировании философско-антропологических учений модерной эпохи, условия формирования глобального этоса. Описано взаимодействие идей стиля модерн и национального возрождения в украинском искусстве первой трети ХХ ст. Значительное внимание уделено морально-эстетическим проблемам современности. Изложена современная концепция личности. Раскрыт исторический аспект национально-культурного вопроса в контексте глобальных проблем современности.

Досліджено доцільність взаємозв'язку стилю життя і етосу як напрямку модифікації моралі.

Исследована необходимая взаимосвязь стиля жизни и этоса как направления модификации морали.

The necessity of correlation of lifestyle and ethos as a trend in modification of the morals is being considered in the article.

Проаналізовано вплив неоплатонічної містики на формування ідеї богопізнання в українській філософії. Значну увагу приділено проблемі рецепції західноєвропейських філософських ідей в українському романтизмі, проблемі гуманізації наукового знання, унормування української філософської термінології. Висвітлено діалектику методів реконструкції та інтеграції філософської герменевтики під час аналізу музичних творів. Розкрито структуру духовного світу особистості, поняття ідеалу та його основні форми. Розглянуто етос як морально-етичне поняття, проблеми свободи та відповідальності особистості у посттоталітарному просторі.

Проанализировано влияние неоплатонической мистики на формирование идеи богопознания в украинской философии. Значительное внимание уделено проблеме рецепции западноевропейских философских идей в украинском романтизме, проблеме гуманизации научного знания, нормирования украинской философской терминологии. Освещена диалектика методов реконструкции и интеграции философской герменевтики при анализе музыкальных произведений. Раскрыты структура духовного мира личности, понятие идеала и его основные формы. Рассмотрены этос как морально-этическое понятие, проблемы свободы и ответственности личности в посттоталитарном пространстве.

Розглянуто питання онтології та епістемології випадковості, а також випадковості та варіативності у соціокультурному контексті філософії, релігії, науки. Висвітлено розвиток природничонаукових уявлень про випадковість, способи наукової репрезентації випадковості та імовірнісний стиль мислення. Проаналізовано проблему раціоналізації ірраціонального, імовірнісного аспекту реальності. Розкрито фундаментальні основи випадковості та антропні принципи самоорганізації "суспільства ризиків". Визначено співвідношення випадковості та відповідальності в формуванні наукового етосу доби Постмодерну, роль випадковості у процесі самореалізації особистості. Викладено феноменологічну концепцію когнітивної діяльності як наслідку усвідомлення незнання.

Рассмотрены вопросы онтологии и эпистемологии случайности, а также случайности и вариативности в социокультурном контексте, философии, религии, науки. Освещены развитие природоведческонаучных представлений о случайности, способы научной репрезентации случайности и вероятностный стиль мышления. Проанализирована проблема рационализации иррационального, вероятностного аспекта реальности. Раскрыты фундаментальные основы случайности и антропные принципы самоорганизации "общества рисков". Определены соотношения случайности и ответственности в формировании научного этоса эпохи Постмодерна, роль случайности в процессе самореализации личности. Представлена феноменологическая концепция когнитивной деятельности как последствия осознания незнания.

Розглянуто питання постонтологічної філософії, феноменології християнського етосу, славістики на сторінках альманаху "Єгупець". Проаналізовано ефекти мовної політики "Європейського словника філософій". Висвітлено ідею "гарної людини" в системі естетичної антропології М.Гоголя.

Рассмотрены вопросы постонтологической философии, феноменологии христианского этоса, славистики на страницах альманаха "Егупец". Проанализированы эффекты языковой политики "Европейского словаря философий". Освещена идея "хорошего человека" в системе эстетической антропологии Н.Гоголя.

У контексті категорії національної вдачі та її соціально-психологічних аспектів (ерос, етос і рекреація) розглянуто накопичений (переважно в пам'яті) впродовж більш, ніж тридцятилітнього фольклористичного досвіду матеріал з даної теми на прикладі танцювально-інструментально-приспівкових та побутових ситуацій і рефлексій, спостережених автором особисто за польових умов.

В контексте категории национального характера и его социально-психологических аспектов (эрос, этос и рекреация) рассмотрен собранный (преимущественно в памяти) на протяжении более чем тридцатилетнего фольклористического опыта материал по данной теме на примере танцевально-инструментально-припевных и бытовых ситуаций и рефлексий, возникших от их наблюдения автором лично в полевых условиях.

Наведено характеристику бюрократії як соціального явища, розкрито її сутність і досліджено історію виникнення. Представлено класову, раціоналістичну та олігархічну концепції бюрократії (К.Маркса, М.Вебера, Р.Міхельса). Описано систему цінностей, стиль життя і норми поведінки бюрократії як специфічної суспільної групи. Розглянуто управлінську культуру сучасної бюрократичної еліти та проведено соціологічне дослідження етосу регіональної бюрократії.

Приведена характеристика бюрократии как социального явления, раскрыта ее сущность и исследована история возникновения. Представлены классовая, рационалистическая и олигархическая концепции бюрократии (К.Маркса, М.Вебера, Р.Михельса). Описана система ценностей, стиль жизни и нормы поведения бюрократии как специфической общественной группы. Рассмотрена управленческая культура современной бюрократической элиты и проведено социологическое исследование этоса региональной демократии.

Зазначено, що значна частина індивідуальних і групових протистоянь, конфліктів, що розбурхують сучасний світ, мають етичний характер. Тобто, йдеться про фундаментальну розбіжність, зіткнення етичних ідеалів, моральних настановлень, найглибших поведінкових патернів.

Розглянуто етику та військові чесноти запорізького козацтва як військового стану України, формування козацького кодексу честі, значення етосу козацтва в процесі державотворення.

Проаналізовано явище бюрократії як соціальний феномен, що за умов перехідного суспільства є поєднанням функціонально-групових та етосних властивостей. Бюрократію охарактеризовано як адміністративно-управлінську, статусну групу, якій властиві певна культура або етосні особливості. У процесі здійснення управлінсько-виконавської функції такий колектив зберігає основні та набуває нових рис, тобто постійно пристосовується до нових умов життя. Проаналізовано витоки бюрократії, а також погляди на дане явище відомих філософів.

  Скачати повний текст

Розглянуто релігію та економіку як соціальні інститути, виявлено механізм впливу релігії на економічну поведінку, який базується на превалюючій ролі цінностей неекономічного характеру - діючі релігійно-психологічні винагороди забезпечують усвідомленість та цілеспрямованість людського існування та впливають таким чином на життєву поведінку індивіда в цілому та на його економічну діяльність зокрема. Зроблено узагальнюючий аналіз соціальних функцій релігії з точки зору соціології, соціальної психології та богослов'я. Проаналізовано безпосередній вплив релігійних цінностей на модель соціально-економічної поведінки, яка залежить від ставлення релігії до різних видів праці, до багатства, бідності, підприємницької діяльності, власності, від визначення нею статусу окремих професій, ступеня практицизму, індивідуалізму та раціоналізму, вихованих релігією. З'ясовано, що ці елементи можуть впливати на спрямованість економічної активності та встановлення соціального визнання чи соціального неприйняття окремих видів економічної діяльності. На засадах їх розгляду та порівняння виявлено відмінності в етосі економічної поведінки та визначено потенційні можливості різних релігій (юдаїзму та православ'я) до її регламентації.

Обгрунтовано використання поняття самоідентифікації як логічного продовження традиції наукової рефлексії, що базується на споріднених поняттях "ідентифікація", "ідентичність", "самовизначення". Зазначено, що становлення проблеми самоідентифікації відбувається в європейському культурному контексті доби модерну у процесі утвердження індивідуалізму як визначальної характеристики західноєвропейської культури. Доведено, що моральнісна самоідентифікація як продукт індивідуалізованого суспільства, фіксуючи набуття індивідом статусу соціального суб'єкта у процесі моральнісного індивідуального діяння як самотрансценденції особи у вчинку доброї волі, співпереживанні як сприйнятті Іншого, є феноменом, проблемою для етичного дослідження. Визначено, що найбільш стійкими модусами виявлення моральнісної самоідентифікації у сучасному світі є гендерна та національна ідентичність соціального суб'єкта, в яких моральнісний вимір пов'язується з індивідуальною унікальністю (гендерний модус) та загальнозначимою міжсуб'єктною комунікацією (національний модус). Запропоновано тезу, що виховання шляхом первинної соціалізації особистості має орієнтувати особу на моральнісну самоідентифікацію як засіб віднайдення спільного етосу для всіх модусів її самовизначення та соціального функціонування у новітніх соціокультурних реаліях.

Розроблено філософсько-етичну концепцію традиційного етосу західноєвропейської моральної культури, яка значно розширює проблематику етики, обумовлює її принципово нові засади розуміння безпосереднього буття моральності - приналежності людини до соціокультурної цілісності, дотримання звичаїв, системи набутих загальних значень. Зазначено, що, зважаючи на цю систему значень, людина інтерпретує свій досвід і свою поведінку. Розглянуто аспект моральності в життєвій програмі кожної окремої особистості. Досліджено історичні апріорі моральнісної культури сучасного західноєвропейського світу та форми моральної самореалізації особистості в Модерні та Постмодерні, обгрунтовано значущість і дієвість даної культури в контексті соціокультурної динаміки.

Досліджено християнську етику як феномен культури у динаміці її виникнення, становлення та трансформації. Визначено конфесійні морально-етичні особливості на рівнях вищої моральності та побутовому. Виділено основні форми християнської моральності - етос святих, а також чернечий, народний християнський, католицький, православний, протестантський етос. Проаналізовано співвідношення офіційного та народного християнства, їх культури, розглянуто чернечі та мирські засади аскетизму, визначено перспективи розвитку християнської етики.

Висвітлено субкультуру юриста в контексті української культури від часів Київської Русі до сьогодення. Увагу приділено соціально-психологічному портрету представників суддівського корпусу, формам, змісту й етикету судового процесу, зображенню суддів в українському письменстві різних часів. Зазначено, що сучасний стан, певні вади та труднощі в реформуванні юридичної професії в Україні визначені історією формування та функціонування вітчизняної державно-правової реальності та її елементів, що яскраво проявляється на прикладі судової влади. Відсутність сталих правових традицій на вітчизняних теренах, помножена на природний консерватизм юристів і не подолані наслідки тоталітарної державності, багато в чому пояснюють, чому юридична професія в Україні так важко просувається в напрямі до європейських стандартів.

Висвітлено історію процесу становлення і розвитку теорії еліти у її взаємозв'язку з етосом влади, політики, культури, освіти, людини. Визначено еліту як чинник самоорганізації соціуму, фактори становлення еліти за умов постіндустріального суспільства. Розглянуто проблему авторитаризму й елітаризму в сучасній політології. Подано системно-типологічні характеристики авторитарного лідерства. Описано механізми легітимізації авторитарної влади, особливості конституційного забезпечення авторитарного типу лідерства. Розкрито значення концепту еліти у сучасний період. Наведено прогноз щодо майбутнього еліти за умов трансформації соціальних, національних, особистісних ідентичностей.