Досліджено феномен мілітаризації в культурі. Розвинено напрям соціальної філософії. Визначено, що феномен мілітаризації є багатовимірним, який має вплив на розвиток соціуму та зв'язок з соціокультурними процесами. Доведено, що цей феномен формувався у культурно-історичному процесі, бо історія людства - це історія війн. Зроблено висновок, що мілітаризація визначає характеристику суспільства. Сьогодні в сучасному світі, який загрожує воєнною експансією й озброєними конфліктами, важливим постає розуміння процесів мілітаризації суспільства з тим, щоб об'єктивно прогнозувати подальший суспільний розвиток.

Уперше в українській історіографії комплексно досліджено проблеми воєнних конфліктів та мілітаризації країн Азії, Африки та Латинської Америки у 1975 - 1991 рр. Висвітлено механізм взаємозв'язків між мілітаризацією та воєнними конфліктами даного періоду, національно-визвольною та політичною боротьбою в країнах-учасницях конфліктів. З'ясовано вплив військових конфліктів на суспільно-політичний та економічний розвиток країн азійсько-африканського та латиноамериканського регіонів. Досліджено роль великих держав у процесі мілітаризації зазначених країн та воєнних конфліктах даного періоду.

Розглянуто генезу, особливості, динаміку та наслідки мілітаризації близькосхідного регіону, досліджено її вплив на ситуацію в регіоні, на зовнішню та внутрішню політику країн Близького Сходу. Визначено вплив центросилової динаміки на Близькому Сході на процес його мілітаризації. В контексті компаративного переосмислення джерел встановлено ступінь впливу мілітаризації на національні, регіональні, міжнародні механізми забезпечення безпеки регіону, залежність цього процесу від політики провідних держав світу. Зроблено науково обгрунтований прогноз розвитку дестабілізувальних тенденцій на всіх структурних рівнях регіону. Визначено ступінь впливу мілітаризації на національні, регіональні, міжнародні механізми забезпечення безпеки регіону, залежність цього процесу від діяльності провідних країн світу. Виявлено шляхи подолання мілітаризації та особливості проведення конверсії.

Досліджено особливості становлення та еволюції, характерні риси української родової геральдики доби середньовіччя та раннього модерну. Зазначено, що її найбільш виразною рисою було широке використання старих родових знаків архаїчного походження. Висвітлено, що лише в другій половині XVI - першій пол. XVII ст. геральдичні трансформації призвели до витворення річпосполитської та козацької геральдичних систем, що лише частково успадкували традиції середньовічного руського гербоутворення та характеризувався цілим рядом самобутніх рис. Охарактеризовано, що найвиразнішою ознакою козацької геральдики була крайня мілітаризація її символічного наповнення, що відображало військовий характер козацько-політичних утворень.

Досліджено основні тенденції розвитку авіаційної промисловості України в 30-х рр. XX ст. Проаналізовано еволюцію виробничих програм провідних підприємств галузі, насамперед Харківського авіабудівного заводу.

За умов формування національної системи фізичного виховання молоді спеціалісти все частіше звертаються до радянського досвіду. Значна частина фахівців і досі вважає радянську систему найкращою, здатною розв'язати нагальні проблеми - допомогти у вихованні здорової людини. Але вони забувають про те, що головним завданням фізичної культури була підготовка вправного бійця, захисника комуністичних ідей. Здійснено комплексний аналіз нормативно-правової бази 30-х рр. ХХ ст., що надає змогу з'ясувати особливості формування радянської системи фізичного виховання в навчальних закладах України в той час. Установлено, що в цей період відбулися кардинальні зміни як у системі освіти, так і в галузі фізкультури. Головне завдання радянської педагогіки - навчити молодь підкорятися встановленим моральним нормам та ідеологічним канонам, розчинятися в колективному середовищі. У цьому мали допомогти фізична культура й спорт. З одного боку, вони об'єднували школярів та студентів (спортивні свята, робота в гуртках), з іншого - допомагали у вихованні здорової людини, відмінного бійця Червоної армії. Адже саме в 30-х рр. відбулась остаточна мілітаризація фізичного виховання в усіх навчальних закладах країни.

Вперше у вітчизняній педагогіці комплексно досліджено проблему організації навчально-виховного процесу на засадах реформаторської педагогіки у школах Німеччини першої третини XX ст. з позицій сьогодення, зокрема: розкрито політико-економічні (об'єднання Німеччини 1871 р., мілітаризація німецької економки) та соціокультурні (нові вимоги економіки та суспільства до навчання та виховання особистості) передумови виникнення реформаторського руху в Німеччині. Обгрунтовано й охарактеризовано етапи формування реформаторської педагогіки в Німеччині у першій третині XX ст. (перший - 1900 - 1918 рр. (критика традиційної школи, формування основних напрямів реформаторської педагогіки); другий - 1919 - 1933 рр. (реалізація ідей "нового виховання" у німецьких школах). Систематизовано погляди прихильників реформаторської педагогіки (Г. Вінекена, Ф. Гансберга, П. Гехеба, Г. Кершенштейнера, Г. Літца) на мету, зміст, форми та методи навчання. Виявлено та проаналізовано вплив ідей реформаторської педагогіки першої третини XX ст. на традиційну школу Німеччини. Проаналізовано зміст, форми та методи навчання у школах Німеччини першої третини XX ст., заснованих на засадах реформаторської педагогіки. З'ясовано особливості виховної роботи у реформаторських школах Німеччини досліджуваного періоду. Удосконалено розуміння теоретико-методологічних принципів організації навчально-виховного процесу на засадах реформаторської педагогіки та механізмів їх реалізації у школах Німеччини першої третини XX ст. Подальшого розвитку в дослідженні набуло знання про реформаторську педагогіку як історико-педагогічний феномен та її роль у модернізації традиційної системи шкільної освіти Німеччини.

Проведено загальний історичний огляд становлення та запровадження початкової військової підготовки як обов'язкової навчальної дисципліни в початкових школах Російської імперії. Наприкінці XIX ст. у початкових училищах і церковно-приходських школах введено новий предмет - гімнастику, яка зводилася до виконання учнями елементів стройової підготовки. З'ясовано, що використовуючи приклад західноєвропейських країн, на початку XX ст. у початкових навчальних закладах впроваджено початкову військову підготовку, а також починають формуватися дитячі військові загони - "потішні полки". Встановлено, що в цей час спостерігається мілітаризація фізичного виховання в шкільних установах усіх рівнів.

Проаналізовано власні польові матеріали та літературні джерела про зимівлі Anserinae в Азово-Чорноморському регіоні України у 1900 - 2017 рр., основний матеріал для порівняння одержано переважно в межах середньозимових обліків у 2005 - 2017 рр. Виявлено, що у зазначеному регіоні в різні періоди року перебуває 9 видів: Anser anser - гніздиться, зимує та мігрує; Rufibrenta ruficollis, A. albifrons, A. erythropus, A. fabalis - мігрують та зимують; Branta canadensis, Branta leucopsis, Branta bernicla, Chen caerulescens - залітні або втекли з неволі. Eulabeia indica є, ймовірно, залітним. Наймасовішим на зимівлі є A. albifrons, численним - Rufibrenta ruficollis, малочисленим - Anser anser, інші види відзначаються не щорічно і в дуже малій кількості. Протягом дослідженого періоду в Азово-Чорноморському регіоні України відбулося загальне майже десятикратне падіння чисельності зимуючих Anserinae. Основні причини зниження чисельності гусей: погодно-кліматичні умови, зміни у кормовій базі, полювання та браконьєрство, отруєння в наслідок дератизації с/г полів, а з 2014 р. - мілітаризація Криму та припинення надходження до нього прісної води Північно-Кримським каналом. Наведені фактори, швидше за все, призвели до зміни місць зимівлі Anserinae, що й спричинило падіння їх чисельності у зазначеному регіоні.

Актуальність дослідження обумовлена потребою визначення напрямів використання коштів на науково-технічну діяльність, які надходять від підприємницького сектору України, в історичній ретроспекції. Мета статті - ідентифікувати ті сегменти національної науково-технологічної системи, діяльність яких користується підвищеним попитом з боку бізнесу з точки зору його участі у фінансуванні. На основі аналізу даних державної статистики розглянуто ключові характеристики ресурсів підприємницького сектору задля оцінювання ретроспективної динаміки фінансування науково-технічної діяльності підприємницьким сектором та структури розподілу коштів. Здійснено ідентифікацію пріоритетних об'єктів у призмі класифікації видів науково-технічної діяльності у 2006 - 2015 рр. та у відомчому розрізі - в 2006 - 2018 рр. за сукупністю валових, темпових і питомих показників. Аналіз фінансування науково-технічної діяльності підприємницьким сектором у групі природничих наук продемонстрував, що його пріоритетами протягом аналізованого періоду були роботи в галузі фармацевтичних наук у цілому та профілактичної медицини, зокрема гігієни. В групі технічних наук пріоритетами були роботи в галузі військово-промислового комплексу, авіаційної та ракетно-космічної техніки, роботи військового та подвійного призначення в галузі радіотехніки і телекомунікацій, геодезія і розробка корисних копалин. В групах соціальних і гуманітарних наук пріоритетні об'єкти відсутні. Сформувався тренд до перерозподілу ресурсів підприємницького сектору на дослідження і розробки на користь організацій Державного концерну "Укроборонпром", Державного космічного агентства України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Рушієм змін стала мілітаризація науково-технічної сфери як задля задовольняння актуальних оборонних потреб держави, так і для отримання прибутку від міжнародної торгівлі зброєю та супутніми товарами. Фактичний попит українських підприємств на науково-технічну продукцію вітчизняного походження відображається динамікою фінансування бізнес-сектором досліджень і розробок, виконуваних незалежними організаціями. Він має виразно негативний характер.

Висвітлено базові методологічні і методичні підходи до побудови та розрахунків рейтингових оцінок (індексів), які дозволяють оцінити військові можливості окремих країн світу, провести коректні міжнародні зіставлення військової потуги держав і визначити місце України в системі зазначених показників. Визначено методологічні та методичні підходи до порівняння військової могутності окремих країн і боєздатності їх армій, запропоновані різними міжнародними організаціями та інститутами. Зокрема, проведено аналіз бази даних, наведеної Міжнародним інститутом стратегічних досліджень (International Institute for Strategic Studies), за показником чисельності військовослужбовців. Проаналізовано рейтинг країн світу за показниками витрат бюджету на військові потреби, який наведено Стокгольмським інститутом досліджень миру СІПРІ (Stockholm International Peace Research Institute - SIPRI), а також рейтинги країн світу за окремими видами військової техніки, такими як: авіаційна техніка, танки, військово-морські судна та ін. Вимірювання та міжнародні порівняння багатоаспектних процесів мілітаризації грунтуються на індикаторах міжнародних рейтингових систем: військової могутності країн і боєздатності армій - на основі Global Firepower (GFP), мілітарного навантаження на економіку та суспільство в цілому - на основі Global Militarization Index (GMI). Розглянуто також методологічні аспекти формування названих міжнародних рейтингів; наведено результати позиціонування в рейтингах топових країн та України.

Мета роботи - відображення виявлених у процесі дослідження суспільно-географічних чинників формування міської мережі України протягом 1897 - 2022 рр. та змін, що призвели до її структурних і кількісних трансформацій. У роботі розкрито найвагоміші чинники, що мали вплив на міську мережу в історичних межах міжпереписних періодів 1897 - 1926 - 1939; 1939 - 1959 - 1970; 1970 - 1979; 1979 - 1989, 1989 - 2001, 2001 - 2022 рр. Висвітлено такі важливі історичні події, як промислова революція в Європі, війни та голод, стрімке освоєння природних ресурсів, адміністративно-територіальні реформи, урбанізація та мілітаризація економіки. Відображено вплив масових переселень, будівництва ГЕС та великих підприємств, розвитку транспортної мережі, міграцій. Висвітлено вплив процесу занепаду СРСР, наслідки будівельної політики за принципом "завод-місто", Чорнобильської катастрофи. У роботі приділено значну увагу впливу на міську мережу появи незалежної України, репатріації кримських татар, процесів ваучеризації та приватизації, четвертої та п'ятої хвиль міграцій, процесу становлення та розвитку агрохолдингів, побудови нових та відновлення старих заводів, тимчасової окупації Росією частин Донецької, Луганської обл. України та АР Крим у 2014 р., повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 р.