Проаналізовано історіософську концепцію ранньої творчості І.Вільде в контексті осмислення національної духовної історії. Висвітлено проблему постмодернізму в поезії Д.Ешбері, теоретико-літературні та естетичні засади модерністської творчості В.Вульф. Визначено амбівалентність постмодерністського роману "Парфюмер" П.Зюскінда. Описано мотиви і образи лірики М.Вінграновського. Розкрито генологічну специфіку ліричності жанру поезії в прозі кінця ХІХ - початку ХХ ст. в компаративному аспекті. Розглянуто проблему жанру в мемуаристичній дилогії Г.Костюка "Зустрічі і прощання". Вивчено особливості інтерпретації творчості М.Івченка в сучасному літературознавстві.

Проанализирована историософская концепция раннего творчества И.Вильде в контексте осмысления национальной духовной истории. Освещены проблема постмодернизма в поэзии Д.Эшбери, теоретико-литературные и эстетические основы модернистского творчества В.Вульф. Определена амбивалентность постмодернистского романа "Парфюмер" П.Зюскинда. Описаны мотивы и образы лирики Н.Винграновского. Раскрыта генеалогическая специфика лиричности жанра поэзии в прозе конца ХІХ - начала ХХ ст. в компаративном аспекте. Рассмотрена проблема жанра в мемуаристической дилогии Г.Костюка "Встречи и прощания". Изучены особенности интерпретации творчества М.Ивченка в современном литературоведении.

Наведено узагальнену характеристику постмодернізму як культурологічного та літературного феномену кінця ХХ ст. Проаналізовано класичні літературні зразки європейського й американського постмодернізму, які ввійшли до програми з зарубіжної літератури у середніх школах і гімназіях України, зокрема, "Ім'я троянди" У. Еко, "Парфумер. Історія одного вбивці" П. Зюскінда, "Політ над гніздом зозулі" К. Кізі.

Приведена обобщенная характеристика постмодернизма как культурологического и литературного феномена конца ХХ в. Проанализированы классические литературные образцы европейского и американского постмодернизма, которые вошли в программу по зарубежной литературе в средних школах и гимназиях Украины, в частности, "Имя розы" У. Эко, "Парфюмер. История одного убийцы" П. Зюскинда, "Полет над гнездом кукушки" К. Кизи.

Приведено первое в славянской лексикографии собрание онимов различных разрядов, функционирующих в речи и как обычные собственные имена, и как проприальные единицы, развившие дополнительные созначения (коннотации). Рассмотрены такие слова и словосочетания, как Алик, Болдинская осень, Ванька, Золушка, Иван Иванович Иванов, Индия, Иордан, Ванька Каин, Лелик, Лиса Патрикеевна, Телячий Макар, Мурка, Пентюх, Фриц.

Розглянуто романтичну та постмодерністську моделі реалізації дзеркальної гри культурними набутками. Розкрито сутність феномену гри в межах романтичної та постмодерністської традиції. Проаналізовано організацію та втілення дзеркальної гри набутками культури у романах М.Шеллі "Франкенштейн" та П.Зюскінда "Парфуми". Висвітлено особливості романтизму та постмодернізму, що утворюють певний сценарій гри і систему ролей. Досліджено дзеркально-ігрову діяльність учасників гри, яка у романтизмі та постмодернізмі пов'язана зі зміною структури особистості, індивідуалізацією механізмів, що кодують інформацію. Визначено відмінності дзеркальних механізмів у ігрових моделях літератури романтизму і постмодернізму. Доведено здатність постмодерністського дзеркала конструювати структуру на ігровому просторі роману "Парфуми", у якому створюється різнорівнева фікція та надається головна роль читачу.

На широкому тлі постмодерністської літературної практики, в основному романної, а також на основі естетичних, філософських та літературознавчих досліджень розглянуто розбіжності між модернізмом і постмодернізмом, а також між постмодерністським світосприйняттям і постмодерністським художнім стилем. На матеріалі західноєвропейських та американських романів 80-х рр. XX століття досліджено постмодерністський образ світу, основні аспекти якого означені як "художник і текст", "світ як текст" та "скасування історії". Під даним кутом зору детально проаналізовано три постмодерністські романи: "Запахи" П.Зюскінда, "Останній світ" К.Рансмайра та "Уяви собі картину" Дж.Хеллера. Аналіз поетики і концептуального ладу постмодерністських романів дозволив виявити специфіку втіленого у них образу світу, з одного боку, залежно від модерністського комплексу ідей, а з іншого - такого, що подемонстрував процес кардинальної деконструкції модерністської парадигми.

Проаналізовано найважливіші, характерні для творчості Патріка Зюскінда, мотиви, проблеми та теми, досліджено особливості його художнього світу, зокрема, специфічність хронотопу, своєрідність тропіки тощо. Розглянуто питання жанрової класифікації творів письменника, встановлено визначальні для Патріка Зюскінда типологічні зв'язки з близькими естетичними явищами у німецькій літературі та літературах інших країн. Творчості П.Зюскінда властиве глибоке проникнення у внутрішній світ героя. Створення низки максимально наближених до реальності та, водночас, узагальнених образів дещо відлюдкуватих персонажів можна вважати значним досягненням на терені психологічного письма.

Систематизовано наукові підходи філологічної парадигми до визначення понять "індивідуальний стиль" та "ідіолект" і надано їх власне тлумачення. Виявлено константні й еволюційні стильові риси творчості письменника. Обгрунтовано домінантні лінгвостильові засоби на лексико-семантичному та синтаксичному текстових рівнях. Установлено, що до них належать: на лексико-семантичному рівні - використання неологізмів, повторів, особливих форм словотвору, на синтаксичному - перерахування, вживання однорідних членів речення, підрядних з умовним способом. З'ясовано зв'язок ідіолекту П. Зюскінда з постмодерністською манерою письма, що втілюється в авторських стилістичних прийомах надмірного перебільшення та гіперболізації шляхом використання перерахувань і різних видів повторів, конструкцій з однорідними членами речення, а також оказіональних утворень на кшталт "Ich-weiβ-nicht-was-soll-es-bedeuten". Розкрито здатність окремих мовленнєвих елементів утворювати стильову цілісність.

Розглянуто роман П. Зюскінда як інтертекст, у якому іронічно переглянуті популярні жанри масової літератури, обіграно через стилізацію романтичний код, а також співприсутні моделі багатьох класиків світової літератури. Проаналізовано особливості стилю твору, зумовлені втіленням у ньому художнього принципу літературної гри.

Рассмотрен роман П. Зюскинда как интертекст, в котором иронически пересмотрены популярные жанры массовой литературы, обыгран посредством стилизации романтический код, а также соприсутствуют модели ряда классиков мировой литературы. Проанализированы особенности стиля произведения, обусловленные воплощением в нём художественного принципа литературной игры.

In the article the Susskind's novel is regarded as an intertext in which the popular genres of mass culture are ironically reconsidered. The romantic code is used through stylization together with the presence of a number of world's literature classics' models. The peculiarities of the work style according to the artistic principle of literary game were analyzed.

Зазначено, що історія зарубіжної літератури є одним із найважливіших напрямів сучасної філології та дисципліною у програмах на факультеті іноземних мов та філологічному факультеті. На матеріалі маловивчених творів сучасних зарубіжних письменників А. Нотомб, Ф. Бегбеде, М. Дюрас, М. Кундери, П. Зюскінда, Дж. Барнса, Г. Адера, Т. Еггена проаналізовано мистецьку спадщину в галузі проблем східної та західної культур. Запропоновано погляд на сучасний історико-літературний процес як на виявлення національного історичного неусвідомленого, "дискурсу іншого" у сукупності іпостасей історії, мови, мислення, культури, традицій. Розглянуто конфлікт в обраних творах через синтез уяви та рефлексії письменників, акцентовано на документальному аналізі явищ і об'єктів, де метою сучасного митця постає не критика, а пізнання, розуміння, в якому виникає зміна концепту автор/читач на автор/автор.

Нобелівську премію з фізіології та медицини у 2018 р. присуджено двом ученим-імунологам - Джеймсу Патрику Еллісону (James Patrick Allison) з Онкологічного центру ім. М. Д. Андерсона при Техаському університеті (США) та Тасуку Хондзьо (Tasuku Honjo) з Кіотського університету (Японія) за "відкриття терапії онкологічних захворювань шляхом пригнічення негативної імунної регуляції". Найпрестижнішою науковою нагородою 2018 року відзначено втілення в медичну практику результатів сучасних імунологічних досліджень, які останніми роками вже допомагають онкологам успішно боротися зі злоякісними пухлинами.

Мета дослідження - якісне та кількісне дослідження кореляції просторово-часових змін повного електронного вмісту з варіаціями потоку енергійних електронів під час суттєвого збільшення щільності та швидкості сонячного вітру. Визначення умов, за яких збільшення інтенсивності потоку енергійних електронів може супроводжуватися виникненням великомасштабних неоднорідностей іоносфери, що спостерігаються у магнітосполучених регіонах північної та південної півкуль. Методика досліджень грунтується на побудові часової послідовності просторових розподілів потоку електронів та їх подальшому порівнянні з картами повного електронного вмісту (ПЕВ) над Північною Америкою та добовим ходом ПЕВ у магнітосполучених регіонах. В роботі виконано оцінки ступеня подібності та одержано відповідні кореляційні коефіцієнти. Повний електронний вміст розраховано за даними наземних спостережень сигналів глобальної навігаційної супутникової системи (ГНСС), а дані про потік електронів в іоносфері одержані з вимірів "in situ" супутниками місії POES. Регіон досліджень вибрано за умовами наявності густої мережі приймачів ГНСС та присутності перманентних станцій у магнітосполученому регіоні в Антарктиці, а також сприятливої конфігурації просторового розподілу потоків енергійних частинок на висоті орбіти супутників POES. Дослідження виконано на прикладі двох геомагнітних збурень дня Св. Патрика в березні 2013 і 2015 років. За допомогою розробленої методики опрацьовано супутникові та наземні дані під час геомагнітних збурень. Виявлено, що узгодженість змін повного електронного вмісту іоносфери та потоків електронів у часі і просторі співпадає із збільшенням розмаху варіацій горизонтальної компоненти геомагнітного поля, яка спостерігається за даними наземних магнітометрів і вказує на існування струмів вздовж ліній геомагнітного поля в геокосмосі. За даними аналізу проявів двох геомагнітних бур сформульовано припущення, що наявність цих струмів, які формуються потоками високоенергійних заряджених частинок під час висипання з магнітосфери, є однією з причин варіацій повного електронного вмісту. Висновки: показано, що під час геомагнітних збурень просторово-часові зміни неоднорідностей іоносфери частково узгоджені з варіаціями потоків енергійних електронів, що допускає можливість використання даних спостережень ПЕВ у ролі індикаторів висипань.

Виявлено особливості відтворення українською мовою номінацій емоції "страх" у романі П. Зюскінда "Das Parfum: Die Geschichte eines Morders", який не втрачає своєї актуальності для українського читача протягом тривалого часу. Попри те, що страх є базовою емоцією людини, переклад мовних одиниць, які позначають цю емоцію, ускладняється тим, що в німецькій мові, на відміну від української, окремо існує поняття "екзистенційний страх". Установлено, що найпоширенішими граматичними трансформаціями, які застосовано для передачі поняття "страх" у цьому романі, є вилучення (44,3 %), додавання (19,7 %) та перестановки (21,4 %). Виявлено, що за допомогою прийому додавання здійснюється інтенсифікація сприйняття емоції страху, а прийомів перестановки та вилучення - зміна сили прагматичного впливу на реципієнта на основі перенесення центрів образності. З'ясовано, що найпоширенішими серед лексичних трансформацій є синонімічна заміна (27,6 %), смисловий розвиток поняття (26,8 %) та компенсація (16,1 %). Ці трансформації залучалися головним чином для досягнення адекватності при передачі експресивної інформації, оскільки в німецькій мові простежується більш чітка градація емоції страху, яка здебільшого втрачається при перекладі. Науково вірогідним є висновок, що широке застосування граматичних і лексичних трансформацій при перекладі номінацій емоції страху з німецької мови на українську дає змогу підсилити доказову базу на користь положення, що на мовне вираження навіть універсальних понять, зокрема емоцій, завжди впливають етноспецифічні чинники.