Досліджено вплив алотрансплантації кріоконсервованих плацентарної та фетотестикулярної тканин на продукцію гонадотропних гормонів і сперматогенез чоловіків з олігозооспермією. У пацієнтів після трансплантації тканин фетоплацентарного комплексу виявлено достовірне збільшення в сироватці крові рівня тестостерону, нормалізацію рівнів фолікулостимулювальних і лютеїнізуючих гормонів, а також зміну співвідношення естрадіол-тестостерон у бік збільшення андрогенів. Під час дослідження еякуляту відзначено достовірне збільшення концентрації сперміїв, їх кінетичної активності, зниження кількості патологічних форм. Усі пацієнти після проведеної терапії відзначали посилення лібідо, підвищення працездатності, покращання загального самопочуття, зниження стомлюваності та захворюваності простудними хворобами. Використання алотрансплантації кріоконсервованих тканин фетоплацентарного комплексу як методу лікування є перспективним у комплексній терапії патологій чоловічої статевої системи.

Визначено, що статеві гормони є ланкою, що лімітує, у механізмах виникнення лібідо, ерекції й оргазму, у дослідах на щурах проведено дослідження їх ролі в розвитку та вираженості наркозалежності. Встановлено, що тестостерон у самців і самок щурів прискорює розвиток наркозалежності і підсилює клінічні прояви морфінового абстинентного синдрому. Гіпотестостеронемія, що викликана хірургічною, хімічною і фармакологічною кастрацією, знижує значення індексу абстиненції. Показано, що агоністи і антагоністи опіатних рецепторів, а також стан наркозалежності підвищують рівень тестостерону в плазмі крові. Запропоновано робочу гіпотезу, відповідно до якої позитивний емоційний стан за морфінового наркотичного сп'яніння зумовлений переживанням відчуттів типу оргазменної насолоди. На підставі одержаних даних прогнозується терапевтична ефективність антиандрогенів у лікуванні морфінової наркоманії.

Представлено динаміку людської агресивності, патопсихологічний вплив посттравматичного синдрому та його роль у соціальній дезадаптації на прикладі афганської війни.

Досліджено взаємозв'язок інфантилізму з психологічною імпотенцією та розроблено методи їх корекції. Розкрито психологічний зміст інфантилізму та психологічної імпотенції, виявлено джерела їх формування, пов'язані з едіпальними залежностями. Доведено особливу роль у даному процесі періоду розвитку від 2-х до 6-ти років, в якому дитина особливо гостро преживає табу на вільне виявлення енергії лібідо, що призводить до її блокування й імпортування. З'ясовано, що інфантилізм і психологічна імпотенція деструктують поведінку суб'єкта, зумовлють ригідність вчинків, пасивність, несамостійність, депресивність. Виявлено глибинні детермінанти формування інфантилізму та тенденцію до психологічної смерті, встановлено їх взаємозв'язок з психологічним захистом, регресивними проявами та принципом задоволення. Доведено ефективність використання системно упорядкованих методик активного соціально-психологічного навчання, адекватних поставленій задачі щодо виявлення глибинних детермінант інфантилізму та психологічної імпотенції у їх взаємозв'язках з метою запобігання та нівелювання регресивних наслідків даних процесів.

Розглянуто глибиннопсихологічні аспекти дослідження витоків агресивності особистості. За допомогою такого методу групової психокорекції, як активне соціально-психологічне навчання (АСПН) визначено глибиннопсихологічні передумови виникнення агресії суб'єкта, основою яких є взаємодія внутрішніх тенденцій психіки на межі свідомого та несвідомого рівнів. Виявлено зв'язок першопричин агресії з неусвідомлюваними суперечностями психіки, об'єктними відношеннями індивіда, енергією лібідо та мортідо, дуалізмом потягів "до життя" та "до смерті". Встановлено інфантильні витоки проявів агресії, їх зв'язок з об'єктними відношеннями. Запропоновано визначення поняття агресії, розкрито його глибиннопсихологічний зміст та виявлено можливості упередження агресивних проявів особистості завдяки психокорекції за методом АСПН.

Висвітлено психокорекційні можливості активного соціально-психологічного навчання як методу групової психокорекції та наукового дослідження глибиннопсихологічних передумов дисфункцій у ставленні суб'єкта до інших людей. Визначено основні глибинні фактори, що впливають на формування системи ставлення людини до інших осіб: форма фіксації лібідо, інфантильний патерн, перенесення, вимушене повторення, психічні захисти, ідеалізоване "Я", умовні цінності. Запропоновано форму просвітницько-профілактичної роботи практичного психолога - соціально-психологічний театр як засіб наочної демонстрації психологічних знань щодо ставлення суб'єкта до інших людей та формування у майбутніх психологів навичок оптимального спілкування.

Досліджено глибинно-психологічні детермінанти виникнення неблагополучних емоційних станів підлітків і можливості їх корекції засобами активного соціально-психологічного навчання (АСПН). Розглянуто передумови формування емоційного неблагополуччя, спричиненого травмою народження, капсулюванням енергії лібідо, агресивністю, активним виявом інстинктів, розвитком "Над-Я", внутрішніми конфліктами. Показано суттєвий вплив глибинно-психологічних чинників на формування емоційного неблагополуччя, що виникають у ранньому дитинстві та пов'язані з раптовою активізацією сексуальних інстинктів. Експериментально доведено ефективність діагностико-корекційного процесу з підлітками за методом АСПН, розкрито можливості його використання для об'єктивування та розв'язання суперечливих тенденцій психіки.

Вперше розроблено негормональні біологічно активні препарати на основі L-аргініну гідрохлориду - "Шанс" та "Янтаргін", призначені для стимуляції відтворювальної здатності кнурів. Вперше доведено, що згодовування кнурам цих препаратів сприяє посиленню їх лібідо, що виражається скороченням тривалості рефлексу статевого потягу на 73,1 - 85,3 % незалежно від породи, віку та режиму статевого використання тварин. Вперше встановлено, що препарати "Шанс" та "Янтаргін" зумовлюють зростання концентрації тестостерону в крові кнурів на 68,6 - 73,3 %, що, в свою чергу, сприяє підвищенню рівня андрогенно-естрогенного балансу на 72,7 - 80,4 %, посиленню білкового, вуглеводного й енергетичного обмінів в організмі плідників та інтенсифікації сперматогенезу. Встановлено динаміку основних показників спермопродуктивності кнурів, яка свідчить, що швидкість включення препарату "Янтаргін" у регуляцію сперміогенезу залежить від частоти його згодовування та не залежить від режиму статевого використання тварин.

Розглянуто підвищення ефективності діагностики та лікування сексуальної дисфункції у чоловіків на основі комплексного вивчення різних форм еректильної дисфункції й їх поєднань на клінічному рівні та в контексті біохімічного дослідження ендотеліальної дисфункції, а також еякуляторних розладів, особливо після урологічних операцій на малому тазу та відповідної розробки терапевтичних алгоритмів. Обстежено 712 чоловіків з сексуальною дисфункцією: 297 пацієнтів з переважанням різних форм еректильної дисфункції, 236 пацієнтів з переважанням скарг на передчасну еякуляцію, 179 пацієнтів з переважанням скарг на дисоргазмію, 48 здорових добровольців. Одержано нові дані про патогенетичні механізми розвитку сексуальної дисфункції у чоловіків, які полягають у комплексному порушенні лібідо, еректильної й еякуляторної функцій, аспектів пов'язаної зі здоров'ям якості життя, що супроводжуються метаболічними змінами - дисліпідемією, андрогенодефіцитом, дисфункцією NO-синтаз, аргінази, АТФ-гідролазних систем, які відповідають за повноцінність функціонування ендотелію. Встановлено взаємозв'язки між порушеннями лібідо, еректильними й еякуляторними розладами, а також доведено, що за первинних скарг лише на еректильну дисфункцію, достовірно страждають інші складові сексуального здоров'я, а отже, термін "сексуальна дисфункція" більш правильно характеризує статевий розлад. Проведено диференційне оцінювання різних методів лікування сексуальної дисфункції у чоловіків, виокремлено найефективніші терапевтичні стратегії, скеровані на відновлення функції ендотелію та нервової провідності. Розроблено алгоритм діагностики та лікування чоловіків з сексуальною дисфункцією, який базується на комплексній діагностиці та відповідній корекції.

Зазначено, що поєднана безплідність подружніх пар потребує патогенетично обгрунтованої, поетапної, індивідуальної, комбінованої терапії. Застосування рослинного препарату Трібестан дає позитивні результати в комплексній терапії у випадку ановуляторних менструальних циклів, порушення формування гамет, зумовлених стресом, тривалої безплідності, зниження або відсутності лібідо та в разі якісної зміни сперми.

Приділено увагу одній з актуальних проблем андрології - калькульозному простатиту та пов'язаних із ним сексуальним розладам, зокрема: зниженню лібідо, неповним спонтанним та адекватним ерекціям, прискоренню еякуляції, стертому, іноді болючому оргазму, що спричиняють значні психологічні порушення та стресорні реакції у пацієнтів. Наведено результати корекції психологічного стану пацієнтів за допомогою приладу КВЧ-терапії "СЕМ - ТЕСН". Установлено, що у пацієнтів за умовах стресорних реакцій КВЧ-пунктура здатна чинити седативний ефект.

Розглянуто вікову періодизацію когнітивного розвитку дитини на базі психофізіологічного підходу з урахуванням етапності формування функціональної асиметрії півкуль мозку в онтогенезі. В історичному аспекті згадано відому фрейдівську періодизацію особистісного розвитку, в якій основний акцент ставиться на розвиток лібідо. Окреслено одну з провідних сучасних психодинамічних концепцій періодизації особистісно-соціального розвитку Е. Еріксона, згідно з якою психічний розвиток індивіда, формування "ідентичності" особистості проходить ряд психосоціальних кризових етапів. Виокремлено концепцію особистісних типів К. Г. Юнга, які формуються в дитинстві, починаючи з найраніших його етапів, і розглядаються як чотири пари альтернативних психологічних типологічних функцій (ТФ): екстраверсія/інтроверсія, раціональність/ірраціональність, логіка/етика, інтуїція/сенсорика. Стверджено, що провідний індивідуальний стиль діяльності, що визначає розвиток психіки дитини в кожний віковий період можна розглядати в аспекті формування функціональної асиметрії півкуль (ФАП) у різні періоди онтогенезу. Охарактеризовано домовленнєвий період розвитку дитини (перший), ранній дитячий період (другий), дошкільний період онтогенезу дитини (третій) та в аспекті соціалізації етап "Відкритість", що означає готовність до соціальних взаємодій. Зазначено, що в основі вищезазначеної вікової періодизації розвитку ФАП стосовно формування вищих психічних функцій в онтогенезі лежить концепція системної динамічної їх локалізації за А. Р. Лурією. Констатовано, якщо функціональна зрілість другого функціонального блоку мозку та вищих психічних функцій (ВПФ) досягається на раніших етапах онтогенезу (довербальний і ранній дитячий період), то стосовно третього функціонального блоку і ВПФ (асоціативні зони - фронтальний неокортекс, блок програмування і контролю) їх формування набуває інтенсивного розвитку саме в дошкільний період онтогенезу і остаточно завершується в підлітковому віці.

Рассмотрена возрастная периодизация когнитивного развития ребенка на базе психофизиологического подхода с учетом этапности формирования функциональной асимметрии полушарий мозга в онтогенезе. В историческом аспекте упомянуто известную фрейдовскую периодизацию личностного развития, в которой основной акцент ставится на развитие либидо. Названа одна из ведущих современных психодинамических концепций периодизации личностно-социального развития Э. Эриксона, согласно которой психическое развитие индивида, формирование "идентичности" личности проходит ряд психосоциальных кризисных этапов. Выделена концепция личностных типов К. Г. Юнга, которые формируются в детстве, начиная с самых ранних его этапов, и рассматриваются как четыре пары альтернативных психологических типологических функций (ТФ): экстраверсия / интроверсия, рациональность / иррациональность, логика / этика, интуиция / сенсорика. Утверждено, что ведущий индивидуальный стиль деятельности, определяющий развитие психики ребенка в каждый возрастной период можно рассматривать в аспекте формирования функциональной асимметрии полушарий (ФАП) в различные периоды онтогенеза. Охарактеризованы доречевой период развития ребенка (первый), ранний детский период (второй), дошкольный период онтогенеза ребенка (третий) и в аспекте социализации этап "Открытость", что означает готовность к социальным взаимодействиям. Указано, что в основе вышеупомянутой возрастной периодизации развития ФАП относительно формирования высших психических функций в онтогенезе лежит концепция системной динамической их локализации по А. Р. Лурия. Констатировано, если функциональная зрелость второго функционального блока мозга и высших психических функций (ВПФ) достигается на ранних этапах онтогенеза (довербальный и ранний детский период),то что касается третьего функционального блока и ВПФ (ассоциативные зоны - фронтальный неокортекс, блок программирования и контроля) - их формирование приобретает интенсивное развитие именно в дошкольный период онтогенеза и окончательно завершается в подростковом возрасте.

The article covers age periodization of children's cognitive development on the basis of psychophysiological approach, taking into account phasing of formation of functional asymmetry of brain hemispheres in ontogenesis.

Зазначено, що приблизно 24 мільйони європейських і більше 20 мільйонів північноамериканських жінок віком від 35 до 55 років страждають на міому матки (ММ), тобто 40 % всіх жінок цієї вікової групи. Симптоми ММ включають рясні маткові кровотечі, анемію, біль і безпліддя. Багато жінок вважають якість свого життя серйозно погіршеною, і це в багатьох випадках є приводом до виконання їм гістеректомії. Досі не існувало жодного ефективного та добре переносимого фармацевтичного лікування даної патології. Дозволеними препаратами для лікування симптоматичних ММ є агоністи гонадотропних рилізинг-гормонів, але їх використання є досить обмеженим через виражені побічні ефекти, пов'язані з низьким рівнем естрогену, що зумовлює припливи, депресії, перепади настрою, втрату лібідо, вагініт і зниження мінеральної щільності кісткової тканини. Оскільки ріст ММ залежить від прогестерону, модулятори рецепторів прогестерону довели свою ефективність у пілотних дослідженнях. У двох рандомізованих подвійних сліпих дослідженнях виявив свою ефективність модулятор рецептору прогестерону уліпристал ацетату в передопераційному лікуванні лейоміоми та в контролі супутньої менорагії. Ніяких істотних побічних ефектів під час прийому доз 5 і 10 мг уліпристалу ацетату протягом 3 місяців не спостерігалося. Припинення менорагії відбулося вже через 7 днів після початку терапії, а скорочення розмірів ММ на 40 % було досягнуто протягом 3 міс лікування та зберігалося впродовж 6 міс після відміни препарату. Для передопераційного лікування лейоміом з весни 2012 р. на фармринку є доступним препарат Есмія, що містить уліпристалу ацетату в дозі 5 мг.

Вивчено поширеність сексуальних розладів після різних методів лікування у 196 хворих на пухлини яєчка. Лікування починали з високої орхіфунікулектомії. Залежно від методу лікування хворі розподілені на групи: I - тільки орхіектомія і спостереження; II - хіміотерапія (за схемою PVB, BEP, EP або VIP); III - хіміотерапія та заочеревинна лімфаденектомія. Після лікування втрата лібідо мала місце у 17,8 %, розлади ерекції - у 13,7 %, зниження інтенсивності оргазму - у 19,8 %, еякуляторні розлади - у 24,4 % пацієнтів. Хворі, які одержували хіміотерапію за схемою PVB, значно частіше страждали на ангіопатії. Сексуальні розлади частіше спостерігалися у пацієнтів після хіміотерапії або після її поєднання з заочеревинною лімфаденектомією у порівнянні з хворими, яким виконана тільки однобічна орхіектомія.

Проведено аналіз ускладнень сечостатевого хламідіозу у 128-ми обстежених жінок з хронічними запальними захворюваннями сечостатевих органів віком від 16-ти до 40-ка років, яким встановлено діагноз сечостатевого хламідіозу. Отримані дані порівняно з результатами лабораторних досліджень. Ускладненнями генітального хламідіозу у жінок є безпліддя (первинне, вторинне), викидні, ектопічна вагітність (трубна, яєчникова), хронічні абдомінальні болі, розлад статевої функції (зниження лібідо, гіпо-аноргазмія, болючість під час статевого акту, невротичні симптоми).

Проведен анализ осложнений мочеполового хламидиоза у 128-ми обследованных женщин с хроническими воспалительными заболеваниями мочеполовых органов в возрасте от 16-ти до 40-ка лет, у которых установлен диагноз мочеполового хламидиоза. Полученные данные сравнивали с результатами лабораторных исследований. Осложнениями генитального хламидиоза у женщин являются бесплодие (первичное, вторичное), выкидыши, эктопическая беременность (трубная, яичниковая), хронические абдоминальные боли, расстройства половой функции (снижение либидо, гипоаноргазмия, болезненность при половом акте, невротические симптомы).

Увагу приділено ролі стресу в патогенезі виникнення непліддя та питанням корекції стану ендометрію у жінок із первинним стрес-індукованим непліддям. Встановлено, що основну роль у виникненні стрес-індукованого непліддя відіграє хронічний стрес. Зазначено, що гострий стрес виступає в якості тригерного механізму. Визначено основні фактори ризику розвитку стрес-індукованого непліддя. На підставі результатів клінічних і лабораторних досліджень встановлено основні клінічні прояви: масталгія, мастодинія, наявність ПМС, зниження лібідо, головний біль, а також характерні порушення менструального циклу - дисменорея, нерегулярні менструації й олігоменорея. Зареєстровано знижені рівні статевих гормонів і підвищення показників стресорних гормонів, а також зміни функціонального стану ендометрію, що проявляються його витонченням, порушенням регіонарної гемодинаміки в ендометріальних судинах. Доведено зв'язок ступеню вираженості клінічних проявів від тривалості непліддя. Науково обгрунтовано підвищення ефективності лікування від запропонованої схеми корекції ендометрію у жінок репродуктивного віку із первинним стрес-індукованим непліддям.

Вперше в українському літературознавстві й історії літератури з'ясовано концептуальну специфіку любовної лірики у творчому доробку В. Сосюри, В. Симоненка, М. Вінграновського. Вперше розкрито специфіку петраркізму як стильової константи, що, вийшовши за межі свого часу, стала однією зі складових любовної лірики в аспекті платонічних переживань як вищого рівня сублімації. Розкрито різні форми поетичного втілення лібідо від чуттєвого до духовного значення. Інтерпретацію досліджуваної любовної лірики митців здійснено в смисловому розумінні петраркізму з урахуванням ідіостилю кожного поета, обгрунтовано мотиви ідеалізації жінки, простежено драми сердечних переживань ліричних героїв. Доведено право на існування поняття "петраркізм" у системі стилів, у творчій практиці поетів і в літературознавчому термінологічному апараті.

Показано, що сексуальні розлади у хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки мають психогенний генез і носять інтегральний характер. Представлено еректильну дисфункцію з однаковою частотою легкого і середнього ступеня (51,5 +- 4,3 та 43,8 +- 4,3 %), яка найбільш часто поєднується із зниженням лібідо (70,0 +- 4,2 %), передчасною еякуляцією (41,5 +- 4,3 %), оргазмічною дисфункцією (43,1 +- 4,3 %).

Мета дослідження - оцінювання ефективності та переносимості дієтичної добавки (ДД) Катарсис Форте у пацієнтів з еректильною дисфункцією (ЕД). Вибірку склали 30 пацієнтів з ЕД (середній бал EF-IIEF 17,6 - 0,16) і середнім віком 50 - 8 років. Вплив ДД Катарсис Форте на еректильну функцію оцінено за допомогою сумарного балу і доменів EF-IIEF, а на лібідо, оргазм, задоволеність статевим актом і статевим життям у цілому - по зміні відповідних доменів анкети IIEF. Курс лікування: ДД Катарсис Форте по 1 капсулі всередину 1 раз на добу протягом 30 днів. Заключения: результати проведеного дослідження є підставою рекомендувати ДД Катарсис Форте до застосування в андрологічігій практиці при лікуванні чоловіків з порушенням сексуальної функції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.59

Рубрики:

Клімактеричний період. Менопауза

Шифр НБУВ: Ж101004 Пошук видання у каталогах НБУВ