На підставі архівних досліджень подано дерева роду Білинських від 1761 р. до сьогодення. Розглянуто демографічні втрати - фізичне знищення членів родини, усунення їх з репродуктивного процесу внаслідок перебування у німецьких концтаборах та довготривалого відбування покарання у ГУЛАГах. Розкрито сутність прадавніх традицій і звичаїв, діяльність українців та події Визвольних змагань у 1918 - 1919 рр., героїчну боротьбу 1944 - 1953 рр., політику окупантів супроти українського народу, а також відплив генофонду за межі України. Наведено стислі відомості про членів роду, всього охоплено 728 осіб з 14 поколінь.

Проаналізовано формування наукових досліджень (пошук та оцінка запасів корисних копалин, розвиток мерзлотознавства тощо) при освоєнні силами в'язнів "Північної паливної бази" (Ухта-Воркута), особливості функціонування наукових колективів в умовах ГУТАБу. Приділено особливу увагу конкретним долям вчених та інженерів - в'язнів концтаборів, причому автори зробили "спеціальний національний зріз" - виокремили тих, чиї біографії були пов'язані з Україною.

Висвітлено історію підпільної організації, що діяла в концтаборах в Україні та за кордоном в 1956 - 1959 рр.

Освещена история подпольной организации, действовавшей в концлагерях в Украине и за рубежом в 1956 - 1959 гг.

Висвітлено проблеми українського, східно- та центральноєвропейських рухів Опору під час Другої світової війни й у повоєнні роки. Розкрито місце та роль України в цій боротьбі. Наведено відомості щодо діяльності Організації Українських Націоналістів у роки німецько-фашистської окупації України (1941 - 1942 рр.), опору єврейського населення Київщини нацистській політиці геноциду (1941 - 1944 рр.), українського руху Опору в радянских концтаборах (1940 - 1950-ті рр.).

Освещены проблемы украинского, восточно- и центральноевропейского движений Сопротивления во время Второй мировой войны и в послевоенные годы. Раскрыты место и роль Украины в этой борьбе. Приведены данные о деятельности Организации Украинских Националистов в годы немецко-фашистcкой окупации Украины (1941 - 1942 гг.), сопротивлении еврейского населения Киевщины нацистской политике геноцида (1941 - 1944 гг.), украинском движении Сопротивления в советских концлагерях (1940 - 1950-е гг.).

Охарактеризовано постать, висвітлено наукову та творчу спадщину О.Ольжича (О.Кандиби) - видатного українського вченого, археолога, публіциста, поета, політичного та громадського діяча, активного учасника ОУН, замученого гітлерівцями в концтаборі Саксенгаузен у 1944 р. Наведено покажчик його наукових праць, художніх творів, а також список літературних джерел про нього.

Охарактеризована личность, освещено научное и творческое наследие О.Ольжича (О.Кандыбы) - выдающегося украинского ученого, археолога, публициста, поэта, политического и общественного деятеля, активного участника ОУН, замученного гитлеровцами в концлагере Саксенгаузен в 1944 г. Приведен указатель его научных работ, художественных произведений, а также список литературных источников о нем.

Досліджено комплекс документальних жанрів у східнослов'янських та польській літературах XX ст., зокрема розвиток "табірного тексту" стосовно радянских концтаборів від 1930-х рр., включно з текстами-свідченнями непрофесійних авторів та в контексті формування постмодерністської культурної парадимги з її світоглядно-естетичною кризою. Здійснено порівняння табірної документалістики в українській літературі та в літературах сусідніх країн.

Исследован комплекс документальных жанров в восточнославянских и польской литературах XX ст., в частности развитие "лагерного текста" о советских концлагерях от 1930-х гг., включая тексты-свидетельства непрофессиональных авторов и в контексте формирования постмодернистской культурной парадигмы с ее мировоззренческо-эстетическим кризисом. Осуществлено сравнение лагерной документалистики в украинской литературе и в литературах соседних стран.

Охарактеризовано вплив перебування у нацистських концтаборах і гетто на психічний стан здоров'я колишніх в'язнів, які мешкають на території України. Визначено та систематизовано комплекс стрес-чинників, що негативно впливали на їх психіку. Розкрито особливості динаміки активності особистості під впливом тривалого перебування у фашистській неволі. Досліджено зміни в активності особистості колишніх в'язнів нацистських концтаборів і гетто під час і після перебування у неволі. Систематизовано ознаки прояву їх активності, що мають суттєве значення для життєдіяльності. Розвинуто систему соціально-психологічної підтримки колишніх в'язнів нацистських концтаборів і гетто на базі тренінг-класів, а також індивідуальних психологічних та психокорекційних консультацій.

Досліджено документальні жанри в українській, російській, білоруській та польській літературах XX ст. Висвітлено розвиток "табірного тексту" про радянські концтабори від 1930-х рр., зокрема, тексти-свідчення непрофесійних авторів, у контексті формування новітньої культурної парадигми з її світоглядно-естетичною кризою. Визначено два етапи, а саме: прозу, створену в'язнями сталінської доби, та дисидентську прозу 1960 - 1990-х рр. Розглянуто найважливіші проблемно-конфліктні колізії та вузли, поетику табірних текстів та їх рецепцію. У порівняльному аспекті досліджено ситуацію побутування табірної документалістики в українській літературі та літературах сусідніх країн, міжкультурні зв'язки та взаємовпливи яких завжди були інтенсивними. Висвітлено можливі ресурси детального вивчення белетризованих текстів - творів професійних авторів-письменників (романів, автобіографічних повістей, новел), а також неписьменницьких свідчень у найрізноманітнішій жанровій формі, далекій від знаних літературних зразків. Розвинуто теоретичне тлумачення даної літератури як царини жанрових модифікацій і словесного самовияву, що має лише самоцінно-естетичне спрямування (мистецький пошук, фіксацію та формування творчих задумів, стильові експерименти, рефлексію та самооцінку художника), виявляє авторську настанову на пошук екзистенційної правди, а також значення автентичного слова, здатного знайти у стражданні сенс світобудови, сенс людини й історії з усіма її катастрофами.

Визначено сутність боротьби політв'язнів проти радянського тоталітаризму, з'ясовано соціально-економічні та політичні причини її виникнення. Розкрито основні етапи та характерні особливості українського руху опору в радянських концтаборах у 1940-х - першій половині 1950-х рр. Проаналізовано роль українців у проявах непокори політичних в'язнів сталінського періоду, а також під час найбільших повстань ГУЛАГу в Норильську, Воркуті та Кенгірі у 1953 - 1954 рр. Доведено, що основною рушійною силою у проведенні повстань стали українські політичні в'язні, більшість з яких було засуджено за діяльність в ОУН і УПА. Акцентовано увагу на співпраці політв'язнів різних національностей у проведенні бунтів і повстань.

Проаналізовано значущі богословсько-філософські погляди нідерландського вченого XVII ст. Бенедикта Спінози, визначено роль Стефана Яворського в історії української філософсько-богословської думки кінця XVII - початку XVIII ст. Витлумачено феномен релігії у світлі модифікації типів віри І. Канта, з'ясовано передумови відродження адвентизму та розкрито релігієзнавчу діяльність американської проповідниці Олени Уайт. Охарактеризовано трансформацію анімістичної теорії у наукових пошуках Е. Тайлора та його сучасників, простежено еволюцію підходів до вивчення історії релігії та функціонування релігійного феномену. Інтерпретовано філософські погляди Ф. Ніцше, який започаткував нові тенденції в осягненні людини та її внутрішнього світу у своїй "концепції релігійності". Показано значущість поглядів і системи ціностей Петра Могили для формування сучасної ідейно-ціннісної парадигми духовно-культурного розвитку українського народу. Проаналізовано церковно-релігійну та культурно-просвітницьку діяльність визначного діяча Буковини митрополита Євгена (Гакмана), екуменічні погляди та унійні тенденції у релігійно-церковній діяльності митрополита Андрея Шептицького. Розкрито невідомі сторінки страдницького життя митрополита Української греко-католицької церкви Йосипа Сліпого у радянських концтаборах на основі розсекречених документів каральних органів СРСР.

Висвітлено питання боротьби Йосипа Терелі, уродженця Закарпаття за свободу віросповідань та звільнення засуджених радянським урядом за віру у 1960 - 1980-х роках. Він жертва каральної психіатрії, автор і розповсюджувач самвидаву. За свої антирадянські виступи 23 роки свого життя провів у радянських в'язницях, концтаборах, психіатричних лікарнях та на засланні. І врешті був депортований за межі Радянського Союзу як один з ревних дисидентів Закарпаття у 1987 р. Праця базується на основі архівних матеріалів Управління Служби безпеки України на Закарпатті.

Відзначено головні події життя С. Бандери: народження в сім'ї греко-католицького священика, участь у скаутській організації "Пласт", членство у "Просвіті", навчання у Львівській політехніці на сільськогосподарському відділі, початок політичної діяльності в Українській військовій організації, діяльність в Організації українських націоналістів від початку її створення у 1929 р., 1935-го та 1936 рр. - суди та ув'язнення польською владою за участь у політичному вбивстві, виїзд в еміграцію 1939 р., розкол ОУН, відправлення в Україну "похідних груп", проголошення Акту відновлення української державності у 1941 р., перебування у німецькому концтаборі, звільнення та внутрішня боротьба ідей в ОУН-УПА, загибель від рук КДБ. Зазначено, що лінія С. Бандери полягала в ідеї створення єдиної організації українців, яка б робила ставку на власні сили, а не дрібні різновекторні партії для створення української держави. Наведено цитати з автобіографічних документів С. Бандери та з польських газет.

Розглянуто акцію Рейнхарда як вияв функціонування карально-репресивної системи концтаборів Польщі. Приділено увагу національній ідеї в програмних документах українських політичних партій напередодні парламентських виборів 1998 р. Вивчено особливості української передріздвяної вечері українців. Охарактеризовано індійсько-пакистанські відносини в контексті територіальних конфліктів і ядерного суперництва. Проаналізовано становлення української мови в УРСР у період "застою" (1964 - 1985 рр.). Досліджено вектори розвитку інституту уповноваженого з прав дитини. Обгрунтовано використання методів емпіричної соціології в дослідженні освітніх процесів. Висвітлено позицію США щодо процесу національного об'єднання на Корейському півострові за умов постбіполярності. З'ясовано політику Німеччини щодо програми ЄС "Східне партнерство". Визначено місце позаблоковості у зовнішній та безпековій політиці Індонезії.

Досліджено процес переселення чехів на Волинь в джерелах другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Приділено увагу проблемі компенсацій жертвам примусової трудової експлуатації та нацистських концтаборів періоду Другої світової війни. Вивчено українсько-баварські наукові зв'язки на сучасному етапі. Розглянуто соціальну дію як наскрізну проблему соціології. Проаналізовано освітню політику ЄС та інструменти її імплементації. Розкрито теоретико-методологічні передумови розуміння категорії "психологічне насилля" як складової політичного насилля.

Проаналізовано становище москвофільського руху на території підавстрійських Галичини та Буковини напередодні та в роки Великої війни 1914 - 1918 pp. На основі детальної реконструкції подій розкрито масштаби та характер діяльності москвофілів у складі російських окупаційних адміністрацій на території регіону в 1914 - 1917 рр. Розкрито характер взаємовідносин між австрійською владою та послідовниками москвофілів, звернено увагу на масові репресії проти останніх та їх інтернування до концтаборів, зокрема, Талергофу. Проаналізовано шляхи москвофільського біженства й особливості діяльності ростовського осередку москвофілів. Сформовано картину підтримки проросійського руху на західноукраїнських землях початку XX ст., хвилеподібного розвитку москвофільства в роки Першої світової війни. З'ясовано, що москвофільство стало важливим аспектом формування ідентичності українського народу.

На основі комплексного аналізу джерел і літератури досліджено становище москвофільського руху на території підавстрійських Галичини та Буковини напередодні та в роки Великої війни 1914 - 1918 pp. Розкрито масштаби та характер діяльності москвофілів у складі російських окупаційних адміністрацій на території регіону в 1914 - 1917 pp. Вивчено особливості взаємовідносин між австрійською владою та послідовниками москвофілів. Акцентовано увагу на масові репресії проти останніх та їх інтернування до концтаборів, зокрема Талергофа. Простежено шляхи москвофільського біженства й особливості діяльності ростовського осередку москвофілів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф1(0)-194 + Т3(4СОЮ)6-49

Рубрики:

Історія політичних вчень

Історія

Шифр НБУВ: Ж73616 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано діяльність Ейхмана як керівника "єврейського" відділу РСГА, що ніс пряму відповідальність за депортацію європейських євреїв в табори смерті розчленованої Польщі. Увагу акцентовано на повоєнному процесі переховування нацистського злочинця, таємному викраденні з Аргентини, судовому процесі в Єрусалимі. У результаті дослідження обгрунтовується думка про те, що Ейхман виявився не лише "катом за письмовим столом", але й "жертвою" гітлерівського режиму, побудованого на терорі і патологічній ненависті до євреїв. Однак він був не єдиним, хто відповідав за долю європейського єврейства. Ліквідацію євреїв санкціонував Гітлер. Крім Ейхмана, який виконував накази керівництва, до знищення євреїв напряму причетні голови поліції і СС, СД, гестапо - Генріх Гіммлер, Рейнгард Гейдріх, Ернст Кальтенбруннер, Генріх Мюллер, а також керівник Головного господарсько-адміністративного управління СС Освальд Поль, якому підпорядковувалися концтабори. Усі вони віддавали антисемітські накази і розпорядження. Виконавцями на місцях були коменданти таборів, місцеві начальники поліції, СС, СД.

На основі неопублікованих архівних документів особового походження (фільтраційні справи та спогади репатріантів) досліджуються основні причини ув'язнення цивільних примусових працівників Південної України у концтаборах Третього рейху та їх повсякдення в умовах рабської праці. У підсумку автор дійшов висновків, що основними причинами втрати статусу "цивільний працівник" і як наслідок - ув'язнення остарбайтерів у концтаборах стали: належність у минулому до комуністичної партії, наявність близьких родичів - радянських активістів; антинацистська політична активність (участь у підпільних групах, усна агітація тощо); невдалі спроби індивідуальних або колективних втеч; зухвала поведінка чи індивідуальна непокора моральному та фізичному приниженню (побиття майстрів, охоронців); системні крадіжки продуктових товарів, речей та ін. Спогади очевидців розкривають антилюдський режим утримання та експлуатації бранців у найбільш сумновідомих нацистських концтаборах, масові вбивства, смертність серед людей через виснаження, хвороби, а також містять історії успішного порятунку уціліли.

Мета роботи - запропонувати методику створення геоінформаційної системи (ГІС) концентраційних таборів (КТ) нацистської Німеччини в Європі 1941 - 1944 рр. Спроектована ГІС містить полігональні об'єкти меж концтаборів та атрибутивну інформацію: назву концтабору, країну, тип табору, час існування, кількість в'язнів і кількість знищених людей, коротку історичну довідку. Найбільшою проблемою досліджень був пошук архівних схем і планів КТ. Пізніше ці матеріали проходили геометричну корекцію та "підв'язувались" до сервісу Bing, гібрид (поєднання сервісів Bing-космознімки та Bing-карти) якої використано як картоснову для ГІС. Векторизацію меж об'єктів, для яких вдалось знайти схеми та плани, здійснено за цими матеріалами. Для решти об'єктів межі визначали або за наявністю історичних меж на місцевості (облаштовані меморіальні комплекси на кшталт КТ Аушвіц), або за архівними описовими матеріалами. Друга частина виконання завдання передбачала створення та наповнення бази даних (БД) до векторизованих графічних об'єктів. БД містила поля символьного та числового типу і складалася з семи стовпців. У перших шести наводили коротку інформацію про назву, розташування об'єкта та кількість знищених людей і тих, які міг вмістити КТ. Останній стовпець містив коротку історичну довідку про КТ, отриману у вигляді вебсторінки з мережі інтернет і поєднану з атрибутивною БД за допомогою гіперпосилання. В результаті проведених досліджень отримано 83 полігональні об'єкти меж КТ із 15 країн Європи, максимально наближені до реальних. Для цих об'єктів створено базу атрибутивних даних, яка складається з семи стовпців, об'єкти мають гіперпосилання на інформаційні сторінки з глобальної мережі інтернет. За запропонованою технологічною схемою поєднано в одній базі геопросторових даних 43 архівні схеми та плани КТ часів Другої світової війни, попередньо прив'язані до картографічного онлайн-сервісу. Отриману ГІС нацистських КТ часів Другої світової війни можуть використовувати щонайменше спеціалісти, які займаються діяльністю історичного спрямування, та відділи охорони культурної спадщини України. Цю ГІС можна доповнити за потреби іншими об'єктами, адже дослідженням охоплені лише 83 найвідоміші табори, а їх загалом 1634.