Це перша книга про Голокост на всій території України, від Прикарпаття до Луганщини, де більш як 700 місць масових розстрілів євреїв нацистами і де знаковим символом катастрофи став київський Бабин Яр. Розглянуто релігійні аспекти Голокосту, місце Голокосту в українській історіографії. Проаналізовано обставини тотального винищення нацистами євреїв столиці України, подано різні точки зору щодо кількісних виразів трагедії Бабиного Яру. Досліджено причини загибелі єврейського населення Одеси під час румунської окупації. Охарактеризовано геноцид на території Лівобережжя України (зона військової адміністрації вермахту). Доведено, що "остаточне розв'язання" єврейського питання здійснювалось не тільки айнзацкомандами та іншими спецрозділами, але й за наказами військового командування - солдатами й офіцерами вермахту. Висвітлено участь євреїв в антинацистському Опорі та партизанській боротьбі в Україні: підпільну діяльність євреїв на окупованій території, повстання в гетто і таборах, участь євреїв у збройній боротьбі проти окупантів у самостійних загонах і в рамках радянського партизанського руху в Україні.

Проаналізовано основні напрямки удосконалення бойового застосування ракетних військ та артилерії з урахуванням можливості ведення локальних війн і участі в збройних конфліктах. Запропоновано шляхи модернізації застарілих зразків озброєння, наведено оперативно-тактичні вимоги, яким повинні відповідати перспективні та модернізовані зразки озброєння. Особливу увагу приділено питанням удосконалення автоматизованих систем управління РВіА на основі персональних ЕОМ (зокрема, систем зв'язку оперативного командування).

Індекс рубрикатора НБУВ: Х882.9(4Укр)0 + Ц4,8(4Укр)270

Рубрики:

Військово--кримінальне право окремих країн

Збройні сили в цілому

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено проблему європейської безпеки у політиці США та Франції. Розглянуто позиції обох країн стосовно співіснування НАТО та Європейської системи безпеки й оборони, ролі США в системі європейської безпеки, перерозподілу повноважень щодо командування на користь європейців. Аргументовано, що американців не влаштовує ні нульовий варіант співробітництва, ні принцип мінімалізму як можливий сценарій розвитку відносин між Європейським союзом (ЄС) і НАТО, тоді як французький військово-політичний істеблішмент наполягає на неофіційному, неформальному характері стосунків між ЄС і НАТО.

Вперше в історіографії комплексно проаналізовано роль і місце Т.Бульби-Боровця та його військових підрозділів в українському русі опору в 1941 - 1944 рр. На підставі всебічного аналізу архівних матеріалів, спогадів, вітчизняної та зарубіжної літератури висвітлено процеси формування і діяльність військових формувань "Поліська Січ" та "Українська Повстанська армія" (УПА), якими в різні періоди командував Т.Бульба-Боровець. Розглянуто питання формування поліційної частини "Поліської Січі", що підпорядковувалася нацистському командуванню, а також стосунки Т.Бульби-Боровця з нацистами, радянськими партизанами, польським населенням, українськими національними організаціями та військовими формуваннями. Проаналізовано засоби, форми та методи, які він застосовував у своїй військово-політичній діяльності.

Досліджено феномен психосексуальних труднощів (ПСТ), визначено їх понятійно-категоріальний апарат. Визначено причини виникнення ПСТ у офіцерів внутрішніх військ МВС України. Розроблено психодинамічну методику подолання психосексуальної проблематики офіцерів даних військ, обгрунтовано її сутність, проаналізовано структуру та розкрито її зміст. Досліджено динаміку подолання ПСТ офіцерів внутрішніх військ у процесі психодинамічного консультування, наведено практичні рекомендації військовим психологам і командуванню військових частин щодо застосування психодинамічного консультування.

Комплексно проаналізовано політико-правову ситуацію, що передувала приходу до влади генерала С.Сулькевича в червні 1918 р., на підставі чого зроблено висновки щодо політичної залежності його кабінету від командування військового контингенту кайзерівської Німеччини, розташованого на території Української Держави та в Криму. Висвітлено особливості процесу державного будівництва на Кримському півострові, зокрема, формування персонального складу Першого крайовього уряду за особливих історичних умов, становлення законодавчої системи, судової влади, адміністративних органів. Обгрунтовано, що за категоріями сучасної теоретико-правової науки визначальними для кримської державності у червні - листопаді 1918 р. були республіканська форма правління, унітарна форма устрою та авторитарний тип політичного режиму. Вивчено організаційну структуру кримського державного механізму в 1918 р. та доведено її близьку відповідність державно-правовим засадам колишньої Російської імперії. Досліджено нормативно-правові акти Кримського крайового уряду, що засвідчило широке використання його державним апаратом російського імперського законодавчого доробку. Виявлено основні прорахунки кабінету С.Сулькевича в сфері зовнішньої політики, що негативно вплинули на його функціонування та призвели у сфері міжнародних відносин до протистояння Криму з Українською Державою гетьмана П.Скоропадського, а також у галузі фінансово-економічної діяльності, що спричинили виникнення українсько-кримської митної війни та як наслідок - зниження рівня добробуту кримського населення. Установлено, що найоптимальнішим шляхом державного розвитку

Приведены данные о физическом развитии военнослужащих срочной службы, о заболеваемости солдат и офицеров (по данным обращаемости в военно-лечебные профилактические учреждения), а также заболеваний органа зрения у военнослужащих Западного оперативного командования.

Проаналізовано джерела та праці вітчизняних і зарубіжних істориків стосовно Другої українсько-більшовицької війни, висвітлено її причини. Розглянуто динаміку бойових дій українських військ проти Червоної армії. З'ясовано особливості тактики ведення війни Дієвою армією УНР самостійно та після її об'єднання з Українською Галицькою Армією. Досліджено структуру, організацію, чисельний та якісний склад Армії УНР. Надано характеристику політичних і військових керівників, які мали вплив на формування воєнної доктрини УНР. Показано взаємозалежність військових і політичних чинників у перебігу бойових дій та вплив на них кадрової політики державних органів влади. Проаналізовано еволюцію поглядів політичного керівництва УНР щодо створення регулярної армії, виявлено суб'єктивні чинники, які впливали на прийняття рішень українського командування в ході війни. Встановлено, що досвід і уроки Другої українсько-більшовицької війни є актуальними для сучасності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)233-6

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж21929 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено військово-організаційну структуру повстанських формувань та пов'язаних з ними підпільних організацій, систему керівництва, координації та підтримки повстанського руху, розгорнуту військовим командуванням та урядом Української Народної Республіки (УНР) на території Румунії. Розглянуто військово-політичну ситуацію, що склалася на Півдні України у 1920 р., передумови розгортання повстанського руху проти комуністичної влади у квітні 1920 р. в Одеській губернії. Висвітлено взаємодію повстанських формувань з військами армії УНР, хід воєнних дій на території губернії. Розглянуто діяльність та склад українських підпільних організацій, що готували повстання в Одесі та інших населених пунктах губернії. Досліджено процес підготовки загальнонаціонального антикомуністичного повстання на території Одеської губернії у 1921 р. Розкрито взаємозв'язок та взаємодію руху проти комуністичної влади з визвольними змаганнями українського народу за державність та справедливий політичний та соціально-економічний устрій у першій чверті XX ст. Докладно встановлено події Другого Зимового походу Української Повстанської армії на території Придністров'я у листопаді 1921 р. Проаналізовано вплив активності повстанського руху на розповсюдження голоду та зміну адміністративних кордонів Одеської губернії. Розглянуто основні політичні, соціально-економічні, військові причини згортання повстанського руху в Одеській губернії.

Відзначено, що за десять років існування Українська військово-медична академія зробила чотири випуски військових лікарів загальної практики - сімейної медицини, які направлені у військові частини для організацій первинної медико-санітарної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України. Розглянуто захворюваність військовослужбовців Західного оперативного командування та звернено увагу на необхідність посилення підготовки з окремих розділів медицини лікарів загальної практики - сімейної медицини.

Досліджено організаційно-управлінські аспекти соціально-психологічної адаптації молодих офіцерів у військовій частині. Запропоновано основні показники та розроблено методику організації їх соціально-психологічної адаптації. За результатами дослідження розроблено практичні рекомендації командуванню військової частини щодо організації даної адаптації.

Розглянуто особливості організації та проведення національно-патріотичного виховання особового складу Армії Української Народної Республіки (УНР) періоду Директорії. Охарактеризовано воєнно-політичні умови даного періоду, визначено їх вплив на якість виховних заходів у військах. Визначено основні напрямки виховного процесу, висвітлено діяльність уряду УНР і командування української армії щодо його реалізації. Досліджено специфіку функціонування спеціальних структурних підрозділів у складі органів управління українських військ для проведення виховних заходів. Відзначено позитивний вплив даного чинника на зміцнення суверенітету Української держави. Доведено, що вдало організовані заходи з національно-патріотичного виховання воїнів у період Директорії УНР сприяли продовженню національно-визвольної боротьби українського народу. Обгрунтовано актуальність історичного досвіду 1918 - 1920 рр. для реформування сучасних Збройних сил України.

Розглянуто проблему протистояння радянської та німецької авіації у зимовій кампанії 1943 - 1944 рр. на Правобережній Україні. Висвітлено технічну та виробничу політику радянського та німецького керівництва напередодні військових дій. Проаналізовано погляди командування ворогуючих сторін щодо стратегічного та оперативного застосування авіації. Досліджено зміни у морально-психологічному стані особового та командного складу радянських і німецьких ВПС. Розглянуто розвиток стратегії та тактики застосуваня авіації у період 1941 - 1944 рр. На підставі вивчення архівниих джерел, наукової літератури та мемуарів відтворено перебіг Житомирсько-Бердичівської, Кіровоградської, Новоукраїнської, Корсунь-Шевченківської, Нікопольсько-Криворізької наступальних операцій та проаналізовано бойові дії на Нікопольському плацдармі у січні 1944 р. Встановлено співвідношення авіаційних сил у кожній з операцій. Досліджено шляхи вирішення питання всебічного забезпечення бойових дій за складних погодних та оперативних умов. Розкрито роль, місце, характерні риси та особливості застосування авіаційних підрозділів у наступальних опреаціях, проаналізовано результати військових кампаній і показано їх значення у загальному перебігу війни. Визначено основні фактори перемоги радянської авіації у боях на Правобережній Україні. На конкретних прикладах продемонстровано вплив бойових дій у повітрі на наземну ситуацію.

Вперше у вітчизняній історіографії досліджено причини виникнення воєнного конфлікту між Українською Народною Республікою (УНР) та Збройними силами Півдня Росії (ЗСПР) під командуванням генерала Денікіна восени 1919 р. На підставі вивчення широкого кола історичних джерел, вперше залучених до наукового обігу архівних матеріалів і мемуарів встановлено причини виникнення війни між УНР та ЗСПР і розглянуто основні етапи боротьби українських Збройних сил з білогвардійськими військами Півдня Росії. Досліджено бойову діяльність військ УНР та української Галицької армії, спрямовану на захист національної державності у боротьбі проти білогвардійців. Визначено роль і місце даних подій у подальшому розвитку українських національно-визвольних змагань та показано їх вплив на перебіг громадянської війни в Росії у 1917 - 1920 рр. Встановлено причини поразки УНР у війні проти ЗСПР, виявлено ряд суттєвих неточностей і фальсифікацій в історіографії щодо висвітлення досліджуваної проблеми. До наукового обігу введено значну кількість документів і матеріалів, на підставі яких відтворено один з найменш досліджених періодів боротьби за українську державність у 1917 - 1921 рр.

На підставі результатів історико-правового вивчення вперше введених до наукового обігу джерел розглянуто реформаторські тенденції Крайового уряду С.Крима, діяльність Раднаркому Кримської СРР та південноросійських владних структур протягом основних етапів громадянської війни наприкінці 1918 - в 1920 рр. Визначено сутність трьох моделей державності Криму: парламентської республіки з унітарною формою державного устрою та ліберально-демократичним типом державно-правового режиму С.Крима; територіальної автономії (Кримської СРР) з елементами тоталітарного режиму диктатури більшовицької партії; монархічної форми правління військово-авторитарного режиму А.Денікіна, доповнениго ідеєю федеративного устрою та широким самоврядуванням у П.Врангеля. Теоретично обгрунтовано нову концепцію правового регулювання взаємовідносин між Крайовим урядом С.Крима та командуванням Добровольчої армії. Визначено спільні риси в законодавчій діяльності антибільшовицьких режимів, проаналізовано особливості їх використання державними апаратами законодавства Російської імперії. Досліджено основні етапи формування та функціонування державно-правового механізму Кримської СРР, зокрема проаналізовано нормативно-правове забезпечення організації та діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади та наведено оцінку політичного режиму республіки.

Системно проаналізовано основні аспекти створення системи командування й управління ВПС НАТО. Зроблено висновок, що потреба побудови близької за характеристиками системи в новому виді Збройних сил України обумовлена насамперед об'єктивними, а не стільки політичними факторами.

Досліджено проблемну міжособистісну взаємодію військовослужбовців і особливостей її діагностики та запобігання. За результатами теоретичного аналізу досліджень міжособистісних стосунків у підрозділах і військових частинах військ Західного оперативного командування розвинуто основні поняття та виявлено головні ознаки такої взаємодії військовослужбовців. Проаналізовано проблемні сфери міжособистісної взаємодії особового складу у військовій частині. Створено програму її психологічної діагностики та запобігання, а також експериментально перевірено ефективність. За результатами дослідження розроблено практичні рекомендації командному складу військового підрозділу щодо запобігання проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців за різних ситуацій повсякденної службової діяльності.

Розкрито одну з малодосліджених сторінок історії Української Народної республіки, пов'язану з боротьбою державного керівництва УНР на чолі з С. Петлюрою проти намагань вищого армійського командування в 1920 - 1921 рр. встановити військову диктатуру.