Збірник присвячений висвітленню деяких моментів з життя і творчості визначного поета, літературознавця й мовознавця, професора-емерита Альбертського університету в Едмонтоні (Канада), члена Спілки письменників України, Наукового товариства ім. Т.Шевченка та Української вільної академії наук у Канаді доктора Яра Славутича. Розглядаються особливості поетичної творчості письменника: поетичний ономастикон, функціонально-стилістичні особливості назв руху, лінгвостилістика назв доріг у поетичній мові, характеристика поетичного ідіостилю, мариністичні мотиви та ін. Простежується життєвий шлях письменника, починаючи з 1932 р., його становлення як творчої особистості, а також внесок у розвиток української культури і науки.

Розглянуто історію розвитку українського та зарубіжного епістолярію, з'ясовано основні ознаки епістолярного стилю української мови. Визначено специфіку епістолярного стилю, зокрема, основні ознаки, сферу використання та мовностилістичні засоби, жанрову систему й основні характерні риси. Висвітлено значення мовно-літературної, перекладацької, епістолярної діяльності Г.П.Кочура в культурному житті України другої половини XX ст. Подано опис мовних засобів індивідуального епістолярного стилю діяча. Досліджено категорії контексту та підтексту в соціальному й мовному вимірі, розглянуто явище аури автентичності в епістолярному тексті, відображення перекладацького процесу та мовні питання в листуванні Г.П.Кочура, індивідуально-авторські мовні засоби, застосовані в аналізованих листах.

У роботі вперше зроблено спробу комплексного аналізу лексико-семантичної структури образу України у мові поезій другої половини ХХ століття. Визначені семантичні комплекси та мікрообрази, які є складовими мікрообразу України у системі лексичних засобів поетичної мови проаналізованого періоду. Комплексний лексико-семантичний аналіз номенів на позначення часопросторових реалій у структурі образу України розширює уявлення про лінгвостилістичні особливості аналізованих творів.

Розглянуто лексичне багатство поезії, призначеної для дитячого читання, семантичну особливість лексики в художньому мовленні та її основні тематичні групи. Визначено поетичну природу словесних образів, зумовлену типом дитячого мислення, функції, семантико-стилістичні та структурні особливості мовних засобів стилізації (лексичні засоби стилізації під мовлення дітей та під фольклорне мовлення). Описано аспекти акцентованої вокалізації в системі експресивних засобів української поезії для дітей. Зазначено, що у стилі поезії для дітей реалізуються різні стилістичні колорити (урочистості, пестливості, гумору).

Здійснено лінгвістичний аналіз основних семантико-функціональних параметрів і системної організації образів української прози останньої третини XX ст. у концептах ідіостилістики художнього тексту. Узагальнено та систематизовано мовознавчі принципи комплексного вивчення лінгвостилістичних особливостей тропеїчних засобів як специфіки індивідуально-авторських словообразів. Визначено семантико-стилістичну природу функціонування тропів у персоніфікованому і типологічно віднесеному до певного часового періоду художньому тексті. Запропоновано принципи кореляції мовних світів творчих особистостей в аспекті мовного моделювання художнього простору, пов'язаного зі специфікою культурної доби та індивідуального світосприйняття.

Розглянуто мовознавчу інтерпретацію як основну щодо мотивації природи, структури та функцій категорії імені. Визначено й описано домінанти онімів стилю масової інформації з погляду функціональної лінгвістики. Розглянуто специфічний характер трансформації медійних пропріативів, який стосується видозміни семантики. Проілюстровано 9 750 онімів і відонімних конструкцій, зафіксованих у стилі масової інформації початку ХХІ ст. Проведено їх системний функціональний аналіз, який дозволяє говорити про динаміку мовних одиниць, зокрема мас-медійної сфери, їх вплив на масову суспільну свідомість та про тенденції щодо постійного оновлення лінгвокультурного простору України.

Висвітлено механізми лінгвостилістичного аналізу та інтерпретації оригінальних художніх текстів у процесі формування комунікативної компетенції з читання майбутніх філологів. Визначено рівні, на яких читач розуміє зміст художнього тексту, закодований за допомогою тієї чи іншої мовної системи. Виокремлено лінгвостилістичні засоби, які визначають рівень складності лінгвістичної структури тексту, а саме: розкриття предметів логічного змісту, образного змісту, розкриття композиції, розкриття ідейного змісту художнього тексту. Розглянуто роль загальнотекстових, специфічних та спеціальних вмінь розуміння художнього тексту.

Освещены механизмы лингвостилистического анализа и интерпретации оригинальных художественных текстов в процессе формирования коммуникативной компетенции по чтению будущих филологов. Определены уровни, на которых читатель понимает смысловое содержание художественного текста, закодированный с помощью той или иной языковой системы. Выделены лингвостилистические средства, которые определяют уровень сложности лингвистической структуры текста, а именно раскрытие предметов логического содержания, образного содержания, композиции, идейного содержания художественного текста. Представлены роль общетекстовых, специфических и специальных умений понимания художественного текста.

When covering mechanisms analysis and interpretation of the original literary texts in the process of communicative competence in reading future philologists. The levels at which the reader understands the semantic content of a literary text, encoded using a particular language system. Аllocated funds, which determine the level of complexity of the linguistic structure of the text, namely, the disclosure of the content of the logical objects, detection of image content, disclosure of the composition,the disclosure of the ideological content of the literary text. Presents the role public text, specific and special skills of understanding the literary text.

Розглянуто екстралінгвістичні чинники, які зумовлюють виділення усного науково-навчального мовлення в окремий різновид наукового стилю та визначають його лінгвостилістичну специфіку.

Рассмотрены экстралингвистические факторы, которые определяют выделение устной научно-учебной речи в отдельную разновидность научного стиля и обуславливают ее лингвостилистическую специфику.

Considered the extralinguistic factors that cause the separation of a scientific style of oral speech and determine its lingostylistic peculiarities.

Доля письменника - це той магічний кристал, який іще тривалий час (не роки і десятиріччя, а століття і більше) привертатиме увагу дослідників різних фахових спрямувань й уподобань. У проблемі "письменник і аспекти його долі" сфокусовано різноманітні наукові, інтелектуальні сфери - естетика й етнопсихологія, літературознавство й соціологія, лінгвостилістика й етика, культурософія й онтологія. І чим масштабніша постать митця, тим більший простір відкривається дослідникам, тим колоритніше і повніше вимальовуються прикмети доби, коли він жив і творив.

Узагальнено теоретичні і практичні напрямки сучасної лінгвостилістики, які відбивають зацікавлення авторів публікацій у науковому виданні Одеського національного університету імені І. І. Мечникова "Записки з українського мовознавства". Визначено ключові поняття досліджень, проведено зіставлення актуальних термінів із відомими реєстрами понять української лінгвостилістики.

Актуалізується проблема стилістичного статусу рецензії. Її інваріант у медіа в модерних формах оптимізує ефективну модель аналітики в суспільній комунікації. Авторське доведення спирається на аргументацію контрастної природи сучасної медійної рецензії (як об'єкту аналізу) щодо її традиційних різновидів - наукової та літературно-критичної. Це пояснюється динамічним функціональним ресурсом нових медіа, репрезентованих в інтернеті, в соціальних мережах та ін. Відкритість їх комунікативних кордонів розширює категорію авторства, коли потенційно рецензентом виступає не обов'язково фахівець (що характерно для сегменту наукового рецензування), а реальний реципієнт інформації. Такі екстралінгвістичні домінанти медійної рецензії кваліфікуються як одні з жанротвірних, що результуються в системному доборі відповідних конструкцій. Відповідно до дослідницьких завдань, формулюється теза щодо зміни фахового контексту рецензії в медіа, який доповнюється засобами індивідуальної емоційно-експресивної оцінки, вербалізованої одиницями різних мовних рівнів. Визначається, що жанрова природа медійної рецензії спирається на аналітичний ресурс вербалізації авторської - не фахової - думки щодо об'єкту рецензування. Відповідна рефлексія, зважаючи на масмедійний контекст її функціонування та екстралінгвістичний фактор аудиторії, передбачає використання загальновживаної лексики, фразеології, перифразів, епітетів, оптимальних, особливих синтаксичних моделей та ін. - як комунікативних маркерів оцінки. Проведене дослідження лінгвостилістики медійної рецензії результується в її ідентифікації як метажанру, що, передбачаючи аналітичний принцип інформування, спирається на певну рекомендаційну оцінку повідомлення, книги, фільму, концерту, події та ін., і може бути оформленим відповідно до комунікативних домінант жанрів, частотних для різних сегментів медіа - власне рецензії, допису в соціальних мережах, розгорнутого коментаря, статті та ін. Сформульована та прокоментована неоднозначність і дискусійність жанрово-стилістичного статусу медійної рецензії визначає актуальні та перспективні проблеми подальших фахових студій у галузі медійної жанрології.