Досліджуються лексичні інновації різних типів: словотвірні та семантичні деривати, запозичення; мовні та мовленнєві явища (узуальні і оказіональні). Корпус досліджуваних одиниць складає близько 4-х тисяч одиниць. Аналізується динаміка, закономірності, шляхи і способи формування новітньої болгарської лексики у 80-ті роки. Зазначено, що у колі лексичних інновацій усіх видів найбільш репрезентативну групу склали іменники, а найбільш продуктивним способом творення слів була композиція. Підкреслюється, що найбільший вплив на інноваційні зміни в лексиці болгарської мови справили англійська та російська мови. Повідомляється про деякі закономірності застосування тих чи інших способів поповнення вокабуляра іззовні залежно від ряду факторів як лінгвістичної, так і не лінгвістичної природи. Міститься словник аналізованих неолексем.

Досліджено історію нульсуфіксально-складних іменників, утворених поєднанням основ прислівника та дієслова через призму лексико-словотвірних типів на матеріалі писемних джерел ХІ - ХХ ст.

Дисертацію присвячено аналізу англійських темпоральних іменників, її виконано в руслі синтагматичних та парадигматичних досліджень лексичних одиниць. Встановлено семантичну структуру іменників minute, hour, day, week, month, year, time, визначено особливості їх граматичної та лексичної сполучуваності в текстах художньої прози. Доведено, що ці темпоральні іменники характеризуються певним ступенем функціональної близькості, який визначається не системними характеристиками іменників, а особливостями їх функціонування, такими як частота, поширеність, граматична й лексична сполучуваність.

Діахронічне дослідження закономірностей формування і розвитку словотвірної структури збірних іменників української мови передбачає вивчення системи словотворчих засобів категорії збірності. Характеризуються словотвірні типи збірних іменників із суфіксами іншомовного походження, визначається їх продуктивність на різних етапах розвитку мови.

Досліджено конфіксальні іменники - медико-анатомічні назви. Проаналізовано словотвірну семантику похідних, їх структурні та функціональні особливості. На широкому фактичному матеріалі доведено специфіку використання кожного форманта у складі аналізованих дериватів. З'ясовано структурно-семантичні взаємовідношення між конфіксами.

Дисертацію присвячено діахронічному дослідженню словотвірної підсистеми відіменникових відносних прикметників української мови. З'ясовано похідну природу відносноприкметникового підкласу української мови. Виділено та досліджено словотвірні типи, за якими діахронічно утворювалися відіменникові відносні прикметники, на матеріалі історичних писемних джерел. Проаналізовано етапи розвитку їх продуктивності та згасання. Визначено іменники лексико-семантичних груп, від яких утворювалися відіменникові відносні прикметники в історії української мови. Досліджено морфонологічні зміни, що відбулися на стику твірних основ і дериваційних суфіксів відіменникових відносних прикметників. Встановлено явище лексико-словотвірної синонімії відіменникових відносних прикметників та визначено його межі.

Досліджено категоріальну семантику та граматичні показники матеріально-речовинних іменників сучасної української літературної мови, а також їх динаміку в межах відповідної лексико-граматичної категорії. Визначено категоріальний статус речовинності у системі мовних значеннєвих категорій, а також лексико-семантичну категоризацію речовинних іменників сучасної української мови. Проведено комплексний аналіз системи їх значень у межах різних лексико-семантичних полів. Розкрито механізм взаємодії лексичної та граматичної семантики матеріально-речовинних іменників, висвітлено динаміку категоріальних значень мовлення.

Досліджено парадигму перфективів сучасної української мови з урахуванням їх структурних, семантичних особливостей та функціонування у аспектуальній ситуації різних типів. Охарактеризовано корелятивність семантики дієслівної лексеми з відповідними засобами перфективації в межах видових пар, лексико-граматичних пар та акціональних родів дієслова. Проаналізовано формально-граматичну специфіку перфективних утворень, співвідношення засобів словотвору і словозміни під час утворення видової кореляції. Розглянуто локативні, фазові та інтенсивні значення у парадигматичному та синтагматичному аспектах. Визначено статус акціональних родів дієслова в системі аспектуальності, охарактеризовано функціонально-комунікативну природу перфективів.

Висвітлено поняття про твірну базу, твірні слова й основи, словотвірні засоби. Розглянуто словотвірну структуру похідних слів з різною формально-семантичною співвідносністю, словотвірні префікси та префіксоїди іменників, префіксально-суфіксальні іменники. Здійснено морфемний аналіз слова, а також запропоновано дидактичний матеріал для вивчення словотвору.

Дисертацію присвячено термінологізації - семантичному способу творення кредитно-банківських термінів у сучасній англійській мові. Словотворчі процеси у межах англійської кредитно-банківської терміносистеми об'єднали способи термінотворення: семантичний, афіксальний, безафіксний, основоскладання, абревіацію, утворення термінологічних словосполучень. Морфологічна структура англійського кредитно-банківського терміна зумовлена способом термінотворення. Особливу увагу приділено дослідженню семантичного способу термінотворення та його видам (метафорі, метонімії, розширенню та звуженню значення). На підставі проведеного аналізу визначено граматичну неоднорідність у межах кредитно-банківської терміносистеми: 58,9 % склали іменники, 30,3 % - прикметники та 10,8 % - дієслова. Виділено та досліджено в межах іменникового корпусу два типи іменників, утворених у результаті термінологізації. Визначено в межах прикметникового корпусу антонімічні групи термінів. Класифікація лексико-семантичних груп термінологізованих дієслів базувалась на позамовному зв'язку понять. Семантичні та системні характеристики кредитно-банківської термінології досліджено з використанням системного підходу під час аналізу мовних фактів.

  Скачати повний текст

Початок XVII ст. - це боротьба двох антагоністичних тенденцій: однієї, яка сприймає французьку мову як засіб спілкування вчених, однак намагається дотримуватися латинського синтаксису (юристи, теологи), та іншої, яка хоче остаточно розірвати з цією вченою мовою. Саме поєднання суворості та м'якості, величі та ніжності, милозвучності та ясності, чіткості визначає новий стиль французької мови і закладає основи класичного мистецтва. Мова виходить з-під латинського впливу, потрохи усуває застарілі слова та звороти, вчені та технічні терміни. Загалом преціозники намагаються "chatier leur style" (відточити свій стиль); вони усувають старі, вульгарні, непристойні слова. Варіанти, що стосуються роду і числа іменників, свідчать про вагання, які ще існують в мові на початку XVII ст. Щодо вживання артиклів, то з самого початку XVII ст. воно є просто необхідним. Що стосується "живучості" деяких рис старої мови, то в першій третині століття певна свобода їх вживання сприймається природно, тоді як після 1660 р. ці старі терміни слугують для вираження експресивності.

Розглянуто імпліцитну темпоральність і засоби її вираження у сучасній німецькій мові. Імпліцитна темпоральність - це прихована категорія функціонального рівня мови. Це означає, що ця категорія знаходить своє вираження лише на комунікативному рівні. До засобів імпліцитної темпоральності належать темпоральні приховані компоненти семантичної структури дієслів, іменників, прикметників, які у двопредикатних структурах виступають як експліцитні предикати і визначають часову співвідносність імпліцитних предикатів - інфінітивних форм. До засобів імпліцитної темпоральності належать також прийменниково-іменникові конструкції, які містять іменники з прихованою семою процесуальності.

Розглянуто іменники зі збірним значенням, виявлено їх найбільш загальні семантичні та прагматичні особливості. З'ясовано лінгвофілософські, логічні та психолінгвістичні основи формування специфіки збірних понять та шляхи їх мовної реалізації. Запропоновано багатоаспектну характеристику класифікації поля іменників на підставі комплексу теоретично обгрунтованих характеристик. Виявлено особливості репрезентативності іменників в основних семіологічних класах. З опорою на ці класи встановлено найбільш загальні особливості функціонування збірних імен в атрибутивних конструкціях, предикативних виразах, у сполученні з кванторними словами. Доведено, що основні семантичні особливості пов'язані зі специфікою формування та мовною реалізацією поняття збірності.

Розглянуто низку засобів передачі епістемічної модальності (деякі дієслова, іменники, прикметники, прислівники, числівник one, неозначений артикль), що виконують етикетну функцію зменшення категоричності висловлення у англомовному науковому дискурсі, здійснено компонентний аналіз їх семантичні структури з використанням спеціально розробленої метамови.

Рассмотрен ряд средств выражения эпистемической модальности (некоторые глаголы, существительные, прилагательные, наречия, числительное one, неопределенный артикль), которые передают этикетную функцию снижения категоричности высказывания в англоязычном научном дискурсе. Проведен компонентный анализ их семантической структуры с использованием специально разработанного метаязыка.

Several epistemic etiquette markers (some verbs, nouns, adjectives, adverbs, quantifier "one", indefinite article) that reduce the categoricity of the utterance in scientific discourse are considered. Componential analysis of such markers employing special metalanguage was also performed.

Доведено, що означені іменники та словосполучення англійської мови виконують орієнтуючу функцію, позначаючи компоненти змісту висловлювання, незалежні від ситуативної діяльності, вираженої предикатом. Показано особливості їхнього вживання у разі орієнтування адресата відносно суб'єктів, темпорально-просторових координат ситуації, а також описано випадки суцексивної, контрарної, трьохкомпонентної та інших видів артиклевої орієнтації.

Показано, что определенные существительные и словосочетания английского языка, которые обозначают субъектов деятельности, пространство, время, последовательность, оппозицию и другие отношения, существующие независимо от деятельности, описанной субъектно-предикатной группой, выполняют ориентационную функцию.

The article shows that English definite nouns and noun-phrases denoting agents, space, temporal, successive, contrasting, triple and other types of relations existing independently of the activity denoted by the predicate perform the orientating function.

Досліджено найхарактерніші семантичні та прагматичні риси особових займенників сучасної іспанської мови, визначено їх статус у мові та мовленні. Проаналізовано особові прономінальні слова, що функціонують як іменники і співвідносяться з останніми в реалізації лексико-граматичних категорій числа, роду та відмінка; їх семантичний і формально-граматичний зміст порівняно зі змістом іменникових категорій. На підставі визначення комунікативних функцій іспанських особових займенникових слів виявлено особливості їх контекстних реалізацій.

Наведено лексико-семантичні варіанти іменників та їх числову парадигму. Проаналізовано лексико-семантичні особливості прикметників на позначення температурних ознак та властивостей. Розкрито семантико-синтаксичні умови абсолютизації дієслівної лексики. Охарактеризовано іменники-композити у східнослов'янських мовах. Висвітлено особливості вираження модальності у складних з'ясувальних конструкціях. Визначено семантичне навантаження директивних висловлень у сучасній українській мові. Розкрито структурно-комунікативні особливості функціонування еліптичних речень у сучасному українському літературному мовленні. Описано еліптичні спонукальні конструкції адвербіального типу. Відображено шляхи формування та розвитку української церковно-обрядової термінології.

Висвітлено окремі явища динаміки морфемної структури слова. Проаналізовано механізми переходу прикметників і дієприкметників у іменники з залученням матеріалу досліджень лемківських говірок. З'ясовано структурно-семантичні особливості іменників спільного роду на прикладі назв осіб з позитивною та негативною оцінкою. Розглянуто питання про парадигматичну зумовленість субстантивації дієприкметників в українській мові. Узагальнено різні підходи до витлумачення сутності суфіксів суб'єктивної оцінки як виразників однойменної словотвірної категорії. Визначено місце емоційно-оцінного значення в структурі лексичного значення похідного слова.

На синтаксичних засадах виокремлено словотвірні категорії іменника, визначено їх ієрархію, особливості словотвірної категоризації семантико-синтаксичних функцій непредикатних компонентів, значень супровідних предикатів та граматично опредметнених значень предикатів дії та предикатів якісного стану, потенціал слотворчих суфіксів і зв'язки між ними в межах кожної словотвірної категорії. Розмежовано словотвірні категорії кількісного, кількісно-експресивного й експресивно-оцінного характеру, а також словотвірні категорії локатива непредикатного типу та локатива-універбатива. Доведено, що формування словотвірних категорій відбувається відповідно до чинних словотвірних моделей і за допомогою наявних у мові словотворчих засобів. Встановлено, що основою міжкатегорійної взаємодії похідних іменників є вмотивованість їх формально-граматичної структури семантично-елементарними реченнями з дієслівними предикатами дії та стану, а також поліфункціональність дериваційних афіксів, які оформляють іменники, що належать до різних словотвірних категорій. Визначено словотвірні типи всіх словотвірних категорій похідних іменників, систематизовано словотвірні суфікси, префікси та конфікси на категорійній основі.