Урбаністичний феномен графіті є сьогодні невід'ємною складовою міського способу життя. Здійснено соціально-філософську рефлексію феномену графіті, а саме виявлено шляхи гуманізації явища графіті та подолання вандалістичної форми практики графіті, коли продукти цієї практики можуть мати естетичну, моральну та комунікативну (символічну) цінність на екстраграфітійному рівні (за межами графіті-спільноти). Місто розглянуто з класичного соціологічного ракурсу - як система соціальних інститутів, а також як складна, сповнена різними формами та змістами сутність - з позиції "нового урбанізму". Феномен графіті досліджено крізь призму співіснуванні повсякденності із багатьма аспектами урбаністичного життя, взаємоспричиненість та обмеженість міських контекстів в буденному житті містянина. Обгрунтовано, що включеність соціальних інститутів до графіті дискурсу є практичним способом виведення деструктивного явища на рівень його гуманізації. Наведено багато прикладів конструктивного використання графіті, які свідчать про гуманізацію цього явища. Серед можливих шляхів дегуманізації явища графіті та часткового подолання вандалістичної форми графіті-практики названі наступні: комерціалізація графіті, використання графіті в брендингу міста та долучення соціальних інститутів до графіті дискурсу. Пріоритетним в дослідженні є семантичний аспект, тому в аналізі використовуються семіологічні терміни та поняття.

Проаналізовано причини та наслідки змін у сфері відносин людини до тварин. Визначається вплив урбанізації та науково-технічного прогресу на зміну місця тварини в урбанізованому соціумі, еволюцію ставлення сучасної міської людини до тварини: від сервісно-продуктового, споживацького - до партнерського, навіть родинного. Аналізується зростання цінності тварини-компаньйона для самотнього містянина, оточеного неприродним стресогенним середовищем. Вказується на різні наслідки гуманізації ставлення до тварин свійських та диких видів, що, з одного боку, має наслідком покращення якості життя свійських тварин, але з іншого - це створює проблеми для існування тварин диких видів. Серед інших причин і наслідків виокремлюється явище антроморфізації (або олюднення) тварин та надається оцінка наслідків цих культурних змін.

Досліджено особливості, взаємозв'язок і динаміку феноменів, які концептуалізують уявлення про місто як культурно-комунікаційний простір. Удосконалено розуміння ідентичності міста й ідентичності містянина як взаємозалежних феноменів. Запропоновано визначення комунікації в місті крізь призму поняття "інтеракція". Сформульовано розуміння міста як культурно-комунікаційного простору. Досліджено низку міських феноменів: міська культура, міська гостинність, міська мода тощо. З'ясовано особливості динаміки культурно-комунікаційних феноменів міського простору, а також роль брендингу та бренду у формуванні його культурно-комунікаційної привабливості. Зазначено, що концептуалізація уявлення про місто як соціокультурний, комунікаційний та ідентифікаційний феномен уможливлює вироблення рекомендацій для формування культурної політики, планування соціально-економічного та культурного розвитку простору міста у контексті визначення стратегічних орієнтирів соціокультурного розвитку територій на загальнодержавному рівні насамперед в інтегруючому значенні. Акцентовано на формуванні нової ціннісної основи загальнодержавної ідентичності, що відображала би повноту культурно-комунікаційних взаємодій на всіх рівнях і враховувала необхідність раціонально-прагматичного наповнення міської ідентичності соціальним і практично-орієнтованим політичним сенсом.

За допомогою аналітично-дослідного інструментарію філософської антропології досліджено "місто" і "міське повсякдення" як дві взаємно пов'язані та складно скоординовані онтологічні сутності. Наукова новизна роботи полягає в концептуалізації міста як складно організованого та подекуди експансивного щодо людського єства поняття. Місто категоризується не лише як простір буття та самореалізації людини, але і як таке онтологічне середовище, у межах якого сутнісні риси людини зазнають певних аберацій під впливом потреби адаптуватися до постійно змінних умов життя. Встановлено, що місто епохи постмодерну пов'язане з поглибленням процесів глобалізації, тотальною технократією, засиллям маскульту і, як наслідок, дегуманізацією, а міське повсякдення набуває щораз більш загрозливого впливу на людину як створіння духовне, унікальне (йдеться про втрату індивідуальності, власного "Я", перебування в колі екзистенційних загроз, що характеризують сутнісний простір міста). Таким чином, аналіз концептів міста й міського повсякдення в сукупності зв'язків із людиною реалізує одне з основних завдань філософської антропології, що полягає у виявленні сил і потенцій, завдяки яким містянин "рухається" до своєї сутності. У дослідженні актуалізовано низку проблемних векторів загального питання окреслення міста в баченні філософської антропології, кожен з яких може стати предметом подальших наукових розвідок.