Мета статті - дослідження окремих аспектів реалізації медіаоствіти в державі в контексті забезпечення інформаційної безпеки України. Методи дослідження: документальний аналіз, узагальнення із сфери організації медіаоствіти, інформації із сфери створення інформаційно-комунікаційних технологій, а також практики захисту інформації та протидії пропагандистським інформаційно-психологічним впливам. З урахуванням положень безпекових стратегій України 2020 - 2021 рр., а також наукової, практичної інформації та міжнародного досвіду узагальнені окремі підходи до організації медіаоствіти. Наголошено, що людина нової епохи стала залежною від інформації. Вона щодня повинна адаптуватися до нових викликів і ризиків, які породжують медіа. Не маючи знань, як це робити без шкоди для себе, легко розгубитися. Результатом хаотичного накопичення різних відомостей, у яких неясно, що важливе, а що ні, де правда, а де вимисел і облуда, стають втрата світовідчуття, трансформації ціннісних орієнтирів. А все це - вигідна платформа для маніпулювання. Зроблений огляд Концепції впровадження медіаосвіти в Україні, схваленої 21.04.2016 р. Президією Національної академії педагогічних наук України. Визначені особливості медіакультури особи, медіаобізнаності, медіаграмотності, медіакомпетентності, медіаінформаційної грамотності як чинників, які забезпечують інформаційну озброєність особи. Обговорення належних медіакультур особи, медіаобізнаність, медіаграмотність, медіакомпетентність, медіаінформаційну грамотність є важливими чинниками, які забезпечують інформаційну озброєність (духовну, інтелектуальну, морально-етичну, політичну), за якої ніякі інформаційні впливи на них неспроможні викликати деструктивні думки і дії, що призводять до негативних відхилень на шляху стійкого прогресивного розвитку названих суб'єктів, а це, у свою чергу, є запорукою інформаційної безпеки держави.

Розглянуто, як маніпулятивні елементи можуть впливати на сприйняття та поведінку людей у сфері комунікаційних технологій, зокрема через засоби масової інформації (ЗМІ), де маніпулятивні елементи можуть бути присутні в змісті новин, рекламі та інших програмах; через соціальні мережі (фейкові новини, спекуляції, маніпуляція з контентом або використання психологічних технік, щоб залучити увагу або змінити думку користувачів); через рекламу, зокрема через використання емоційного маніпулювання, прихованих повідомлень або маніпулятивних технік, щоб викликати в споживача бажання придбати товар або сприяти отриманню недостатньої інформації про реальні наслідки покупки; через політику (маніпуляція інформацією, розповсюдження фейкових новин або використання психологічних технік для впливу на голосування або громадську думку), через онлайн-торгівлю. Визначено, що існують різні техніки, які можуть бути застосовані для психологічного маніпулювання: емоційне маніпулювання, маніпуляція інформацією, соціальна норма і вплив оточення, маніпуляція відчуттям необхідності або дефіциту, маніпуляція авторитетом або статусом. З'ясовано, що важливим завданням сучасного суспільства є боротьба з маніпулятивними технологіями, що актуально в епоху швидкого розвитку технологій та соціальних мереж, де поширюються фейкові новини, дезінформація та інші форми маніпуляцій з метою впливу на громадську думку. Маніпуляції є елементом соціально-політичного управління та боротьби за владу в соціумі. Зроблено висновки, що важливо розвивати медійну грамотність та критичне мислення, щоб розпізнавати маніпулятивні техніки та захищати себе від них. Боротьба з маніпулятивними технологіями вимагає комплексного підходу та залучення різних сфер суспільства. Визначено шляхи боротьби з маніпулятивними технологіями: медійна грамотність та освіта, розвиток правового регулювання, залучення соціальних медіа та підтримка незалежних ЗМі, громадянська освіта та активна участь у житті суспільства, міжнародне співробітництво та розробка технологічних рішень.

Описано досвід реалізації програми всеукраїнського експерименту "Стандартизація наскрізної соціально-психологічної моделі масового впровадження медіаосвіти у вітчизняну педагогічну практику" експериментальними закладами освіти Миколаївської області різних типів: дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), післядипломної педагогічної освіти, закладів освіти інтернатного типу та бібліотек протягом 2017-2022 років.

Актуальність дослідження зумовлена стрімкими темпами розвитку цифрових технологій і цифрового суспільства та швидким розвитком цифрової педагогіки, що потребує уточнення та конкретизації багатьох понять, які активно і не завжди доречно експлуатуються засобами масової інформації, науково-популярними та науковими джерелами. Мета роботи - здійснити термінологічний аналіз основних дефініцій педагогічного феномена "ІТ-освіта". Методи: загальнотеоретичні методи аналізу, синтезу та узагальнення - для вивчення документальних, оповідальних, публіцистичних і науково-популярних джерел, виявлення основних базових понять дослідження, уточнення їх семантики та особливостей уведення в науковий обіг. Здійснено аналіз офіційних джерел (закони, постанови, розпорядження, накази, концепції, інформаційно-аналітичні та статистичні звіти), наукових (монографії, наукові статті, матеріали конференцій, вебінарів, семінарів), довідкових (словники, довідники, енциклопедії), навчальних (підручники, навчальні посібники), виробничо-практичних (методичні та практичні посібники, освітні програми, робочі навчальні програми, навчальні плани, звіти щодо самооцінювання освітніх програм тощо), публіцистичних і науково-популярних (публікації в ЗМІ, матеріали сайтів, вебресурсів). Досліджено гіперо-гіпонімічні, родовидові відношення в лексико-семантичній системі сучасної педагогічної науки, пов'язані з використанням педагогічного феномена "ІТ-освіта"; з'ясовано, що це поняття є складовою педагогічної категорії "освіта" - складного, багатоаспектного, полісемантичного явища, розмаїто представленого в офіційній, довідковій, науковій, навчальній літературі; визначено сутність поняття "ІТ-освіта", обгрунтовано лексико-семантичну групу базових і суміжних понять ("цифрова освіта", "медіаосвіта", "цифрова культура", "цифрова компетентність", "ІТ-компетентність", "цифрова грамотність", "цифровізація", "діджиталізація", "цифрові навички", "digital-skills" тощо).

Розкрито актуальність та необхідність теоретичних досліджень і практичної імплементації технологій медіаграмотності в діяльність фахівців соціальної сфери та в освітню підготовку майбутніх соціальних працівників. Увагу акцентовано на вивченні й науковому аналізі таких теоретичних підходів, як протекціоністський, підхід медіамистецької освіти, феміністичні теорії, концепції медіаграмотності, рух медіаграмотності тощо. Саме ці підходи мають креативний та інноваційний потенціали для впровадження в практику головних концептів медіаграмотності і їх застосування в соціальній сфері. Велику увагу приділено практичним аспектам навчання майбутніх соціальних працівників навичок та компетенцій у галузі медіаграмотності. Досліджено методи й форми вивчення теоретичних і практичних аспектів медіаграмотності (складові компоненти, етичні принципи, правові аспекти, інноваційні методи викладання). Розкрито досвід упровадження в практичну діяльність компонентів медіаосвіти (тренінги, лекторії тощо). Нами активно впроваджено елементи медіаграмотності й медіаосвіти в підготовку соціальних працівників. Тренінги з медіаграмотності, лекції з протидії фейкам, майстер-класи використовуються в практичній діяльності. Дано рекомендації щодо дотримання етичних стандартів і кодексів професійної поведінки соціальних працівників.

Здійснено системний аналіз становлення та розвитку медіаосвіти учнів у закладах середньої освіти розвинених англомовних країн, у межах якого виявлено та обґрунтовано тенденції розвитку медіаосвіти учнів у закладах середньої освіти розвинених англомовних країн для з’ясування перспектив використання позитивного досвіду в Україні. Визначено стан дослідження проблеми медіаосвіти в українському та зарубіжному науковому просторі. Обґрунтовано методологічні підходи дослідження та визначено поняттєво-термінологічний апарат дослідження. Виокремлено базові напрями досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців: медіаосвіта в контексті міжкультурних досліджень; медіапсихологія, розвиток критичного мислення аудиторії під час медіаосвіти; теорія медіа та медіаосвіти; історія медіаосвіти; медіаграмотність; технології медіаосвіти в освіті; медіакомпетентність педагогів. Розкрито теоретичні засади медіаосвіти в дослідницькому полі розвинених англомовних країн. Здійснено ретроспективний аналіз розвитку медіаосвіти учнів у розвинених англомовних країнах (Австралії, Канаді, Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучених Штатах Америки), що дало змогу обґрунтувати авторську періодизацію, яка охоплює п’ять періодів (підготовчий, перехідний, інституалізації, періоди цифровізації та постправди). Розкрито роль національних організацій у визначенні стратегій розвитку медіаосвіти англомовних країн. Висвітлено мету, завдання та основні принципи медіаосвіти учнів у розвинених англомовних країнах. Виявлено медіаспрямованість змісту шкільної освіти розвинених англомовних країн. Визначено особливості організації професійної підготовки педагогів до медіаосвіти учнів у розвинених англомовних країнах. Окреслено тенденції розвитку медіаосвіти учнів загальної середньої освіти розвинених англомовних країн. Виокремлено спільні для усіх країн тенденції концептуалізації, законодавчого забезпечення, інституалізації, стандартизації, які свідчать про те, що розвиток медіаосвіти в розвинених англомовних країнах відзначається динамічністю, системністю, масштабністю, наступністю. Розкрито особливості становлення медіаосвіти в Україні. Проаналізовано гармонізацію розвитку медіаосвіти учнів в Україні з тенденціями її розвитку в розвинених англомовних країнах. Визначено перспективи використання конструктивного досвіду розвинених англомовних країн щодо медіаосвіти учнів у закладах загальної середньої освіти України.

Увагу приділено становленню та розвитку медіаосвіти учнів у шкільництві розвинених англомовних країн. Визначено стан дослідження проблеми медіаосвіти в зарубіжному науковому просторі. Виявлено соціокультурні передумови, глобалізаційний контекст і здійснено ретроспективний аналіз розвитку медіаосвіти учнів у закладах середньої освіти розвинених англомовних країн.

Мета роботи - здійснити спробу окреслити багатовекторність сучасних наукових підходів до передумов і наслідків медіатизації молодого покоління, визначити особливості цього процесу під час професійного становлення майбутніх фахівців медіасфери. Для реалізації мети дослідження застосовано такі методи: описовий, аналізу й синтезу, узагальнення - для виокремлення низки термінів й окреслення багатовекторного терміна "медіатизація". Індуктивний і системний методи надали змогу визначити медіатизацію як об'єктивну умову професійного становлення майбутніх фахівців медіа-сфери, ризики нівелювання гуманістичних ідеалів та цінностей у змісті відеоконтенту, негативного впливу процесів масифікації. Застосовано міждисциплінарний підхід під час дослідження проблеми правового регулювання аудіовізуального контенту й складного механізму медіапливу на межі комунікативістики, медіакультури, медіапсихології, а також статистичні методи для опрацювання результатів анкетування. Науковці розглядають медіатизацію як одну з провідних тенденцій розвитку суспільства, але на часі осмислення зазначеного процесу в межах змін, що відбуваються на рівні глобалізованого світу та професійних спільнот. Опитування майбутніх фахівців медіасфери показали, що на перегляд відео молодь витрачає декілька годин щоденно, при цьому більшість опитуваних для перегляду відео використовують соціальні мережі та вважають зручною для себе мультимедійну форму подачі відеоконтенту. Перегляду журналістського продукту суспільно-політичної та гостро-соціальної тематики респонденти приділяють увагу всього десяту частину часу загального споживання відеоконтенту. Таким чином, виникає потреба в педагогічно керованій медіатизації майбутніх фахівців медіасфери у процесі професійної підготовки. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено спробу окреслити особливості медіатизації саме у контексті професійного становлення майбутніх фахівців медіа сфери. Результати дослідження можуть бути використані в оновленому змісті фахових навчальних дисциплін, зокрема "Медіапсихологія", "Медіаосвіта", "Тележурналістика", "Audio&videoproduction", "Практикум з режисури" та нових форм самостійної роботи, розробці авторських відеопроєктів із широким обговоренням їх тематики, форматів, засобів просування.

Дослідження присвячено проблемі підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти до застосуванню медіаінформації в професійній діяльності. Виокремлено й обґрунтовано педагогічні умови їх підготовки до застосування медіаінформації, створено модель зазначеного процесу. Конкретизовано компоненти, критерії та рівні їх готовності, уточнено сутність понять "медіатехнології", "медіаграмотність", "медіаосвіта", "медіасередовище закладу вищої освіти", "готовність майбутніх вихователів застосування медіаінформації в професійній діяльності", удосконалено змістовий компонент професійної підготовки вихователів до застосування медіаінформації в професійній діяльності. Подальшого розвитку набули положення щодо використання методологічних підходів і загальнодидактичних принципів у їх професійній підготовці.

Розкрито теоретичні та прикладні проблеми неперервної професійної підготовки фахівців у контексті формування спільного європейського освітнього простору: підготовка фахівців соціономічних спеціальностей до супервізійної діяльності; підготовка фахівця соціальної роботи у сфері дозвіллєвої діяльності; підготовка майбутніх викладачів до проектування дидактичних систем; формування дослідницької компетентності фахівців технічних спеціальностей; формування конкурентоспроможності сучасних фахівців в умовах диверсифікації освіти; інноваційні процеси розвитку університетської освіти; досвід та сучасні тенденції розвитку підготовки фахівців в європейських країнах; професійна медіаосвіта педагогів провідних країн Європи.

Досліджено проблеми соціальної адаптації підлітків-ВПО у дитячому телевізійному об'єднанні та основні підходи до створення відеопродукту дітьми. Визначено основні етапи процесу відеотворчості в системі додаткової освіти як вагомого елемента соціальної адаптації підлітків. Систематизовано складові, що сприяють командоутворенню, соціальній і психологічній адаптації дітей, які опинились у ситуації різкої зміни проживання, звикання до нового для себе оточення, втечі від бойових дій з метою порятунку свого життя. Проаналізовано основні фактори, які характеризують такі поняття, як медіаосвіта, дитяче телевізійне об'єднання, дитяча телепрограма, рубрикація. Узагальнено та сформульовано переваги, які впливають на розроблення, розвиток і функціонування телевізійних об'єднань, у яких культивуються дружньо-довірливі стосунки, формується базове розуміння медіаграмотності, медіакомпетентності, телережисури, сценарної роботи.

Проаналізовано семантичну структуру поняття "медіаосвіта" на сучасному етапі розвитку освітньої галузі. Систематизовано найбільш поширені його дефініції, визначено розбіжності в розумінні медіаосвіти зарубіжними й вітчизняними педагогами, розмежовано поняття "медіаосвіта" і "медіаграмотність", визначено притаманні українській мові похідні неологізми. Приділено увагу спорідненим поняттям "медіапедагогіка", "медіадидактика", "медіакомпетентність", "медіавиховання"; смисловим зв'язкам поняття "медіаосвіта" з різними сферами суспільного життя, такими як освіта, медіасфера, техніка, право тощо; формулюванню ціннісних орієнтирів медіаосвіти в сучасному суспільстві. На основі компонентного аналізу слова медіаосвіта автор доходить висновку про необхідність уточнення значення терміна та його фіксації в лексикографічній практиці, створює цілісне уявлення про його денотат в мовній картині світу та загальне сприйняття медіаосвіти як інституту суспільного виховання.

Досліджено роль медіа- й інформаційної грамотності в інформаційно-комунікаційних обмінах. Розглянуто основні терміни медіаосвітнього поля. Здійснено оцінку стану розвитку української медіаосвіти, названо найбільш успішні практики. Визначено, які сучасні комунікативні реали може покращити медіаосвіта. З'ясовано, що українські загальнонаціональні та регіональні (сумські) ЗМІ поширюють матеріали на медіаосвітню тематику, однак стихійність такої діяльності не дає говорити про помірковану стратегію. Запропоновано журналістську концепцію розвитку медіаосвіти з урахуванням національної специфіки й успішних світових практик. Зазначено, що мета концепції - забезпечення можливості використовувати медіа для саморозвитку та самовдосконалення; полегшення виконання робочих, освітніх, побутових завдань; сприяння формуванню знань та навичок безпечного користування медіа тощо.

Це опрацювання здійснює спробу аналізу проблематики медіа в освітній перспективі. Воно вказує на два основні виміри: педагогіку медіа, завданням якої є підготовка людини до свідомого користування засобами соціального мовлення, та медіаосвіта, яка навчає послуговуватися ними в щоденному житті. Важливим є внесення цих вимірів в окреслену аксіологічну систему. Щоб місія медіа мала сенс, потрібно сконцентрувати її навколо людини, отож основним критерієм є антропоцентризм. Однак якщо в центрі медійної діяльності повинна бути людина, то ключовим освітнім викликом є задоволення її потреби в інформації. У цій праці наводиться приклад "Радіо Ватикану" - радіостанції, яка виконує роль голосу Папи і Католицької Церкви у світі.

Розглянуто основні історичні аспекти впровадження медіаосвіти в Польщі. Проаналізовано сутність та зміст поняття медіаосвіта, обірунтовано її значення в педагогічній науці. На основі вивчення наукових праць зарубіжних та вітчизняних учених, виокремлено особливості запровадження медійної освіти в Польщі.

Досліджено ідейний контекст функціонування сучасних медіа та конкретизується неоднозначна роль ЗМІ в висвітленні теми світової міграційної кризи. Критичний огляд повідомлень медіа в цій темі узгоджується з просвітительською метою медіаосвіти та медіафілософії.

Розкрито можливості інтеграції окремих тем із медіаграмотності з темами дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)», передбаченої навчальними планами підготовки бакалаврів. Досліджено ефективність такої інтеграції в аспекті формування в студентів навичок орієнтуватися в медійному потоці. Проаналізовано різні можливості використання певних медіаосвітніх тем (практичні заняття, завдання для самостійної роботи) під час вивчення української мови (за професійним спрямуванням). Перевірено дієвість інтеграції в аспекті формування у студентів культури дослідження медіаповідомлень, розуміння контексту медіаповідомлень та вміння виявляти, хто має користь від них. Результати дослідження свідчать, що інтеграція медіаграмотності з дисципліною «Українська мова (за професійним спрямуванням)» сприяє формуванню в студентів навичок усвідомлення репрезентаційної природи медіа, унеможливлює деструктивний вплив і маніпулювання свідомістю за посередництвом медіаінформації.

Раскрыты возможности интеграции отдельных тем медиаграмотности с темами предмета «Украинский язык (профессионального направления)», предусмотренного учебными планами подготовки бакалавров. Исследована эффективность такой интеграции в аспекте формирования у студентов умений ориентироваться в медийном потоке. Проанализированы разные возможности использования некоторых медиаобразовательных тем (практические занятия, задания для самостоятельной работы) во время изучения украинского языка. Проверена действенность интеграции в аспекте формирования у студентов культуры исследования медиасообщений, понимания контекста медиасообщений и умения определять, кто имеет корысть от них. Результаты исследования показывают, что интеграция медиаграмотности с предметом «Украинский язык (профессионального направления)» способствует формированию у студентов умений осмысливать репрезентационную природу медиа, предупреждая деструктивное влияние и манипулирование сознанием при посредничестве медиаинформации.

The article considers possibilities of integration of some Media Literacy topics with the Ukrainian Language curriculum topics (the Ukrainian Language is viewed here as an academic discipline for professional direction). Different possibilities of theuse of certain Media Literacy topics during the Ukrainian Language classes are analyzed. Efficiency of such integration is investigated. It is proved that due to integration students learn skills that help them to understand and evaluate complex messagesthey receive from mass media, identify bias, misinformation and lies, and recognize what the media maker wants them to believe or do. Research results show that integration of Media Literacy with the Ukrainian Language as an academic discipline facilitates better understanding of media messages and prevents manipulation of students’ consciousness.

Розглянуто теоретичні питання методики створення та використання відеофрагментів на заняттях української мови та літератури. Запропоновано концепцію впровадження відеофрагментів художніх творів у систему роботи викладача, уміщено методичні рекомендації, зразки занять та позанавчальних заходів. Увагу приділено інтерактивним методам роботи за відеофрагментами.

Розглянуто проблеми дистанційного навчання іноземних студентів російської мови. Розглянуто вплив дистанційного навчання на сучасний розвиток медіаосвіти. Проведено аналіз розвитку дистанційного навчання у ХНУ ім. В. Н. Каразіна у контексті медіаосвіти та представлено дистанційний курс для іноземних учнів початкового етапу навчання російської мови за напрямами і спеціальностями медико-біологічного профілю.

Сьогодні стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій дозволяє об'єднати в одному засобі комунікації кілька форматів надання інформації. Тому для сучасних дітей та молоді медіа (особливо інтернет) набагато більше, ніж прості засоби пізнання навколишнього світу. Дітям подобається мати справу з новими технологіями, але ж не всі володіють достатніми навичками, щоб об'єктивно оцінювати істинний сенс одержуваної інформації, тому діти більш схильні до маніпуляцій свідомістю та сліпого наслідування привабливих образів. З огляду на це, в сучасній системі освіти пріоритетним є використання інформаційно-комунікаційних технологій та медіапедагогіки для формування умінь орієнтації учнів в інформаційному полі, розвитку медіаімунітету особистості. Перед освітянами постає гостра потреба у впровадженні медіаосвіти, одне з головних завдань якої полягає в розвитку медіаграмотності учнів. Із метою впровадження медіаосвіти в Комунальному закладі "Обласна спеціалізована школа-інтернат "Обдарованість" Харківської обласної радиі та розвитку медіаграмотності учнів у навчально-виховному процесі проведено педагогічний експеримент. Основою для якого стала узагальнена модель розвитку медіаграмотності учнів у процесі створення і функціонування шкільної газети "D.A.R-media". Розглянуто теоретичні аспекти впровадження медіаосвіти у навчально-виховний процес спеціалізованого навчального закладу. Запропоновано модель розвитку медіаграмотності учнів у процесі створення шкільного друкованого видання. Висвітлено деякі результати дослідження рівня медіаграмотності учнів та намічено перспективи роботи з упровадження медіаосвіти педагогів та учнів.