Аналізуються політичні, військові та соціальні конфлікти, що розгортаються на межі третього тисячоліття на глобальному та регіональному рівнях. Розглядаються особливості стратегії національної безпеки України, антиноменклатурної революції, програми виходу з кризи, препарації влади. Звертається увага на геополітичне домінування України над всіма стратегічно важливими регіонами Сходу та Центру Європи, значними територіями Дону та Кубані.

Досліджено питання можливості переходу до організації української армії на професійних засадах: аргументи на користь цього, основні аспекти такого переходу (економічний, військовий, соціально-політичний), а також питання військового бюджету, формування резервів. Наведено таблиці, що ілюструють військові видатки деяких країн. Порівняно Збройні Сили України та її сусідів за окремими критеріями.

Проаналізовано військово-політичний курс США та особливості військового будівництва цієї держави. Визначено мету США - створення найкращих в світі, повноцінних, збалансованих збройних сил, які відповідають вимогам ХХІ ст., спроможних забезпечити військову перемогу й одержання Вашингтоном політичних дивідендів у будь-якому регіоні світу. Досліджено напрями "життєво важливих інтересів" США, військово-політичні механізми впливу на різні країни, позитивні та негативні характеристики американської військової сфери.

Зазначено, що протягом 1991 - 1999 рр. українська держава довела життєздатність своєї військової сфери. Досліджено питання про здатність військової організації держави функціонувати так само ефективно за умов розгортання бойових дій із застосуванням високотехнологічної зброї. Розглянуто моделі сучасних військових сил (передових та основних сил оборони, стратегічних резервів), заходи, визнані військово-політичним керівництвом необхідними для здійснення військової реформи, яка є об'єктивною реальністю. Наголошено, що зволікання з її проведенням неприпустиме з геополітичних і внутрішньодержавних причин.

Розглянуто можливості використання збройних сил сучасної демократичної правової держави, напрями небойової діяльності збройних сил більшості держав світу. Проаналізовано обставини, що сприяють створенню потенційної можливості Азії досягти панування над західним світом. Зауважено, що майбутні геополітичні перетворення визначають доцільність військового будівництва у демократичних правових державах як першочерговий захід їх державотворчого процесу.

Розглянуто позицію України стосовно військових аспектів співробітництва з країнами СНД, умови непідписання Україною ряду колективних документів військово-політичного характеру, намагання нашої держави перейти до співробітництва у військовій сфері на двосторонніх засадах. Наголошено, що основним вектором у схемі співробітництва України з ареалом СНД залишається вектор українсько-російського співробітництва. У цьому контексті визначено концептуальні моменти політики РФ щодо країн СНД, основні пункти її Воєнної доктрини. Вміщено таблиці, де порівняно геополітичні пріоритети Російської Федерації та України, динаміку довіри населення США та Росії до національних збройних сил тощо. Зроблено висновок, що відмінності у геополітичних орієнтирах України та РФ, розбіжність національних інтересів обох держав, принципова відмінність їх військових традицій та інше позначається на українсько-російських міждержавних відносинах.

Подано хронологію військових конфліктів між позаблоковими державами, розкрито їх причини та наслідки, а також зусилля міжнародних організацій спрямовані на врегулювання даних конфліктів. Показано особливі та відмінні риси, що їх характеризують.

Викладені окремі проблеми та положення загальної соціологічної теорії. Докладно аналізуються такі соціальні інститути, як освіта, культура, економіка, політика, розглядається феномен професійної культури на сучасному рівні розвитку суспільства. Наведено соціологічний аспект гуманітаризації освіти як засіб формування гуманітарної культури студентства, висвітлено професійні проблеми молоді у посттоталітарний період, а також перспективи еволюції міжнародного становища України в контексті політичної творчості. Досліджуються регіональні конфлікти 90-х років в системі сучасних міжнародних відносин. Охарактеризовані деякі перспективи культурної та освітньої самореалізації жінок у посттоталітарній Україні та аспекти процесів дезінтеграції суспільного життя у посткомуністичному просторі тощо.

Розглядаються стратегії і тактики подолання життєвих та духовних криз особистості, кризові явища у дитячому середовищі, методики роботи із школярами у фрустраційних ситуаціях, психологічні технології допомоги дітям у кризових ситуаціях, конфлікти і шляхи їх розв'язання. Висвітлюється бездоглядність дітей як причина виникнення життєвої кризи, модель рефлексивного прояснення життєвих конфліктів, гуманізація стосунків як чинник подолання життєвих конфліктів. Досліджуються соціально-психологічні і педагогічні аспекти допомоги дітям дошкільного і молодшого шкільного віку, шляхи оптимізації соціальної роботи із дітьми та молоддю, попередження дисгармонійних стосунків підлітків із учителями й однолітками.

На прикладі деяких країн Заходу (США, Німеччини, Польщі) висвітлено взаємодію армії та релігії. Проаналізовано необхідність створення військово-релігійної служби в українській армії та її ймовірні завдання.

Розкрито роль армії у державотворчому процесі в Україні на етапах її історичного розвитку протягом 1917-1998 рр., висвітлено внесок Збройних Сил у боротьбу за утвердження української державності. Досліджено ставлення та політику керівництва СРСР щодо спроби створення в Українській РСР власних Збройних Сил у 1944-1945 рр. Наведено аналіз різних поглядів на історію Української Повстанської Армії. Особливу увагу приділено історії створення та розвитку Збройних Сил незалежної України, починаючи з 1991 р.

Це перша книга про Голокост на всій території України, від Прикарпаття до Луганщини, де більш як 700 місць масових розстрілів євреїв нацистами і де знаковим символом катастрофи став київський Бабин Яр. Розглянуто релігійні аспекти Голокосту, місце Голокосту в українській історіографії. Проаналізовано обставини тотального винищення нацистами євреїв столиці України, подано різні точки зору щодо кількісних виразів трагедії Бабиного Яру. Досліджено причини загибелі єврейського населення Одеси під час румунської окупації. Охарактеризовано геноцид на території Лівобережжя України (зона військової адміністрації вермахту). Доведено, що "остаточне розв'язання" єврейського питання здійснювалось не тільки айнзацкомандами та іншими спецрозділами, але й за наказами військового командування - солдатами й офіцерами вермахту. Висвітлено участь євреїв в антинацистському Опорі та партизанській боротьбі в Україні: підпільну діяльність євреїв на окупованій території, повстання в гетто і таборах, участь євреїв у збройній боротьбі проти окупантів у самостійних загонах і в рамках радянського партизанського руху в Україні.

Проаналізовано основні аспекти літературної політики в радянській Україні за період 1917 - 1934 рр., зокрема, традиції української літератури, літературні організації 1922 - 1925 рр., перші конфлікти й ухили, літературну дискусію 1925 - 1928 рр. Розглянуто передумови утворення Спілки письменників у квітні 1932 - серпні 1934 рр.

Розглянуто новелістику відомого англійського драматурга, публіциста та літературного критика Бернарда Шоу. "Малі" епічні твори Шоу, об'єднані у збірці "The Black Girl in Search of God and some Lesser Tales", створювалися письменником протягом всього його життя, вони є своєрідним втіленням пошуків нового жанру та еволюції його творчої особистості. "Казкам" Шоу, як і його драмам, притаманні змішування жанрів і специфічний засіб відображення реального крізь призму фантастичного. Вони різноманітні як за проблематикою і жанрами, так і за вибором і побудовою сюжетів. Поряд із самостійними (реальними та фантастичними) сюжетами спостерігаються біблейські та літературні алюзії. Конфлікти, що лежать в основі сюжетів, мають філософський, соціальний або суто літературний характер. Побудова сюжетів "малих" прозаїчних форм Б.Шоу бездоганна і включає практично всі основні класичні елементи: пролог, кульмінацію, розв'язку, епілог. Новели характеризуються чіткою, художньо-логічною, хоча часом і парадоксальною, композицією. Загальна ідейна спрямованість новел - викриття хиб сучасного авторові суспільства. "Малі" форми Б.Шоу представлено такими жанрами: літературна казка, притча, новела, оповідання, сатира, "інтелектуальна драма для читання", мініатюра-гумореска. Найбільш поширений художній засіб - парадокс. Безумовне значення "малих" полягає в їх художній своєрідності, яка дає можливість авторові висловити свої філософські, етичні та естетичні принципи в лаконічній формі.

Висвітлено історію становлення і розвитку права збройних конфліктів. Розглянуто війни і збройні конфлікти як об'єкти дії міжнародного гуманітарного права (права війни), природу міжнародного гуманітарного права в контексті класичної правової філософії. Доведено необхідність і можливості формування міжнародно-правового поля регуляції збройних конфліктів сучасності. Міжнародне гуманітарне право представлено комплексною філософсько-правовою дисципліною, яка реалізує тенденцію сучасного міжнародного права - об'єднувати як юридичні норми, так і традиції гуманної поведінки, синтезувати право Женеви і Гааги з новітніми здобутками світового співтовариства в рамках ООН (право Нью-Йорка). Смисл його у послідовному втіленні концепції гуманізації людської діяльності в екстремальних станах сучасних війн і збройних конфліктів.

Зроблено аналіз політики, що стосується політичних переконань і суспільства. Розкрито аргументи та політичні вимоги, важливі для безперечного сприйняття. Доведено, що кожна норма аналізу, яка використовується для окреслення мети, визначення проблеми й оцінки політичних рішень, випливає з політики. Досліджено сучасні суперечливі проблеми: акції визнання, соціальну реформу, державне страхування здоров'я, виборчі права й політику в галузі кримінального права. Наведено оглядові таблиці, щоб висвітлити головні моменти. Відзначено, що загальні мета та засади, на яких грунтуються політичні конфлікти (рівність, ефективність, свобода та безпека), не можуть зводитися до простого критерію визначення.

Розглядаються основні поняття, категорії, предмет і методи науки про політику, схеми та діаграми цієї галузі гуманітарного знання. Характеризуються політичні конфлікти, політична система суспільства, політичні партії, партійні системи, суспільно-політичні рухи в політичній системі. Описуються основні політичні течії сучасності та їх доктрини, елементи ринкової інфраструктури та їхні функції. Аналізується сутність зовнішньої політики, принципи міжнародних відносин, сучасна футурологія, політична прогностика, прикладна політологія тощо.

Висвітлюються основні етапи розвитку політичної думки Стародавнього Сходу, Стародавньої Греції і Риму, Середньовіччя, Відродження, Реформації, Просвітництва та політичні ідеї періоду розвитку капіталізму. Велика увага приділяється становленню і розвитку політичної думки в Україні. Аналізується діяльність політичних партій, громадських організацій і рухів в політичній системі суспільства, а також сутність політичної культури, її структура і функції. Розкриваються поняття: політична свідомість і політична психологія, політична ідеологія і основні політичні течії (соціалізм, комунізм, соціал-демократизм, лібералізм, консерватизм, неоконсерватизм, радикалізм, екстремізм, фашизм, анархізм, клерикалізм, націоналізм), політичні конфлікти, політичні кризи і гуманізація політики. Детально розглянуто питання демократії, виборчої системи, взаємовідносин і взаємовпливу релігії і політики тощо. Крім того, до кожної теми додаються методичні матеріали: схеми, контрольні запитання і завдання, теми рефератів та список рекомендованої літератури.

У систематизованому вигляді під кутом зору новітніх методологічних підходів і власних аналітичних висновків авторами концептуально розглянуто історичний процес становлення політології як науки (в епоху Стародавнього світу та Середньовіччя, Нового часу, Просвітництва, у ХХ ст.), основні сучасні політичні доктрини і концепції, а також актуальні питання теоретичної і практичної політології. Висвітлюються політичні режими, політичні партії та партійні системи, політичне лідерство, політична культура, конфлікти і кризи у суспільно-політичному житті.

Розглянуто сутнісні ознаки феномену політики, визначено місце й роль політології у системі знань про суспільство, а також особливості її утвердження як науки. Висвітлено генезу найвищих здобутків світових політичних учень і розуміння політики, базові характеристики вітчизняної політичної думки, а також головні категорії політичної науки: політичне життя, етнонаціональні відносини, національна політика, політична еліта, політичне лідерство, політична система суспільства, держава, політична влада, політичні режими, громадські об'єднання, національна безпека, політичні конфлікти, геополітика, політичні партії, політична модернізація, глобальні проблеми сучасності тощо. Проаналізовано основні політологічні течії, найважливіші принципи та цінності політології.