Висвітлено проблеми прав людини в аспекті історії та теорії держави та права, конституційного права України, фінансового й адміністративного права. Розкрито зміст поняття толерантності на сучасному етапі розвитку правової системи України. Розглянуто питання вдосконалення норм щодо адміністративної відповідальності за порушення законодавства про вибори, правового статусу осіб, які засуджені до кримінальних покарань. Особливу увагу приділено забезпеченню прав учасників ліцензійного провадження.

Освещены проблемы прав человека в аспекте истории и теории государства и права, конституционного права Украины, финансового и административного права. Раскрыто содержание понятия толерантности на современном этапе развития правовой системы Украины. Рассмотрены вопросы усовершенствования норм административной ответственности за нарушение законодательства о выборах, правового статуса осужденных лиц. Особое внимание уделено обеспечению прав участников лицензионного производства.

Наведено близько 900 коротких біографічних довідок про долі жінок, які були закатовані по тюрмах, засуджені на каторжні роботи у таборах ГУЛАГу та не здалися живими ворогові, перебуваючи в лавах УПА. Висвітлено героїчну роль жінок у визвольній боротьбі за часів зіткнення на українській землі ворожих сил - шовінізму, фашизму та більшовизму.

Приведено около 900 кратких биографических данных о судьбах женщин, которые были замучены по тюрьмам, осуждены на каторжные работы в лагерях ГУЛАГа и не сдались живыми врагу, сражаясь в рядах УПА. Освещена героическая роль женщин в освободительной борьбе во время столкновения на украинской земле вражеских сил - шовинизма, фашизма и большевизма.

Розглянуто питання міжнародного контролю за діяльністю кримінально-виконавчих установ і національних превентивних механізмів. Охарактеризовано установи, в яких відбувають покарання засуджені. Визначено правовий статус засуджених, умови їх утримання. Висвітлено особливості застосування примусу, фізичної сили, заходів заохочення та стягнення до даної групи населення. Увагу приділено проблемам застосування інших видів кримінальних покарань, застосуванню умовно-дострокового звільнення та заміни невідбутої частини покарання більш м'яким. Проаналізовано нормотворчу діяльність державного департаменту України з питань виконання покарань.

Рассмотрены вопросы международного контроля за деятельностью уголовно-исполнительных учреждений и национальных превентивных механизмов. Охарактеризованы учреждения, в которых отбывают наказание осужденные. Определены правовой статус осужденных, условия их содержания. Освещены особенности применения принуждения, физической силы, мер поощрения и взыскания к данной группе населения. Внимание уделено проблемам применения других видов уголовных наказаний, применению условно-досрочного освобождения и замены неотбытой части наказания более мягкой. Проанализирована нормообразующая деятельность государственного департамента Украины по вопросам исполнения наказаний.

Вивчено агресивну поведінку засуджених. Розроблено алгоритм різнобічного обстеження агресивних засуджених - "Карту-опитувальник вивчення агресивної поведінки засуджених". За допомогою комплексної методики виявлено, що агресивні засуджені часто є вихідцями з родин, у яких спостерігається накопичення негативного біопсихосоціального потенціалу. Насильницькі злочини переважають у структурі ідентичних злочинів, здійснених засудженими та їх родичами. Агресивні засуджені часто мають об`єктивні ознаки органічного ураження головного мозку, їм притаманна стійка соціальна та внутрішньогрупова дезадаптованість, зростання важкості рецидивних насильницьких правопорушень, предиспозиція психологічної нестабільності.

Розглянуто комплекс теоретичних і практичних питань стосовно забезпечення законності у діяльності установ виконання покарання щодо прийому, обліку та звільнення засуджених. Досліджено проблеми удосконалення кримінально-виконавчого та кримінально-процесуального законодавства про підстави та порядок розподілу і направлення засуджених із слідчих ізоляторів до установ виконання покарання, а також їх переведення між даними установами; прийому до УВП громадян України, які засуджені іноземними судами за скоєння злочинів за межами нашої держави; обліку засуджених; надання засудженим права на короткострокові виїзди з місць позбавлення волі; порядку точного обчислення дат звільнення засуджених та звільнення осіб, яким міру запобіжного заходу замінено на непов'язану з позбавленням волі. Подано рекомендації щодо оптимізації внутрішнього функціонування спецвідділів УВП.

Розкрито сутність і зміст корекційно-педагогічної діяльності соціальних інституцій у роботі з неповнолітніми, які засуджені до покарань, не пов'язаних із позбавленням волі. Розглянуто особливості співпраці соціального педагога освітнього закладу зі службою пробації як ефективний ресурс у процесі ресоціалізації дитини, яка перебуває у конфлікті із законом.

Проведено теоретичне узагальнення та визначення місця й ролі ціннісно-смислової сфери в структурі особистості та діяльності жінок, які вчинили різні по спрямованості злочини. Досліджено систему відносин засуджених жінок і жінок з нормативною поведінкою. Виявлено, що емоційно-когнітивне відношення до значущих аспектів життєдіяльності істотно розрізняється в жінок-злочинниць і жінок з нормативною поведінкою. Визначено ступені виразності локусу контролю, самоактуалізаційних тенденцій у жінок з різною протиправною спрямованістю. Жінки, засуджені за різні види злочинів, мають різну по ступені виразності інтернальність, що нижче, ніж у жінок з нормативною поведінкою. Ціннісні орієнтації засуджених жінок характеризуються невизначеністю, безпринципністю, розмитістю та значно відрізняються від цінностей досліджених з групи порівняння, що обумовлено не тільки психологічними факторами, але і соціальним компонентом.

Проаналізовано особливості ціннісних орієнтацій засуджених жінок. Показано, що жінки, засуджені за різні види злочинів, істотно розрізняються в своїх цінностях-цілях і в цінностях-засобах досягнення цих цілей. Тобто вони ставлять наперед цілі, які часто діаметрально протилежні і відповідно обирають якісно інші засоби для їх досягнення. Що ще раз підкреслює наявність істотних відмінностей в ціннісно-смисловій сфері різних категорій злочинниць.

Розглянуто історично-правове дослідження та сучасний стан інженерно-технічних засобів охорони об'єктів виконання покарань. Розкрито актуальні питання підтримки соціальних зв'язків із зовнішнім світом засуджених, які відбувають покарання в кримінально-виконавчих установах закритого типу. Висвітлено особливості укладання шлюбу з особами, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі. Викладено деякі аспекти умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Досліджено проблемні питання розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні. Запропоновано шляхи запобігання корупції в системі державної пенітенціарної служби України. Розглянуто актуальні проблеми профілактичної роботи з неповнолітніми, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції. Окреслено психолого-педагогічні аспекти естетичного виховання неповнолітніх засуджених за умов виховної колонії. Досліджено сучасний стан профілактичної роботи кримінально-виконавчої інспекції з неповнолітніми, які засуджені до альтернативних видів покарань. Наведено окремі аспекти значення педагогічної спадщини А. С. Макаренка для розвитку ювенальної пенології України. Розкрито проблему розмежування незаконного позбавлення волі та завідомо незаконного тримання під вартою як один із аспектів професійної підготовки фахівців у відомчих НЗ. Досліджено проблеми гармонізації кримінально-виконавчого законодавтсва України з європейськими стандартами.

Висвітлено теоретичні та практичні проблеми, пов'язані з забезпеченням відшкодування шкоди незаконно засудженим особам. Проаналізовано історико-теоретичні джерела, виділено етапи становлення законодавства про відшкодування шкоди такій категорії людей. Розглянуто умови та порядок відшкодування майнової та моральної шкоди. Запропоновано розширити підстави відшкодування шкоди. Узагальнено думки щодо правової природи відшкодування шкоди, розроблено класифікацію осіб, які мають право на відшкодування шкоди. Обгрунтовано необхідність вирішення питання про можливість пред'явлення регресних вимог до експертів, потерпілих і перекладачів, якщо вони засуджені за дачу завідомо неправдивого висновку, завідомо неправдивих показань, завідомо неправильний переклад, на підставі яких невинувата особа була засуджена. Деталізовано форми відшкодування майнової та моральної шкоди, розроблено пропозиції з удосконалення кримінального процесуального законодавства України та практики його застосування.

Надано криміналістичну характеристику насильницьких злочинів, вчинених неповнолітніми. Розкрито сучасний стан, структуру та динаміку насильницької злочинності неповнолітніх в Україні. Показано напрямки ресоціалізації неповнолітніх злочинців, що засуджені за насильницькі злочини, в умовах позбавлення волі, шляхи вдосконалення ресоціалізаційної роботи з неповнолітніми у виховних колоніях на сучасному етапі.

На підставі здійсненого аналізу змісту злочинів, що вчиняють жінки, які відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк в Україні, а також їх кримінологічної характеристики, визначено сучасний стан і тенденції розвитку такого виду злочинів, їх особливості, детермінанти цієї злочинності, особу злочинця та роль і місце віктимологічних аспектів у механізмі злочинної поведінки засуджених. Розроблено ряд науково обгрунтованих заходів, спрямованих на удосконалення змісту загальносоціального, спеціально-кримінологічного, індивідуального та віктимологічного запобігання злочинам, що вчиняють засуджені жінки у виправних і виховних колоніях України, а також одержано інші результати дослідження, що мають теоретико-прикладне значення в контексті необхідності видозміни змісту цього виду суспільної діяльності.

Досліджено співвідношення раніше чинних норм, що передбачали відповідальність за зловживання впливом та відповідної законодавчої новели, а також їх темпоральну дію. Констатовано необхідність перегляду вироків щодо осіб, які раніше вчинили діяння, що нині охоплюються ст. 369-2 КК України, але були засуджені за одержання хабара. Доведено, що у внесенні змін щодо норм, які регулюють кримінальну відповідальність за "лобізм", немає жодної системи; у результаті безсистемності внесення змін у досліджувані норми кримінальна відповідальність то посилювалася, то пом'якшувалася; збільшився обсяг криміналізації щодо зловживання впливом (коло діянь, за які передбачається кримінальна відповідальність, перелік осіб, які можуть бути суб'єктами цього злочину).

Обгрунтовано ряд нових концептуальних положень, висновків і рекомендацій, що мають важливе теоретичне та практичне значення. Визначено сучасний стан і тенденції розвитку злочинів та правопорушень, що вчиняють під час відбування покарання жінки, засуджені до позбавлення волі в Україні. Встановлено детермінанти злочинів, що вчиняє зазначена категорія засуджених до позбавлення волі в Україні. Сформульовано кримінологічний портрет особи жінки, яка вчиняє злочини під час відбування покарання у виді позбавлення волі в Україні. Надано загальноюридичну характеристику злочинів, що вчиняють засуджені жінки у виправних колоніях України, та сформульовано поняття цих злочинів.

Розглянуто процес здобуття вищої освіти засудженими як чинник їх успішної ресоціалізації та виправлення. Розкрито специфіку здобуття вищої освіти у пенітенціарних установах, що зумовлено обмеженнями та вимогами режиму виконання покарань. Враховуючи зазначені умови, особливої актуальності набувають розробка сучасних освітніх технологій і впровадження дистанційної форми навчання для засуджених до позбавлення волі. Наголошено, що освіта як педагогічний процес, який має високу виховну спрямованість, сприяє гуманізації кримінально-виконавчої системи.

Розглянуто основні фактори, що впливають на стан злочинності, досліджено динаміку й основні тенденції розвитку злочинності в Україні у 2002 - 2014 рр. Вперше здійснено комплексний кримінологічний аналіз всіх груп і видів злочинів, передбачених Особливою частиною КК України. Докладно проаналізовано статистичні показники, що характеризують осіб, які вчинили злочини, які потерпіли внаслідок вчинення щодо них злочинів, а також осіб, які були засуджені за вчинення злочинів. Увагу приділено розподілу засуджених осіб за видом призначеного їм основного та додаткового покарання, практиці звільнення від відбування покарання. Спрогнозовано тенденції розвитку злочинності в Україні.

Проаналізовано покарання у вигляді обмеження волі без скерування особи до виправної установи відкритого типу у Республіці Білорусь. Відповідно до чинного законодавства Республіки Білорусь, з урахуванням особи винного, характеру та ступеня суспільної небезпеки особи, яка вчинила злочин, наявності у неї постійного місця проживання суд може призначати покарання у вигляді обмеження волі без скерування особи до виправної установи відкритого типу. Засуджені до покарання у вигляді обмеження волі без скерування особи до виправної установи відкритого типу відбувають покарання за місцем постійного проживання. Покарання у вигляді обмеження волі без скерування особи до виправної установи відкритого типу може призначатись, коли виправлення винного може бути досягнуте без його усунення з місця постійного проживання: у сім'ї, трудовому колективі, у навчальному закладі. Обов'язковою умовою застосування до винного згаданого виду покарання є залучення його до праці.

Вивчено досвід соціально-педагогічної роботи із засудженими неповнолітніми і соціального супроводу та підтримки їх після звільнення в історії України кінця ХІХ - початку ХХ ст. Визначено, що головними суб'єктами соціальної роботи з цією категорією дітей були не державні, а благодійні громадські структури. Висвітлено діяльність таких благодійних організацій: Піклування про малолітніх Київського патронату, Київської виховної колонії, Кам'янець-Подільської виправної колонії для неповнолітніх, Товариство виправних притулків Волинської губернії, які опікувались засудженими, їх дітьми, сприяли соціальній реабілітації колишніх ув'язнених. Рекомендовано за сучасних умов використовувати потенціал громади у питаннях подолання дитячої злочинності та її рецидивів.

Изучен опыт социально-педагогической работы с осужденными несовершеннолетними и социального сопровождения и поддержки их после освобождения в истории Украины конца ХІХ - начала ХХ ст. Определено, что главными субъектами социальной работы с этой категорией детей были не государственные, а благотворительные общественные структуры. Отражена деятельность таких благотворительных организаций: Попечительство о малолетних Киевского патроната, Киевская воспитательная колония, Каменец-Подольская исправительная колония для несовершеннолетних, Общество исправительных убежищ Волынской губернии, которые заботились об осужденных, их детях, способствовали социальной реабилитации бывших заключенных. Рекомендовано в современных условиях использовать потенциал общества в вопросах преодоления детской преступности и ее рецидивов.

It is studied the experience of social and pedagogical work with convicted juveniles and social escort and support them after their release in the history of Ukraine late 19th – early 20th centuries.

Визначено специфічні особливості функціонування підприємств виробничого комплексу кримінально-виконавчої системи України. У результаті проведеного дослідження відзначено особливості утворення суспільного продукту, формування фондів накопичення та споживання та функції підприємств виробничого комплексу кримінально-виробничої системи.

Досліджено питання нормативного регулювання зміни умов тримання засуджених військовослужбовців до відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні. Обгрунтовано позицію щодо запровадження різних секторів безпеки. Залежно від виправлення особи чи її злісного порушення порядку відбування покарання запропоновані сектори із загальними, полегшеними та посиленими умовами тримання.