Незважаючи на складний для країни час, Рада з досліджень Світового океану НАН України продовжує діяльність, спрямовану на розробку концептуальних засад Цільової комплексної програми морських наукових досліджень НАН України. Ця програма має стати базовою складовою Загальнодержавної програми розвитку наукових морських досліджень, відновлення (розбудови) вітчизняного науково-дослідного флоту, його берегової інфраструктури, наукового морського приладобудування на 2025 - 2030 pp.

Індекс рубрикатора НБУВ: З965.3 я431(0)

Рубрики:

Електричні системи автоматики

Шифр НБУВ: ВА868561 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - узагальнення та систематизація досвіду формування доходів місцевих бюджетів у державах - членах ЄС. Визначено, що середнє значення співвідношення доходів місцевих бюджетів до ВВП у 27 країнах - членах ЄС за період 2001 - 2022 рр. складає 12,24 %, проте діапазон значень цього показника в розрізі країн суттєво різниться. Так, в острівних державах, наприклад на Мальті та Кіпрі, це співвідношення становить 0,58 % і 1,69 % відповідно, тоді як у Данії - 33,67 %. Найвищу фіскальну значущість у структурі бюджетних доходів місцевих бюджетів мають трансферти, далі слідують податкові надходження. До податкових надходжень місцевих бюджетів зараховують категорію місцевих податків і зборів, а також розщеплені надходження від загальнодержавних податків (shared taxes). До категорії останніх відносять податок на доходи фізичних осіб і корпоративний податок. Розраховано ступінь бюджетної децентралізації у сфері доходів у країнах ЄС. Найбільш децентралізовані у сфері доходів нордичні країни, а також країни із трирівневою бюджетною системою. У вибірці країн Центральної Європи, які є членами ЄС, найвищий рівень децентралізації - в Чехії та Польщі. Основним джерелом податкових надходжень місцевих бюджетів вважаються податки на власність (property taxes). Ключовими перевагами зарахування цих податків до місцевих є іммобільність податкової бази, а також більша обізнаність місцевої влади порівняно з центральною щодо майнового стану мешканців територіальної громади, тому логічним кроком є те, що місцева влада, у переважній більшості випадків, установлює розмір ставок податку та визначає податкові пільги. З'ясовано, що в державах - членах ЄС у переважній більшості випадків одночасно оподатковуються два класичні об'єкти нерухомого майна - земля та будівлі. Однак у деяких випадках оподатковуватись може виключно земля - така практика присутня, наприклад, в Естонії та Данії, а в Литві, Нідерландах та Ірландії об'єктом оподаткування виступають будівлі, які розташовані на земельних ділянках, а сама земля не підлягає такому оподаткуванню. Обгрунтовано напрями підвищення фіскальної ефективності майнових податків.

Розкрито світоглядно-історичну картину Протиповітряного військового комплексу держав світу, зокрема щодо бойових літальних об'єктів. Окреслено радарну та контррадарну криптосистему Протиповітряного військового комплексу провідних держав як імпульсно-доплерівську інституцію в кіберсучасності. Прогнозовано на практиці запоруку успіху Протиповітряних військових Сил України в боротьбі з путінсько-російською ордою.

Індекс рубрикатора НБУВ: П8 я175(4УКР)

Рубрики:

Ветеринарна медицина

Шифр НБУВ: ВА867749 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У дисертаційній роботі здійснено науково-теоретичне узагальнення щодо розроблення та обгрунтування теоретичних положень і практичних рекомендацій удосконалення управління розвитком банківського бізнесу в умовах конкурентного ринкового середовища. Запропоновано комплексний підхід до розкриття економічної сутності поняття управління розвитком банківського бізнесу. Обґрунтовано принципи й сформовано механізм управління розвитком банківського бізнесу та визначено його основні складові. На основі аналізу системи управління розвитком банківського бізнесу запропоновано проекти типових повноважень функцій вищих органів управління банку (загальні збори учасників банку, наглядова рада банку та правління банку), з метою покращення внутрішньої системи управління його розвитком. Здійснено оцінку ефективності управління розвитком банківського бізнесу і визначено чинники, які впливають на його розвиток. Побудовано симультативну модель розвитку банківського бізнесу за макроекономічними показниками, на основі якої здійснено прогнозування його розвитку. Узагальнено та систематизовано іноземний досвід управління розвитком банківського бізнесу на основі якого виділено напрями застосування інновацій управління його розвитком, що дають змогу аргументувати рекомендації в залежності від вибору напрямів його розвитку. Сформовано маркетингові стратегії управління розвитком банківського бізнесу. Запропоновано стратегію управління розвитком банківського бізнесу та її складові, які визначають основні орієнтири його розвитку в умовах сучасних викликів та загроз.

Верховна Рада України прийняла 17.02.2022 р. Закон України "Про віртуальні активи" N 2074-IX. Повноцінний запуск українського ринку віртуальних активів планувався законодавцями з 01.10.2022 р. одночасно з прийняттям Законопроекту N 7150, який так досі і не був прийнятий (на момент проведення дослідження). Що саме стало причиною і які наслідки це може мати, зроблено встановити, провівши дослідження у даній роботі. Методологічна основа дослідження включає в себе сукупність філософських, загальнонаукових і спеціальних правових методів наукового пізнання. При проведенні дослідження використовувалася система методів наукового пізнання. Перша редакція Закону України "Про віртуальні активи", прийнята 15.03.2022 р., стала індикатором того, що у перспективі українські компанії та міжнародні інвестори зможуть легально працювати в Україні. Але на сьогоднішньому етапі Закон України "Про віртуальні активи" носить більш декларативний характер. І розкриє свій потенціал тільки після приведення його до норм регламенту MiCA, створення та затвердження підзаконних актів. Обговорено за період із 17.02.2022 р., а саме з моменту ухвалення Парламентом України Закону N 2074 та до початку 2023 р., відбулися значні події. Серед таких впливових подій можна відзначити той факт, що 23.06.2022 р. Україна набула статусу кандидата на членство в Європейський Союз. Одночасно з цим, Європейський Союз суттєво оновив Регламент регулювання ринку криптоактивів (MіCA). Тому вітчизняне законодавство, що регулює віртуальні активи, необхідно переглянути, через імплементацію Регламенту регулювання ринку криптоактивів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д247

Рубрики:

Кліматологія

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано вертикальні рухи земної поверхні, зумовлені впливом неприпливного атмосферного навантаження NTAL, за допомогою даних супутникової радарної інтерферометрії. Встановлено чіткий зв'язок між даними карт вертикальних зміщень, отриманих за результатами радарної інтерферометрії, та висотними часовими рядами перманентних ГНСС станцій. Об'єкт дослідження - територія довкола ГНСС станцій BYCH (м. Бучач), GORD (м. Городок), CRNT (м. Чернівці). Вхідними даними були чотири пари радарних інтерферометричних знімків зазначені територій. Радарні супутникові знімки отримано з космічного апарату Sentinel-1A. Тип даних - SLC (Single Look Complex) з вертикальною поляризацією. Режим знімання - широкосмугова інтерферометрія IW (Interferometric Wide Swath). Дані опрацьовано за допомогою програмного забезпечення SNAP (Sentinel Application Platform). У результаті опрацювання радарних інтерферометричних знімків отримано карти вертикальних зміщень указаних територій, де відбувалось зміщення земної поверхні, зумовлене впливом неприпливного атмосферного навантаження. Значення, отримані на основі карт вертикальних зміщень, мають високу збіжність із результатами часових рядів зміни висотного положення перманентних ГНСС станцій. Отримані результати, мають як наукове, так і практичне значення для вивчення впливу неприпливного атмосферного навантаження на значних територіях - підвищення точності опрацювання наземних геодезичних вимірів, зокрема високоточного нівелювання. За даними досліджень можна вносити поправки у результати нівелювання за короткоперіодичні зміщення, викликані впливом неприпливного атмосферного навантаження NTAL.

Проаналізовано наукове та суспільне сприйняття Переяславської ради 1654 р. від середини ХVII ст. до сьогодні. Російська присутність в Україні створила і закріпила низку міфів, які формували спільну ідентичність, викорінюючи національну ідею українців. Серед них особливе місце займає міф про "возз'єднання" України і росії. Переяславський вибір гетьмана Богдана Хмельницького 1654 р. став одним із найбільш дискусійних в науковій думці, зазнав найбільше ідеологічних нашарувань і політичних спекуляцій, що сформували і закріпили в суспільній свідомості міф про "возз'єднання" України і росії. Показано, що події Переяславської ради вже на початковому етапі засвідчили політико-правові та ментально-ціннісні розбіжності козацької держави і Московії. Змінювалося трактування означеної угоди, не була однаковою і увага дослідників до цієї події, вона активізувалася по мірі надання їй політико-ідеологічного значення. Якщо козацьке літописання ХVII - ХVIII ст. розглядало її як рядову подію, часто взагалі не приділяючи їй уваги, то в ХIХ ст. російська історіографія трактувала договір 1654 р. як милість Росії щодо України, частково визнаючи автономний статус України, серед вітчизняних дослідників домінувало визнання України після 1654 р. державою, визнавалася необхідність протекторату Росії з метою відстоювання її незалежності. До початку ХХ ст. у ставленні до Переяславської угоди було усталено два підходи: нейтрально-позитивне трактування, як процесу "відпольщення", включення до спільної держави тощо; різко негативна оцінка угоди та її наслідків. У радянській історіографії образ Б. Хмельницького пройшов еволюцію від найзапеклішого ворога українського народу до його захисника, а Переяславська рада - від найбільшого зла почала трактуватися найбільшим благом, що втілив "віковічне прагнення" українців про "воз'єднання з братнім народом". В умовах державницьких змагань українців початку ХХ ст. і на початку 1990-х рр. відбулися символічні акти зречення переяславської присяги, що стали своєрідним ціннісним прологом відмежування від імперської спадщини з її наративами та ідеологічним впливом.

Висвітлено досвід використання громадських асамблей як інструменту залучення громадян до процесу ухвалення рішень в зарубіжних країнах. Охарактеризовано структуру громадських асамблей, яка складається з наступних елементів: громадяни, координаційна група, консультативна рада, панель експертів, команда фасилітаторів та наглядова група. Зазначено, що громадські асамблеї утворюються на місцевому, регіональному та національному рівнях, складаються в середньому з 90 довільно обраних учасників, які впродовж 11 міс. виконують роботу на навчальному етапі - одержання необхідної інформації від незалежних експертів та різних стейкхолдерів; консультаційному - заслуховування громадськості для збору інформації та думок громадян; деліберативному - особисті зустрічі учасників у малих групах для обговорення та оцінювання результатів, які було одержано на попередніх етапах; та етапі ухвалення рекомендацій. Описано процес створення та діяльності перших громадських асамблей з питань виборчої реформи в канадській провінції Британська Колумбія та Онтаріо, учасникам яких вдалось виробити рекомендації щодо удосконалення виборчої системи. Наведено приклади створення та функціонування громадської асамблеї з питань соціального захисту в Англії, членами якої було напрацьовано рекомендації щодо фінансування соціального захисту дорослого працюючого населення та людей старшого віку, та громадської асамблеї з питань клімату в Данії, учасники якої розробили перелік рекомендацій з удосконалення національної кліматичної політики. Зроблено висновок, що долучення до деліберативних процесів широкого кола громадян, організація робочого середовища таким чином, щоб надати усім однакову можливість одержання усієї необхідної інформації, донесення свого відчуття чи бачення, обміну аргументованими думками щодо вирішення актуального для суспільства питання чи проблеми, робить громадські асамблеї важливим інструментом деліберативної демократії.

Вивчено метод синтезу апертури для вирішення завдань, які пов'язані з відновленням зображень статичної сцени. Мета дослідження - розробка нового методу та обгрунтування його працездатності на одному з можливих режимів огляду поверхні при дистанційному зондування або неруйнівному контролі об'єктів дослідження. Завдання: обгрунтування методу статичного синтезу апертури; запропонувати новий метод огляду та можливостей підвищення точності відновлення досліджуваної сцени. Методи, що використовуються: всі закладені припущення та нові визначення отримані в межах теорії дифракції, теорем Кірхгофа та Релея - Зоммерфельда та принципу Гюйгенса - Френеля. Використовуючи феноменологічний підхід, визначено поняття когерентного зображення поверхні, що поділяється на 3 складові: розсіяне поле в області спостереження, первинна та вторинна обробки розсіяного поля. Показано основні операції відновлення первинних когерентних зображень, операції фокусування антенної системи на кожну точку досліджуваної поверхні та можливості підвищення їх просторової роздільної здатності в радарах із синтезуванням апертури антени. Визначено апаратну та базисну функції, які визначають роздільну здатність відновлення когерентних зображень. Визначено структуру когерентного зображення у процесі статичного синтезу апертури в зоні Фраунгофера. Як режим огляду поверхні обрано телескопічний режим у припущені, що огляд ділянки здійснюється хрестоподібним чином у двох взаємно-перпендикулярних напрямах (багатопрохідний або багатооглядовий режими). Досліджено роздільну здатність методу статичного синтезу апертури при огляді поверхні по траєкторії у вигляді хреста. Зазначено, що для такого огляду первинне та вторинне синтезоване зображеннях не мають необхідної роздільної здатності. Запропоновано вирішити цю проблему через знаходження перехресних членів із вузькими по обох координатах апаратними функціями, через формування та проведення математичних операцій із сигналами, що пропорційні інтенсивностям сумарного та різницевого когерентних зображень. Показано можливість формування зображення розрідженими антенними решітками. У результаті дослідження доведено, що при хрестоподібному огляді структура зображення є ефективним перерізом розсіювання поверхні дослідження.

Розглянуто варіанти компонування та можливості розміщення на борту вертольота мікрохвильового радара. Мета роботи - розробка методики створення тривимірної параметричної моделі (ТВПМ) системи кріплення радара. Завдання: розробити алгоритм (послідовність етапів) створення ТВПМ кріплення радара без внесення змін у базову конструкцію та компонування існуючого літального апарата (ЛА). Використовуваними методами є: методи аналітичної геометрії; методи сканування тривимірних об'єктів; методи тривимірного параметричного моделювання за допомогою сучасних комп'ютерно інтегрованих CAD"CAM"CAE систем у контексті існуючих збірок. На базі відсканованої хмари точок створено параметричну модель носової частини ЛА, визначено зону розміщення додаткового обладнання, яке встановлюється на ЛА, розроблено систему кріплення мікрохвильового радара, виконано тривимірну модель системи кріплення та розроблено конструкторську документацію на неї. Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному: розроблено загальний алгоритм, етапи проєктування та тривимірного параметричного моделювання агрегата ЛА за допомогою методів і принципів зворотнього інжинірингу. Реалізація даного алгоритму, методів і принципів зворотнього інжинірингу наведено на прикладі створення системи кріплення мікрохвильового радара на відсік Ф1 вертольота Мі8-МСБ1. Наведено етапи проєктування платформи для кріплення мікрохвильового радара виявлення перешкод на каркас відсіку Ф1 вертольота Мі-8МСБ1, а також визначено зону сканування радара під час польоту.

До основних переваг вертольотів можна віднести можливість зниження висоти та швидкості польоту, зависання в повітрі, позапланове приземлення та мала чутливість до метеоумов. Зазначені переваги над літаками надають змогу використовувати вертольоти для вирішення цивільних і військових завдань. У той же час залишається невирішеною проблема посадки вертольоту на необладнані майданчики з невідомим рельєфом у поганих метеоумовах, за малої видимості, вночі та в задимлених територіях. Мета дослідження - оптимізація алгоритму формування рельєфу місцевості з борта вертольоту. Для досягнення цієї мети використано радіодіапазон хвиль, що надає змогу виконувати роботу системи не залежно від зовнішніх умов та освітленості. Геометрія задачі припускає, що дальність до кожної точки поверхні вимірюється імпульсним методом. У носовій частині вертольоту розташовані дві антени, які за рахунок просторового рознесення формують дві діаграми спрямованості, що перекривають деяку область підстильної поверхні. З виходів антени формуються сумарний і різницевий канали. При формуванні вхідних даних наведено математичні моделі зондуючого сигналу та прийнятих спостережень з урахуванням впливу атмосфери на розповсюдження хвиль і внутрішніх шумів системи. Теоретичне дослідження оптимального алгоритму формування рельєфу поверхні бортовим вертолітним радаром виконано в межах методу максимальної правдоподібності. Отримані аналітичні вирази допомагають розрахувати кутове положення імпульсного об'єму, які в подальшому можна використовувати при побудові поверхні місцевості, на яку необхідно здійснити посадку. У результаті аналізу запропоновано структурну схему бортової сумарно-різницевої системи вимірювання дальності та кутового положення розсіяних радіолокаційних імпульсів. Структурна схема наочно пояснює принцип роботи оптимального алгоритму та реалізує побудову рельєфу. Відповідно до розробленого алгоритму проведено імітаційне моделювання, у результаті якого отримано кутові положення у градусах. Отримані вихідні данні доводять працездатність представленого бортового радару формування підстильної поверхні місцевості.

1918 р. в заснованій Військовим міністерством УНР газеті "Відродження" (Київ) Клима Поліщука було представлено як молодого українського письменника, котрий "за останні два роки умістив багацько своїх поезій в ріжних українських часописях...". Одначе, крім згаданої художньої творчості (вірші, оповідання), не менш активно він виступав як журналіст і публіцист, автор репортажів і фейлетонів. Навіть перебуваючи на фронті Першої світової війни, входив 1917 р. до редакційної колегії "Українського голосу", - газети, що її видавала Виконавча рада українців Дванадцятої армії. Упродовж кількох місяців 1918 р. виконував обов'язки відповідального редактора газети "Народня воля" (Київ). Його псевдоніми в цей період: К. Лаврінович, Клим-Клим, К. П., Клим П.

Обгрунтовано необхідність утвердження розвитку інститутів громадянського суспільства в Україні як засобів побудови комунікації між суспільством та державою. У ході дослідження було сформовано думку про те, що сьогодні Україна як демократична та правова держава потребує активізації взаємодії органів влади з організаціями громадянського суспільства, українською громадськістю в цілому. Необхідно констатувати, що в нашій державі сьогодні створено передумови побудови ефективної системи взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інституцій громадськості. Реалізація публічного (державного) управління є неможливою без чіткої консолідації суспільства навколо спільних цілей, пропагованих населенням, а також високого рівня підтримки з боку інститутів громадянського суспільства. Взаємодія органів публічної влади та громадськості також слугує перспективою процесів інтеграції та набуття членства України в Європейському Союзі. У даній роботі узагальнено теоретико-правові засади взаємодії органів влади та громадськості при формуванні та реалізації державної політики, а також виокремлено основні форми, методи такої взаємодії. Увагу приділено дослідженню суті громадської ради як консультативно-дорадчого колегіального органу, спрямованого на забезпечення участі громадян у формуванні та реалізації державної політики. Свого повного розвитку правова держава досягає при високому рівні правосвідомості в суспільстві та при сильно розвиненому в ньому почутті відповідальності. Громадська рада як консультативно-дорадчий орган не тільки спрямовує державну політику у напрямку демократичності, але й інформує громадськість про стан власної діяльності, здійснює громадський контроль за відповідністю рішень органів виконавчої влади курсу дотримання прав людини та громадянина, утвердженого у державі. У демократичному суспільстві мають існувати механізми громадського контролю за діяльністю влади. Ефективність таких механізмів визначається передусім рівнем відкритості та прозорості влади завдяки інформуванню громадськості про діяльність органів державної влади. Прозорість влади є однією з основних засад функціонування правової держави, в якій забезпечується участь громадськості у формуванні та здійсненні державної політики. У даній роботі здійснено порівняльний аналіз двох способів виборів: установчих зборів Громадської ради та рейтингового Інтернет-голосування (електронного голосування). У ході дослідження було не тільки виокремлено недоліки установних зборів як способу формування складу Громадської ради, але й виділено позитивні сторони електронного голосування, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства сприяє дотриманню принципів демократичного суспільства: відкритості, прозорості процесу виборів, легітимації процесу створення Громадської ради як інструменту взаємодії між органами публічної влади та громадськістю.

Процеси децентралізації та повоєнного відновлення піднімають на якісно новий рівень проблематику сталого розвитку територій, зокрема на основі інновацій і пошуку відповідних ресурсів. Мета роботи - дослідити особливості побудови інституційно-інноваційних проєктів у рамках нової концепції ресурсів розвитку територій на основі архетипного підходу та розробки практичних рекомендацій з їх реалізації на прикладі субетносів Сумського регіону. У дослідженні на основі світового досвіду обгрунтовано, що в процесі інноваційного розвитку територій не варто орієнтуватися лише на вирішення економічних питань і технологічні зміни, а необхідно враховувати й соціокультурні аспекти, які можна розглянути як важливу складову потенціалу території. Урахування територіальних архетипів при ініціюванні змін і вирішенні питань розвитку території дозволить розробити дієві заходи завдяки раціональному використанню ресурсного потенціалу. Постає питання врахування соціокультурних історичних і сучасних підходів до досліджень поселень, міст і ландшафтів (регіональний і локальний аспекти), аналізу їх формування, зміни та розвитку під час розробки стратегій. Важливість регіональної складової проілюстровано досвідом ЄС, де місцева влада набуває дедалі більшого значення при пошуку якомога практичніших і конкретніших можливостей для територій. Визначено, що публічне управління зазнає суттєвих змін під впливом постмодерну, що є новою філософією побудови організаційних структур, урядування та управління, яка розглядає невизначеність і багатозначність соціосистем нового типу, відкритість до майбутнього. Застосування теорій постмодерну визнається авторами доцільним для вивчення впливу соціокультурного середовища на соціально-економічні процеси та адаптацію інновацій. Вплив цього фактора на поведінку економічних суб'єктів традиційно розцінювався як екзогенний. За умови використання методології постмодерну його необхідно вивчати при спробі повернення людей і реальних процесів на місце, зайняте абстрактними змінними та модельованими на їх основі залежностями. Вплив постмодерну на рівні територій визначено на основі еволюції інноваційних спільнот. Такий підхід узгоджується із сучасною регіональною політикою ЄС, що орієнтована на активізацію розвитку регіонів завдяки підвищенню ефективності використання потенціалу конкурентоспроможності. Запропоновано розглянути можливість використання інституційно-інноваційних проєктів сталого розвитку територій з урахуванням архетипної ресурсної складової та концепції інноваційних спільнот. Інституційно-інноваційні проєкти розглянуто як так звані безпекові продукти розвитку території, що можуть містити іннова ційні проєкти та програми, передбачають залучення широкого спектра ресурсів, зокрема соціокультурних, орієнтовані на досягнення цілей сталого розвитку. Обгрунтовано, що використання інструментарію інституційно-інноваційних проєктів має розглядатись у контексті практики смарт-спеціалізації регіонів, що дає можливість практично враховувати соціокультурну складову. Розглянуто приклади використання архетипів для конструювання інноваційно-інституційних проєктів на прикладі двох субетносів Сумського регіону.

Значна частка в зовнішньоторговельному обороті України належить імпорту товарів, на який негативно вплинула війна в Україні. Верховна Рада України постійно вносить зміни у законодавство, що вимагає від суб'єктів господарювання оперативно приймати ефективні управлінські рішення. Об'єктом дослідження є операції з імпорту товарів, обсяг яких з введенням воєнного стану в Україні скоротився. Мета статті - аналіз змін законодавства щодо імпорту товарів в умовах воєнного стану, валютних обмежень за операціями імпорту та їх впливу на збільшення попиту на імпортні товари з боку суб'єктів господарювання. Методика дослідження передбачає аналіз даних щодо вартісного обсягу імпорту за місяці воєнної агресії рф, а також тимчасових змін в законодавстві. Розглянуто загальну структуру імпорту України за перші шість місяців агресії рф. Проаналізовано дані Національного інституту стратегічних досліджень щодо імпорту порівняно з аналогічним періодом 2021 р. Фактором зменшення обсягів імпорту є введення воєнного стану в Україні та заборона будь-якого імпорту з рф. Для прийняття ефективних рішень щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності постійно вносилися зміни в нормативно-правові акти. Зміни в законодавстві дали можливість полегшити процедури декларування окремих товарів під час перетину митного кордону, спростити документальне оформлення товарів і звільнити від оподаткування товари для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони. Висновки: війна в Україні негативно вплинула на розвиток економіки та міжнародну торгівлю. Відбулася зміна фокуса імпорту товарів, оскільки передусім завозилися товари критичного імпорту. Верховна Рада України постійно вносила зміни в нормативно-правові акти, що дало змогу суб'єктам господарювання імпортувати товар і розраховуватися з нерезидентами.

Проаналізовано основні напрями організації управлінської комунікації між німецькими та місцевими владними структурами зони відповідальності Тимчасової військової адміністрації (ТВА) та Райхскомісаріату "Україна" (РКУ) в 1941 - 1944 рр. Ці управлінські структури уповноважувалися на безпосереднє здійснення мети і завдань гітлерівської окупаційної політики, але оскільки вони були порівняно малочисельними, то у цих окупаційних зонах України були створені ще й органи місцевого управління, які репрезентувалися обласними, міськими, районними та сільськими управами. Основні процеси управлінської комунікації у зонах відповідальності ТВА та РКУ передбачали організацію внутрішньої службової взаємодії вертикального та горизонтального рівнів між суто німецькими владними структурами та зовнішнього - між німецькими та місцевими органами влади. Владна вертикаль німецьких окупаційних адміністрацій рівня мала максимально закритий і обмежений для місцевих допоміжних органів влади характер. Місцева влада обмежувалась у праві отримання усієї повноти системної інформації щодо реалізації стратегічних завдань окупаційної політики, а ті документи, які отримувало їх керівництво - мали цілком конкретизований суто виконавський характер. Владна вертикаль місцевих органів влади здійснювалася на рівні район (місто) - село. Лише нетривалий термін часу, в окремих регіонах країни, які перебували в юрисдикції ТВА до цього управлінського рівня, додавалась область. Проте після передачі цих територій у відання адміністрації РКУ, нова влада визнала за непотрібне залишати обласні управи у статусі допоміжних органів управління. Усі службові повідомлення німецьких органів влади мали наказовий та безапеляційний характер, а їх одержувачі в особі керівництва органів місцевого управління повинні були їх лише виконувати. Вертикаль німецького управління передбачала порядок повної підвладності органів регіональної та місцевої німецької влади вищому за статусом керівництву. Основними каналами службової комунікації ставали оголошення у пресі, збори службовців органів місцевого управління, телефонограми, накази та розпорядження. Для німецьких органів влади видавалися спеціальні кодифіковані збірники документів, користуватися якими місцевій владі було заборонено. Родовою ознакою німецького військово-окупаційного управління стали паралелізм та дублювання службових повноважень, відсутність реального правонаступництва між адміністраціями ТВА та РКУ, що в умовах глобального воєнного протистояння ставало причиною незадовільного стану ефективності здавалось раціональної та оптимально оформленої адміністративної системи.

Коронакриза і згодом введення військового стану в Україні внаслідок агресії російської федерації зумовили зростання рівня ризиків, що загрожує порушенню фінансової стабільності банків. Це потребує налагодження ефективного управління ризик-апетитом банку. У процесі своєї діяльності банки наражаються на численні види ризиків. З метою їх обмеження вони визначають ризик-апетит - як загальний, так і за окремими видами ризиків. Під впливом складної економічної ситуації в країні набуває актуальності дослідження питань, пов'язаних з управлінням ризик-апетитом банків. Мета статті - розкриття сутності термінів категоріального апарату ризик-менеджменту, пов'язаних з ризик-апетитом, виявлення окремих компонентів управління ризик-апетитом по зарубіжних і вітчизняних банках, а також розроблення напрямів його вдосконалення. Використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання економічних процесів і явищ: структурно-логічні, порівняння, групування. Проаналізовано різні методичні підходи до тлумачення окремих понять ризик-менеджменту, визначено взаємозв'язок між ризик-ємністю, ризик-апетитом, толерантністю, профілем, лімітами ризиків. Досліджено практику встановлення, затвердження та перегляду ризик-апетиту в окремих зарубіжних та вітчизняних банках, а також надано рекомендації щодо її удосконалення. Запропоновано структуру Положення про управління ризик-апетитом банку. Окреслено напрямки розвитку концептуальних засад управління ризик-апетитом у вітчизняних банках. Висновки: з метою вдосконалення управління ризиками в банках України розроблено спеціальне положення про управління ризик-апетитом, яке складається з таких розділів: загальні положення; фактори та індикатори ризик-апетиту; ризик-апетит по бізнесах, банківських продуктах та транзакціях; мандат на прийняття управлінських рішень; управлінська звітність та моніторинг ризик-апетиту; вплив ризик-апетиту на прибуток, капітал, ліквідність та репутацію банку; прикінцеві положення.