Проблеми, породжені екологічною кризою, неможливо вирішити традиційними методами. Технологічний шлях їх вирішення викликає посилення негативних наслідків екологічної кризи. Традиційне право також не здатне формувати світогляд сучасної людини. Право за своєю внутрішньою сукупністю віддаляється від етики і стає формою зовнішнього вирішення економічних і політичних інтересів сильних цього світу, тому необхідна світоглядна революція. Найнебезпечніша форма забруднення - забруднення людського розуму. Вихід із кризи можливий не через нові технології, а шляхом формування екологічної етики, що набула бурхливого розвитку. Вона має бути внутрішньо узгодженою (внутрішньо несуперечливою), адекватною (здатною пояснити природу кризи як виключно проблему моральну).

Освещена история формирования и развития экологической этики в царской России, СССР, в постсоветских государствах и некоторых зарубежных странах. Раскрыты теоретические основы экологической этики. Охарактеризованы ценности природы, конфликты ценностей и природоохранные мотивации, моральные агенты и партнеры. Установлены права природы, экоэтические принципы и правила. Рассмотрен экоэтический идеал и основные этапы эволюции экологической этики. Проанализированы морально-религиозные мотивы защиты дикой природы. Рассмотрены вопросы воспитания экоэтического сознания и роль народных традиций, религии и природоохранной эстетики в данном процессе. Освещены прикладные аспекты экологической этики и обоснованы эффективные пути ее популяризации.

Раскрыто содержание понятий экологической этики (ЭЭ), природоохранной эстетики. Изложены принципы и правила отношения к природе. Рассмотрены особенности применения природных экологических традиций и религиозных воззрений в популяризации ЭЭ.

Освещена история развития идей экологической этики, их исторические, философские и религиозные составляющие. Приведены мнения различных ученых, этиков, религиозных деятелей и активистов природоохранного движения, считающих, что после освобождения негров и женщин должна наступить эра освобождения природы. Подчеркнуто, что признание моральных прав за животными, растениями и участками дикой природы превращает их из эксплуатируемых ресурсов в равных членов нашего сообщества.

Рассмотрены этические и религиозные вопросы заповедного дела. Приведен географический анализ отношения населения Украины к отечественному природному наследию и его охране. Охарактеризовано взаимодействие Дарвинского заповедника с православной церковью. Рассмотрен процесс создания мифологии как неотъемлемая часть мотивации населения для участия в защите охраняемых природных территорий. Освещены проблемы изучения и защиты сакральных (священных) природных объектов. Раскрыта экологическая роль ландшафтных духов в некоторых традиционных культурах. Рассмотрены народные топонимы природных угодий как духовное наследие.

У контексті ідей західноєвропейських учених розглянуто питання ціннісних орієнтирів, яких має дотримуватися людська спільнота, щоб уникнути численних майбутніх небезпек, розкрито засади збереження людського роду. Охарактеризовано етику майбутнього як етику відповідальності за сучасне та прийдешнє, а також економічну систему як джерело загрози людству. Визначено внесок соціал-демократії у творення етики майбутнього.

В контексте идей западноевропейских ученых рассмотрены вопросы, касающиеся ценностных ориентиров, которых необходимо придерживаться человечеству с целью избежания многочисленных будущих опасностей, раскрыты основы сохранения человеческого рода. Охарактеризованы этика будущего как этика ответственности за современный и будущий периоды, а также экономическая система как источник угроз человечеству. Определен вклад социал-демократии в создание этики будущего.

Рассмотрена история экологической этики (ЭЭ), охарактеризованы этнические принципы. Проанализированы особенности применения народных экологических традиций и религиозных воззрений в популяризации ЭЭ. Раскрыта сущность понятия заповедного дела, изложены правила, регламентирующие отношения человека с природой.

Запропоновано концепцію формування екологічної свідомості, розробленої на засадах філософії голізму. Висвітлено питання відповідальності за природу, взаємодії спільноти людей і природного спільносвіту. Розглянуто основні ідеї голістської етики, визначено внесок людської культури в історію природи. Встановлено культурні межі індустріального господарства, запропоновано 24 тези повернення до життя за умов сучасної екологічної кризи. Досліджено теорії природної та соціальної держави, проаналізовано вплив соціальної кризи на виникнення кризи екологічної, визначено шляхи встановлення мирного співіснування людського суспільства і природного середовища.

Приведена концепция формирования экологического сознания, разработанная на основах философии голизма. Освещены вопросы ответственности человеческого общества за состояние природы, взаимодействия общности людей и природного мира. Рассмотрены основные идеи голистской этики, определен вклад человеческой культуры в историю природы. Установлены культурные границы индустриального хозяйства, разработано 24 тезы возвращения к жизни в условиях современного экологического кризиса. Исследованы теории природного и социального государства, проанализировано влияние социального кризиса на возникновение кризиса экологического, определены пути установления мирного сосуществования человеческого общества и природной среды.

На основе обобщения основных положений Всемирной хартии природы, Всемирной декларации благосостояния животных, Деклараций свободы дикой природы и прав живых существ рассмотрены теоретические и прикладные аспекты экологической этики (ЭЭ): история ее развития и становления в царской России, СССР и в постсоветском пространстве. Охарактеризована этика дикой природы как радикальное направление ЭЭ. Определены морально-религиозные мотивы защиты дикой природы. Приведены общие экоэтические принципы отношения к природе и правила справедливого разрешения конфликтных ситуаций.

Висвітлено проблеми професійної етики ветеринарної медицини. Викладено етичні вимоги до ветлікарів, що працюють як в колективних господарствах, так і в приватних клініках, особливості їх поведінки у конфліктних ситуаціях. Детально описано деонтологічні вимоги до профілактики хвороб, діагностики, лікування та попередження зооантропонозів і токсикоінфекцій. Наведено класифікацію лікарських помилок, розглянуто професійні помилки, нещасні випадки, професійні злочини. Висвітлено особливості демократичної педагогіки та самовиховання лікаря.

Освещены проблемы профессиональной этики ветеринарной медицины. Изложены этические требования к ветврачам, работающим как в коллективных хозяйствах так и в частных клиниках, особенности их поведения в конфликтных ситуациях. Детально описаны деонтологические требования к профилактике болезней, диагностике, лечению и предупреждению зооантропонозов и токсикоинфекций. Приведена классификация врачебных ошибок, рассмотрены профессиональные ошибки, несчастные случаи, профессиональные преступления. Освещены особенности демократической педагогики и самовоспитания врача.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю751.1 + Ю6*63*328.912

Рубрики:

Екологічна етика

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено загальну характеристику екологічної культури, розглянуто її генезу, структурні компоненти та рівні розвитку. Розкрито значення даного феномену як засобу формування ноосфери та забезпечення сталого розвитку суспільства. Проаналізовано методологічні підходи щодо дослідження й оцінювання екологічної безпеки, висвітлено її пріоритетні концепції. Визначено місце екологічної безпеки у системі національної безпеки України. Розглянуто політико-правові засади природокористування та природоохоронної діяльності. З урахуванням міждисциплінарного характеру екологічних проблем розроблено стратегію екологічної безпеки соціально-економічного розвитку держави. Визначено особливості формування та реалізації державної екологічної політики України. Показано взаємозалежність екологічної культури й екологічної безпеки у даній сфері. Висвітлено теоретичні та методологічні аспекти екологічного виховання.

Дана общая характеристика экологической культуры, рассмотрен ее генезис, структурные компоненты и уровни развития. Раскрыто значение данного феномена как средства формирования ноосферы и обеспечения устойчивого развития общества. Проанализированы методологические подходы к исследованию и оцениванию экологичекой безопасности, освещены ее приоритетные концепции. Определено место экологической безопасности в системе национальной безопасности Украины. Рассмотрены политико-правовые основы природопользования и природоохранной деятельности. С учетом междисциплинарного характера экологических проблем разработана стратегия экологической безопасности социально-экономического развития государства. Определены особенности формирования и реализации государственной экологической политики Украины. Показана взаимозависимость экологической культуры и экологической безопасности в данной сфере. Освещены теоретические и методологические аспекты экологического воспитания.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(5)-225 + Ю751.1 + Э35-4

Рубрики:

Історія філософії

Екологічна етика

Буддизм

Шифр НБУВ: Ж29409/А Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто погляди вчених на зміст дослідницьких напрямів в галузі етики: напрямків, які одержали назви прикладної й оптимальної етики, етики екологічної, біоетики, практичної біоетики, глибинної та поверхневої екології. Оцінено альтернативність генної інженерії до традиційних напрямків етики.

На підставі методологічного аналізу узагальнень етики, екології, соціальної психології, соціобіології та інших наук досліджено базові принципи екологічної етики. Запропоновано й обгрунтовано універсальний етичний принцип неруйнування - творення, який дозволяє застосовувати етичний аналіз рішень, що впливають на довкілля. Визначено головні шляхи впровадження екологічної етики в життя - через екологічну освіту та трансформацію соціальних інституцій у напрямку їх екологізації. На підставі аналізу соціокультурної еволюції моралі виокремлено форми моралі - групову, корпоративну та індивідуальну. Окреслено місце еколого-етичних рухів у практичній реалізації принципів екологічної етики.

Теоретично обгрунтовано концепцію гендерного виміру екологічної комунікації, соціальна легітимація якого базується на екологічній етиці й ідентифікаційних практиках. Розроблено й упроваджено методологічну програму, яка дозволяє подолати матріархальні стереотипи філософського та повсякденного розуміння ролі чоловіків і жінок у екологічній комунікації. Визначено вагомість у цьому процесі біоетики та трансформацій сучасної сім'ї. Розкрито значення екофеміністичного дискурсу у поширенні деліберативної демократії, а також артикульовані основні вимоги етики щодо екологічних проблем, аргументовано можливість розглядати природу як квазісуб'єкт екологічної комунікації. Базуючись на контекстуальній взаємозумовленості екологічної, гендерної та національної ідентичностей в Україні, показано, що демократичний проект дає змогу поєднати в екологічній комунікації традиційні національні й універсальні норми та цінності, забезпечуючи взаємне визнання значущості чоловіків і жінок у вирішенні екологічних проблем.

Досліджено предмет екологічної етики як гуманітарної галузі знань, а також традиційні, релігійні, моральні аспекти її становлення. Обгрунтовано засади екологічної етики та відповідність їх сучасним реаліям розвитку суспільства. Визначено превалюючу тенденцію ідеології ставлення людини до природи, екологізм, що є свідченням назрілої потреби у зміні ціннісних орієнтацій людства. На підставі аналізу традиційних підходів щодо екологічної етики розглянуто її основні принципи та з'ясовано у процесі дослідження визначальний - єдність людини та природи, що є універсальним. Виявлено новітні тенденції екологічної етики у практичній діяльності людства, що дає змогу розглядати дану сферу знань як теорію обгрунтування та програму моральнісного розвитку людства у побудові нового суспільства на базі етико-екологічних імперативів. Визначено й проаналізовано засади та критерії екологічної етики, їх необхідність у процесі формування нового само- і світосприйняття людства на засадах "глибинної екології".

Досліджено екологічну парадигму та проаналізовано сучасний стан і особливості формування екологічної культури студентської молоді в Україні в період становлення ринкових відносин. Виявлено, що найбільш продуктивними й евристичними є підходи, що базуються на діяльнісній платформі наукового пізнання. З використанням даних підходів виокремлено поняття екологічної культури як сукупність природо-, соціо- та культурозберігальних дій і технологій, що забезпечують стійку рівновагу в системі людина - довкілля, реалізацію людського підходу до здійснення всіх видів людської діяльності, а також сприяє усвідомленню її як теоретичної галузі знань про місце людини в біосфері як істоти, засобами діяльності якої врівноважується життєдіяльність біосфери. Доведено, що у ціннісному значенні "екологічна культура" займає провідне місце у структурі соціокультурних орієнтацій сучасної студентської молоді, яка прагне підпорядкувати її формуванню всі наявні та перспективні можливості навчально-виховного процесу та позанавчальних технологій.

Здійснено теоретичне вивчення етичного виміру концепції ноосфери. Проаналізовано ідейні та теоретичні джерела вчення про ноосферу та відзначено їх належність до філософського та природничо-наукового знання. Детально досліджено погляди стосовно ноосфери В. Вернадського (реконструйовано їх етичний зміст) та досягнення його наступників. Значну увагу приділено аналізові етичних аспектів сучасних цивілізаційних процесів у контексті концепції ноосфери. Висвітлено етичний зміст екологічної кризи, подолання якої вимагає: переосмислення традиційного типу раціональності; актуалізації моральних чеснот, а саме, поміркованості, принципу відповідальності, а також інших норм екологічної етики. Досліджено значення категорії етичного виміру глобалізації (наголошено на необхідості універсальної етики). Висвітлено аспект дослідженого питання стосовно становища людини в процесі еволюції ноосфери (відзначено виняткову роль моральних регуляторів у діяльності вчених та осіб планетарного значення).

Проаналізовано емпіричний та теоретичний матеріал етичного ставлення людини до природи з метою систематизації. Виявлено, що історичний генезис і розвиток моральних норм і традицій у ставленні до природи у різних цивілізаціях мали суперечливий характер. Визначено, що протиставлення природи людині породжує дуалістичний стиль мислення. Доведено, що ефективним шляхом виходу з екологічної кризи є створення нових засобів філософської рефлексії та системи екологічної освіти та виховання. Розглянуто морально-етичні принципи гуманізації природи як однієї з головних умов розвитку та функціонування суспільства на сучасному етапі. Розроблено заходи гармонізації відносин людини з природою у співвідношенні з політичними, соціальними та морально-духовними критеріями.