Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР3) + Т3(4ВЕН=9А/Я)

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: ДС49470 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглядається питання виникнення і діяльності ОУН у Закарпатті в 30-х рр. ХХ ст. Аналізується вплив карпатоукраїнського (підкарпатського) фактора на зовнішню політику Радянського Союзу в період чехословацької кризи 1938-1939 рр. Описується окупація в Карпатській Україні у цей період, а також рух Опору в Україні в перший період війни (1941 р.). Висвітлюються історичне значення возз'єднання Закарпаття з Україною, діяльність України в ООН та декілька важливих фактів з історії держави і церкви в Україні в 1940-1949 рр. Розглядаються міжнародні конференції в Тегерані (1943), Ялті та Сан-Франциско (1945). Простежується стан педагогічної періодики Закарпаття між двома світовими війнами тощо.

Розглядається функціонування українського та російського етнонімів у їх історичній взаємодії. Простежуються передумови і наслідки утворення етноніма "Україна" - імені нації, що визначає її ідентичність. Автор також висвітлює питання вживання в українській мові етноніма "єврей".

Книга проливає світло на мало або зовсім не відомі до тепер події з історії Закарпаття, містить характеристику політичних діячів Європи, які в тій чи іншій мірі вирішували долю Закарпаття. Викладено матеріали з історії та політичного життя Закарпаття за обширний період. Ю.Химинець був учасником багатьох описуваних подій, йому були відомі окремі закулісні нюанси, що стосувалися подій на Закарпатті. Автор вперше знайомить з діяльністю підпільної організації ОУН в Срібній Землі, керівником якої він був. З відомих причин діяльність ОУН в міжвоєнні роки та під час угорської окупації на Закарпатті не висвітлювалась. Відомо, що в липні 1934 р. в Мукачеві відбувся з'їзд народовецької молоді, який зібрав понад 10 тис. юнаків та дівчат. Головою оргкомітету був Ю.Химинець, він брав участь у підготовці документів з'їзду. Автор описав ці події, вперше навів резолюцію з'їзду. У 1938 р. Ю.Химинець виїжджає у Відень, де займається організацією роботи на сприяння розвитку подій у Закарпатті. Керований ним осередок не задовольнявся тільки пропагандою української державності на Закарпатті, але видавав пресові матеріали, виступав по віденському радіо, висилав телеграми, меморандуми, а також робив спроби впливу на уряди Західної Європи та Японії, щоб вони захистили кордони Закарпаття, визнали Карпатську Україну. Він тісно співпрацює з керівництвом ОУН у Німеччині, з П.Скоропадським та його оточенням. Автор вперше висвітлює, як українська діаспора в Німеччині реагувала на події в Карпатській Україні в 1938-1939 рр. Зібрані матеріали, зокрема, архівні, доповнюють праці інших дослідників історії Закарпаття цього періоду.

Розглянуто варіанти української мови протягом історичного розвитку України, зокрема, русинський варіант літературної мови в Сербії та Хорватії, лемківський діалектний варіант мови на території Карпат і США. Висвітлено процес взаємодії між східноукраїнським і західноукраїнським варіантами літературної мови, проаналізовано регіональні відмінності в її східноукраїнському варіанті. Досліджено церковнослов'янську та давньоруську літературну мову Київської Русі, а також українську літературну мову кінця ХVIII - початку ХІХ ст. Обговорено особливості слов'яноруської, простої та народномовної мови. Акцентовано увагу на визначенні особливого типу варіантності - нової української літературної мови.

Комплексно досліджено місце і роль Закарпаття в контексті центральноєвропейської політичної кризи напередодні другої світової війни. На основі критичного аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури і введення до наукового обігу оригінальних джерел системно висвітлюються взаємозв'язані проблеми комплексної теми: міжнародне становище краю наприкінці 30-х років та вплив міжнародного фактору на внутрішньополітичний і культурний розвиток Закарпаття, аналізуються головні етапи еволюції державно-правового статусу Прикарпатської Русі - Карпатської України. Окрему увагу приділено висвітленню політичної діяльності автономних урядів А.Бродія і А.Волошина, збройним силам Карпатської України - Карпатській Січі, простежено антиукраїнську і античехословацьку діяльність угорської іреденти в Закарпатті. У дисертації стверджується, що Закарпаття напередодні другої світової війни переживало гостру політичну кризу. Це, безперечно, стосується також Чехословаччини і всієї Центральної Європи. Незважаючи на такі обставини, Карпатська Україна виявилася єдиною, яка наприкінці 30-х років проголосила свою незалежність.

Проведено вивчення та аналіз міжнародного становища Закарпаття, його політичного і культурного розвитку напередодні другої світової війни. Системно висвітлюються взаємопов'язані проблеми комплексної теми: міжнародне становище краю наприкінці 30-х років та вплив міжнародного фактору на соціально-економічний, суспільно-політичний і культурний розвиток Закарпаття. Аналізуються головні етапи еволюції державно-правового статусу Підкарпатської Русі - Карпатської України. Визначено мету і напрями політики автономних урядів Закарпаття в національному питанні, простежено релігійні відносини у Карпатській Україні.

Вивчається внесок Миколи Мушинки у дослідження проблем етнічної історії українців та діяльність москвофілів-русинів на північній Лемківщині в XIX - на початку XX ст. Висвітлюються питання функціонування наукового центру музичного карпатознавства і початки культу книгозбереження на Закарпатті: від монастирських осередків до перших світських бібліотек. Велика увага приділяється етапам формування західноукраїнської модерної поезії та поглядам М.Грушевського про місце казкового епосу в етнокультурному процесі українського народу. Аналізується діяльність Кирило-Мефодіївського товариства в українському національно-визвольному русі. Містяться дані про церковно-офіційну писемність карпато-русинів (Листи єпископа М.М.Ольшавського) тощо.

Розглядаються найважливіші події суспільно-політичних відносин на Закарпатті в 20-30-х роках. Повідомляється про перші Ради на Закарпатті, про Хустський з'їзд 1919 року, про діяльність Автономно-Землеробського Союзу. Висвітлюються проблеми русинів на Закарпатті, деякі історико-документальні аспекти мовного питання, а також деякі народногосподарські можливості Карпатської України. Розкривається зміст і форма Ужгородської унії, нерелігійна діяльність церкви та ін.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д453(45УКР)1

Рубрики:

Горючі корисні копалини.Бітуми

Шифр НБУВ: Ж60337 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто діяльність та наукову творчість О.Барана, В.Липинського, М.Грушевського, С.Пилипенка та О.Кандиби. Охарактеризовано роль С.Петлюри у розвитку української літератури, національну політику Мадярщини серед русинів Закарпаття у США. Широко висвітлено діяльність Українського історичного товариства.

Наведено матеріали міжнародної конференції, яка відбулася у Пряшеві 28 - 29 грудня 1998 р., присвяченой питанням розвитку мови, освіти та культури української національної меншини в Словаччині та словацької національної меншини в Україні. На підставі узагальнення літератури південно-карпатського регіону розглянуто питання української національної самосвідомості. Запропоновано краєзнавчий словник русинів-українців.

Досліджуються проблеми, пов'язані з проникненням, засвоєнням та функціонуванням латиномовних (римських та новолатинських) літературних текстів в українському письменстві XVI-XVIII ст. Містяться відомості про латиномовних поетів - "Русинів", про рецепцію українською бароковою літературою окремих елементів новолатинської поезії та ін.

Висвітлюється бойовий шлях воїнів-ветеранів Чехословацького армійського корпусу в СРСР у роки другої світової війни від Бузулука до Праги через територію України і Польщі. Міститься понад 50 біографічних нарисів про найбільш відомих воїнів, офіцерів і генералів (Боднара І.П., Волощука І.В., Кубинця І.І., Лемака М.Я., Половка М.В., Русина В.Ю., Фороса І.В. та ін.), їх бойові подвиги та повоєнне життя в Закарпатській області України, а також в Чехії та Словаччині.

Представлен материал, соответствующий структуре традиционных учебных пособий по языковедению, в частности, рассматриваются фонетика, графика, морфология, правописание, синтаксис русинского языка. В приложениях приведены отдельные элементы словообразования, диалектная база русинского языка, литературная норма и локальные варианты.

Досліджується, як зусиллями частини інтелектуальної еліти робиться спроба втілити схему "народ - національність - нація - нація-держава" в межах закарпатської периферії і з'ясувати вірогідність реалізації такого проекту в умовах формування української політичної нації. Описуються примордіалізм і ситуативність русинської та української ідентичностей закарпатців, аналізується проблема адаптації русинської ідентичності та української політичної нації.

Розглядається державотворча діяльність Богдана Хмельницького в історіографічній спадщині західної діаспори, аналізується структура населення південно-східного регіону України на початку ХХ ст. Обговорюються взаємовідносини між УПА і радянськими партизанами в антифашистській боротьбі на Волині (1942-1944). Висвітлюються перспективи формування української полікультурної нації у зв'язку з чинником периферійного націоналізму (на прикладі "політичного русинства"). Вивчається система роботи педагога-організатора по формуванню духовних основ особистості засобами прилучення до національної культури, звичаїв та традицій українського народу.

Висвітлено історію церкви та культури, розвиток мови русинів Мадярщини. Простежено демографічну ситуацію русинського населення Мадярщини. Проаналізовано рівень навчання й освіти церковної інтелігенції. Охарактеризовано видатну постать русинського просвітительства - єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії Андрія Бачинського. Розкрито факти та осмислено традиції русинсько-мадярського співіснування, неупередженого уявлення та інтерпретації одного з найважливіших періодів спільної історії обох народів.

Розглянуто історію, сучасний стан і тенденції етнонаціонального розвитку Закарпаття. Особливу увагу приділено актуальним питанням соціалізації та соціальної адаптації найпоширеніших національних меншин краю, шляхам реалізації їх громадянських прав і життєвих потреб у процесі трансформації українського суспільства. Здійснено ретроспективний аналіз етносоціального розвитку краю. Висвітлено сучасну поліетнічну структуру його населення. Наведено соціально-культурну характеристику найчисленніших етнонаціональних груп: українців, русинів, угорців, росіян, румунів, ромів-циган, словаків, німців, євреїв. Визначено соціально-психологічні стереотипи, особливості структури потреб, ціннісних орієнтацій, міжетнічні дистанції даних груп. Подано міжнародні документи та законодавчі акти України щодо етнонаціонального розвитку та державно-правових відносин у розрізі етнічних груп та національних меншин. Вміщено перелік науково-теоретичних конференцій, науково-практичних семінарів, проведених за останнє десятиріччя, а також рекомендований список літератури.

Розглянуто особливості функціонування українського та російського етнонімів, визначено передумови та наслідки утворення етноніма України - імені нації. Досліджено історію появи назв Русі, Руської та Заліської земель. Висвітлено питання вживання в українській мові етнонімів: єврей, москаль, кацап, хахол, русини, московитяни. Розглянуто історію Росії, Східної Європи, систематизовану М.Грушевським.

Рассмотрены особенности функционирования украинского и русского этнонимов, определены предпосылки и последствия создания этнонима Украины - имени нации. Исследована история появления названий Руси, Русской и Залиской земель. Освещены вопросы употребления в украинском языке этнонимов еврей, москаль, кацап, хахол, русины, московитяне. Рассмотрена история России, Западной Европы, которая систематизирована М.Грушевским - литератором, журналистом, официальным придворным историографом М.Карамзина.